Оборотний вузол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

В теорії вузлів оборотний вузол — це вузол, який може бути безперервною деформацією переведений у себе, але зі оберненою орієнтацією. Необоротний вузол — це будь-який вузол, який не має такої властивості. Оборотність вузла є інваріантом вузла. Оборотне зачеплення — це зачеплення з такою самою властивістю.

Існує всього п'ять типів симетрії вузлів, які визначаються хіральністью і оборотністю — повністю хіральний, двосторонній, додатно ахіральний необоротний, від'ємно ахіральний необоротний і повністю ахіральний оборотний[1].

Історія питання[ред. | ред. код]

Число оборотних і необоротних вузлів за числом перетинів
Число перетинів 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 OEIS послідовність
Необоротні вузли 0 0 0 0 0 1 2 33 187 1144 6919 38118 226581 1309875 послідовність A052402 з Онлайн енциклопедії послідовностей цілих чисел, OEIS
Оборотні вузли 1 1 2 3 7 20 47 132 365 1 032 3069 8854 26712 78830 послідовність A052403 з Онлайн енциклопедії послідовностей цілих чисел, OEIS

Давно відомо, що більшість простих вузлів, таких як трилисник і вісімка, оборотні. 1962 року Ральф Фокс[en] висловив припущення, що деякі вузли необоротні, але не було доведено їх існування, поки в 1963 році Гейл Троттер[en] не виявив нескінченне сімейство необоротних мереживних зачеплень[2]. Тепер відомо, що майже всі вузли необоротні[3].

Оборотні вузли[ред. | ред. код]

Найпростіший нетривіальний оборотний вузол, трилисник . Обертання вузла на 180 градусів в 3-вимірному просторі навколо осі на площині малюнка дає той же самий малюнок, але з протилежним напрямком стрілки.

Всі вузли з числом перетинів 7 і менше — оборотні. Не відомо загального методу, який дав би відповідь оборотний вузол чи ні. Проблему можна перевести в алгебричну термінологію[4], але, на жаль, не відомо алгоритму розв'язання цієї алгебричної задачі.

Якщо вузол оборотний і ахіральний, він повністю ахіральний. Найпростіший вузол з цією властивістю — вісімка. Хіральні оборотні вузли класифікуються як двосторонні[5].

Строго оборотні вузли[ред. | ред. код]

Більш абстрактний спосіб визначення оборотного вузла — сказати, що існує гомеоморфізм 3-сфери, що переводить вузол в себе, але змінює орієнтацію вузла на протилежну. Якщо використовувати замість гомеоморфізму більш строгу умову — інволюцію — отримаємо визначення строго оборотного вузла. Всі вузли з тунельним числом[en] 1, такі як трилисник і вісімка, строго оборотні[6].

Необоротні вузли[ред. | ред. код]

Вузол 817, найпростіший з необоротних.

Найпростішим прикладом необоротного вузла є 817 (в позначеннях Александера — Бріггса) або .2.2 (в позначеннях Конвея). Мереживний вузол 7, 5, 3 необоротний, як і всі мереживні вузли виду (2 p+1), (2q+1), (2r+1), де p, q і r — різні цілі, що дає нескінченне сімейство вузлів, необоротність яких довів Троттер[7].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Hoste, Thistlethwaite, Weeks, 1998, с. 33–48.
  2. Trotter, 1963, с. 275–280.
  3. Murasugi, 2007, с. 45.
  4. Kuperberg, 1996, с. 173–181.
  5. Clark, Elhamdadi, Saito, Yeatman, 2013.
  6. Morimoto, 1995, с. 3527—3532 Лемма 5.
  7. Trotter, 1963, с. 275—280.

Література[ред. | ред. код]

  • Jim Hoste, Morwen Thistlethwaite, Jeff Weeks. The first 1,701,936 knots : [арх. 15 грудня 2013] // The Mathematical Intelligencer. — 1998. — Т. 20, вип. 4. — DOI:10.1007/BF03025227.
  • H. F. Trotter. Topology. — Pergamon Press, 1963. — Т. 2. — DOI:10.1016/0040-9383(63)90011-9.
  • Kunio Murasugi. Knot Theory and Its Applications. — Springer, 2007. — ISBN 9780817647186.
  • Greg Kuperberg. Detecting knot invertibility // Journal of Knot Theory and its Ramifications. — 1996. — Т. 5, вип. 2. — arXiv:q-alg/9712048. — DOI:10.1142/S021821659600014X.
  • W. Edwin Clark, Mohamed Elhamdadi, Masahico Saito, Timothy Yeatman. Quandle colorings of knots and applications. — 2013. — arXiv:1312.3307.
  • Kanji Morimoto. There are knots whose tunnel numbers go down under connected sum // Proceedings of the American Mathematical Society. — 1995. — Т. 123, вип. 11. — DOI:10.1090/S0002-9939-1995-1317043-4. — JSTOR 2161103.

Посилання[ред. | ред. код]