Крейдовий період

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кре́йдовий пері́од (рос. Меловой период, англ. Cretaceous period, нім. Kreide(zeit) f) — останній (третій) геологічний період мезозойської ери. Настав близько 145 млн. років тому, тривав близько 80 млн. років.

На початку пізньокрейдової епохи відбулася одна з найбільших в історії Землі трансгресія моря. Гороутворюючі рухи крейдового періоду пов'язані з альпійською складчатістю. Для флори цього періоду характерні папоротеподібні й голонасінні, з'явились перші покритонасінні, а в пізньокрейдову епоху — сучасні форми (дуб, бук, береза, верба, виноград та інші). Великого розвитку набули черевоногі молюски, губки, мохуватки, деякі види костистих риб, у фауні наземних хребетних переважали плазуни, хижаки та інші, вимерлі морські й наземні ящери.

Крейдовий період — період геологічної історії Землі, приблизно (145-65 млн. років тому), частина Мезозойської ери.

Перша половина крейдового періоду характеризується великим поширенням в межах материків мілководних морів та заболочених низовин 2-а половина цього періоду відзначалась новою трансгресією моря, в межах якого відклалися потужні верстви мергелю та крейди.

В межах України наприкінці 1-ї половини крейдяного періоду море починає знову захоплювати великі простори. Максимальних розмірів воно досягає в 2-й половині цього періоду, в так званих сеноманському та туронському віках, тільки окремі ділянки Українського кристалічного щита та Донецького кряжа виступали над водою В кінці крейдяного періоду розпочалась нова, так звана альпійська, фаза горотворення, яка в основному відбувалась протягом кайнозойської ери. В крейдяному періоді серед рослин з'являються покритонасінні (Існує думка, що ютнії з'явились наприкінці тріасу), які дедалі набувають більшого розвитку. Серед тварин з'являються перші плацентні ссавці, а у воді панівне становище займають костисті риби.

На початку крейдового періоду зберігався теплий і м'який клімат. Наприклад клімат у Антарктиді був приблизно таким, як у сучасній Великобританії. В зарослях хвощів паслися стада ігуанодонів і гіпсолофодонів. Баріонікси ловили рибу у теплих річках, що протікали рівнинами. На півночі сучасного Африканського континенту жили рослинноїдні уранозаври з дивними «парусами» на спинах. Місцями клімат був засушливим. Серед чахлої, низькорослої напівпустельної рослинності полювали стада хижих дейноніхів. В крейдовому періоді вимерли іхтіозаври, їхню нішу зайняли мозозаври (родичі сучасних ящірок, з величезними крокодилоподібними тілами і ластами замість кінцівок.

В пізній крейді клімат став прохолодніший, саме тоді почали складатися кліматичні зони сучасного типу. Головними рослинами на суші стали квіткові. Ліси складали дерева майже сучасного типу. Проте трави ще не з'явилися.

В засушливих районах сучасної Монголії жили швидкі хижі велосираптори та руйнівники гнізд інших динозаврів овіраптори. На території сучасної Канади виходили на колективне нічне полювання швидкі, як блискавка дрібні трудони.

На території сучасних Північної Америки і Азії, які час від часу були з'єднані мешкали качконосі динозаври, такі як парозавралоф, а також гігантські хижі динозаври тиранозаври, одні з найбільших хижаків які будь-коли населяли нашу планету. В пустелях Північної Африки полював хижий спинозавр. В горах Північної Америки жили рогаті динозаври трицератопси.

Відклади, що утворилися протягом крейдового періоду, становлять крейдову систему.

