Перегляд вихідного коду сторінки Шістдесятники

{{Без виносок|дата=січень 2020}}[[Файл:Shistdesyatnyky - Ivan Svitlichny Stamps of Ukraine 2019.jpg|міні|праворуч|240пкс|«Шістдесятники. [[Іван Світличний]] (1929—1992)», [[Знаки поштової оплати України 2019|поштова марка України]] (2019)]]

'''Шістдеся́тники''', або '''шестидесятники'''<ref>[https://archive.org/stream/eu0t0/EU_T_10_Kh_Ya#page/n249/mode/2up Енциклопедія українознавства. Т. 1–11]</ref>,&nbsp;— назва покоління [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянської]] та української національної [[інтелігенція|інтелігенції]] з яскраво вираженою громадянською позицією, що ввійшло у [[культура|культуру]] ([[мистецтво]], [[література|літературу]] тощо) та політику СРСР у другій половині [[1950-ті|1950-х]]&nbsp;— період тимчасового послаблення [[комунізм|комуністично-]][[Більшовики|більшовицького]] [[тоталітаризм]]у та хрущовської «[[Хрущовська відлига|відлиги]]» (десталінізації та деякої [[лібералізація|лібералізації]]) і найповніше себе творчо виявило на початку та в середині [[1960-ті|1960-х]] років (звідси й назва). Шістдесятники були внутрішньою моральною [[опозиція|опозицією]] радянського [[Тоталітаризм|тоталітарного]] державного режиму, серед них були [[політичні в'язні]] та [[В'язень сумління|«в'язні совісті»]], [[Дисидентський рух|дисиденти]].

== Шістдесятники України ==
Шістдесятники виступали на захист національної мови та культури, свободи художньої творчості.

Основу руху шістдесятників склали [[письменник]]и [[Драч Іван Федорович|Іван Драч]], [[Вінграновський Микола Степанович|Микола Вінграновський]], [[Дрозд Володимир Григорович|Володимир Дрозд]], [[Тютюнник Григір Михайлович|Григір Тютюнник]], [[Олійник Борис Ілліч|Борис Олійник]], [[Дончик Віталій Григорович|Віталій Дончик]], [[Симоненко Василь Андрійович|Василь Симоненко]], [[Холодний Микола Костянтинович|Микола Холодний]], [[Костенко Ліна Василівна|Ліна Костенко]], [[Шевчук Валерій Олександрович|Валерій Шевчук]], [[Гуцало Євген Пилипович|Євген Гуцало]], художники [[Горська Алла Олександрівна|Алла Горська]], [[Зарецький Віктор Іванович|Віктор Зарецький]], [[Чичибабін Борис Олексійович|Борис Чичибабін]], [[Літературний критик|літературні критики]] [[Дзюба Іван Михайлович|Іван Дзюба]], [[Сверстюк Євген Олександрович|Євген Сверстюк]], [[режисер]] [[Танюк Леонід Степанович|Лесь Танюк]], кінорежисери [[Параджанов Сергій Йосипович|Сергій Параджанов]], [[Іллєнко Юрій Герасимович|Юрій Іллєнко]], мистецтвознавці [[Корогодський Роман Миронович|Роман Корогодський]], [[Смирний Юрій Іванович|Юрій Смирний]], перекладачі [[Кочур Григорій Порфирович|Григорій Кочур]], [[Лукаш Микола Олексійович|Микола Лукаш]] та інші.

Шістдесятники протиставляли себе офіційному [[догматизм]]ові, сповідували свободу творчого самовираження, культурний [[плюралізм]], пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Значний вплив на їх становлення справила західна гуманістична культура, традиції [[Розстріляне відродження|«розстріляного відродження»]] та здобутки української культури кінця [[XIX ст.|XIX]]&nbsp;— початку [[ХХ ст.]] Одним із тих, хто закладав фундамент шістдесятництва в Україні, став доцент [[Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка|факультету журналістики]] [[Шестопал Матвій Михайлович|Матвій Шестопал]], адже серед його учнів були [[Чорновіл В'ячеслав Максимович|В'ячеслав Чорновіл]], [[Олійник Борис Ілліч|Борис Олійник]], Василь Симоненко, [[Крищенко Вадим Дмитрович|Вадим Крищенко]], [[Рогоза Борис Петрович|Борис Рогоза]], [[Шудря Микола Архипович|Микола Шудря]], [[Мицик Вадим Федорович|Вадим Мицик]] та багато інших патріотично налаштованих особистостей.

Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам'яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п'єси, складали петиції на захист української культури. Організовані у 1959—1960&nbsp;рр. [[Клуб творчої молоді|Клуб творчої молоді «Сучасник» в Києві]] та в 1962&nbsp;р. клуб «Пролісок» у Львові стали справжніми осередками альтернативної національної культури. Шістдесятники відновили традиції класичної дореволюційної інтелігенції, якій були притаманні прагнення до духовної незалежності, політична відчуженість, ідеали громадянського суспільства та служіння народові.

Культурницька діяльність, яка не вписувалась у рамки дозволеного, викликала незадоволення влади. Шістдесятників не вдалося втримати в офіційних ідейно-естетичних межах, і з кінця 1962&nbsp;р. почався масований тиск на [[нонконформізм|нонконформістську]] інтелігенцію. Перед шістдесятниками закрилися сторінки журналів, посипалися звинувачення у «формалізмі», «безідейності», «буржуазному націоналізмі». У відповідь шістдесятницькі ідеї стали поширюватися у самвидаві.

Наштовхнувшись на жорсткий опір [[Комуністична партія Радянського Союзу|партійного]] апарату, частина шістдесятників пішла на [[компроміс]] із владою, інші еволюціонували до політичного [[дисидент]]ства, [[правозахисник|правозахисного руху]] та відкритого протистояння [[політичний режим|режимові]].

== Початок 1960-х ==
Першими речниками шістдесятників в Україні були [[Костенко Ліна Василівна|Ліна Костенко]] й автор гостропубліцистичних поезій, спрямованих проти [[русифікація|русифікації]] й національного поневолення України, [[Симоненко Василь Андрійович|Василь Симоненко]].

Слідом за ними з'явилася ціла плеяда [[поет]]ів: [[Драч Іван Федорович|Іван Драч]], [[Вінграновський Микола Степанович|Микола Вінграновський]], [[Холодний Микола Костянтинович|Микола Холодний]], Григорій Кириченко, [[Голобородько Василь Іванович|Василь Голобородько]], [[Калинець Ігор Миронович|Ігор Калинець]], [[Сокульський Іван Григорович|Іван Сокульський]], [[Мамайсур Борис Сергійович|Борис Мамайсур]] та інші. На початку близько до шістдесятників стояв [[Коротич Віталій Олексійович|Віталій Коротич]]. До шістдесятників відносять також поета [[Коваленко Іван Юхимович|Івана Коваленка]], хоча за віком він був старшим за більшість із них.

У прозі найвизначнішими шістдесятниками були [[Шевчук Валерій Олександрович|Валерій Шевчук]], Григір Тютюнник, [[Дрозд Володимир Григорович|Володимир Дрозд]], [[Гуцало Євген Пилипович|Євген Гуцало]], Ярослав Ступак; у критиці&nbsp;— [[Дзюба Іван Михайлович|Іван Дзюба]], [[Світличний Іван|Іван Світличний]], [[Сверстюк Євген|Євген Сверстюк]], [[Бойчак Іван Яремович|Іван Бойчак]]; у публіцистиці&nbsp;— [[Кожум'яка Степан Демидович|Степан Кожум'яка]]. До найвизначніших шістдесятників слід додати з політичних, та більше з кон'юнктурних причин нині замовчуваних активних борців з режимом, таких як майстер політичного памфлету [[Валентин Якович Мороз|Валентин Мороз]] («Репортаж із заповідника імені Берія», «Бумеранг», «Бастіон українського опору», «Серед снігів», «Дедал і Тантал», «Лист до Євдокії Лось», класична гумореска, оплачена п'ятнадцятьма роками каторги, «Я бачив Магомета»). [[Осадчий Михайло Григорович|Михайла Осадчого]] (його табірна повість «Більмо» вийшла 5 іноземними мовами), [[Рубан Василь Федорович|Василя Рубана]] («По той бік добра»).

