Перегляд вихідного коду сторінки Хаміти

[[Файл:Shem, Ham and Japheth.jpg|thumb||300px|right|''[[Сим]], [[Хам]] та [[Яфет]]'' [[Джеймс Тіссо|Джеймса Тіссо]]]]
'''Хамі́ти'''&nbsp;— за [[Біблія|біблійними]] джерелами, нащадки [[Хам]]а, одного з трьох синів [[Ной|Ноя]].

== Джерело ==
У дев'ятому розділі [[Книга Буття|Книги Буття]] розповідається, що одного разу, коли Ной сп'янів та лежав оголеним у своєму наметі, його син Хам імовірно зі своїм сином [[Ханаан (особа)|Ханааном]] побачив «наготу батька свого», і залишивши батька голим, поспішив розповісти про це двом своїм братам. «Узяли тоді [[Сим]] та [[Яфет]] одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкували, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого.»<ref>{{Біблія|1 М.|9:23}}</ref> За виявлену неповагу Ной прокляв сина Хама&nbsp;— Ханаана та його нащадків, оголосивши: «Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, і нехай Ханаан рабом буде йому!»<ref>{{Біблія|1 М.|9:27}}</ref>

Також, згідно з однією з апокрифічних книг, [[Книга Ювілеїв|Книзі Ювілеїв]], початковим місцем розселення нащадків Хама стала «друга спадкова частина, по той бік Гигону, на південь, направо від раю, і вона йде на південь».<ref>[[Апокрифічна література]] [[Книга Ювілеїв]]</ref>

== Родовід Хама та його нащадків ==
[[Файл:Ksenophontov noah.jpg|thumb|І.Ксенофонтов. Ной проклинає Хама]]
[[Файл:Josephustable 3.svg|thumb|Карта розселення нащадків Ноя по [[Йосип Флавій|Йосипу Флавію]], близько [[100 ]]р. н.&nbsp;е.; сини Хама показані синім кольором]]

=== Рід Хама ===
{{main|Хам}}
Згідно зі старозавітними переказами, у Хама після [[Всесвітній потоп|Потопу]] було четверо синів<ref>{{Біблія|1 М.|10:6|-20}}</ref>.
* [[Куш (Біблія)|Куш]]: ([[ефіопи]], [[кушити]], можливо, [[Хим'яр|хім'ярити]] та [[сабеї]])
* [[Міцраїм]]: ([[Єгипетські араби]], [[філістимляни]])
* [[Фут (син Хама)|Фут]]: (можливо, [[Лівійці (стародавні)|лівійці]])
* [[Ханаан (особа)|Ханаан]]: ([[Ханаан|хананеї]], [[фінікійці]])

=== Нащадки Куша ===
{{main|Куш (Біблія)}}
Згідно з [[Книга Буття|Книгою Буття]], [[Куш (Біблія)]] був першим сином Хама та мав шістьох синів. Сини Куша: [[Сева, син Хуша|Сева]], [[Хавила]], [[Савта]], [[Раама]], [[Савтеха]] та [[Німрод]].

=== Нащадки Міцраіма ===
{{main|Міцраїм}}
Сім синів [[Міцраїм]]а: [[Лудим]], [[Анамім]], [[Леговім]], [[Нафтухим]], [[Патрусім]], [[Каслухим]] та [[Кафторим]].

=== Нащадки Фута ===
{{main|Фут (син Хама)}}
У Біблії немає згадки імен синів [[Фут (син Хама)|Фута]].

=== Нащадки Ханаана ===
{{main|Ханаан (особа)}}
Згідно з [[Книга Буття|Книгою Буття]], у [[Ханаан (особа)|Ханаана]] було одинадцять синів:
[[Сидон, син Ханаана|Сидон]], [[Хет]], [[Євусей]], [[Аморей]], [[Гіргасей]], [[Евей]], [[Аркей]], [[Синей]], [[Арвадей]], [[Цемарій]] та [[Хімафей]].

