Афіни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Афіни грец. Αθήνα
Парфенон — храм Афіни Парфенос (Діви)
Герб Афін Прапор Афін
Основні дані
Країна	Греція
Регіон	Аттика
Засноване	15 ст. до н.е.
Населення	745 514 (2001)
Агломерація	3 130 841 (2001)
Площа міста	412 км²
Густота населення	8 160 осіб/км²
Поштові індекси	10x xx, 11x xx, 120 xx
Телефонний код	+30-210
Географічні координати	37°58′00″ пн. ш. 23°43′00″ сх. д.
Поділ міста	7 муніципальних районів
Міська влада
Веб-сторінка	www.cityofathens.gr
Мер міста	Нікітас Какламаніс
Розташування

Афіни (грец. Αθήνα) — столиця Греції. Місто розташоване на відстані 8 км на північний схід від порту Пірей у затоці Егейського моря, побудоване навколо скелястих пагорбів Акрополіса висотою 169 м і Ареопага висотою 112 м. Лежить на півдні центрального плато Аттіки, де протікають гірські потоки Цефіс та Іліссос.

Стародавні Афіни були потужним містом-полісом, важливим просвітницьким центром. Тут народились Сократ, Перікл, Софокл; Платон започаткував «академію», а Арістотель — ліцей. Афіни є колискою Західної цивілізації, батьківщиною світової демократії.

Ошатна антична спадщина добре збереглась у місті: Парфенон, Акрополь, Храм Зевса Олімпійського, Римський форум, Храм Гефеста тощо. Збереглись донині й деякі з пам'яток доби панування Османської імперії (незалежність від якої Греція здобула лише 1830 р.). Сучасну ж історію міста репрезентують Грецький парламент, Палац Президента та, так звана, Афінська трилогія: Національна бібліотека, Афінський університет та Академія. До речі, 1896 року саме в Афінах було відроджено сучасні Олімпійські ігри.

Зміст 1 Географія 1.1 Клімат 2 Походження назви міста 3 Історія 4 Пам'ятки архітектури 5 Адміністративний поділ 5.1 Периферія Аттика 5.2 Ном Афіни 5.3 Муніципалітет Афіни 5.3.1 Муніципальні райони 6 Демографія 7 Транспорт 7.1 Автобуси 7.2 Трамвай 7.3 Метрополітен 7.4 Приміська залізниця 7.5 Міжнародний аеропорт 8 Спорт 8.1 Олімпійські ігри 8.1.1 Олімпіада 1896 8.1.2 Олімпіада 1906 8.1.3 Олімпіада 2004 9 Міста-побратими 10 Галерея 11 Примітки 12 Література

[ред.] Географія

Афіни виникли у центральній частині Аттичної рівнини, оточеної чотирма вершинами: на заході — Егалео, Парніта — на півночі, Пентелікон — на північному сході та гірським хребтом Іметт на сході. Нині місто завоювало усю територію рівнини, через що майбутній ріст його площі практично унеможливлений. Це згодом може стати серйозною проблемою, оскільки близько 30% всього населення країни мешкає саме в столиці.

Найвищою серед гірських вершин є гора Парніта, висота якої сягає 1453 м, її територія нині оголошена національним парком. Маунтин-байк та піші підйоми на усі чотири вершини стали досить популярними туристичними маршрутами в останні роки. На південному-заході рівнина відкривається до Саронічної затоки у 8 км від Пірея — морської брами Афін.

Геоморфологія Афін викликає, так званий, фенонен інверсії температури.^[1] У поєднанні із комплексом урбоекологічних проблем, це загострює питання забруднення повітря. Наприкінці 1970-х років проблема досягла свого апогею: за твердженням Міністерства культури Греції у особі міністра Константіноса Трипаніса, повітря впродовж останніх десятиліть здійснювало деструктивну дію на прадавню архітектуру Афін, серед найбільш постраждалих пам'яток були зазначені Каріатиди Ерехтейону та унікальні метопи Парфенону.^[2] Комплекс заходів, впроваджених міською владою у 1990-х роках, врешті призвів до покращення якості атмосферного повітря, і нині поява смогу є відносно нетиповим явищем для Афін.