З появою шістдесятників гостро постала проблема «батьків і дітей» у літературі. Молода генерація закидала «літературним батькам» відповідальність за сталінські злочини, пристосуванство до деспотичного режиму, творчу імпотенцію («Ода чесному боягузові» Івана Драча). Коли поети&nbsp;— лідери шістдесятництва&nbsp;— після перших арештів у 1965 відійшли у тінь, у «внутрішню еміграцію», Микола Холодний не припиняв війну словом з режимом до свого арешту у 1972 році («Крик з могили», 1961, «Сьогодні у церкві коні ночують і воду п'ють…», 1961, «Дядько має заводи й фабрики…», 1963, «Собаки в місті мають паспорти…», 1964, «Вмирають поети», 1965, «Монолог Франка», 1966, «Товаришам із тюрми», 1966, «Перед автопортретом Параджанова», 1968, «П'ять бажань патріота або інтернаціоналізм навиворіт», 1970). Зі свого боку, дехто зі старших письменників ([[Тичина Павло Григорович|Павло Тичина]], [[Воронько Платон Микитович|Платон Воронько]], [[Шеремет Микола Спиридонович|Микола Шеремет]], [[Чабанівський Михайло Іванович|Михайло Чабанівський]]) вороже поставився до експерименту й новаторства шістдесятників.

Для поезії шістдесятників характеристичне було оновлення [[Кліше (вираження)|заштампованої]] соцреалістичною догматикою поетики, інтелектуалізм, замилування в ускладненій метафорі й синтаксі, урізноманітнення ритміки тощо; у прозі&nbsp;— звільнене від соцреалістичного фальшу реалістичне зображення дійсності, часто з дотепним гумором (оповідання Григора Тютюнника), а то й у гостро сатиричному плані («Катастрофа», «Маслини» Володимира Дрозда), витончені мотивації поведінки героїв, зацікавлення історичною тематикою (Валерій Шевчук).

== Кінець «відлиги» ==
Рух шістдесятників виразно протримався ледве одне десятиліття. Вже 17 грудня 1962 року на спеціально скликаній нараді-зустрічі творчої інтелігенції з керівництвом держави їх гостро розкритикували. Після внутрішнього перевороту в КПРС та відставки [[Хрущов Микита Сергійович|Хрущова]] восени 1964 року тиск державної цензури на інтелігенцію різко посилився. Після постанови ЦК КПРС «Про цензуру» (весна 1965), а особливо після вводу військ СРСР у [[Чехословаччина|Чехословаччину]] (кінець [[празька весна|«Празької весни»]]) (влітку 1968 року) КПРС взяла курс на реставрацію тоталітаризму. З «відлигою» у культурі та політикою лібералізації було покінчено. Після Праги єдиновладно правляча країною партія ([[Комуністична партія Радянського Союзу|КПРС]]) небезпідставно бачила у творчій, ліберальній та демократичній інтелігенції головну загрозу своїй диктатурі, монополії на владу.

Рух «шістдесятників» було розгромлено або загнано у внутрішнє «духовне підпілля» арештами 1965—1972 pp. У цьому процесі частина шістдесятників без особливого опору перейшла на офіційні позиції (Віталій Коротич, Іван Драч, Володимир Дрозд, Євген Гуцало та ін.), декого на довгий час (Ліна Костенко), а інших взагалі перестали друкувати (Борис Мамайсур, Василь Голобородько, Ярослав Ступак).

Ще інших, що не припиняли опору національній дискримінації й русифікації, заарештовано й покарано довголітнім ув'язненням ([[Світличний Іван Олексійович|Іван Світличний]], [[Сверстюк Євген Олександрович|Євген Сверстюк]], [[Стус Василь Семенович|Василь Стус]], [[Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна|Ірина Калинець]], [[Калинець Ігор Миронович|Ігор Калинець]], [[Марченко Валерій Веніамінович|Валерій Марченко]], [[Плахотнюк Микола Григорович|Микола Плахотнюк]] та ін.), в якому вони або загинули (Василь Стус, Валерій Марченко), або після звільнення їм цілковито заборонена участь у літературному процесі (і навіть працювати лікарем, як було заборонено Миколі Плахотнюку). З тих, що були заарештовані, єдиний Іван Дзюба офіційно капітулював і був звільнений з ув'язнення та допущений до літературної праці, але вже цілковито в річищі соцреалізму.