=== Альтернативні генеалогії ===
Дані з не біблейських джерел не завжди збігаються з класичною «таблицею народів» з [[Книга Буття|Книги Буття]].

== Подальше використання та тлумачення терміна ==
[[Файл:T and O map Guntherus Ziner 1472.jpg|thumb|left|Розселення нащадків Хама, згідно з європейською середньовічною [[Карта Т та О|картою Т та О типу]]]]
Уявлення про Хамітів та його нащадків стали фіксуватися в історичних переказах, хроніках та трактах, заснованих на біблійній історії. Так наприклад, в «[[Повість врем'яних літ|Повісті временних літ]]», написаною [[Нестор-літописець|Нестором Літописцем]] в XII столітті про Хамітів говориться наступне:
{{початок цитати}}Хаму ж дісталась південна частина: Єгипет, Ефіопія, прилегла до Індії, і друга Ефіопія, з якої витікає ріка ефіопська Червона, поточна на схід, Фіви, Лівія, прилегла аж до Киринії, Мармарія, Сирт, Лівія, Нумідія, Масурія, Мавританія, що знаходиться навпроти Гадіра. B його володіннях на сході знаходяться також: Кілікія, Памфілія, Пісідія, Місія, Лікаонія, Фригія, Камалія, Лікія, Карія, Лідія, інша Місія, Троада, Еоліда, Віфінія, Стара Фригія та острови також деякі: [[Сардинія]], [[Крит]], [[Кіпр]] та ріка Гіхону, яку називають Нілом.<ref>[http://www.hrono.info/dokum/povest1.html «Повість временних літ» в перекладі Д.&nbsp;С.&nbsp;Лихачова]</ref>{{кінець цитати|джерело=[[Давньоруська література XII століття]] [[Повість врем'яних літ]]}}.

Також уявлення про Хамітів, як про сукупність народів, що проживають на південь від Ханаана, лягло в основу середньовічних європейських географічних уявлень, що, зокрема, знайшло своє відображення в картах.

Вже в Новий час, коли європейці проникли в Африку, уява про дітей Хама як про рабів Сима та Яфета стала одним з ідеологічних обґрунтувань [[работоргівля|работоргівлі]].

=== Хамітська теорія в лінгвістиці ===

[[Файл:Afroasiatic_languages-uk.svg|thumb|left|260px|Сучасна карта афразійских мов]]

В середині XIX сторіччя німецький єгиптолог [[Карл Ріхард Лепсіус]] ввів цей термін в лінгвістику, назвавши хамітськими спільність маловивчених до того часу мов африканських народів. У міру вивчення, виявилося, що багато із «хамітських» мов не є генетично спорідненими, а інші хамітські мови близькі до [[семітські мови|семітських мов]]. Тому в 1887 р. лінгвіст [[Фрідріх Мюллер (лінгвіст)|Ф. Мюллер]] запропонував ввести термін «семіто-хамітські мови» для позначення сукупності вже достатньо вивчених семітських та хамітських мов.

В 1908 р. [[Семітологія|семітолог]] А.&nbsp;М.&nbsp;Кримський писав:
{{початок цитати}}Термін «Хаміти» запозичений новітньою етологією з Х {{comment|гл.|глави}} " Буття " для позначення народів, які живуть у пн. та пн.-сх. Африці і говорять на так званих хамітських мовах та відрізняються як від сусідніх негрів (банту), так і від семітів (арабів та абіссінцев-ефіопів); цей загальноприйнятий тепер термін (введений Лепсіусом та Ф. Міллером) не зовсім вдалий, тому що, таким чином, доводиться не зараховувати до хамітів фінікійців, які автором " Буття ", на підставі культурних та політичних відносин, поміщені в число нащадків Хама, але вони говорили мовою не хамітів, а семітів. Антропологічно хаміти належать до раси Середземної, тобто те саме що семіти і індоєвропейці, але ближче стоять до семітів, до яких вони ближче та за мовою.{{кінець цитати|джерело = " Семітські мови" [[Нельдеке, Теодор|Т. Нельдеке]] в обробці А. Кримського}}