[ред.] Клімат

Для міста характерний типовий середземноморський тип клімату. Максимальна кількість опадів припадає на період з середини жовтня по середину квітня. Влітку будь-які опади в Афінах трапляються рідко, проте найчастіше набувають форми сильної зливи з грозою. Навіть туман є нетиповим для центральних Афін. Гора Парніта формує, так званий, дощовий сутінок, тому клімат Афін є дещо посушливішим у порівнянні із сусідніми середземноморськими регіонами Європи.

Наступні кліматичні дані наведені за спостереженнями метеопункту Національної обсерваторії Афін:

[ред.] Походження назви міста

За легендою, засновником міста був Кекроп. Земля народила його напівлюдиною-напівзмієм. ^[3] Заснував він місто в Аттиці саме у той час, як сперечались бог моря Посейдон та дочка Зевса войовнича Афіна. На суд зібрались боги із верховним суддею Зевсом на афінськму Акрополі. На суд Зевс покликав і Кекропа, аби він вирішив, хто має стати господарем Аттики. Вирішили, що влада належатиме тому, хто принесе більш цінний подарунок.

Посейдон вдарив своїм тризубом у скелю, і на тому місці з'явилось джерельце. Вдарила Афіна своїм виблискуючим списом по землі, і на тому місці виросло оливкове деревце. Дар Афіни настільки вразив Кекропа, що він проголосив:

«

Світлі боги Олімпу, всюди шумлять води безмежного моря, та ніде нема оливи, що дає багаті плоди. Афіні належить олива, тож вона дасть багатство усій країні та спонукатиме кожного до землеробства. Велике благо дала Афіна Аттиці, нехай їй належить влада над усією країною!

»

Так місто отримало свою назву, а Кекроп заснував в Афінах перше святилище на честь захисниці міста. Першими жрицями Афіни були дочки Кекропа. Він же сам став першим царем Аттики. Однак через те, що Посейдон програв у цій суперечці, у місті почав відчуватись брак води.

Вважають, що множинність назви міста пояснюється тодішньою модою — грец. Αθήναι. Досить згадати Фіви, Дельфи, Мікени тощо. Після прийняття у 1970-х роках дімотіки (грец. δημοτική — форма мови, наближена до розмовної) у якості офіційного варіанту грецької мови місто отримало назву грец. Αθήνα — в однині. Однак у більшості європейських мов, у тому числі і в українській, збереглась множинна назва «Афіни».^[4]

[ред.] Історія

Дата виникнення Афін досі залишається незясованою, проте достеменно відомо, що у XV ст. до н.е. воно вже існувало. Афіни були найвпливовішим містом Греції (V—IV ст. до н.е.), головним культурним та інтелектуальним центром Європи. ^[4] А Перікл перетворив їх на святиню усього Західного світу.^[5]

У 2 ст. до н.е. у добу Римської імперії Афіни все ще залишались величним містом, та у наступному столітті вони витримували численні напади варварських племен готів та герулів, які 267 року перетворили місто майже на суцільну руїну. Це було перше з 4 руйнувань, які випали на долю Афінам .^[6]

Під час грецько-персидських воєн у 490 р. до н.е. у 40 км від міста відбулась знаменита Марафонська битва, в ході якої афіняни та платейці під командуванням Мільтіада розбили численніше персидське військо. Десять років потому Ксеркс І захопив Афіни та спалив святилища на Акрополі. Але у битві при Саламіні 20 вересня 480 року до н.е. перський флот був розбитий Фемістоклом, і цар був змушений тікати.

431 року до н.е. Афіни вступили у війну зі Спартою. Внаслідок чуми, афіняни отримали поразку, ворог зрівняв із землею міські укріплення (хоча їх залишки досі можна побачити поблизу Пірея).^[7]

У 86 р. до н.е. військо Сулли після багатомісячної облоги здобуло Афіни. Місто три доби грабували воїни — Сулла бажав повністю його знищити. Тільки коли до нього прийшла делегація афінян та нагадала йому про колишню велич Афін, Сулла передумав та мовив:

«

Дарую життя живим заради мертвих.

»

Філософські школи Афін були закриті у 529 році н.е. Імператор Юстініан піддав анафемі «розсадники поганської премудрості», адже християнство отримало у Візантійській імперії статус офіційної релігії. Колишній могутній поліс втратив своє значення для імперії та потроху перетворювався на провінційне містечко.

