Сонний параліч: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 11: Рядок 11:
==Поширення==
==Поширення==
Ізольований сонний параліч зазвичай зустрічається у пацієнтів із діагнозом "нарколепсія". Приблизно 30-50% людей, у яких діагностували нарколепсію - переживали сонний параліч, як додатковий симптом.<ref name=Ohayon /><ref name=Dauvilliers>{{cite journal |last=Dauvilliers |first=Y. |last2=Billiard|first2=M. |last3=Montplaisir|first3=J. |title=Clinical aspects and pathophysiology of narcolepsy |journal=Clinical Neurophysiology |year=2003 |volume=114 |pages=2000–2017 |doi=10.1016/S1388-2457(03)00203-7 |pmid=14580598 |issue=11}}</ref> Поширення явища сонного паралічу для загальної чисельності населення становить за приблизними підрахунками 6.2%. Більшість індивідів, з якими траплявся сонний параліч - мають спорадичні повторення цього явища - від одного разу на місяць, до одного разу на рік, в середньому. Лише 3% індивідів, які мали досвід сонного паралічу, непов’язаного із нейром’язовим розладом - мають такі епізоди щоночі, тому їх, як зазначено вище, можна діагностувати як таких, що страждають від РІСП.<ref name=Ohayon /> Параліч сну - настільки ж звичний для чоловіків, як і для жінок, однак, деякі вікові групи бувають більш вразливими до розвитку сонного паралічу. Приблизно у 36% загального населення, яке має досвід ізольованого сонного паралічу, цей розлад розвинувся у віці між 25 та 44 роками життя.<ref name=Ohayon />
Ізольований сонний параліч зазвичай зустрічається у пацієнтів із діагнозом "нарколепсія". Приблизно 30-50% людей, у яких діагностували нарколепсію - переживали сонний параліч, як додатковий симптом.<ref name=Ohayon /><ref name=Dauvilliers>{{cite journal |last=Dauvilliers |first=Y. |last2=Billiard|first2=M. |last3=Montplaisir|first3=J. |title=Clinical aspects and pathophysiology of narcolepsy |journal=Clinical Neurophysiology |year=2003 |volume=114 |pages=2000–2017 |doi=10.1016/S1388-2457(03)00203-7 |pmid=14580598 |issue=11}}</ref> Поширення явища сонного паралічу для загальної чисельності населення становить за приблизними підрахунками 6.2%. Більшість індивідів, з якими траплявся сонний параліч - мають спорадичні повторення цього явища - від одного разу на місяць, до одного разу на рік, в середньому. Лише 3% індивідів, які мали досвід сонного паралічу, непов’язаного із нейром’язовим розладом - мають такі епізоди щоночі, тому їх, як зазначено вище, можна діагностувати як таких, що страждають від РІСП.<ref name=Ohayon /> Параліч сну - настільки ж звичний для чоловіків, як і для жінок, однак, деякі вікові групи бувають більш вразливими до розвитку сонного паралічу. Приблизно у 36% загального населення, яке має досвід ізольованого сонного паралічу, цей розлад розвинувся у віці між 25 та 44 роками життя.<ref name=Ohayon />

==Патопсихологія==
Патопсихологія сонного паралічу ще не була цілковито визначена, однак існує декілька теорій щодо причини появи сонного паралічу у індивіда. Першою з цих теорій походить із розуміння того, що параліч сну - це тип парасомнії, спричинений недоречним взаємним перекриванням станів фази швидкого сну та пробудження.<ref name=Goldstein>{{cite journal |last=Goldstein |first=K. |title=Parasomnias|journal=Dis Mon|year=2011|volume=57 |pages=364–88 |doi=10.1016/j.disamonth.2011.04.007 |pmid=21807161 |issue=7}}</ref> Полісомнографічні дослідження виявили, що люди із паралічем сну мають коротшу, ніж зазвичай, латентність фази швидкого сну (час від моменту, коли людина засинає і до початку фази), на ряду із скороченими циклами повільного та швидкого сну, та фрагментації фази швидкого сну.<ref name=Walther>{{cite journal |last=Walther |first=B. |last2=Schulz|first2=H. |title=Recurrent isolated sleep paralysis: Polysomnographic and clinical findings |journal=Somnologie - Schlafforschung und Schlafmedizin|year=2004 |volume=8 |pages=53–60 |doi=10.1111/j.1439-054X.2004.00017.x |issue=2}}</ref> Це дослідження підтримує спостереження, що втручання в звичайні режими сну може викликати епізод сонного паралічу, оскільки фрагментація фази швидкого сну зазвичай відбувається якраз під час руйнації звичного візерунка сну, і сьогодні часто помічається в поєднанні з сонним паралічем.

