Хребет Ширшова: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Zvr (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Zvr (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
'''Хребет Ширшова''' - океанічний хребет у [[Берингове море|Беринговому морі]], розташований уздовж 170-171° E. |
'''Хребет Ширшова''' - океанічний хребет у [[Берингове море|Беринговому морі]], розташований уздовж 170-171° E. |
||
Хребет Ширшова простягається у субмеридіональному напрямку від [[Олюторський півострів|Олюторського півострова]] на 670 км S. Є підводним продовженням [[Олюторський хребет|Олюторського хребта]] [[Коряцьке нагір'я|Коряцького нагір'я]]. Олюторсько-Ширшовський гірський пояс витягнутий з півночі на південь на 900 км{{sfn|Федорчук|1985}}. |
Хребет Ширшова простягається у субмеридіональному напрямку від [[Олюторський півострів|Олюторського півострова]] на 670 км S. Є підводним продовженням [[Олюторський хребет|Олюторського хребта]] [[Коряцьке нагір'я|Коряцького нагір'я]]. Олюторсько-Ширшовський гірський пояс витягнутий з півночі на південь на 900 км{{sfn|Федорчук|1985}} до [[Алеутська острівна дуга|Алеутської дуги]] у східній частині Берингового моря. Хребет обмежує зі сходу {{нп|Командорський басейн|||Commander Basin}}. Хребет височіє на 2–2,5 км над навколишніми басейнами.<ref name=Verz2007>E. V. Verzhbitsky, M. V. Kononov and V. D. Kotelkin; Plate Tectonics of the Northern Part of the Pacific Ocean; Oceanology, 2007, Vol. 47, No. 5, pp. 705–717; {{doi|10.1134/S000143700705013X}}</ref> |
||
Ширина хребта Ширшова зменшується з 200 км на півночі до 25 км на півдні. У південній частині хребет змінює орієнтування на субширотне і майже змикається з {{iw|хребет Бауэрса|хребтом Бауэрса|en|Bowers Ridge}}<ref>[http://esimo.oceanography.ru/esp1/index.php?sea_code=7§ion=2&menu_code=1307 Рельеф дна Берингова моря].</ref>. Хребет складний [[вулканогенні породи|вулканогенними]] і [[фліш]]евими породами [[Крейдовий період|крейдового періоду]]<ref>Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.</ref> |
Ширина хребта Ширшова зменшується з 200 км на півночі до 25 км на півдні. У південній частині хребет змінює орієнтування на субширотне і майже змикається з {{iw|хребет Бауэрса|хребтом Бауэрса|en|Bowers Ridge}}<ref>[http://esimo.oceanography.ru/esp1/index.php?sea_code=7§ion=2&menu_code=1307 Рельеф дна Берингова моря].</ref>. Хребет складний [[вулканогенні породи|вулканогенними]] і [[фліш]]евими породами [[Крейдовий період|крейдового періоду]]<ref>Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.</ref> |
||
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
== Література == |
== Література == |
||
* Федорчук А. В. Геология кремнисто-вулканогенных образований Олюторского хребта : часть автореферата диссертации. — Москва, 1985 |
* Федорчук А. В. Геология кремнисто-вулканогенных образований Олюторского хребта : часть автореферата диссертации. — Москва, 1985. |
||
{{ac}} |
{{ac}} |
||
Версія за 16:51, 26 листопада 2020
Координати: 59°00′ пн. ш. 170°30′ сх. д. / 59.000° пн. ш. 170.500° сх. д.
Хребет Ширшова - океанічний хребет у Беринговому морі, розташований уздовж 170-171° E.
Хребет Ширшова простягається у субмеридіональному напрямку від Олюторського півострова на 670 км S. Є підводним продовженням Олюторського хребта Коряцького нагір'я. Олюторсько-Ширшовський гірський пояс витягнутий з півночі на південь на 900 км[1] до Алеутської дуги у східній частині Берингового моря. Хребет обмежує зі сходу Командорський басейн. Хребет височіє на 2–2,5 км над навколишніми басейнами.[2]
Ширина хребта Ширшова зменшується з 200 км на півночі до 25 км на півдні. У південній частині хребет змінює орієнтування на субширотне і майже змикається з хребтом Бауэрса[en][3]. Хребет складний вулканогенними і флішевими породами крейдового періоду[4]
Хребет отримав свою назву на честь радянського вченого П. П. Ширшова, він був виявлений і досліджений під час 8-го і 16-го рейсів НДС «Витязь»[ru] (1951 і 1953 рр. відповідно)[5]
Примітки
- ↑ Федорчук, 1985.
- ↑ E. V. Verzhbitsky, M. V. Kononov and V. D. Kotelkin; Plate Tectonics of the Northern Part of the Pacific Ocean; Oceanology, 2007, Vol. 47, No. 5, pp. 705–717; DOI:10.1134/S000143700705013X
- ↑ Рельеф дна Берингова моря.
- ↑ Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.
- ↑ Алехина Г. Н., Ушакова М. Г., Агапова Г. В. Имена ученых и научных судов Института океанологии на карте Мирового океана // Природа. — 2016. — № 8. — С. 6—14.
Література
- Федорчук А. В. Геология кремнисто-вулканогенных образований Олюторского хребта : часть автореферата диссертации. — Москва, 1985.
