Джейкоб Марлі: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Створено шляхом перекладу сторінки «Jacob Marley»
(Немає відмінностей)

Версія за 11:55, 24 червня 2023

Ебенізер Скрудж зустрічає привида Джейкоба Марлі в повісті Діккенса «Різдвяна пісня» – ілюстрація Джона Ліча[en](1843)

Джейкоб Марлі — вигаданий персонаж повісті Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня» 1843 року, колишній діловий партнер скнари Ебенізера Скруджа, який помер за сім років до подій описаних в повісті.[1]

Напередодні чергового Різдва привид Марлі відвідує Скруджа вдома; у потойбічному світі Марлі блукає Землею, оповитий важкими ланцюгами та скарбничками, викуваними протягом його життя, повного жадібності й егоїзму. Марлі каже Скруджу, що у того є єдиний шанс уникнути такої ж долі: Скруджа відвідають три духи, і він має прислухатись до них, інакше Скрудж буде проклятий носити набагато важчі власні ланцюги. Однак духи запропонують Скруджу шанс на спокуту[en].[2][3]

Важливість історії

Портрет Діккенса, створений Маргарет Гілліс[en] (1843), намальований у період, коли він писав «Різдвяну пісню».

На початку 1843 року Діккенса був вражений тим, як поводяться з бідними людьми, особливо з дітьми бідняків після того, як він побачив в яких жахливих умовах діти працювали на олов’яній шахті[4], а також після відвідин ragged school[en].[5] Діккенс спочатку збирався написати політичний памфлет під назвою «Звернення до народу Англії» від імені «Дитини бідної людини», але він передумав[6] і замість цього написав повість «Різдвяна пісня»[7], у якій висловив своє соціальне занепокоєння щодо бідності і несправедливості. Привид Джейкоба Марлі в першій частині частково передає послання Діккенса щодо цієї проблеми.[8]

У новелі Марлі та Скрудж «були партнерами на протязі не знаю скільки років»,[3] їх неможливо було розрізнити, обидва були «хорошими бізнесменами», хапалися за гроші й не турбувалися про добробут своїх «супутників по подорожі до могили».[3] Хоча здається, що Марлі помер, не отримавши прижиттєвого покарання за відсутність соціальної відповідальності та байдужість до благополуччя своїх ближніх[9], Скрудж не знає, що після смерті Марлі змушений блукати в центрі чистилища,[10][11] закутий в ланцюги, касові скриньки та бухгалтерські книги, відчайдушно бажаючи допомогти бідним і нужденним, але не в силах цього зробити. У сьому річницю його смерті напередодні Різдва привид Джейкоба Марлі, у стражданнях,[12] з’являється Скруджу в його кімнатах:

Марлі зі своєю косичкою, у звичайному жилеті, колготках і чоботях; китиці на чоботях щетинилися, як його косичка, так само, як і його пальто-спідниця, і волосся на голові. Ланцюг, який він тягнув, був закреплений посередині. Він був довгий і обмотував Марлі, як хвіст; ланцюг було зроблено (Скрудж мав нагоду спостерігав за ним зблизька) з касових скриньок, ключів, замків, бухгалтерських книг, документів і важких гаманців, викованих зі сталі. Його тіло було прозорим; тому Скрудж, спостерігаючи за ним і дивлячись крізь його жилет, міг побачити два ґудзики на його пальті позаду».[3][13]

Марлі з’являється Скруджу – ілюстрація Фреда Барнарда[en](1878).