Наступні 5 століть були для Афін спокійними та мирними. Було побудовано біля 40 візантійських церков (8 з них збереглись донині), у тому числі церква Св. Апостолів між Акрополем та стародавньої афінською агорою (ринком), відновлена 1956 р.

Коли напочатку 12 ст. цей мир закінчився, Афіни опинились у центрі зіткнень між арабами та християнами-хрестоносцями, що боролись за панування у східній частині Середземного моря. Після численних грабунків, що тривали близько 100 років, у 1180 р. араби перетворили більшу частину Афін на руїни. 1185 р. афінський архієпископ Акомінат змалював картину руйнацій: місто зламане та пограбоване, населення голодує. Згодом у 1204 р. спустошення Афін завершили хрестоносці.

Наступні 250 років афіняни жили під владою змінюючих один одного правителів — західноєвропейських рицарів («франків»), каталонців, флорентійців та венеціанців. За них Акрополь було перетворено на середньовічну фортецю, над Пропілеями спорудили палац, а на бастіоні храму афіни Ніки було возведено високу оглядову вежу, що виділялась у панорамі Афін впродовж значної частини 19 ст.

Після захоплення 1453 року Константинополя турками Греція, а разом з нею й Афіни, опинились під владою нового господаря. 1458 у місто ввійшов османський султан Мехмед ІІ Завойовник. Він був настільки вражений красою міста, що видав наказ про заборону так чи інакше торкатись руїн. Парфенон у той час став головною мечеттю міста. Османи зайняли центральну частину міста (Акрополь, агору), афіняни ж були виселені до кварталу Плака. Проте ще два століття тут панував мир.

Цього разу мир порушили венеціанці, що у 17 ст. втретє спустошили Афіни, 1687 р. вигнали турок, та через епідемію чуми самі були змушені залишити місто. Тим не менше життя під владою турок знову усталилось, і лише під час визвольних змагань греків за незалежність у 1820-х рр. місто було зруйновано — вже четвертий раз за його славетну історію — 1826 р.^[5] Та панування османів тривало недовго.

1833 року Афіни було проголошено столицею новоствореного Грецького королівства (на той час у місті мешкало 5 тисяч осіб). 1834 р. до Афін прибув новий грецький король Оттон Баварський. Дуже швидко з'явились амбіції відбудувати місто та повернути йому колишню велич: було побудовано кілька головних вулиць у неокласичному стилі, утому числі площа Синтагма, Афінський університет, Національний парк, виставкова зала Заппіон, Олімпійський басейн. 1896 року на відновленому стадіоні Панатінаїкос, вибудованому із суцільного мармуру, було проведено перші сучасні Олімпійські ігри.

Початок 20 ст. активізував археологічні та реставраційні роботи. у 1920-х роках кількість населення міста зросла до 2 млн. осіб — на батківщину масово повертались афіняни та їх назадки, вигнані османами до Малої Азії.

За Лозаннським договором (1923), підписаним наприкінці Балканських воєн 1912-1913 рр., Греція майже вдвічі збільшила свою територію та населення, а Афіни дуже скоро посіли своє місце серед європейських столиць.

Під час Другої Світової війни Афіни було окуповані німецькими військами. Проте після війни в Афінах, як у Греції в цілому, розпочався період прискореного розвитку, що тривав до 1980-х, коли вперше дали про себе знати проблема перенаселення столиці та проблема транспорту.

Вступ Греції до ЄС у 1981 р. приніс Афінам не тільки колосальні інвестиції, але й цілу низку урбоекологічних проблем. Впродовж 1990-х років міська влада намагалась впроваджувати своєчасні заходи з боротьби зі смогом. До речі, цілком успішно, сьогодні у місті смог не зявляється навіть при температурі атмосферного повітря вище 40 °C. Транспортна ситуація також дещо покращилась із реконструкцією існующих та побудовою нових магістралей.

Нині Афіни — це найсучасніший мегаполіс із вражаючими античними памятками, всесвітньо відомим «нічним життям» та торговельними центрами найвищого рівня. 2004 року тут відбулись 28 літні Олімпійські ігри.

