Слизова оболонка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Слизова́ оболо́нка (лат. tunica mucosa, часто говорять просто слизова) — внутрішня оболонка порожнистих органів, яка контактує з зовнішнім середовищем (тобто органами дихання, сечової, статевої та травної систем).
Назва походить від слова слиз (лат. mucus): більшість слизових оболонок покриті шаром слизу, який виділяється секреторними клітинами епітелію (зазивчай бокаловидними клітинами).
[ред.] Будова
Слизова оболонка, як правило, складається з епителію, під яким знаходится густий шар сполучної тканини (власна пластинка, лат. lamina propria), і гладких м'язів (м'язова пластинка, лат. lamina muscularis). Під м'язовою пластинкою, як правило, знаходиться шар пухкої сполучної тканини (підслизова основа, лат. tela submucosa).
[ред.] Див. також
 |
Це незавершена стаття з анатомії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