Згодом, М. Коен довів, що термін " хамітські мови " не має певного лінгвістичного змісту та він поступився місцем терміну «семіто-хамітські мови».<ref>М.&nbsp;А.&nbsp;Коростовцев. Введення в єгипетську філологію-М.: Східна література, 1963</ref>

В 1970-их роках американський лінгвіст Дж. Грінберг запропонував використовувати терміном «[[афразійські мови]]» замість семіто-хамітських.

=== Хамітська теорія в етнографії ===
Крім того, у міру знайомства та вивчення різних африканських культур європейські дослідники зробили припущення, що африканці самостійно не могли сформувати якийсь [[ареал]] цивілізації та будь-яке державне утворення або велику споруду (наприклад, піраміди [[Мерое]], [[Велике Зімбабве]]) це повинно було стати наслідком впливу розвиненіших народів&nbsp;— арабів, індійців чи хамітів. Так німецький лінгвіст [[Карл Майнхоф]] припустив, що хамітами є прийдешні кочівники зі світлою шкірою, які принесли цивілізацію у внутрішні райони Африки, але потім були [[Асиміляція (соціологія)|асимільовані]] [[Автохтони|автохтонним населенням]].
Теорія підтверджувалася існуючим етнографічним матеріалом. Наприклад, кочівники [[тутсі]], що управляли хліборобами [[хуту]], є більш світлошкірими; або кочівники [[фульбе]], що створили халіфат Сокото, в результаті підпорядкування [[Хауса|хауса]], тив та інших етнічних груп, мають, як правило, тонкі губи та вузькі носи.
Розквіт хамітської теорії припав на першу половину XX століття, періоду колоніального управління, однією з цілей якого було просвітити відсталі народи.<ref>Львова Е.&nbsp;С.&nbsp;Історія Африки в особах, М.: Мураха, 2001.</ref>

=== Хаміти в антропології ===
До хамітів зазвичай зараховують [[афразійські мови|хамітські]] за походженням (але не завжди по мові) народи Північної та Північно-східної Африки та Західної Азії<ref>[http://machanaim.org/tanach/a-beresh/csoa02_2.htm#01.01 Сончино]</ref>
Таким чином, хамітськими мовами називають всі афразійські мови, окрім [[Семітські мови|семітських]]: [[Берберські мови|берберо-лівійські]], [[Єгипетська мова|єгипетські]], [[кушитські мови|кушитські]], [[омотські мови|омотські]] та [[Чадські мови|чадські]] мови.
Важливо відзначити, що сучасний ареал розповсюдження семітських мов обумовлений середньовічною арабською експансією в Північну Африку та на Близький Схід. У давнину, територіальні співвідношення семітських та хамітських мов були іншими.

=== Хаміти в популяційній генетиці та ДНК-генеалогії ===
[[Файл:Possible places of origin of E1b1b1-M215M35 subclades.png|thumb|right|Можливі місця виникнення субкладів Y-ДНК гаплогрупи E1b1b1]]
У генетичному відношенні, біблійний ареал розповсюдження хамітських народів найбільше відповідає ареалу розповсюдження гаплогрупи ДНК Y-хромосоми людини [[гаплогрупа E1b1b (Y-ДНК)|E1b1b1 (M35)]] та її субкладів.<ref name=Lutak&Klyosov2009>{{Harvcoltxt|С.В. Лутак і А.А. Клесів|2009}}</ref> Місця виникнення та сучасне поширення субкладів [[гаплогрупи E1b1b1 (Y-ДНК)|E1b1b1d (M281)]] та [[гаплогрупи E1b1b1 (Y-ДНК)|E1b1b1e (V6)]] відповідають біблійному ареалу розповсюдження деяких синів Хуша.