Іншою значною теорією є те, що механізми нервової системи, які відповідають за регулювання сну - виведені з рівноваги таким чином, що різні стани сну мають змогу накладатись один на одного.<ref name=Cheyneninenine>{{cite journal |last=Cheyne|first=J. |last2=Rueffer|first2=S. |last3=Newby-Clark|first3=I. |title=Hypnagogic and Hypnopompic Hallucinations during Sleep Paralysis: Neurological and Cultural Construction of the Night-Mare|journal=Consciousness and Cognition |year=1999 |volume=8 |pages=319–337 |doi=10.1006/ccog.1999.0404 |pmid=10487786 |issue=3}}</ref> В цьому випадку, групи холінергічних нервів, що відповідають за засинання - гіперактивні, а групи серотонергічних нервів, що відповідають за пробудження - слабоактивні.<ref name=Cheyneninenine /> Як наслідок - клітини, здатні відсилати сигнали для повного пробудження зі сну (серотонергічні популяції нервів) - мають проблеми із переборюванням інших сигналів - тих, які надсилають інші клітини для утримання мозку в стані сну.<ref name=Cheyneninenine /> За звичайних умов поріг для збудника, здатного вивести людину зі сну - значно підвищується протягом фази швидкого сну; проте у індивідів із сонним паралічем - майже не відбувається блокування екзогенного стимулу, що означає, що збудникові (стимулові) набагато легше примусити організм прокинутись.<ref name=Cheyneninenine /> Може також бути наявною проблема з регулюванням [[мелатонін]]у, який при звичайних умовах керує серотонергічними групами нервів.<ref name=Terrillon /> Кількість мелатоніну в організмі зазвичай знаходиться на найнижчій позначці в часі фази швидкого сну.<ref name=Terrillon /> Невчасне стримування мелатоніну робить деполяризацію неможливою для нервових скупчень, які відповідають за пробудження, - коли до них надходить імпульс, який за звичайних умов призвів би до повного пробудження організму.<ref name=Terrillon /> Це дозволяє пояснити, чому фази швидкого сну та пробудження накладаються під час сонного паралічу, і однозначно пояснює параліч м’язів, який відбувається під час виходу зі сну.<ref name=Terrillon /> Якщо вплив нервових популяцій, які відповідають за сон, не може бути нейтралізований, в людини навіть коли вона прокидається - зберігаються характеристики фази швидкого сну. Типовими наслідками сонного паралічу є головний біль, біль або слабкість м’язів та/або [[параноя]].

Дослідження відкрили генетичний компонент сонного паралічу.<ref>(Sehgal 2011)</ref> Характеристична фрагментація фази швидкого сну, гіпнопомпічні та гіпногогічні галюцинації - мають спадковий компонент у інших парасомніях, що збільшує довіру до ідеї, що сонний параліч - спадковий.<ref name=Sehgal>{{cite journal |last=Sehgal |first=A. |last2=Mignot|first2=E. |title=Genetics of Sleep and Sleep Disorders |journal=Cell|year=2011 |volume=146 |pages=194–207 |doi=10.1016/j.cell.2011.07.004 |pmid=21784243 |issue=2 |pmc=3153991}}</ref> Досліди з близнюками виявили, що якщо один з близнюків монозиготної пари переживає явище сонного паралічу - то й з іншим близнюком таке може трапитись - із високою імовірністю.<ref name=Sehgal /> Ідентифікація генетичної складової означає, що існує певний розлад функціонування на фізіологічному рівні. Подальші дослідження мають бути проведені з метою визначення, чи є якась похибка у шляху сигналу для прокидання, як про це сказано у першій теорії, чи може відхилення варто шукати у регуляції мелатоніну, або й у самих нервових популяціях.



== Посилання ==
== Посилання ==

Версія за 18:19, 25 липня 2013

Цю статтю перекладають з іншої мови.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця стаття не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Piramidion (внесок, журнали) о 18:19 UTC (5720843 хвилини тому).

Сонний параліч - це феномен, при якому людина засинаючи або прокидаючись, деякий час відчуває нездатність рухатись. Загалом - це перехідний стан між сном і повним пробудженням, який характеризується цілковитою атонією (слабкістю) м’язів. Він може трапитись під час засинання або пробудження, і з ним часто пов’язані жахливі видіння (наприклад, чиясь присутність у кімнаті), на які людина ніяким чином не може зреагувати через параліч. Вважається, що такий стан спричинюється порушенням фази швидкого сну, яка характеризується повною атонією м’язів, що дозволяє уникнути активності сплячої особи в той час, коли їй сняться сновидіння. Сонний параліч пов’язаний із такими психічними розладами, як нарколепсія, мігрень, тривожний розлад та деструктивне апное сну; однак трапляються і поодинокі випадки такого паралічу, непов’язані з іншими розладами.[1][2]

Нічний кошмар, Генрі Фюзелі (1781) - вважається одним із класичних зображень ефекту сонного паралічу, сприйнятого як візит демона.

