Ģ (латиниця)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ģ, ģ — літера розширеної латиниці.

Ģ ģ
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ɗ Ď Ð,ð Ɖ,ɖ Đ,đ È
É Ê Ë Ē Ė Ę Ě
Ə Ɠ Ĝ Ğ Ġ Ģ Ƣ
Ĥ Ħ Ì Í Î Ï
Ī Į İ I IJ Ĵ Ķ
Ǩ Ƙ Ļ Ł Ĺ
Ľ Ŀ LJ Ñ Ń Ņ Ň
Ɲ Ƞ Ŋ NJ Ò Ó
Ô Õ Ö Ǫ Ø Ő Œ
Ơ Ƥ Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ
ß ſ Ś Ŝ Ş
Š Þ Ţ Ť Ŧ Ⱦ Ƭ
Ʈ Ù Ú Û Ü Ū
Ŭ Ů Ű Ų Ư Ŵ
Ý Ŷ Ÿ Ɏ Ƴ
Ȥ Ź Ż Ƶ Ž        

Використовується в латиській мові, де є 11 літерою алфавіту і позначає звук [ɟ]. Протиставляється глухому Ķ, що означає звук [c]. Літера часто зустрічається у словах іноземного походження, особливо у запозиченнях XVII століття і раніше.

Літера (поряд з іншими літерами з седиллю) введена в латиський алфавіт у 1908 році комісією під керівництвом К. Мюленбаха, і в 1919 ця версія алфавіту була офіційно затверджена. За відсутності у шрифті символу, що використовується, він може заміщатися буквосполученням gj.

Буква також використовувалася в латинському саамському алфавіті середини 1930-х років.

Використовується в Українській латиниці ISO 9 замість букви Ӷ