У висліді цих процесів на початку 1970-х літературний рух шістдесятників цілковито зник, лише у творчості кількох поетів і прозаїків (Ліна Костенко, Валерій Шевчук) збереглися прикмети літературного оновлення, ними започаткованого.

Окрім того, рух шістдесятників відіграв значну роль у поширенні самвидавної літератури і головне&nbsp;— в посиленні в Україні руху опору проти російського [[Великодержавний шовінізм|великодержавного шовінізму]] й [[Русифікація|русифікації]] (книга [[Дзюба Іван Михайлович|Івана Дзюби]] «[[Інтернаціоналізм чи русифікація?]]», есеї Євгена Сверстюка, самвидавні поезії багатьох авторів, зокрема Василя Симоненка, Миколи Холодного&nbsp;— протестні твори цих двох молодих поетів найбільше множилися й поширювалися, та інших, викривальні памфлети й протестні листи літературознавців Василя Стуса, Валерія Марченка тощо).

== У мистецтві ==
Українські митці-шістдесятники своїми творами і активною громадською діяльністю намагалися відроджувати національну свідомість, боролися за збереження української мови та культури, сприяли демократизації суспільно-політичного життя в республіці.

Усвідомлення українською творчою молоддю злочинної суті комуністичної системи сприяло її звільненню з-під впливу ідеологічних догм «соціалістичного реалізму», підвищувало статус загальнолюдських цінностей та ідеалів. Формування світогляду шістдесятників відбувалося під впливом гуманістичної культури Заходу, ознайомлення з якою сприяло зростанню зацікавлення до надбань власної культури, історії та традицій українського народу. Шістдесятники у своїх творах намагалися говорити про реальні проблеми життя, болючі питання, замовчувані у часи сталінізму і які хвилювали тогочасне українське суспільство.

Найвідомішими представниками шістдесятництва були

* поети і прозаїки [[Вінграновський Микола Степанович|Микола Вінграновський]], [[Голобородько Василь Іванович|Василь Голобородько]], [[Гуцало Євген Пилипович|Євген Гуцало]], [[Драч Іван Федорович|Іван Драч]], [[Барський Вілен Ісаакович|Вілен Барський]], [[Роман Іваничук]], [[Ірина Калинець|Ірина]] та [[Ігор Калинець|Ігор Калинці]], Григорій Кириченко, [[Костенко Ліна Василівна|Ліна Костенко]], [[Мамайсур Борис Сергійович|Борис Мамайсур]], [[Мушкетик Юрій Михайлович|Юрій Мушкетик]], [[Руденко Микола Данилович|Микола Руденко]], [[Сверстюк Євген Олександрович|Євген Сверстюк]], [[Світличний Іван|Іван Світличний]], [[Василь Симоненко]], [[Григір Тютюнник]], [[Валерій Шевчук]];
* художники [[Горська Алла Олександрівна|Алла Горська]], [[Заливаха Опанас Іванович|Опанас Заливаха]], [[Плаксій Борис|Борис Плаксій]], [[Зарецький Віктор Іванович|Віктор Зарецький]], [[Кушнір Веніамін Володимирович|Веніамін Кушнір]], [[Галина Севрук]], [[Людмила Семикіна]], [[Стефанія Шабатура]];
* режисери [[Параджанов Сергій Йосипович|Сергій Параджанов]], [[Іллєнко Юрій Герасимович|Юрій Іллєнко]], [[Леонід Осика]], [[Лесь Танюк]];
* перекладачі [[Григорій Кочур]] та [[Микола Лукаш]].