[ред.] Пам'ятки архітектури

Місто Афіни органічно поєднує різноманітні архітектурні стилі — від античного до неокласицизму та конструктивізму. Більшість неокласичних споруд булм зведені всередині 19 ст. за проектами данійського архітектора барона Феофіла ван Гансена. Серед них:

• Афінська трилогія: академія, університет Каподистрії та Національна бібліотека;
• Грецький парламент;
• Старий парламент — нині Національний історичний музей Греції;
• Заппіон.

В Афінах збереглись всесвітньовідомі пам'ятки античної архітектури. Неперевершеним шедевром є ансамбль Афінського акрополя. Розташований на високому плато (156,2 м над рівнем моря), Акрополь домінує над сучасними кварталами міста. Споуджений ансамбль акрополя був у 5 ст. до н. е з пентелійського мармуру. Його головні споруди:

• храм Ніки Аптерос (421 до н.е.)
• Пропілеї (437— 432 до н. е., архітектор Мнесікл)
• до Пропілей примикає Пінакотека (картинна галерея)
• величний доричний храм богині Афіни Парфенон (447—432 до н. е., архітектори Іктін і Каллікрат)
• іонічний Ерехтейон (421 — 407 до н. е.) — храм богів, покровителів міста.

Крім ансамблю Акрополя, в Афінах збереглися Театр Діоніса (4 ст. до н. е.), одеон Ірода Аттичного, пам'ятник Лісікрата (4 ст. до н. е.), Храм Зевса Олімпійського, Арка Адріана, Афінська агора, тощо. Афіни багаті на унікальні пам'ятки національного образотворчого мистецтва. В музеї Акрополя та Національному археологічному музеї добре представлена скульптура, особливо періоду архаїки. Там же зберігається шедевр пластики 5 ст. до. н. е. — бронзове зображення Зевса, барельєфи стел (намогильних пам'ятників) класичного періоду та величезна колекція кераміки 3—2-го тисячоліть до н.е. Пам'ятки середньовічного іконопису та художнього промислу зібрані у Візантійському музеї. Багата колекція етнографічних матеріалів та народного мистецтва в історико-етнографічному музеї Беналіса.

[ред.] Адміністративний поділ

Афіни стали столицею Греції 1834 року, після Нафпліону, який слугував тимчасовою столицею країни з 1829 року у перші роки незалежності. Крім того Афіни є столицею периферії Аттика та ному Афіни.

[ред.] Периферія Аттика

Афіни розташовані у периферії Аттика, яка охоплює найбільш густонаселені регіони Греції, її населення сягає 3, 7 млн. осіб. Периферія Аттика в адміністративному відношенні поділяється на 4 номи: ном Афіни, Пірей, Західна Аттика та Східна Аттика. Втім Аттика із площею 3 808 км² відноситься до невеликих периферій Греції.

[ред.] Ном Афіни

Ном Афіни є найбільш густонаселеним номом Греції, за даними перепису 2001 р., тут проживає 2 664 776 осіб на площі 361 км². У склад ному входять 48 муніципалітетів, кожний з яких має виборчу муніципальну владу на чолі із мером. Разом із номом Пірей ном Афіни утворює гіпер-ном Афіни-Пірей, нині місто Пірей майже злилося з Афінами, дістатись до нього можна звідусіль на Афінському метро.

[ред.] Муніципалітет Афіни

Відповідно муніципалітет Афіни є найбільш густонаселеним у Греції із населенням 745 514 осіб (станом на 2001 рік), що мешкають на площі міста у 39 км². Мером Афін є Нікітас Какламаніс, член Нової демократії. Місто поділяється на 7 муніципальних районів, званих грец. Δημοτικά Διαμερίσματα. Проте зберігається неофіційний поділ міста на історичні райони, такі як Плака, Монастиракі, Колонакі, Петралона, Пагкраті, Амболокіпі, Іліссія та ін.

[ред.] Муніципальні райони

У адміністративному відношенні Афіни поділено на 7 мінуципальних районів:

1. Центр міста та, так званий, торгівельний трикутник (Στάδιο-Ομόνοια-Πλάκα);
2. Південно-східні квартали від Νέο Κόσμο до Στάδιο;
3. Південно-західні квартали (Αστεροσκοπείου, Πετραλώνων και Θησείου);
4. Південні квартали (Κολωνού, Ακαδημίας Πλάτωνος, Σεπόλια μέχρι Πατήσια);
5. Північно-західні квартали до Προμπονά;
6. Північ центральних кварталів (Πατήσια Κυψέλη);
7. Північно-східні квартали (Αμπελόκηποι, Ερυθρός).