Марлі попереджає Скруджа, що його власний ланцюг буде таким же повним і важким, як і ланцюг, що Марлі отримав сім років тому, і що Скрудж працює над створенням ланцюга через свою байдужість до бідних. Ланцюг Скруджа тепер важкий, і щоб уникнути вічності в чистилищі, Скрудж повинен змінити своє життя і покаятися; щоб допомогти йому в цьому, Марлі заступився за Скруджа,[14] щоб того відвідали три духи, які запропонують йому шанс уникнути цієї долі.[1][15] Марлі попереджає Скруджа, що тому слід очікувати першого Духа, коли годинник покаже першу годину, другого — наступної ночі о тій самій годині, а третього — третьої ночі, коли годинник зробить останній удар дванадцятої години. Марлі каже Скруджу, що Скрудж більше не побачить його, і залишає кімнату через відкрите вікно, де Марлі приєднується ззовні будинку до інших душ, що знаходяться у підвішеному стані і мучаться своєю нездатністю допомогти бідним і нужденним післе своєї смерті, так, як вони повинні були б робити за життя.[3]

Крім того, що Скрудж і Марлі були діловими партнерами в їхньому рахунковому домі протягом багатьох років і що вони були схожі один на одного своєю жадібністю,[3] Діккенс не надає багато іншої довідкової інформації про Джейкоба Марлі. Його присутність у цій історії викликана потребою розповісти в першому розділі про скупість і людиноненависництво Скруджа[16] і виступати в якості вісника трьох Духів Різдва, які мають відвідати Скружда. Заступництво Марлі перед якимось вищими силами, щоб Скрудж не розділив долю Марлі, надається як пояснення майбутнім візітам надприродних відвідувачів.

У книзі з самого початку стає зрозуміло, що Старий Марлі був «мертвим, як цвях»,[3] ця фраза вперше зустрічається в поемі «Орач Пірс[en]» Вільяма Ленгленда[en] 1362 року, де вона записана як «забитий, як цвях».[17] Розуміння цього факту читачем робить пізнішу появу Марлі перед Скруджем ще більш шокуючою.[18] Діккенс пише: «Скрудж знав, що він мертвий? Звичайно, він знав. Як могло бути інакше? Скрудж і Марлі були партнерами не знаю скільки років. Скрудж був його єдиним виконавцем, його єдиним адміністратором, його єдиним правонаступником, його єдиним спадкоємцем, його єдиним другом і єдиним оплакувачем».[3][13] Ці двоє чоловіків були діловими партнерами і, ймовірно, навряд чи чимось більшим. Незважаючи на страхітливий коментар Скруджа: «Ти завжди був для мене хорошим другом, Джейкобе», малоймовірно, що вони насправді були близькі, оскільки навіть у день похорону Марлі Скрудж знаходить час, щоб укласти вигідну ділову угоду.[3]

Покарання Марлі

Привид Марлі - ілюстрація Артура Рекхема● (1915).

Стає зрозуміло, що покарання Марлі полягало не в тому, щоб бути засудженим до пекла, місця вічних мук, звідки немає звільнення і звідки не можна втекти, а в тому, що він знаходиться в чистилищі[14], оскільки він постійно блукав землею протягом семи років після смерті. Про це свідчать його докори сумління та бажання робити добро для бідних і нужденних, тих, кого він ігнорував у житті, а тепер сам мучиться, бо не може їм допомогти. Марлі каже Скруджу:

«Від кожної людини вимагається», — відповів Дух, — «щоб її дух ходив серед своїх ближніх і мандрував далеко й повсюдно; і якщо цей дух не робить цього за життя, він буде засуджений робити це після смерті. Він приречений блукати світом — о, горе мені! — і бути свідком того, чим він не може поділитися, хоча міг би легко поділитися цим на землі, і що можна було б обернути на щастя!»

Марлі каже Скруджу, що його поява перед ним «не є легкою частиною покаяння [Марлі]», і що це дає Скруджу надію та шанс на спокуту, «шанс і надію, — каже Марлі, — на мою спокуту».[3][10] Оскільки власне спокутування Скруджа є частиною покаяння Марлі, він також повинен мати надію на остаточне спокутування; якби Марлі був у пеклі, він не міг би на це сподіватися.[14] Згадка Діккенса про те, що Марлі «не мав нутрощів», є посиланням на «нутрощі співчуття», згадані в Першому посланні Івана, причину його мук.[19]

Костюм з ланцюгами для «Привида Марлі» з фільму «Людина, яка винайшла Різдво»[en] (2017) – експонується в музеї Чарльза Діккенса[en] в Лондоні.