Згідно з деякими дослідженнями в області ДНК-генеалогії, біблійний ареал розповсюдження нащадків Міцраіма найбільш відповідає ареалу розповсюдження гаплогрупи ДНК Y-хромосоми людини [[гаплогрупа E1b1b1a (Y-ДНК)|E1b1b1a (M78)]].<ref name=Lutak&Klyosov2009 /> Загальних предків гаплогрупи E1b1b1a (M78) іноді називають «Y-хромосомним Міцраімом».<ref name=Lutak&Klyosov2009 />

[[Біблія]] дає детальну інформацію про нащадків Міцраїма <!--([[Єгипетські араби]], [[філістимляни]], [[кафторіти]]), [[кушітські мови|Хуша]] ([[ефіопи]], [[кушітскіе мови|кушити]], [[сабеї]]) та [[Ханаан]]и ([[ханаан]], [[фінікійці]]). Нащадків ж [[Фут (син Хама)|Фута]] (можливо, [[Лівійці (стародавні)|лівійці]] або жителі [[Сомалійський півострів|Африканського Рогу]]) обходить мовчанням.-->
Біблія дає детальну інформацію про нащадків Міцраіма (єгиптяни, филистимляни, кафторіти), Хуша (ефіопи, кушити, сабеї)--> і Ханаана <!--(ханааняни, фінікійці)-->. Про нащадків же Фута (можливо, лівійці або жителі Африканського Рогу) біблія мовчить.

== Примітки ==
{{примітки }}

== Джерела ==
* [http://ru.wikisource.org/wiki/Библия Біблія]
* [http://www.krotov.info/library/bible/comm3/vz_apokr1.htm Книга Ювілеїв]
* [https://archive.today/20121205104130/www.mystudies.narod.ru/library/nochrist/flavius/aj/book01/06.htm Йосип Флавій. Юдейські давнини. Книга 1, гл. 6]
* {{Citation
 |last         = Cruciani et al.
 |first        = 
 |author-link  = 
 |last2        = 
 |first2       = 
 |author2-link = 
 |title        = Phylogeographic Analysis of Haplogroup E3b (E-M215) Y Chromosomes Reveals Multiple Migratory Events Within and Out Of Africa
 |journal      = [[American Journal of Human Genetics]]
 |volume       = 74
 |issue        = 
 |pages        = 1014-1022
 |date         = 
 |year         = 2004
 |url          = http://www.familytreedna.com/pdf/hape3b.pdf
 |doi          = 10.1086/386294
 |month        = May
 |pmid         = 15042509
 |pmc          = 1181964
 |id           = 
 |accessdate   = 21 травня 2012
 |archiveurl   = https://web.archive.org/web/20080626010050/http://www.familytreedna.com/pdf/hape3b.pdf
 |archivedate  = 26 червня 2008
 |deadurl      = yes
}}
* {{Citation
|last = С. В. Лутак і А. А. Клесів 
|first = 
|author-link = 
|last2 = 
|first2 = 
|author2-link = 
|title = Гаплогруппа E1b1b1a (M78) — сучасні нащадки давніх єгиптян 
|journal = [[Вісник Російської Академії ДНК-генеалогії]]
|volume = 2
|issue = 4
|pages = 639-669 
|date = Квітень 2009
|year = 2009
|url = http://stores.lulu.com/temosh 
|doi =  
|id = }}
* Д.&nbsp;А.&nbsp;Ольдерогге, хамітська проблема в африканістики.&nbsp;— «Радянська етнографія», 1949, №&nbsp;3, стор. 170.
* W. Vycichl, Hausa und Ägyptisch,&nbsp;— MSOS, Jg. 37, 1934, Abt. 3. S. 3.

{{Нащадки Ноя}}
{{Потомки Хама}}

[[Категорія:Хаміти|*]]
[[Категорія:Народи Старого Заповіту]]