Берингове море
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Берингове море — північна окраїна Тихого океану, розташована між північно-східними берегами Азії і північно-західними берегами Північної Америки. Назване на честь російського мореплавця Вітуса Беринга. На півночі з'єднується однойменною протокою з Північним Льодовитим океаном; від Тихого океану відокремлюється Алеутськими та Командорськими островами. Площа Берингового моря складає 2,304 млн. км². За характером рельєфу дна море поділяється на північно-східну, мілководну, частину (до 200 м) і південно-західну, глибоководну, з глибинами до 4773 м (максимальна). Середня глибина — 1598 м. Значна протяжність Берінгове моря з півночі на південь (понад 1600 км) зумовлює різкі кліматичні відміни його північна та південна частин. Північна частина протягом 9 — 10 місяців вкрита кригою і з жовтня до липня без криголамів для навігації недоступна; південна частина вільна від криги цілий рік. Солоність поверхневих вод в північних і івнічно-західних частинах Берінгове моря 31—32,75 %. в південно-східних — 32,5—33,25 %; з глибиною солоність зростає до 34,8 %. Береги, острови і дно Берінгове моря характеризуються значним вулканізмом. Берінгове море багате на морського звіра (кити, морські котики, тюлені, моржі) і промислову рибу (кета, кижуч, горбуша, чавича, оселедці, тріска). Через Берингове море здійснюються транспортні зв'язки між приморськими районами Далекого Сходу і Крайньої Півночі.