Ланцюг, яким скований Марлі, символізує його життєві гріхи та провину за те, що він не зміг допомогти ближньому. Він сам викував цей ланцюг і носить його через відсутність співчуття до інших.[20] Дійсно, привиди, яких Скрудж бачить за своїм вікном, так само сковані предметами, пов’язаними з гріхами, скоєними в їхньому житті:[21]

Кожен з них носив ланцюги, як привид Марлі; деякі (це могли бути винні посадовці) були з’єднані разом; ніхто не був вільним. Багато з них були особисто знайомі Скруджу в їхньому житті. Він був добре знайомий з одним старим привидом у білому жилеті з величезним залізним сейфом, прикріпленим до щиколотки; привід жалібно плакав, бо не міг допомогти нещасній жінці з немовлям, яку побачив унизу, на порозі. Зрозуміло, що біда їх усіх полягала в тому, що вони хотіли б втрутитися в людські справи щоб допомогти, проте назавжди втратили таку можливість.[22]

Зрозуміло, що ці змучені душі за вікном, так само як Марлі та Скрудж, винні в тому, що вони, поки були живі, не спромоглися надати допомоги тим, хто її потребував; але тепер вони мертві і вже надто пізно, а ланцюги, якими вони сковані, ці душі також викували за життя й оперезали їх з власної волі. Вони зв’язані своїми ланцюгами так само, як ув’язнені були б зв’язані у вікторіанських в’язницях. Жоден із привідів не носить свої ланцюги добровільно. Хоча зазвичай ланцюги кували з металу, ланцюги Марлі кували з того, що він цінував у житті — грошей і матеріальних благ. До ланцюга Марлі прикріплені бухгалтерські книги та каси, кожна з яких символізує заробляння грошей – його пріоритет у житті – і те, як він не спромігся допомогти іншим. Кожен з інших привидів так само має прикріплені до своїх ланцюгів важкі символи своїх колишніх ремесел.[23] Старий привид, якого впізнав Скрудж, має величезний залізний сейф, прикріплений до його ланцюга, ймовірно, демонструючи, що він, як і Скрудж, був скнарою, який накопичував свої гроші замість того, щоб допомагати нужденним. Він є спорідненою душею для Скруджа, можливо, тому Скрудж його і впізнає. Цілком очевидно, що ці привиди, як і Марлі, страждають, тому що їм уже запізно допомагати живим і вони не мають шансів на спокуту – виправивши свої помилки. Ланцюг, яким буде оперезаний Скрудж і про який він ще не здогадується, був би міцнішим, важчим і більш громіздким, ніж той, що має Марлі, оскільки Скрудж працював над своїм ланцюгом на сім років більше через кожен акт байдужості до оточуючих.[21]

Можливе походження

Атенодор зустрічає прикутого привида.