Класифікація

Дві основні класифікації сонного паралічу - це "ізольований сонний параліч (ІСП)" (англ. isolated sleep paralysis - ISP та "рецидивний ізольований сонний параліч (РІСП)" (англ. recurrent isolated sleep paralysis - RISP. З цих двох типів, ІСП - набагато поширеніший, аніж РІСП.[2] Епізоди ізольованого сонного паралічу - нечасті, і тривають недовго, приблизно одну хвилину. Такий параліч може навіть трапитися тільки один раз за життя людини.[2] Рецидивний сонний параліч, як видно з назви - це хронічний стан. Особа в цьому випадку страждає від частих епізодів РІСП на протязі всього життя.[2] Однією з головних відмінностей між ІСП та РІСП є тривалість стану. Епізоди рецидивного сонного паралічу можуть тривати навіть годину, а то й довше, і мають набагато частішу присутність ефекту досвіду поза тілом - в той час як епізоди ізольованого сонного паралічу зазвичай короткі (не довше однієї хвилини) і типово асоціюються із галюцинаціями, пов’язаними із сторонньою присутністю, або інкубом. Хоча в рідкісних випадках епізоди ІСП можуть тривати навіть до півгодини.[2] With RISP the individual can also suffer back to back episodes of sleep paralysis in the same night while this is unlikely in individuals who suffer from ISP.[2] У випадку РІСП особа може страждати також від повторюваних епізодів сонного паралічу в одну й ту ж ніч, в той час як це є малоймовірним для осіб, які страждають від ІСП.[2]

Буває важко розрізняти катаплексію, спричинену нарколепсією, і справжній параліч сну, оскільки обидва феномени фізично нерозрізненні.[2] Найкращий спосіб їх відрізнити - це визначити, коли напади трапляються найчастіше. Напади нарколепсії відбуваються зазвичай, коли людина засинає; напади ІСП та РІСП трапляються найчастіше при пробудженні.[3]

Поширення

Ізольований сонний параліч зазвичай зустрічається у пацієнтів із діагнозом "нарколепсія". Приблизно 30-50% людей, у яких діагностували нарколепсію - переживали сонний параліч, як додатковий симптом.[1][4] Поширення явища сонного паралічу для загальної чисельності населення становить за приблизними підрахунками 6.2%. Більшість індивідів, з якими траплявся сонний параліч - мають спорадичні повторення цього явища - від одного разу на місяць, до одного разу на рік, в середньому. Лише 3% індивідів, які мали досвід сонного паралічу, непов’язаного із нейром’язовим розладом - мають такі епізоди щоночі, тому їх, як зазначено вище, можна діагностувати як таких, що страждають від РІСП.[1] Параліч сну - настільки ж звичний для чоловіків, як і для жінок, однак, деякі вікові групи бувають більш вразливими до розвитку сонного паралічу. Приблизно у 36% загального населення, яке має досвід ізольованого сонного паралічу, цей розлад розвинувся у віці між 25 та 44 роками життя.[1]

Патопсихологія

Патопсихологія сонного паралічу ще не була цілковито визначена, однак існує декілька теорій щодо причини появи сонного паралічу у індивіда. Першою з цих теорій походить із розуміння того, що параліч сну - це тип парасомнії, спричинений недоречним взаємним перекриванням станів фази швидкого сну та пробудження.[5] Полісомнографічні дослідження виявили, що люди із паралічем сну мають коротшу, ніж зазвичай, латентність фази швидкого сну (час від моменту, коли людина засинає і до початку фази), на ряду із скороченими циклами повільного та швидкого сну, та фрагментації фази швидкого сну.[6] Це дослідження підтримує спостереження, що втручання в звичайні режими сну може викликати епізод сонного паралічу, оскільки фрагментація фази швидкого сну зазвичай відбувається якраз під час руйнації звичного візерунка сну, і сьогодні часто помічається в поєднанні з сонним паралічем.

