Перегляд вихідного коду сторінки Шантарські острови

{{універсальна картка}}
'''Шанта́рські острови''' (від [[Нівхська мова|нів.]] ''ч'андьар'', ''č’and'ar''&nbsp;— тобто, ''білі''<ref>''[[Льовкін Григорий Григорьевич|Лёвкин Г. Г.]]'' Несколько слов о топонимике.&nbsp;— Хабаровск, 2016.&nbsp;— 280 с., С. 141. (Этимология Шантарских островов). {{ref-ru}}</ref>)&nbsp;— [[архіпелаг]] в [[Охотське море|Охотському морі]] біля входу в [[Удська губа|Удську губу]], [[Тугурська затока|Тугурську затоку]] і [[затока Академії|затоку Академії]], відокремлений від материка [[Шантарське море|Шантарським морем]] і [[Протока Ліндгольма|протокою Ліндгольма]]. Відносяться до районів [[Крайня Північ Росії|Крайньої Півночі Росії]]<ref name="ОМ">[https://oxotskoe.arktikfish.com/index.php/ostrova-okhotskogo-morya/259-shantarskie-ostrova-ostrova-okhotskogo-morya Шантарские острова&nbsp;— острова Охотского моря / Охотское море.] {{ref-ru}}</ref>. Адміністративно належать до [[Тугуро-Чуміканський район|Тугуро-Чуміканського району]] [[Хабаровський край|Хабаровського краю]] [[Росія|Російської Федерації]]. З 2013 року&nbsp;— у складі [[Шантарські острови (національний парк)|національного парку]]<ref>[https://web.archive.org/web/20140904181934/http://giod.consultant.ru/page.aspx?3612516 Постановление Правительства РФ от 30 декабря 2013 года №&nbsp;1304 «Об учреждении национального парка „Шантарские острова“»] {{ref-ru}}</ref>.

Включає 15 [[острів|островів]]: [[Великий Шантар]], [[Острів Феклістова|Феклістова]], [[Малий Шантар]], [[Біличий]], [[Ведмежий (острів, Охотське море)|Ведмежий]], Пташиний, Качиний, Цукрова Голова, Кусова, Прокоф'єва, Сивучі Камені, Сухотина, Північний, Середній, Південний і Камені Діоміда. Загальна площа архіпелагу близько 2,5 тисяч км².

[[Ландшафт]] островів переважно [[гори]]стий, максимальна висота&nbsp;— 720 м (гора Весела на Великому Шантарі). Складені [[пісковик]]ами і [[Глинистий сланець|глинистими сланцями]], прорваними [[граніт]]ами й [[Ультраосновні гірські породи|ультраосновними]] [[інтрузія]]ми. [[Клімат]] [[Помірний мусонний клімат|помірний мусонний]], за температурним режимом із рисами [[Субарктичний клімат|субарктичного]]. [[Зима|Взимку]] в тилу охотських циклонів йде винос холодного повітря з [[Сибір]]у. [[Літо|Влітку]] позначається охолоджувальний вплив моря<ref name="ОМ"/>.

[[Схил]]и гір покриті [[модрина|модриновими]] і темно-хвойними [[ліс]]ами, на вершинах&nbsp;— [[чагарник]]и [[Кедровий сланець|кедрового сланця]]. У районі островів сильні припливні течії.

== Історичні відомості ==
Відкриті у середині [[XVII століття]] російськими козаками-землепрохідцями. Відкриття приписують [[Москвітін Іван Юрійович|Івану Москвітіну]] (1639), [[Поярков Василь Данилович|Василю Пояркову]] (1645), Нагібову (1953){{sfn|Охотское море. Энциклопедия|2009|с=201}}.