Одна з теорій походження персонажа Марлі, висунута кіносценаристом і письменником Роджером Кларком[24] та істориком Дейзі Данн[en], полягає в тому, що на Діккенса вплинули твори Плінія Молодшого[25], який розповів знамениту історію про будинок з привидами з античного класичного світу (близько 50 р.н.е.).[26] У 1825 році молодого Діккенса відправили до класичної та комерційної академії Веллінгтон-Хаус, де в 1827 році він отримав премію з Латинської мови. Можливо, під час навчання він уперше зустрів історію про привид Плінія.[27][28] Однак Данн стверджує, що в своїй бібліотеці Діккенс мав примірник «Філософії таємниці» Уолтера Купера Денді[en][25][29], опублікованої в 1841 році, за два роки до того, як Діккенс написав «Різдвяну пісню».[30] У книзі також міститься опис Плінієм привидів будинку в Афінах, який був куплений філософом-стоїком Атенодором[en], який жив приблизно за 100 років до Плінія. Знаючи, що в будинку нібито є привиди, Атенодор навмисно поставив свій письмовий стіл у кімнаті, де, як казали, з’являвся привид, і сидів там, пишучи до пізньої ночі, коли його потривожив привид, який спочатку підійшов до дверей, а потім і до кімнати, і який, як і Марлі, був закутий у кайдани. Пліній писав своєму другові Сурі, що «серед ночі часто чути шум, схожий на брязкіт заліза, який, якщо прислухатися уважніше, схожий на брязкіт кайданів; спочатку здавалося, що це здалеку, але він поступово наближався; одразу ж після цього з’явився привид у вигляді старого, надзвичайно худого й убогого, з довгою бородою й щетинистим волоссям; брязкаючи кайданами на ногах і руках».[31] Атенодор пішов за привидом назовні, де привід показав йому місце на землі. Пізніше, коли Атенодор розкопав землю в цьому місці, він знайшов закутий у кайдани скелет. Відвідування привида припинилися, коли скелет належним чином перепоховали.[32]

Для образу Марлі в ланцюгах Діккенс, можливо, також спирався на свій спогад про візит до Західної пенітенціарної колонії[en] в Піттсбурзі, штат Пенсільванія, в березні 1842 року, де він бачив — і був цим вражений — скованих в’язнів[33] і задавався питанням, чи «відвідували їх вночі привиди».[29][34][35]

Коли Діккенс був молодим, він жив у квартирі на Норфолк-стріт, 10 (сьогодні Клівленд-стріт, 22), у лондонському районі Фіцровія[en][36], лише за кілька ярдів від місцевого торговця сиром, якого звали Марлі[37], а також неподалік від приміщень торговця з вивіска «Гудж і Марні», будь-яке з яких могло дати ім’я Скруджа та його колишнього ділового партнера, хоча доктор Марлі набагато вірогідніший.[38][39]

У масовій культурі

Марлі є героєм роману «Привид Джейкоба Марлі» Майкла Фріджена (2019),[40] «Марлі» Джона Клінча[en] (2019)[41] та «Джейкоб Т. Марлі» Р. Вільяма Беннета (2011).[42] Пісня «Jacob Marley's Chain» з'являється в першому сольному альбомі Еймі Манн[en] Whatever[en] (1993).[43]

На честь Марлі названо американський блюграсс-гурт Marley's Ghost[en]. Існує з середини 1980-х років і записав 12 альбомів.

Видатні образи

Файл:Jacobmarley.jpg
Френк Фінлей[en] у ролі Джейкоба Марлі у фільмі «Різдвяна пісня» (1984).

