Фахар уд-Дін
| Фахар уд-Дін | |
|---|---|
| Посада | Sultan of Maguindanaod |
| Батько | Мухаммад Джафар Садік |
Фахар уд-Дін (д/н — 1780) — 15-й султан Магінданао в 1755—1780 роках. З його панування починається занепад й поступовий розпад держави. Посмертне ім'я Муфат Хідаят. В єврпоейців відомий як Пахар ад-Дін.
Син співсултана Мухаммада Джафара Садіка. При народженні отримав ім'я Панглу. На відміну від ще одного брата — Умармаї Тубутубу — не виявив себе під час боротьби за владу його брата Хамзи (майбутнього султана Мухаммада Хайр уд-Діна) проти стриєчного брата Тахир уд-Діна. В подальшому носив титул дату.
1755 року Мухаммад Хайр уд-Дін зрікся трону на користь Панглу, чинники цього не відомі. Напевне на цей час інший брат Умармаї помер. Прийняв ім'я Фахір уд-Дін. Невдовзі порушив домовленість з колишнім султаном, не оголосивши небожа Кібад Сахріяла раджою муда(спадкоємцем трону). Замість цього ним став син Фахір уд-Діна — Найн (в подальшому відомий як Султан Іскандар Зулкарнайн), надавши йому область Сібугаї. Управління власне султанським доменом передав іншому синові Анвар уд-Діну.
Такі дії спричинили невдоволення й заворушення в серед членів династії. Втім Фахір уд-Діну деякий час вдавалося контролювати ситуацію. Втім близько 1770 року Ма'анук (Манман), син колишнього султана Баян ал-Анвара, захопив область Буаян, де оголосив про відродження цієї держави під назвою Багу-інгед (перекладається як Нова держава), прийнявши титул султана. Водночас небіж Дігра-Алам (син Умармаї Тубутубу) на заході Мінданао в м. Тумбао оголосив себе султаном Кабунталану. В результаті докінця панування Фахар уд-Дін контролював лише власний домен, а інші султани Мінданао визнали його лише першим серед рівних.
Помер 1780 року. Йому спадкував небіж Кібад Сахріял, я кого перед смертю він все ж знову визнав своїм спадкоємцем трону.
- A PAPER TO BE READ AT THE CONFERENCE ON THE HISTORY AND GENEALOGY OF THE SULTANATES OF MAGUINDANAO, SULU AND NORTH BORNEO WESTERN MINDANAO STATE UNIVERSITY, ZAMBOANGA CITY DECEMBER 15-16, 2004
Шаріф Кабунгсуван (1520—1543) • Мака-аланг Сарипада (1543—1574) • Бангкая (1574—1578) • Дімасангкай Адел (1578—1585) • Гугу Сарікула (1585—1597) • Лаут Буісан (1597—1619) • Мухаммад Діпатуат Кударат (1619—1671) • Дунданг Тідулай (1671—1678) • Абд ал-Рахман (1678—1699) • Кахар уд-Дін Куда (1699—1702) • Баян ал-Анвар (1702—1745) • Мухаммад Джафар Садік Манамір (1710—1733) • Тахир уд-Дін (1736—1748) • Мухаммад Хайр уд-Дін (1748—1755) • Фахар уд-Дін (1755—1780) • Кібад Сахріял (1780—1805) • Каваса Анвар уд-Дін (1805—1830) • Іскандар Кудратуллах Мухаммад (1830—1854) • Мухаммад Макаква (1854—1884) • Мухаммад Джалал уд-Дін Паблу (1884—1888) |  | |