[ред.] Демографія

За офіційними даними населення власне муніципалітету Афіни становить 745 514, з урахуванням населення передмість — близько 3,2 млн. чоловік.^[8] Проте фактична кількість мешканців Афін значно пеервищує цю цифру, адже сюди зїзжаються тисячі студентів та робітників з інших міст Греції, кілька сот тисяч складають репатріанти з країн Східної Європи та іммігранти з Албанії, Пакистану, які не мають змоги зареєструватись за місцем постійного проживання. З огляду на цю невизначеність щодо чисельності населення, різні джерела посилаються на цифру близько 5 млн. осіб, що мешкаєть в Афінах.^[9]

З прадавніх часів місто, яке вирісло навколо порту Пірей, розвивалось окремо від столиці. Проте в останні десятиліття Пірей швидко зрісся із, так званими, Великими Афінами. НА даному етапі також відбувається розширення міста у східному та північно-східному напрямках, що не в останню чергу зумовлено збудованими на початку 21 ст. міжнародним аеропортом «Елефтеріос Венізелос» та Аттичної автостради, що пронизує усю Аттику.

У таблиці нажче наведено дані росту населення столиці Греції від здобуття нею незалежності:

Рік	Муніципалітет, осіб	Район метрополії, осіб
1833	4,000[10]	-
1870	44,500[10]	-
1896	123,000[10]	-
1921 (до обміну населенням)	473,000[10]	-
1921 (після обміну населенням)	718,000[10]	-
1971	867,023[11]	-
1981	885,737	-
1991	772,072	3,444,358[12]
2001	745,514[13]	3,761,810[13]

[ред.] Транспорт

Афінська система муніципального транспорту включає великий автобусний та тролейбусний парк (обслуговують в основному центральні райони міста)^[14], метро, трамвайні лінії (поєднують приміські райони із центром), а також Афінську приміську залізницю.

[ред.] Автобуси

Головним автобусним оператором у Греції та столиці зокрема є компанія грец. ΕΘΕΛ. Вона забезпечує перевезення по 300 маршрутам, що охоплюють усю Аттику із парком 1 839 автобусів.^[15] З них 416 використовують в якості палива природний газ, таким чином Афіни володіють найбільшим автобусним парком, що працює на природному газі, в Європі.^[16]

Крім того в Афінах функціонує парк електричних автобусів оператора грец. ΗΛΠΑΠ, або Електричний автобус району Афін та Пірею. Ці машини не є типовими тролейбусами, оскільки у разі аварії електромережі можуть переходити на дизельне паливо.^[15] Парк з 366 автобусів рухається 22 лініями, що вкривають усі центральні райони міста.

[ред.] Трамвай

Трамвайний парк Афін налічує 42 надсучасних трамваїв, які обслуговують 48 станцій та перевозять щодоби до 80 000 пасажирів.^[15] Афінський трамвай відправляється від площі Синтагма у самому серці міста та прямує до південно-західного передмістя Палайо Фа́ліро (грец. Παλαιό Φάληρο), де лінія розділяється на дві гілки: перша проходить вздовж узбережжя у напрямку передмістя Вула, інша — до Пірею та району Нео Фа́ліро.

Власне лінія Синтагма — Палайо Фаліро — Нео Фаліро та ділянки лінії Синтагма — Гліфада, Синтагма — Вула були відкриті 19 липня 2004 року напередодні XXVIII літніх Олімпійських ігор. Продовження лінії Гліфада — Вула було здійснене у листопаді 2007 року. У майбутньому планується продовжити лінію до порту Пірея та південного передмістя Вуліагмені.

[ред.] Метрополітен

Докладніше у статті: Афінський метрополітен

Афінський метрополітен відомий як друга у світі, після Лондонської, мережа метро у світі, заснована 1869 року. Щоденно 550 000 пасажирів використовують міське метро. Дві його лінії (зелена та червона), активне продовження та реконструкція яких тривала у 1990-ті роки, прокладені виключно під землею. Парк афінського метро складають 42 потяги, сформовані 252 вагонами.