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Hawes, Donald Who's Who in Dickens, Routledge (1998), Google Books, p. 146
  2. ↑ Jacob Marley, Encyclopedia Britannia online
  3. ↑ а б в г д е ж и к л Full text of A Christmas Carol (1843), Project Gutenberg ebook
  4. ↑ Childs, Peter; Tredell, Nicolas (2006). Charles Dickens (англ.) . Basingstoke, Hampshire: Palgrave Macmillan. с. 92. ISBN 978-1-4039-1919-9.
  5. ↑ Lee, Imogen. Ragged Schools. British Library.
  6. ↑ Каллоу, Саймон (2009). Dickens' Christmas: A Victorian Celebration. London: Frances Lincoln. с. 38. ISBN 978-0-7112-3031-6.
  7. ↑ Ledger, Sally (2007). Dickens and the Popular Radical Imagination (англ.) . Cambridge: Cambridge University Press. с. 119. ISBN 978-0-521-84577-9.
  8. ↑ Sutherland, John The Origins of A Christmas Carol, British Library database (2014)
  9. ↑ The Power of Reformation
  10. ↑ а б Bulzacchelli, Richard H. 'Purgatory Beyond the Images of Flames and Punishment', Catholic Studies Academy (2019)
  11. ↑ Stone, Harry Dickens and the Invisible World, London: Macmillan, (1980), p. 121
  12. ↑ Pointer, Michael, Who's Who in Dickens, Grange Books (1995) p. 97
  13. ↑ а б Jacob Marley Quotes, A Christmas Carol on Spark Notes
  14. ↑ а б в Elsick, Mark Andrew Charles Dickens: Anti-Catholicism and Catholicism, Thesis for the Degree of PhD, University of York, (2011), pgs. 81–105
  15. ↑ Character Study: Jacob Marley, York Notes online
  16. ↑ Hardwick, Michael and Mollie, The Charles Dickens Encyclopedia, The Arts Book Society, (1973) p. 107
  17. ↑ Dead, Оксфордський словник англійської мови (вид. 3-тє), Oxford University Press, Вересень 2005 (Необхідна підписка або членство в публічній бібліотеці Сполученого Королівства .) See VI. Phrases. 32.b
  18. ↑ Hardwick, Michael, The Charles Dickens Encyclopedia, Osprey Publishing, (1973)
  19. ↑ Douglas-Fairhurst, Robert (2006). Dickens, Charles (ред.). A Christmas Carol and other Christmas Books (англ.) . Oxford: Oxford University Press. с. 421. ISBN 978-0-19-920474-8.
  20. ↑ Marley's Ghost, York Notes Online Study Guide
  21. ↑ а б Marley's Chain in A Christmas Carol, enotes online study guide
  22. ↑ Dickens, Charles. 'Stave I: Marley's Ghost', A Christmas Carol, Chapman and Hall (1843), p. 22
  23. ↑ Hearn, Michael Patrick. The Annotated Christmas Carol, W. W. Norton & Company, Inc., (2004), pg. 43
  24. ↑ Clarke, Roger. A Natural History of Ghosts: 500 Years of Hunting for Proof, Penguin Books (2013), pgs 116-117 ISBN 978-0-141-04808-6
  25. ↑ а б Dunn, Daisy, Did a terrifying Roman ghost story inspire Charles Dickens to write A Christmas Carol?, The Daily Telegraph, 22 December 2020 (необхідна підписка)
  26. ↑ Jaehnig, K.C. (11 березня 1999). Classical ghost stories. Southern Illinois University. Архів оригіналу за 8 вересня 2007. Процитовано 19 вересня 2007.
  27. ↑ Litvack, Leon Charles Dickens and Victorian Education, The Oxford Reader's Guide to Dickens, Oxford University Press
  28. ↑ Dickens' Life and Times: a brief biography, Queen's University Belfast website
  29. ↑ а б Did Dickens steal his Christmas ghost from the Romans?, The Daily Telegraph, 22 December 2020
  30. ↑ Denny, Walter Cooper, The Philosophy of Mystery, London : Longman, Orme, Brown, Green, & Longmans, 1841
  31. ↑ An ancient ghost story by Pliny, History of Yesterday website
  32. ↑ Pliny the Younger. LXXXIII. To Sura. bartleby.com. Процитовано 19 вересня 2007.
  33. ↑ Douglas-Fairhurst, Robert (2006). Dickens, Charles (ред.). A Christmas Carol and other Christmas Books (англ.) . Oxford: Oxford University Press. с. xiii. ISBN 978-0-19-920474-8.