На початку [[1960 у літературі|1960-х років]] діяли клуби творчої молоді&nbsp;— [[клуб творчої молоді|київський «Сучасник»]] (голова&nbsp;— [[Лесь Танюк]]) і львівський «Пролісок» (голова&nbsp;— [[Михайло Косів]]), які стали центрами громадської діяльності шістдесятників. У клубах відбувалися літературні зустрічі, вечори пам'яті, театральні постановки, де молоді митці формували власний світогляд та світобачення своїх слухачів і читачів.

== Шістдесятники у політиці ==
У політиці 1960—[[1970-ті|1970-х]] років [[20 століття]] «шістдесятники» являли собою внутрішню моральну [[опозиція|опозицію]] до радянського [[Тоталітаризм|тоталітарного]] державного режиму. З початком політики [[Перебудова|«Перебудови»]] та [[Гласність|«Гласності»]] (друга половина [[1980-ті|1980-х]]&nbsp;— початок [[1990-ті|1990-х]] рр.) «шістдесятниками» стали називати також представників нової генерації комуністичної [[Еліта|еліти]], чий [[світогляд]] сформувався в кінці 1950-х&nbsp;— на початку 1960-х років і що прийшла до влади. Це [[політик]]и&nbsp;— [[Горбачов Михайло Сергійович|Михайло Горбачов]], [[Яковлєв Олександр Миколайович|Олександр Яковлєв]]; [[філософ]]и [[Зінов'єв Олександр Олександрович|Олександр Зінов'єв]], [[Мамардашвілі Мераб|Мераб Мамардашвілі]], [[Левада Юрій Олександрович|Юрій Левада]], [[політолог]]и [[Бовін Олександр Євгенович|Олександр Бовін]], [[Бурлацький Федір Михайлович|Федір Бурлацький]], редактори [[масмедіа]]&nbsp;— [[Коротич Віталій Олексійович|Віталій Коротич]], [[Яковлєв Єгор Володимирович|Єгор Яковлєв]], [[Залигін Сергій Павлович|Сергій Залигін]] та багато інших.

Історичний дискурс шістдесятників варто розглядати як опозицію до тогочасних реалій політики УРСР, всі зусилля якої спрямовувалися на конструювання української ідентичності як складової «єдиного [[Радянський народ|радянського народу]]». Як зазначає [[Леонід Зашкільняк]], цей процес засновувався на низці [[міф]]ів та [[Ідеологема|ідеологем]], базовим із яких залишався усталений з російсько-імперських часів конструкт «трьох братніх східнослов'янських народів»&nbsp;— росіян, українців, білорусів, в якому всі вони протиставлялися [[Загниваючий Захід|«загниваючому» Заходу]] з його «[[капіталізм]]ом» і [[католицтво]]м<ref> Історичні міфи і стереотипи та міжнаціональні відносини в сучасній Україні / за ред. Л. Зашкільняка.&nbsp;— Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2009.&nbsp;— 472 с. (с.: 28)</ref><ref>Ярослав Секо ІСТОРИЧНИЙ ДИСКУРС УКРАЇНСЬКИХ ШІСТДЕСЯТНИКІВ / [http://catalog.library.tnpu.edu.ua/naukovi_zapusku/ukraine_europe/UES_10_5.pdf Україна–Європа–Світ. Міжнародний збірник наукових праць. Серія: Історія, міжнародні відносини] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210118073119/http://catalog.library.tnpu.edu.ua/naukovi_zapusku/ukraine_europe/UES_10_5.pdf |date=18 січня 2021 }} / Гол. ред. Л.&nbsp;М.&nbsp;Алексієвець.&nbsp;— Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2010.&nbsp;— Вип. 5. У 2 ч.: Україна–Європа–Світ: історико-політичні та гуманітарні аспекти розвитку / Міжнародний збірник наукових праць на пошану проф. М.&nbsp;М.&nbsp;Алексієвця.&nbsp;— Ч. 1.&nbsp;— 373 с.</ref>.

Із 1963 р. розпочалася хвиля ідеологічних звинувачень на адресу шістдесятників, насамперед у [[націоналізм]]і. Влада розгорнула кампанію цькування шістдесятників у пресі, на засіданнях спілок та різноманітних зібраннях. Партійні та карні органи забороняли, а потім і розганяли літературно-мистецькі зустрічі та творчі вечори шістдесятників, закривали клуби творчої молоді. Поступово більшість шістдесятників була позбавлена можливості видавати свої твори, їх звільняли з роботи, проти них влаштовувалися провокації.

