Paedophryne amauensis: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: {{Taxobox | name = ''Paedophryne amauensis'' | image = Paratype of Paedophryne amauensis (LSUMZ 95004).png | image_caption = Паратип ''Paedoph...
(Немає відмінностей)

Версія за 11:05, 18 листопада 2012

Paedophryne amauensis
Паратип Paedophryne amauensis, що сидить на монеті 10 центів США (діаметр 17,91 мм)[1].
Паратип Paedophryne amauensis, що сидить на монеті 10 центів США (діаметр 17,91 мм)[1].
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Земноводні (Amphibia)
Ряд: Безхвості (Anura)
Родина: Microhylidae
Рід: Paedophryne
Вид: Paedophryne amauensis
Paedophryne amauensis
Rittmeyer et al., 2012[2]
Місцезнаходження позначене червоною крапкою
Місцезнаходження позначене червоною крапкою
Посилання
Вікісховище: Paedophryne amauensis
Віківиди: Paedophryne amauensis
Рентгенограма паратипу Paedophryne amauensis.

Paedophryne amauensis — дрібний вид жаб з родини Microhylidae (мікрорайки). Є найменшими хребетними у світі. Довжина дорослої особини складає 7,7 міліметрів. Ендеміки Папуа Нової Гвінеї. Мешкають у підстилковому шарі серед опалого листя[3][4].

Поширення

Папуа Нова Гвінея, Центральна провінція, селище Амау, 9°58′57″ пд. ш. 148°34′43″ сх. д. / 9.9824° пд. ш. 148.5785° сх. д. / -9.9824; 148.5785, 177 м[4].

Відкриття

Представники цього виду були виявлені у серпні 2009 року геологом і екологом Крістофером Остіном (Christopher Austin, Louisiana State University) і аспірантом Еріком Ріттмейєром (Eric Rittmeyer) під час експедиції з вивчення видового розмаїття Нової Гвінеї. Знахідка була зроблена на південному сході острова в околицях селища Amau Village, на честь якого вид отримав назву — P. amauensis. Вночі дослідникам вдалось записати звуки, які видавав новий вид і які не були схожі на звичайне кумкання жаб, а більше нагадували стрекотання комах[5]. Сигнал складався з неперервної серії високих звуків з домінуючою частотою ~8400—9400 Гц. Окремі сигнали тривали 2-14 мілісекунд і видавались з частотою приблизно 1,5 рази в секунду[4].

Опис

Забарвлення в основному коричневе. Довжина дорослої особини становиться в середньому 7,7 міліметрів. Подібно іншим представникам роду, цей вид характеризується редукованим числом фаланг пальців і числом прекрижових хребців (їх лише 7). Ноги відносно довгі: відношення довжини гомілки (від п'ятки до вигину у місці прикріплювання до стегна) і тіла (TL/SV) =0.478—0.507[4][6].

Примітки

  1. Black, Richard (11 January 2012). World's smallest frog discovered. BBC News. Процитовано 12 January 2012.
  2. Rittmeyer, Eric N.; Allison, Allen; Gründler, Michael C.; Thompson, Derrick K.; Austin, Christopher C. (2012). Etges, William J. (ред.). Ecological guild evolution and the discovery of the world's smallest vertebrate. PLoS ONE. Public Library of Science. 7 (1): e29797. doi:10.1371/journal.pone.0029797. PMC 3256195. PMID 22253785. Процитовано 11 January 2012.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  3. Самые маленькие позвоночные в мире оказались лягушками (рос.). Lenta.ru. 12 січня 2012. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 12 січня 2012.
  4. а б в г Rittmeyer E. N., Allison A., Gründler M. C., Thompson D. K., Austin C. C. (2012). Ecological Guild Evolution and the Discovery of the World's Smallest Vertebrate. PLoS ONE. 7: e29797. doi:10.1371/journal.pone.0029797.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  5. World's smallest creature with a vertebrate named (англ.). The Telegraph. 12 січня 2012. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 12 січня 2012.
  6. Kraus, Fred. New genus of diminutive microhylid frogs from Papua New Guinea // ZooKeys. — 2010. — Vol. 48. — P. 39–59. — DOI:10.3897/zookeys.48.446..

Література

  • Burton T. C. A reassessment of the Papuan subfamily Asterophryinae (Anura: Microhylidae) // Records of the South Australia Museum. — 1986. — Vol. 19. — P. 405–450.

Посилання