  34. ↑ Grass, S. (2000). Narrating the Cell: Dickens on the American Prisons. The Journal of English and Germanic Philology, 99(1), 50-70. Retrieved December 27, 2020, from
  35. ↑ Bodenheimer, Rosemarie Knowing Dickens, Cornell University Press (2007), Google Books, p. 199
  36. ↑ Cambridge historian and Oxford publisher under scrutiny over claim made in Dickens book. Fitzrovia News. 6 March 2012. Процитовано 24 December 2020.
  37. ↑ Real-life Charles Dickens characters traced. The Guardian. 1 February 2012. Процитовано 24 December 2020.
  38. ↑ DeVito, Carlo (2014). Inventing Scrooge (англ.) (вид. Kindle). Kennebunkport, ME: Cider Mill Press. с. 548. ISBN 978-1-60433-555-2.
  39. ↑ Charles Dickens's characters come to life – in pictures. The Guardian. 1 February 2012. Процитовано 24 December 2020.
  40. ↑ Frigden, Michael Jacob Marley's Ghost, Archway Publishing (2019), ISBN 1480877204
  41. ↑ Clinch, Jon Marley, Atria Books (2019), ISBN 1982129700
  42. ↑ Bennet, R. William Jacob T. Marley, Shadow Mountain (2011), ISBN 1590383516
  43. ↑ McCartney, Kelly (2020). Aimee Mann: Whatever. AllMusic. Процитовано 18 грудня 2020.
  44. ↑ Cast of The Right to Be Happy (1916), American Film Institute Catalog
  45. ↑ Cast of A Christmas Carol (1938), American Film Institute Catalog
  46. ↑ Cast of A Christmas Carol (1951), American Film Institute Catalog
  47. ↑ Oliver, Wayne. "Rathbone Says Dickens Would Be Top Writer for TV" (Sarasota Journal, December 1, 1954, page 14)
  48. ↑ Mister Magoo's Christmas Carol Cast & Crew List. The Big Cartoon Database. Процитовано 16 грудня 2020.
  49. ↑ Cast of Scrooge (1970), American Film Institute Catalog
  50. ↑ Cast of A Christmas Carol (1971), British Film Institute Database
  51. ↑ Cast of A Christmas Carol (1977), British Film Institute Screen Online
  52. ↑ Lenburg, Jeff (1999). The Encyclopedia of Animated Cartoons. Checkmark Books. с. 330. ISBN 0-8160-3831-7. Процитовано 6 June 2020.
  53. ↑ Cast of Mickey's Christmas Carol Rotten Tomatoes website
  54. ↑ [1]A Christmas Carol (1984), The Official Frank Finlay Site
  55. ↑ Cast and Credits: The Muppet Christmas Carol (1992), British Film Institute Database (2017)
  56. ↑ Crump, William D. (2013). The Christmas Encyclopedia (Third ed.). McFarland & Company Publishers, p. 92
  57. ↑ Filmography of Bernard Lloyd, British Film Institute Database
  58. ↑ Cast of A Christmas Carol (2000), Radio Times, 24 December 2000
  59. ↑ Cast of A Christmas Carol: The Movie (2001), British Film Institute Database
  60. ↑ Review of A Christmas Carol: The Musical (2004), Radio Times
  61. ↑ Crump, William D., Happy Holidays—Animated!: A Worldwide Encyclopedia of Christmas, Hanukkah, Kwanzaa and New Year's Cartoons on Television and Film, McFarland Publishers, Inc., (2019), Google Books, p. 51
  62. ↑ Review of A Christmas Carol (2009), The Guardian, 5 November 2009
  63. ↑ David Pevsner, Tim Kazurinsky in Scrooge & Marley film, Windy City Times, 9 April 2012
  64. ↑ Cast and Characters, Dickensian (2015), BBC One database
  65. ↑ Filmography for Donald Sumpter, Feast Management website
  66. ↑ Acring Resume for Alex Gaumond, Alex Gaumaond Official Website
  67. ↑ Meet the cast of A Christmas Carol on BBC One, Radio Times, 24 December 2019
  68. ↑ A Christmas Carol cast, Radio Times, 14 October 2020
  69. ↑ Cremona, Patrick. Mark Gatiss's A Christmas Carol: A Ghost Story is coming to cinemas, Radio Times, October 2022
  70. ↑ Spirited cast, Theatrely website, 3 December 2022

Цитування

Зовнішні посилання

Шаблон:A Christmas Carol

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джейкоб_Марлі&oldid=39774872