Експедиції полковника Якова Єльчина у 1718—1719 роках вдалося оглянути острови, перезимувати на острові Великому Шантарі і доставити в Якутську канцелярію у 1721 році донесення про свій похід<ref>''[[Сгібнєв Олександр Степанович|Сгибнев А.&nbsp;С]]''.&nbsp;Большой Камчатский наряд (Экспедиция Ельчина). // [[Морской сборник]], 1868, №&nbsp;12, С. 131—139 {{ref-ru}}</ref>;<ref>''[[Єфімов Олексій Володимирович|Ефимов А.&nbsp;В.]]''&nbsp;Из истории великих русских географических открытий. АН СССР. Отделение истории.&nbsp;— М.: Наука, 1971.&nbsp;— 300 с., ил., С. 195. {{ref-ru}}</ref>.

Перший опис [[птахи|птахів]], що трапляються на островах, було складено російським мандрівником [[Міддендорф Олександр Федорович|Олександром Міддендорфом]] у 1851 році. На початку XX століття під час дворічної роботи на островах зоологом [[Дулькейт Георгій Джеймсович|Георгієм Дулькейтом]] було описано 214 видів [[тварини|тварин]]. Результати його роботи лягли в основу першого списку птахів, який був складений ним спільно з радянським орнітологом [[Шульпін Леонід Михайлович|Леонідом Шульпіним]]. У списку було представлено 172 види пернатих. Радянський орнітолог [[Яхонтов Всеволод Дмитрович|Всеволод Яхонтов]] у другій половині XX століття доповнив список до 205 видів. Пропрацювавши на архіпелазі в 1978, 1982, 1986, 1991 і 1992 роках, [[Росляков Геннадій Єфремович|Геннадій Росляков]] завершив роботу, розпочату його колегами-орнітологами<ref name="ОМ"/>.

== Тваринний світ ==
На великих островах мешкає багато [[ссавці]]в-[[хижак]]ів: [[бурий ведмідь]], [[вовк]], [[лисиця звичайна]], [[єнотоподібний собака]], [[росомаха]], [[видра]], [[горностай]], [[ласиця мала]], [[соболь]]. На островах розташовані [[Лежбище|лежбища]] червонокнижних [[тюлень|тюленів]]&nbsp;— [[сивуч]]а і [[Тюлень плямистий|ларги]], поблизу архіпелагу регулярно відзначають появу [[Кит гренландський|гренландських китів]]<ref>[https://oxotskoe.arktikfish.com/index.php/ostrova-okhotskogo-morya/23-na-shantarakh-vosstanovyat-voennyj-aerodrom На Шантарах восстановят военный аэродром / Охотское море.] {{ref-ru}}</ref>.

На архіпелазі зустрічаються 11 видів [[Морські птахи|морських птахів]]. Найчисленніший вид&nbsp;— [[чистун охотський]]. Число особин і число [[Колонія птахів|колоній птахів]] значно змінюється від року до року. Так у 1971, 1978 і 1982 роках кількість птахів, що гніздяться на архіпелазі, досягала 18000—20000 пар. Найбільші колонії чисельністю 7000 і 3000 пар розташовувалися на островах Качиному і Пташиному. Водночас у 1991—1992 роках тільки на Качиному гніздилося 17500 пар<ref name="ОМ"/>.

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Література ==
* {{ВРЕ|123106|Шантарские острова}};
* {{ГЭС-2|частина =Шантарские острова|сторінки=551}};
* {{книга |автор   = [[Зонн Ігор Сергійович|И. С. Зонн]], [[Костяной Андрій Геннадійович|А. Г. Костяной]] |частина   =Шантарские острова|заголовок   = Охотское море. Энциклопедия |місце = Москва |видавництво    = {{нп|Международные отношения|«Международные отношения»|ru|Международные отношения (издательство)}} |рік   = 2009 |сторінки  =201|isbn  = 978-5-7133-1354-9|ref=Охотское море. Энциклопедия}} {{ref-ru}}

{{Бібліоінформація}}
{{Портали|Географія|Океанологія|Азія|Росія}}

[[Категорія:Шантарські острови| ]]