Деякі шістдесятники під тиском влади пристосувалися до нових умов і перейшли на офіційні позиції. Проте більшість шістдесятників не змирилася і мужньо відстоювала свої переконання, їхні твори продовжували з'являтися у самвидаві, та вже замість суто культурологічних проблем усе частіше аналізувалися питання суспільно-політичного життя, зокрема колоніального становища республіки у складі СРСР та необхідності створення організованого визвольного руху.

Із середини 1960-х шістдесятники розпочали формування політичної опозиції комуністичному режиму і незабаром стали активними учасниками дисидентського руху в Україні, зокрема як члени [[УГС|Української гельсінської групи]].

== У філателії ==
[[Файл:Shistdesyatnyky - First day cover 2019.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Конверт першого дня]] України, присвячений «Шістдесятникам» з портретом [[Алла Горська|Алли Горської]] (2019)]]
22 листопада 2019 року «[[Укрпошта]]» ввела в обіг поштову марку «Шістдесятники. [[Іван Світличний]] (1929—1992)» (№&nbsp;1786); дизайн Василя Василенка, номінал 8,00&nbsp;грн<ref>{{Cite web|url= https://ukrposhta.ua/filatelistichnij-byuleten-5/|title= «Шістдесятники» |website=[[Укрпошта]]|publisher=https://ukrposhta.ua/|lang=uk|accessdate=2019-11-22|archiveurl= |archivedate= |deadurl=no}}</ref>. Марка гасилась [[Спецпогашення|штемпелем першого дня]] в Києві на художньому немаркованому конверті, який був використаний як [[конверт першого дня]] (КПД). На конверті зображений портрет художниці [[Алла Горська|Алли Горської]] (1929—1970).

