Шарабурін Іван Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шарабурін Іван Андрійович
Народився1901(1901)
село Полинь Рославльського повіту Смоленської губернії, тепер Смоленської області, Російська Федерація
Померневідомо
Країна СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьдержавний діяч
ПартіяКПРС
НагородиОрден «Знак Пошани»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»

Іван Андрійович Шарабурін (1901(1901), село Полинь Рославльського повіту Смоленської губернії, тепер Смоленської області, Російська Федерація — ?) — радянський діяч органів державної безпеки, 3-й секретар ЦК ЛКСМУ, 1-й секретар Лисянського районного комітету КП(б)У Київської області.

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив три класи заводської школи.

З квітня 1916 по вересень 1918 року — помічник ливарника на Катеринославському трубному заводі. З вересня 1918 по серпень 1919 року — молотобоєць приватної кузні в Катеринославі. З вересня 1919 по лютий 1920 року — робітник з ремонту мостів у Катеринославі. З березня 1920 по вересень 1921 року — помічник ливарника на Катеринославському трубному заводі.

Член РКП(б) з 1921 року.

У жовтні 1921 — квітні 1922 року — слухач партійних курсів при Комуністичному університеті імені Свердлова в Москві.

З травня по вересень 1922 року — секретар комсомольського осередку на Катеринославському трубному заводі. З вересня 1922 по серпень 1923 року — співробітник профспілкової організації молоді районного комітету металістів у Катеринославі. З вересня 1923 по квітень 1924 року — секретар Кайдацького районного комітету комсомолу (ЛКСМУ) міста Катеринослава. З травня 1924 по квітень 1925 року — співробітник профспілкової спілки молоді Катеринославської міської професійної ради.

У травні 1925 — березні 1927 року — 3-й секретар ЦК ЛКСМУ.

З травня 1927 по січень 1928 року — інструктор Кайдацького районного комітету КП(б)У міста Дніпропетровська.

У лютому 1928 — січні 1929 року — секретар Юр'ївського районного партійного комітету КП(б)У Дніпропетровської округи.

З лютого 1929 по січень 1930 року — секретар оперативного пункту районного комітету металістів у Дніпропетровську. З лютого по жовтень 1930 року — завідувач організаційного відділу партійного комітету КП(б)У заводу імені Петровського в Дніпропетровську.

У листопаді 1930 — квітні 1933 року — завідувач агітаційно-масового відділу Дніпропетровського міського комітету КП(б)У.

З травня 1933 по лютий 1935 року — начальник політичного відділу Пальмирської машинно-тракторної станції (МТС) Київської області.

У лютому 1935 — 1937 року — 1-й секретар Лисянського районного комітету КП(б)У Київської області.

З 1937 року — на роботі в НКВС. З 15 травня 1937 по 20 квітня 1938 року — помічник начальника 3-го відділу УДБ УНКВС Київської області. З 20 квітня по 10 травня 1938 року — заступник начальника 3-го відділу УДБ УНКВС Київської області.

З 10 по 17 травня 1938 року перебував на посаді т.в.о. начальника політичного відділу Управління робітничо-селянської міліції (УРСМ) НКВС УРСР. З середини травня 1938 по листопад 1939 року — начальник політичного відділу Управління робітничо-селянської міліції (УРСМ) НКВС УРСР, одночасно заступник начальника УРСМ НКВС УРСР з політичної частини. У серпні 1938 року — в.о. начальника УРСМ НКВС УРСР. У листопаді 1939 року дістав сувору партійну догану «за притуплення політичної пильності».

28 листопада 1939 — 20 липня 1940 року — начальник 2-го відділку 3-го спецвідділу УНКВС Волинської області. З липня 1940 по квітень 1941 року — т.в.о. помічника начальника Луцького районного відділу НКВС, а з 12 квітня 1941 року — помічник начальника Луцького районного відділу НКДБ Волинської області.

Наприкінці грудня 1941 року був відряджений до Особливого відділу НКВС Московського військового округу.

На грудень 1956 року — співробітник Управління КДБ по Брянській області.

З березня 1978 року — персональний пенсіонер союзного значення. Подальша доля невідома.

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]