Кофердам (стоматологія)

Кофердам (нім. Kofferdam, англ. dental dam, rubber dam) — тонкий шестидюймовий (15 см) квадрат з латексу чи нітрилу, який застосовують у стоматології для ізолювання місце втручання (один або більше зубів) від решти рота. Здебільшого, його застосовують в ендодонтії, фіксованому протезуванні (коронки, мости) та загальних відновлюваних роботах. Головною функцією кофердаму є уникнення потрапляння слини на місце втручання (що може призвести до зараження оральними мікроорганізмами під час лікування каналів, або потрапляння вологи на пломби під час їх нанесення) та запобігання проковтування чи вдихання інструментів та матеріалів, або поранення ними ротової порожнини. У стоматології, використання кофердаму інколи називають ізоляцією. Засіб було розроблено Сенфордом Крісті Барнумом у 1864 році в Сполучених Штатах.

Стоматологія

Кофердам, встановлений під час стоматологічної процедури.

Підґрунтя

Ізоляція верхнього лівого премоляра ґумовим кофердамом під час ендодонтичного лікування.

Кофердам тримається над окремим зубом чи групою зубів спеціальними затискачами над опорним зубом. Зубна коронка проступає над кофердамом крізь окремі отвори в ньому, що ізолює цільовий зуб від решти ротової порожнини, завдяки чому зуб залишається сухим та більш захищеним від потрапляння мікроорганізмів. Для точного розташування отворів, перед втсановленням на кофердам можуть наносити чорнильні позначки.

Переваги:

• Чисте та сухе місце втручання. При стоматологічних процедурах, що включають контакт з адгезивами та цементами, бажано уникати зараження місця операції задля досягнення максимально сильного зчеплення між відновлювальним матеріалом, емаллю та дентином. Слабке зчеплення може загрожувати успіху чи довготривалості відновлення. Існують певні докази того, що використання кофердаму може підвищити термін придатності стоматологічних відновлень, у порівнянні із застосуванням ватних тампонів як методу ізоляції.
• Знижене зараження стоматологічного лікування оральними мікроорганізмами у слині
• Покращена оглядовість місця операції (відгортає губи та щоки, зменшує запотіння дзеркальця, підвищує візуальний контраст)
• Знижений (проте, не усунений) ризик випадкового проковтування чи вдихання відновлювальних матеріалів, фрагментів зубу чи шматків нальоту. У разі виникнення такої ситуації ймовірне постання необхідності звернення до лікарні для здійснення рентгену грудної клітини та потенційного усунення стороннього об'єкту.
• Коррозивні ендодонтичні іриганти на кшталт гіпохлориту натрію (відбілювач) можуть пошкодити ніжні тканини ротової порожнини та є небезпечними в разі їх ковтання.
• Зменшення ризику перехресного зараження в стоматологічній практиці шляхом зниження вмісту мікробів у трубках для спльовування та відсмоктування.
• Захист слизової оболонки ротової порожнини від гострих інструментів чи матеріалів.
• Коли кофердам застосовують при роботі з відновленням амальгамою, він може знизити рівень контакту з потенційно шкідливим впливом проковтування ртуті.
• Деякі пацієнти вважають здійснення стоматологічного втручання більш комфортним за наявності кофердаму, оскільки в такому разі у роті не набирається рідина і вони почуваються безпечніше. Також кофердам суттєво знижує рівень шуму від свердління в сприйнятті пацієнта.
• В деяких частинах світу використання кофердаму є обов'язковим для певних процедур на кшталт лікування каналів (запобігання перехресному інфікуванню). 
• Кофердам суттєво знижує здатність пацієнта розмовляти. Це також можна вважати недоліком, або перевагою, у випадку з надто балакучими пацієнтами, для сприяння швидшого проведення лікування. 

Недоліки:

• Вимагає додаткового часу для встановлення (хоча з досвідом займає все менше часу)
• Недостатнє тренування та незручність
• Вартість кофердаму та обладнання для його встановлення. 
• Затискачі кофердаму можуть зламатись під час процедури через дію гіпохлориту натрію чи стерилізації. В ролі запобіжного засобу навколо затискачів застосовують флос, що дозволить усунути їх в разі якщо вони відкріпляться, або зламаються в процесі.
• Пошкодження слизової оболонки рота під час встановлення кофердаму.
• Оскільки кофердам ефективно блокує потік повітря до горла, пацієнту необхідно забехпечити можливість комфортного дихання через ніс. Це особливо має значення у випадку тимчасових перешкод для носового дихання на кшталт застуди, або якщо людина звикла до постійного дихання ротом з будь-якої іншої причини.
• Застосування кофердаму може, до певної міри, викривити морфологію зуба, оскільки сусідні зуби і решта ротової порожнини є прихованими. Це може призвести до перфорації, якщо під час лікування каналу цільову порожнину створено під неправильним кутом. Через це багато стоматологів практикують розробку порожнини до накладання кофердаму, щоб запевнити її правильний напрямок перед тим, як відкрити кореневий канал.
• Кофердам, який зазвичай має яскраве забарвлення (блакитний, зелений), може змінити видимий колір зубної поверхні, що може призвести до помилкового вибору відтінку під час закладання пломби. Із врахуванням цього фактору, відтінок матеріалу зазвичай обирають до накладання кофердаму.
• Алергія на латекс, в залежності від рівня її серйозності, може спричинити відчуття дискомфорту після кофердаму (алергічний дерматит, стоматит, хейлит), або навіть загрозу життю (анафілаксію). В таких випадках латексний кофердам можна замінити нітриловим, однак він є більш еластичним, тому в такому разі необхідно робити менші отвори.
• Деякі пацієнти, що мали досвід стоматологічних процедур з кофердамом, стверджують, що в них виникали клаустрофобні відчуття.
• Обмежена можливість спілкування пацієнта з лікарем може викликати в першого тривогу та відчуття більшої вразливості.