== Див. також ==
{{Вікіцитати1}}
* [[Рух опору]]
* [[Український дисидентський рух в СРСР]]
* [[Музей шістдесятництва]]
* [[Задушене відродження]]
* [[Правозахисний рух в УРСР]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* ''Бажан О.'' [http://www.history.org.ua/?termin=shistdesjatnytstvo Шістдесятництво] // {{ЕІУ|10|641}}
* ''О. Бажан''. [https://archive.org/stream/Politychna#page/n783/mode/2up «Шістдесятництво»] // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін.&nbsp;— К.: Парламентське видавництво, 2011.&nbsp;— с.784 ISBN 978-966-611-818-2
* {{МСІУ}}
* ''Кошелівець І.'' [https://archive.org/stream/eu0t0/EU_T_10_Kh_Ya#page/n249/mode/2up Шестидесятники] // {{ЕУ}}
* ''Кошелівець І.'' Панорама найновішої літератури в УРСР.&nbsp;— Мюнхен, 1963, 1974
* ''Кошелівець І.'' Сучасна література в УРСР.&nbsp;— Мюнхен, 1964
* ''Кравців Б.'' «Велика ведмедиця» і «Гончі пси». // Сучасність, ч. 2, 1962
* ''Кравців Б.'' Шістдесят поетів шістдесятих років.&nbsp;— Мюнхен, 1967
* La nouvelle vague littéraire en Ukraine (Textes recueillis et présentés par Myroslawa Maslow).&nbsp;— Париж, 1967.
* ''Касьянов Г. В.'' [http://history.org.ua/LiberUA/5-325-00704-1/5-325-00704-1.pdf Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х рр.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191223232108/http://history.org.ua/LiberUA/5-325-00704-1/5-325-00704-1.pdf |date=23 грудня 2019 }}&nbsp;— К., 1995;
* {{книга
 |автор          = [[Радомир Мокрик]]
 |заголовок      = Бунт проти імперії: українські шістдесятники
 |посилання      = https://nashformat.ua/products/bunt-proty-imperii-ukrainski-shistdesyatnyky-930433
 |видання        = 
 |відповідальний = 
 |місце          = Київ
 |видавництво    = [[А-ба-ба-га-ла-ма-га|А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА]]
 |рік            = 2023
 |том            = 
 |сторінки       = 
 |сторінок       = 416
 |isbn           = 978-617-585-249-1
 |ref            = 
}}
* ''Баран В.'' Україна у 1950-1960-х рр.&nbsp;— Львів, 1996.
* ''Бажан О. Г.'' Переслідування інакодумства в центральній Україні у 60-80-х рр. // [http://chtyvo.org.ua/authors/Istoriia_Ukrainy_Malovidomi_imena_podii_fakty/Vypusk_01/ Історія України. Маловідомі імена, події, факти.&nbsp;— 1996.&nbsp;— Вип. 1.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191223233258/http://chtyvo.org.ua/authors/Istoriia_Ukrainy_Malovidomi_imena_podii_fakty/Vypusk_01/ |date=23 грудня 2019 }}&nbsp;— C. 422.
* ''Дроздовський Д. І.'' Код майбутнього. Філософія українського шістдесятництва: монографія.&nbsp;— К.: Видавничий дім «Всесвіт», 2006.
* [http://ivan-kovalenko.info/pro-ivana-kovalenka/biografia/420-sergy-blokn-marya-kirilenko.html Шістдесятник Іван Коваленко: Біогр. нарис] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150715221514/http://ivan-kovalenko.info/pro-ivana-kovalenka/biografia/420-sergy-blokn-marya-kirilenko.html |date=15 липня 2015 }} // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика: Збірник статей. Вип. 7. К., 2004. С. 422—443. Підп.: [[Сергій Білокінь]], Марія Кириленко (Коваленко)]
* Український публіцист, шістдесятник ''[[Кожум'яка Степан Демидович|Степан Кожум'яка]]'' в боротьбі за культурно-духовні і політичні права українського народу // [http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/2/2c/Звернення_Степана_Кожум'яки_до_Спілки_письменників._1968_рік.djvu Відкритий лист С.&nbsp;Д.&nbsp;Кожум'яки до Спілки письменників України щодо становища української мови, літератури, культури у середині 1960-х років] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160916044723/https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/2/2c/Звернення_Степана_Кожум'яки_до_Спілки_письменників._1968_рік.djvu |date=16 вересня 2016 }}.&nbsp;— 1968.&nbsp;— 22 серп.
* ''[[Корогодський Роман Миронович|Корогодський Р.]]'' Брама світла. Шістдесятники / Упоряд. М.Коцюбинська, Н.Кучер, О.Сінченко.- К.: Вид-во [[Український католицький університет|Українського католицького університету]], 2009.- 655 с. ISBN 978-966-8197-47-5
* [http://zbruc.eu/node/15046 ''Юлія Овсяник''. Львівська Касандра // Збруч, 05.11.2013] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131105221449/http://zbruc.eu/node/15046 |date=5 листопада 2013 }}
* [http://maidan.org.ua/2013/03/oleksij-zaretskyj-shistdesyatnytstvo/ Зарецький О. Шістдесятництво] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151225144253/http://maidan.org.ua/2013/03/oleksij-zaretskyj-shistdesyatnytstvo/ |date=25 грудня 2015 }}
* Алла Горська. Червона тінь калини. Листи, спогади, статті / Ред. та упор. О.Зарецького, М.Маричевського.&nbsp;— Київ, Спалах.&nbsp;— 1996.&nbsp;— 240 с.
* {{ЛЗЕ2|частина=Шістдесятники|сторінки=587}}
* Спецпроєкт Локальної історії [https://localhistory.org.ua/spetsproekty/ «Дисиденти. Історії політв'язнів радянського режиму»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210412004055/https://localhistory.org.ua/spetsproekty/ |date=12 квітня 2021 }}
* [https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3692805-bunt-proti-imperii-ak-ukrainski-inteligenti-cinili-sprotivradansini.html Бунт проти імперії: як українські інтелігенти чинили спротив радянщині]

{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Шістдесятники| ]]
[[Категорія:Новітня історія України]]
[[Категорія:Історія української літератури]]
[[Категорія:Хрущовська відлига]]
[[Категорія:Культурні рухи]]
[[Категорія:Період застою]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]