Іншою значною теорією є те, що механізми нервової системи, які відповідають за регулювання сну - виведені з рівноваги таким чином, що різні стани сну мають змогу накладатись один на одного.[7] В цьому випадку, групи холінергічних нервів, що відповідають за засинання - гіперактивні, а групи серотонергічних нервів, що відповідають за пробудження - слабоактивні.[7] Як наслідок - клітини, здатні відсилати сигнали для повного пробудження зі сну (серотонергічні популяції нервів) - мають проблеми із переборюванням інших сигналів - тих, які надсилають інші клітини для утримання мозку в стані сну.[7] За звичайних умов поріг для збудника, здатного вивести людину зі сну - значно підвищується протягом фази швидкого сну; проте у індивідів із сонним паралічем - майже не відбувається блокування екзогенного стимулу, що означає, що збудникові (стимулові) набагато легше примусити організм прокинутись.[7] Може також бути наявною проблема з регулюванням мелатоніну, який при звичайних умовах керує серотонергічними групами нервів.[2] Кількість мелатоніну в організмі зазвичай знаходиться на найнижчій позначці в часі фази швидкого сну.[2] Невчасне стримування мелатоніну робить деполяризацію неможливою для нервових скупчень, які відповідають за пробудження, - коли до них надходить імпульс, який за звичайних умов призвів би до повного пробудження організму.[2] Це дозволяє пояснити, чому фази швидкого сну та пробудження накладаються під час сонного паралічу, і однозначно пояснює параліч м’язів, який відбувається під час виходу зі сну.[2] Якщо вплив нервових популяцій, які відповідають за сон, не може бути нейтралізований, в людини навіть коли вона прокидається - зберігаються характеристики фази швидкого сну. Типовими наслідками сонного паралічу є головний біль, біль або слабкість м’язів та/або параноя.

Дослідження відкрили генетичний компонент сонного паралічу.[8] Характеристична фрагментація фази швидкого сну, гіпнопомпічні та гіпногогічні галюцинації - мають спадковий компонент у інших парасомніях, що збільшує довіру до ідеї, що сонний параліч - спадковий.[9] Досліди з близнюками виявили, що якщо один з близнюків монозиготної пари переживає явище сонного паралічу - то й з іншим близнюком таке може трапитись - із високою імовірністю.[9] Ідентифікація генетичної складової означає, що існує певний розлад функціонування на фізіологічному рівні. Подальші дослідження мають бути проведені з метою визначення, чи є якась похибка у шляху сигналу для прокидання, як про це сказано у першій теорії, чи може відхилення варто шукати у регуляції мелатоніну, або й у самих нервових популяціях.


Посилання

  1. ↑ а б в г Ohayon, M.; Zulley, J.; Guilleminault, C.; Smirne, S. (1999). Prevalence and pathologic associations of sleep paralysis in the general population. Neurology. 52 (6): 1194—2000. doi:10.1212/WNL.52.6.1194.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н Terrillon, J.; Marques-Bonham, S. (2001). Does Recurrent Isolated Sleep Paralysis Involve More Than Cognitive Neurosciences?. Journal of Scientific Exploration. 15: 97—123.
  3. ↑ Sharpless, B.; McCarthy, K.; Chambless, D.; Milrod, B.; Khalsa, S.; Barber, J. (2010). Isolated sleep paralysis and fearful isolated sleep paralysis in outpatients with panic attacks. Journal of Clinical Psychology. 66 (12): 1292—1306. doi:10.1002/jclp.20724. PMID 20715166.
  4. ↑ Dauvilliers, Y.; Billiard, M.; Montplaisir, J. (2003). Clinical aspects and pathophysiology of narcolepsy. Clinical Neurophysiology. 114 (11): 2000—2017. doi:10.1016/S1388-2457(03)00203-7. PMID 14580598.
  5. ↑ Goldstein, K. (2011). Parasomnias. Dis Mon. 57 (7): 364—88. doi:10.1016/j.disamonth.2011.04.007. PMID 21807161.
  6. ↑ Walther, B.; Schulz, H. (2004). Recurrent isolated sleep paralysis: Polysomnographic and clinical findings. Somnologie - Schlafforschung und Schlafmedizin. 8 (2): 53—60. doi:10.1111/j.1439-054X.2004.00017.x.
  7. ↑ а б в г Cheyne, J.; Rueffer, S.; Newby-Clark, I. (1999). Hypnagogic and Hypnopompic Hallucinations during Sleep Paralysis: Neurological and Cultural Construction of the Night-Mare. Consciousness and Cognition. 8 (3): 319—337. doi:10.1006/ccog.1999.0404. PMID 10487786.
  8. ↑ (Sehgal 2011)
  9. ↑ а б Sehgal, A.; Mignot, E. (2011). Genetics of Sleep and Sleep Disorders. Cell. 146 (2): 194—207. doi:10.1016/j.cell.2011.07.004. PMC 3153991. PMID 21784243.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сонний_параліч&oldid=13076628