[ред.] Корисні копалини

Крейдовий період за різноманітністю і кількістю корисних копалин (к.к.) займає одне з перших місць серед підрозділів фанерозою. З потужним магматизмом пов'язане одне з найзначніших в історії Землі рудоутворень. Переважаюча частина рудних к.к. тяжіє до Тихоокеанського геосинклінального пояса, в межах якого знаходяться родов. руд кольорових металів. У Сх. Азії з півн. на півд. простяглася найбільша оловоносна провінція. З кінця пізньої крейди навколо Тихого океану формуються мідно-порфірові родов., більшість яких приурочена до сх. гілки пояса від Аляски до Чилі. Мідні і супутні їм молібденові рудопрояви відомі і в зах. гілці на Чукотці, Камчатці і в Приморському краї. У Середземноморському поясі мідно-порфірові родов. пізньої крейди — палеогену є в Югославії і Болгарії. На Кавказі з вулканогенними породами верх. крейди пов'язані сірчано- і мідно-колчеданні руди Сомхето-Карабахської зони, до предсеноманської магматич. серії приурочені скарни із залізом і кобальтом Дашкесана, а також мідно-молібденові родов. Місхано-Зангезурської зони. У крейдових відкладах в Україні і в Сибіру знаходяться циркон-ільменітові прибережно-мор. розсипи, в них же укладені золоті розсипи Зеї, Хінгана, Кузнецького Алатау і Забайкалля.

За загальними запасами нафти відклади К.п. стоять на 2-у місці після кайнозою, до них приурочено біля половини запасів газу осн. родов. світу. У відкладах К.с. розміщені такі корисні копалини як вугілля, боксити, солі, фосфорити і інші. За запасами вугілля К.п. (21 % світових запасів) трохи поступається пермському (27 %) і приблизно дорівнює кам'яновугільному. Утворення бокситів, приурочене до областей теплого і вологого клімату, набуло великого розвитку в північній гумідній зоні Євразії, де виділяються дві бокситоносні провінції: Середземноморська, що простяглася від Іспанії до Туреччини і далі до Ірану і Пакистану, і Казахстансько-Сибірська, що знаходиться між Тургаєм і бас. Єнісею. Великі родов. є також в Півн. Америці (штати Арканзас, Орегон і інші). До південної теплої гумідної зони належать і боксити Чилі, Півн. Австралії, формування яких почалося, ймовірно, в пізній крейді. З цього ж часу утворюються латеритні боксити в Екваторіальній Африці. У схожих умовах теплого вологого пояса Північної півкулі формуються осадові зал. руди (поклади Західного Сибіру, Гарцу і в Північній Африці). Найбільш значні осади гіпсу і різних солей приурочені до неокому. У альбі і сеномані фосфоритоносна смуга простягалася від сх. узбережжя Каспійського моря через північну околицю Дніпровсько-Донецької западини на захід у Польщу. Сеноманські фосфорити відомі також у Франції і на Британських островах. Значно більшого поширення (сливе, найбільше в порівнянні з іншими етапами історії Землі) набули області накопичення фосфатів в сеноні (відклади в Франції, ФРН, Іспанії, Марокко, Алжирі і Тунісі, а також на півд-сх. околиці Африканської платформи). Цей фосфоритоносний басейн Півн. Африки є одним з найбільших у світі.

[ред.] Відділи

Крейда зазвичай розділяється на Ранньо- та Пізньокрейдові епохи. Яруси від наймолодшого до найстарішого перелічено нижче, в напрямку зверху-донизу:

Верхня/Пізня Крейда
Маастріхт	(70.6 ± 0.6 — 65.5 ± 0.3 млн. років тому)
Кампан	(83.5 ± 0.7 — 70.6 ± 0.6 мрт)
Сантон	(85.8 ± 0.7 — 83.5 ± 0.7 мрт)
Коньяк	(89.3 ± 1.0 — 85.8 ± 0.7 мрт)
Турон	(93.5 ± 0.8 — 89.3 ± 1.0 мрт)
Сеноман	(99.6 ± 0.9 — 93.5 ± 0.8 мрт)

Нижня/Рання Крейда
Альб	(112.0 ± 1.0 — 99.6 ± 0.9 мрт)
Апт	(125.0 ± 1.0 — 112.0 ± 1.0 мрт)
Барем	(130.0 ± 1.5 — 125.0 ± 1.0 мрт)
Готерив	(136.4 ± 2.0 — 130.0 ± 1.5 мрт)
Валанжин	(140.2 ± 3.0 — 136.4 ± 2.0 мрт)
Беріас	(145.5 ± 4.0 — 140.2 ± 3.0 мрт)

Крейда
Рання	Пізня
Беріас \| Валанжин \| Готерів \| Барем \| Апт \| Альб	Сеноман \| Турон \| Коньяк \| Сантон \| Кампан \| Маастріхт