Чистилище
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Чисти́лище — в римо-католицькій доктрині, стан в якому душі очищаються після смерті для того, щоб стати спосібними увійти у рай.
За вченням церкви літургії, молитви, — а в православних церквах особливі проскомідії за померлих — вкорочують чистильні страждання або полегшують жалюгідний стан душі. Доктрина про чистилище була офіційно прийнята церквою наприкінці 6-го століття, але протестанти в часи реформації відкинули цю концепцію, вважаючи, що душі йдуть прямо до неба або пекла або сплять до Останнього Суду.
[ред.] Різниці західної та східної концепцій
Усі древні християнські церкви моляться за мертвих із вірою, що таким чином їм допомагають; проте спосіб зображення останнього очищення набув відмінних особливостей у латиномовному заході та грекомовному сході. На заході, термін «чистка» (лат. purgatorium) вживався для найменування цього процесу очищення, — і чистилище часто описувалося, як місце очищального вогню. Різниці стосовно цих недогматичних елементів обговорювалися на Флорентійському Соборі. Східна православна теологія описує процес очищення, як «жахливий стан», а не як такий, що зазвичай включає страждання — і вважає, що душі звільняються з такого ж стану до загального воскресіння та суду завдяки молитвам та добрим вчинкам живих. Таким чином, східне богослов'я не користується терміном «чистилище», — і доктрина про чистилище радше розглядається православними теологами як доктринною різницею між обома церквами.
[ред.] Дивітся також
[ред.] Джерело
- Енциклопедія Макміллан (англійською): The Macmillan Encyclopedia. Лондон: Макміллан Лондон Лімітед, 1981, 1983, 1984, 1985.
