Слина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Parotid gland ru.png

Сли́на — це змішаний секрет усіх слинних залоз, в'язка, злегка замутнена рідина (99,5% Н2О), рН якої коливається в межах 5,8-7,4 (до 7,8 при інтенсивній салівації). Сухий залишок складають неорганічні (хлориди і гідрокарбонати, фосфати і інші солі натрію, калію, кальцію й ін.) й органічні (амілолітичні ферменти, білки, вільні амінокислоти, сечовина, аміак, муцин, креатинін і ін.) речовини. За добу у людини в середньому виділяється 0.5—2 л слини, із яких до 30% виробляють привушні залози. Слина зволожує харчову грудку, що сприяє ковтанню. Альфа-амілаза слини людини здатна активно гідролізувати вуглеводи з утворенням декстринів, а далі дисахаридів і частково глюкози. Слина має бактерицидні властивості (за рахунок наявності лізоциму), містить гормон калікреїнвазодилятатором). Крім того, привушна слинна залоза виробляє фактор росту епітеліальної тканини, а підщелепова — продукує інсуліноподібний білок. Слиновидільні центри довгастого мозку включають верхнє слиновидільне ядро, зв'язане з підщелеповою і під'язиковою залозами і нижнє — з привушною залозою. В регуляції — слиновиділення бере участь гіпоталамус, лімбічна система мозку та кора великих півкуль.

Слина у народній медицині[ред.ред. код]

Використання землі, слини було відомим засобом народної медицини. У народній медицині були відомі і дезинфекуючі властивості слини. Так, шматок гадючої сухої шкіри рекомендувалося добре зволожити «слиною чловечою» і прикладати «на всякіє рани, которіє рихло гоить», а також при укусах змії або скаженої собаки; слину мішали із попілом і застосовували для лікування лишаю.

Склад слини[ред.ред. код]

Слина має pH від 5,6 до 7,6. На 98,5% і більше складається з води, містить солі різних кислот, мікроелементи і катіони деяких лужних металів, муцин (формує і склеює харчової клубок), лізоцим (бактерицидний агент), ферменти амілазу і мальтазу, що розщеплюють вуглеводи до оліго-і моносахаридів , а також інші ферменти, деякі вітаміни. Також склад секрету слинних залоз змінюється залежно від характеру подразника.

Секреція слини[ред.ред. код]

У середньому за добу виділяється 1-2,5 л слини. Слиновиділення знаходиться під контролем вегетативної нервової системи. Центри слиновиділення розташовуються в довгастому мозку . Стимуляція парасимпатичних закінчень викликає утворення великої кількості слини з низьким вмістом білка. Навпаки , симпатична стимуляція призводить до секреції малої кількості в'язкої слини . Без стимуляції секреція слини відбувається зі швидкістю близько 0,5 мл / хв . Відділення слини зменшується при стресі , переляку або зневодненні і практично припиняється під час сну і наркозу. Посилення виділення слини відбувається при дії нюхових і смакових стимулів , а також внаслідок механічного подразнення великими частками їжі і при жуванні .

Буферна ємність слини[ред.ред. код]

Буферна ємність слини - це здатність нейтралізувати кислоти і луги. Встановлено, що прийом протягом тривалого часу вуглеводної їжі знижує, а прийом високобілковою - підвищує буферну ємність слини. Висока буферна ємність слини - фактор, що підвищує стійкість зубів до карієсу.

Див. також[ред.ред. код]

Література: Лікарські та господарські порадники XVIII ст. / Підг. В. А. Передрієнко.— К., 1984,—С. 58, 60.

Джерело: Біологічний словник / за ред. I. Г. Підоплічка. — К.: Головна редакція УРЕ, 1974. — Т. 3. — 552 с.