Панциклічний граф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цикли всіх можливих довжин у графі октаедр показують, що граф панциклічний

Панциклі́чний граф — орієнтований або неорієнтований граф, який містить цикли всіх можливих довжин від трьох до числа вершин графа[1]. Панциклічні графи є узагальненням гамільтонових графів, графів, які мають цикли найбільшої можливої довжини.

Визначення[ред. | ред. код]

Граф з вершинами є панциклічним, якщо для будь-якого в межах граф містить цикл довжини [1]. Граф є вершинно панциклічним, якщо для будь-якої вершини і будь-якого в тих самих межах граф містить цикл довжини , що містить вершину [2]. Схожим чином граф є реберно панциклічним, якщо для будь-якого ребра і для будь-якого в тих самих межах він містить цикл довжини , що містить ребро [2].

Двочастинний граф не може бути панциклічним, оскільки він не містить циклів будь-якої непарної довжини, але кажуть, що граф є біпанциклічним, якщо він містить цикли всіх парних довжин від 4 до [3].

Планарні графи[ред. | ред. код]

Максимальний зовніпланарний граф — це граф, утворений із простого многокутника на площині шляхом тріангуляції його внутрішності. Будь-який максимальний зовніпланарний граф є панциклічним, що можна показати індукцією. Зовнішня грань графа є циклом з n вершинами, а видалення будь-якого трикутника, з'єднаного із рештою графа тільки одним ребром (листок дерева, яке утворює двоїстий граф тріангуляції), утворює максимальний зовніпланарний граф з на одиницю меншим числом вершин, а за індукційним припущенням цей граф має всі цикли всіх довжин, що залишилися. Якщо приділяти більше уваги вибору трикутника для видалення, то ті самі аргументи показують строгіший результат, що будь-який максимальний зовніпланарний граф є вершинно панциклічним[4]. Те ж саме істинне для графів, які мають максимальний зовніпланарний граф як кістяковий підграф, зокрема, для колеса.

Максимальний планарний граф — це планарний граф, у якому всі грані, включно із зовнішньою, є трикутниками. Максимальний планарний граф є вершинно панциклічним тоді й лише тоді, коли він містить гамільтонів цикл[5] — якщо він не гамільтонів, він безумовно не панциклічний, а якщо він гамільтонів, то внутрішність гамильтонового циклу утворює зовнішню межу максимального зовнішпланарного графа на тих самих вершинах і ребрах, до якої можна застосувати попередні аргументи для зовніпланарних графів[6]. Наприклад, на малюнку вгорі показано панциклічність графа октаедра, гамільтонового максимального планарного графа з шістьма вершинами. Строгіше, з тих самих причин, якщо максимальний планарний граф має цикл довжини , то він має цикли всіх менших довжин[7].

Майже панциклічний граф Халіна з циклами всіх довжин аж до n, за винятком довжини 8

Графи Халіна є планарними графами, утвореними з планарного малюнка дерева, яке має вершин степеня два, доданням циклу, що з'єднує листки дерева. Графи Халіна не обов'язково панциклічні, але вони майже панциклічні в тому сенсі, що відсутній цикл максимум однієї довжини. Довжина відсутнього циклу обов'язково парна. Якщо жодна зі внутрішніх вершин графа Халіна не має степеня три, то граф обов'язково панциклічний[8].

1971 року помічено[1], що багато класичних умов для існування гамільтонового циклу достатні також для панциклічності, тому припущено, що будь-який 4-зв'язний планарний граф панциклічний, але незабаром знайдено сімейство контрприкладів[9].

Турніри[ред. | ред. код]

Турнір — це напрямлений граф з однією напрямленою дугою між будь-якою парою вершин. Інтуїтивно турнір можна використати для моделювання кругової системи малюванням дуги від переможця до переможеного для кожної гри в змаганні. Турнір називають сильно зв'язним або просто сильним тоді й лише тоді, коли його не можна розділити на дві непорожні підмножини і тих, хто програв і виграв, так, що будь-який учасник перемагає будь-якого учасника в [10]. Будь-який сильний турнір є панциклічним[11] і вершинно панциклічним[12]. Якщо турнір регулярний (будь-який учасник має таке ж число виграшів і програшів, що й інші учасники), то він є також реберно панциклічним[13], однак сильні турніри з чотирма вершинами не можуть бути реберно панциклічними.

Графи з великим числом ребер[ред. | ред. код]

Теорема Мантеля стверджує, що будь-який неорієнтований граф із вершинами, що має принаймні ребер і не має кратних ребер і петель, або містить трикутник, або він є повним двочастинним графом . Цю теорему можна посилити — будь-який неорієнтований гамільтонів граф з не менш ніж ребрами або панциклічний, або це [1].

Існують гамільтонові орієнтовані графи з вершинами і з дугами, які не є панциклічними, але будь-який гамільтонів орієнтований граф принаймні з дугами панциклічний. Крім того, строго зв'язний граф з вершинами, в якому кожна вершина має степінь, не менший від (вхідні та вихідні дуги рахуються разом), або панциклічний, або є повним двочастинним графом[14].

Степені графа[ред. | ред. код]

Для будь-якого графа його -й степінь графа визначається як граф на тій самій множині вершин, що має ребро між будь-якими двома вершинами, відстань між якими в не перевищує . Якщо вершинно 2-зв'язний, то за теоремою Фляйшнера є гамільтоновим графом. Твердження можна посилити: граф обов'язково буде вершинно панциклічним[15]. Строгіше, якщо є гамільтоновим, він також і панциклічний[16].

Обчислювальна складність[ред. | ред. код]

Перевірка графа на панциклічність є NP-повною задачею навіть для окремого випадку 3-зв'язних кубічних графів. NP-повною задачею є також перевірка графа на вершинну панциклічність навіть для окрмого випадку поліедральних графів[17]. Також NP-повною задачею є перевірка квадрата графа на гамільтоновість, а тим самим і перевірка на панциклічність[18].

Історія[ред. | ред. код]

Панциклічність уперше досліджували Харарі і Мозер у контексті турнірів[19], а також Муун[20] і Алпач[13]. Назву поняттю панциклічності дав Бонді, який розширив поняття для неорієнтованих графів[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Bondy, 1971.
  2. а б Randerath, Schiermeyer, Tewes, Volkmann, 2002.
  3. Schmeichel, Mitchem, 1982.
  4. Li, Corneil, Mendelsohn, 2000, Proposition 2.5.
  5. Helden, 2007, Corollary 3.78.
  6. Bernhart, Kainen, 1979.
  7. Hakimi, Schmeichel, 1979.
  8. Skowrońska, 1985.
  9. Malkevitch, 1971.
  10. Harary, Moser, 1966, Corollary 5b.
  11. Harary, Moser, 1966, Theorem 7.
  12. Moon, 1966, Theorem 1.
  13. а б Alspach, 1967.
  14. Häggkvist, Thomassen, 1976, с. 20–40.
  15. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  16. Fleischner, 1976.
  17. Li, Corneil, Mendelsohn, 2000, Theorems 2.3 и 2.4.
  18. Помилка скрипту: Функції «harvard_core» не існує.
  19. Harary, Moser, 1966.
  20. Moon, 1966.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]