Пліній Молодший

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Будинок Санта-Марія Маджоре в Комо.Статуя Плінія Молодшого Томмазо і Хакобо Родарі

Гай Пліній Цецілій Секунд (лат. Gaius Plinius Caecilius Secundus ) ( 62 — бл. 114 ) — давньоримський політичний діяч, письменник, адвокат. Племінник і прийомний син Плінія Старшого. Коли Пліній Старший загинув під час виверження вулкана Везувій в 79 році, Гай Цецилій як спадкоємець змінив своє ім'я на Гай Пліній Цецилій Секунд.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в 62 році в Новому Комо (Novum Comum) (зараз це у Ломбардії) і помер близько 114 року ймовірно у Віфінії. Гай Цецилій походив з багатої вершницької сім'ї, що дало йому можливість планомірно проходити corpus honorum. По смерті батька він завдяки своїй і її новому чоловікові отримав прекрасну освіту. З ранньої молодості був підготовлений до наукових занять і вихований найкращими вчителями свого часу. Після кількох поетичних спроб він присвятив себе з великою охотою вивченню ораторського мистецтва, в якому намагався прославитися, наслідуючи Цицерона. З риториці Пліній навчався у Квінтиліана, автора знаменитої праці «Дванадцять книг риторичних настанов». Він швидко відзначився як талановитий оратор.

У 80 році Пліній Молодший вперше спробував себе на громадській ниві, виступивши в якості адвоката в суді центумвіров у цивільних справах, де блискуче виграв справу. Через рік молодий адвокат був уже в числі комісії децемвірів (10 осіб), яка очолювала Суд центумвіров. Це поклало початок cursus honorum - кар'єрі Плінія Молодшого. В 82 році він став військовим трибуном в III гальському легіоні, що стояв в Сирії, де знаходилася військова база для боротьбі проти Парфії. Після закінчення військового трибунату, на зворотному шляху до Італії, Пліній відвідав кілька знаменитих міст Греції. Повернувшись до Риму, Пліній за підтримки імператора Доміціана зайняв спочатку посаду квестора , увійшовши одночасно в римський Сенат, а пізніше, 92 році, посаду народного трибуна. У 93 році, знову ж таки за підтримки імператора, Пліній став претором, зайнявши одну з вищих посад в римській ієрархії.

18 вересня 96 року Доміціан загинув в результаті змови, а новим імператором Сенат вибрав Нерву. Він призначив Плінія зберігачем державної скарбниці в храмі Сатурна у 98 році.

Під час м'якого правління Траяна брав участь як у державних справах, наскільки в часи імператорів ця участь була можлива, так і у вчених заняттях того часу і незабаром досяг вищих почестей і посад. Він не тільки був у близьких стосунках з усіма видатними людьми свого часу, але заслужив також особливу довіру імператора Траяна; впливом, який він мав внаслідок цього, так само як і досить значним своїм станом, він користувався, допомагаючи друзям, підтримуючи літературні інтереси і сприяючи благодійності.

У 100 році він був консулом, а з 111 року управляв як проконсул провінцією Віфінією.

Літературна спадщина[ред.ред. код]

Літературну спадщину Плінія Молодшого складають його "Листи" в 10 книгах і всього лише одна з численних, виголошених у Сенаті і судах промов — "Панегірик Траяну". Але не збереглося жодного з його поетичних творів, яким він приділяв багато часу, а також його трагедія грецькою мовою. Його листи з самого початку писалися для широкого кола читачів і призначалися для публікації.

Особливий інтерес надають його листам наочні описи суспільства, літератури та суспільного життя, особливо ж його докладні звіти про судові справи, в яких він брав участь як адвокат (2, 11. 3, 4. 9. 4, 9. 5, 20), і про публічні читання письменників (1, 13. 2, 19. 3, 18. 7, 17), так само як прекрасний опис його дружніх стосунків і його занять. Особливо заслуговує на увагу опис виверження Везувію (6, 16. 20), свідком якого він був і під час якого загинув Пліній Старший, а також опис його маєтків (2, 17. 5. 6). Пліній Молодший не тільки описує внутрішнє та зовнішнє оздоблення своїх вілл, а й викладає ті проблеми, з якими стикається він у веденні свого господарства, а також розповідає про свої наміри щодо купівлі нових маєтків і про перебудову вілл. У листах Плінія Молодшого ми бачимо реальну картину розвитку сільського господарства і соціально-економічних відносин та їх зміни, з якими довелося зіткнутися людям часу Плінія Молодшого.

Книга X містить 121 лист, написаних Плінієм до Траяна під час керування провінцією Віфінія у 111113 роках, з декількома відповідями імператора.

"Панегірик Траяну" — це вдячна промова, виголошена в Сенаті 1 вересня 100 року з приводу вступу автора на посаду консула. Згодом ця промова була значно перероблена, розширена і перетворилася на самостійний твір. Головна тема "Панегірика" — порівняння деспотичного правління імператора Доміціана з освіченим і ліберальним управлінням державою при Траяні. Пліній вихваляє нового імператора. Він говорить з імператором як римський громадянин, закликаючи його відновити значення Сенату.

Див. також[ред.ред. код]

  • 3226 Пліній — астероїд, названий на честь цього чоловіка[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела[ред.ред. код]