Daimler Motor-Lastwagen
| Daimler Motor-Lastwagen | |
|---|---|
 | |
| Виробник |
.svg){kind=small} Daimler-Motoren-Gesellschaft |
| Роки виробництва | 1896 — 1899 |
| Клас | Вантажний автомобіль |
| Двигун(и) | 2-циліндровий, рядний, бензиновий, об'єм:1/1,5/2,9/4,4/5,9/7,4 л, чотиритактний «Phoenix» |
| Довжина | 4500 мм |
Daimler Motor-Lastwagen — перший у світі вантажний автомобіль, виготовлений у 1896 році компанією «Daimler-Motoren-Gesellschaft» за проектом Готтліба Даймлера.[1]
Історична довідка[ред. | ред. код]
Створення (1986)[ред. | ред. код]
У 1896 році Готтліб Даймлер і Вільгельм Майбах розпочали розроблення вантажівки на основі агрегатів від легкового авто «Daimler Riemenwagen» з 1,06-літровим двоциліндровим чотиритактним двигуном заднього розташування потужністю до 4 к.с. (2,9 кВт). Конструкція з приводом на задні колеса через чотиришвидкісну пасову передачу та двигуном з системою запалювання на базі розжареної трубки й карбюратором із соплом розпилення пального стала першим прототипом автомобіля такого класу. Як кузов транспортного засобу використовувався перероблений кінний віз із шасі з поперечно встановленими повністю еліптичними листовими ресорами спереду і спіральними пружинами ззаду[2]. Складна система підвіски була важливою не лише через погані дорожні умови того часу, а й через високу чутливість двигуна до вібрацій. Автомобіль оснащувався дерев'яними колесами із залізним покриттям. У бічній частині платформи розміщувався великий напис «Daimler-Motoren-Gesellschaft Cannstatt». Автомобіль мав обертове кермо та блокувальне гальмо з ручним керуванням, яке діяло на залізні ободи на задніх колесах. На проміжному валу також було колодкове гальмо з ножним приводом. Автомобіль мав довжину 4,5 м і ширину 1,5 м, його вантажопідйомність становила 1500 кг, а максимальна швидкість сягала 12 км/год. Закупівельна ціна становила 5200 марок[3].
1 жовтня 1896 Даймлер продав першу вантажівку (замовлення №. 81) компанії «British Motor Syndicate» з Лондону. У цій моделі двигун зі збільшеним об'ємом до 1,53 літра та потужністю у 6 к.с. (4.4 кВт), було встановлено під сидінням водія. У тому ж році «Daimler-Motoren-Gesellschaft» став першим виробником автомобілів у світі, який випустив модельний ряд різноманітних вантажівок, доступних у чотирьох різних рівнях потужності.: 2,9 кВт, 4,4 кВт, 5,9 кВт і 7,4 кВт. Вантажопідйомність становила від 1,2 до 5 тон[4].
Модернізація конструкції (1897)[ред. | ред. код]
У 1897 році, через рік після створення першої версії вантажного транспортного засобу, автомобіль уже отримав удосконалену конструкцію, яка чітко відрізняла його від легкового автомобіля і проклала шлях до збільшення корисного навантаження[5]. Двигун було розташовано у передній частині транспортного засобу перед передньою віссю[6]. Передача потужності від силового агрегату здійснювалася через чотириступеневу коробку передач, повнорозмірний поздовжній вал та шестерні приводу задніх коліс. Модернізації зазнав і двигун, який оснастили низьковольтним магнето фірми Bosch замість старої трубки розжарювання. Робочий об'єм силового агрегату збільшили до 2,2 літра. Радіатор охолодження отримав трубчасту конструкцію.
-
Daimler Motor-Lastwagen (1896) -
Daimler Motor Wagon, 6 HP (1898) -
Daimler Motor-Geschäftswagen, 1899 (Daimler Phoenix)
.jpg)
Продажі[ред. | ред. код]
Готліб Даймлер анонсував свою моторизовану вантажівку на щорічному сільськогосподарському шоу у Вюртемберзі восени 1897 року, розташувавши її в тому ж ряду, в якому були вишикувані традиційні тяглові тварини. Він також поширював брошури, в яких перераховувалися всі можливі варіанти робіт, які вантажівка могла виконувати так само, як і робочий кінь, з тією лише відмінністю, що автомобіль не схильний до хвороб, спраги, голоду і норовливої поведінки[5]
Для випробувань Готліб Даймлер передав вантажний автомобіль на цегельний завод у Гайденхаймі, де слабкі місця транспортного засобу, що виявлялись в умовах важких умов експлуатації, систематично фіксувались і передавались виробникові для усунення. Доопрацьовану версію автомобіля німецький інженер і винахідник особисто представив на Всесвітній виставці 1898 року в Парижі, де він викликав певну зацікавленість[7][8].
Проте інтерес до вантажних автомобілів того часу був вкрай слабким. У Європі було прийнято вважати, що двигуни внутрішнього згоряння підходять для легкових автомобілів, а на комерційних транспортних засобах є сенс використовувати парові та електричні двигуни.
Згідно з документами Даймлера до січня 1899 року були продані «десять звичайних і тринадцять пивних вантажівок». Клієнтами були експедитор Пуль фон Маур зі Штутгарта та пивоварний завод «Böhmische Brauhaus» з Берліна, які використовували вантажівку «Daimler» як «вантажівку для пива» (нім. Bierverschleißwagen)[9].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 1896: Gottlieb Daimler baut den ersten Lkw der Welt auf media.daimler.com, abgerufen am 10. Juli 2016.
- ↑ Adrianna Morganelli. Trucks: Pickups to Big Rigs. — Crabtree Publishing Company, 2007. — С. 7. — ISBN 0778730158.
- ↑ Werner Oswald, S. 83.
- ↑ Olaf von Fersen Ein Jahrhundert Automobiltechnik. Nutzfahrzeuge. VDI-Verlag, Düsseldorf 1987. — S. 11. — ISBN 978-3-662-01119-5.
- ↑ а б 1896: Gottlieb Daimler builds the world’s first truck (англ.). Штутгарт, Німеччина: Daimler AG. 21 серпня 2006. Архів оригіналу за 17 березня 2017. Процитовано 17.03.2017.
- ↑ Len Larson. Dreams To Automobiles. — Xlibris Corporation, 2008. — С. 190. — ISBN 1469101041.
- ↑ Victor Boesen, Wendy Grad. The Mercedes-Benz book. — Doubleday, 1981. — С. 39. — ISBN 0385125542.
- ↑ The other side of Katie // Surveyor. — St. Bride's Press, 1971. — Т. 138. — С. 19.
- ↑ Werner Oswald, S. 75.
Джерела[ред. | ред. код]
- Werner Oswald[de]Mercedes-Benz Lastwagen und Omnibusse 1886—1986. — Motorbuch, Stuttgart 2008/ — ISBN 978-3-613-02943-9.
- Ralf Poerschke (Redaktion) Mercedes-Benz-Trucks: Menschen, Mythen und Modelle, Herausgegeben von Daimler Chrysler AG, Mercedes-Benz-Trucks. Heel, Königswinter 2006. — S. 16. — ISBN 978-3-89880-547-6.
- Hans Christoph Graf von Seherr-Thoss[de] (Hrsg.) Klassiker der Technik. Zwei Männer — Ein Stern. Gottlieb Daimler und Karl Benz in Bildern, Daten und Dokumenten. VDI, Düsseldorf, 1984. — ISBN 3-18-400645-X.