Синя лінія сполучає передмістя Егалео та міжнародний аеропорт «Елефтеріос Венізелос», через Монастиракі, площу Синтагма та проспект Дукіссіс Плакентіас, покриваючи відстань у 16 км. Після станції Дукіссіс Плакентіас потяг виходить на поверхню та використовуючи колію приміської залізниці досягає аеропорту.

[ред.] Приміська залізниця

Афінська приміська залізниця, більш відома як Проастіакос, сполучає міжнародний аеропорт «Елефтеріос Венізелос» із містом Коринф, розташованим на відстані 80 км на захд від Афін, через центральний вокзал Лариси та порт Пірей. Іноді її називають четвертою лінією Афінського метрополітену. У майбутньому планується продовження залізниці до Егіо (120 км від Афін) та Халкіди.

[ред.] Міжнародний аеропорт

Докладніше у статті: Міжнародний аеропорт «Елефтеріос Венізелос»

Міжнародний аеропорт «Елефтеріос Венізелос» був побудований напередодні XXVIII літніх Олімпійських ігор в Афінах у 32 км на схід від Афін, поблизу міста Спата. 2004 року за свою надсучасність аеропорт був відзначений нагородою «Європейський аеропорт 2004 року». Спорудження аеропорту тривало 51 місяць і коштувало грецькому урядові 2,2 млрд. євро.^[17]

Аеропорт може забезпечити 65 зльотів-посадок на годину. Щодоби він обслуговує в середнььому 560 рейсів. Головний термінал займає площу у 150 000 м². Комерційна площа складає близько 7 000 м² і включає кафе, крамниці та музей.

[ред.] Спорт

Афіни володіють давніми спортивними традиціями, найпопулярнішими видами спорту тут залишається баскетбол та європейський футбол. Двічі місто приймало сучасні Олімпійські ігри 1896 та 2004 рр. Літня Олімпіада 2004 надихнула на розширення та осучаснення Афінського олімпійського комплексу, який здобув репутацію одного з найкрасивіших комплексів у світі.^[18] На його стадіоні, найбільшому стадіоні в Греції, проводилися два фінали Ліги чемпіонів УЄФА в 1994 та 2007 роках.

Другий за величиною стадіон країни розташований у Піреї — це стадіон імені Георгіоса Караіскакіса. Він приймав фінал Кубку кубків УЄФА 1971 р. Також Також в Афінах тричі проходили матчі Євроліги: перший раз в 1985 році; другий — в 1993 році на стадіоні Миру і дружби, більш відомому як SEF — це одні з найбільших та найбільш привабливих критих арен в Європі^[19]; і втретє — 2007 року на Олімпійському критому стадіоні OEK. Велика кількість заходів в інших видах спорту, таких, як легка атлетика, волейбол, водне поло і т.д., також провели в столиці місць.

В Афінах діє три престижні європейські мулитиспортивні клуби: Олімпіакос, Панатінаїкос та АЕК Афіни, ці три футбольні клуби формують асоціацію P.O.K. — грец. Podosfairikes Omades Kentrou — яка утворилась після того, як 1972 р. за взаємною домовленістю вирішили не брати участі в чемпіонаті країни через суперечку із Грецькою футбольною федерацією щодо фінансових питань. Впродовж усього сезони клуби брали участь лише у товариських матчах один з одним.

Серед баскетбольних клубів столиці найвідоміші Паніоніос, Панеллініос, Етнікос (Пірей) та Маруссі.

[ред.] Олімпійські ігри

[ред.] Олімпіада 1896

23 червня 1894 року в Сорбонні відбувся перший конгрес Міжнародного Олімпійського комітету, який скликав барон П'єр де Кубертен. Він збирався провести перші сучасні Олімпійські ігри в 1900 році в Парижі та приурочити їх до Всесвітньої виставки. Однак друг Кубертена грецький письменник та перекладач Дімітріос Вікелас, запрошений на конгрес з доповіддю про традиції античних Олімпійських ігор, несподівано запропонував в якості місця проведення нових ігор столицю Еллади Афіни, що символізувало б їх наступність давньогрецьких ігор.^[20] Конгрес затвердив цю пропозицію, а самого Вікеласа обрав першим президентом Міжнародного олімпійського комітету, оскільки за постановою цю посаду міг зайняти тільки представник країни, яка прийматиме першу Олімпіаду.

Чинний прем'єр-міністр Греції Харілаос Трикупіс був налаштований різко негативно щодо ідеї Кубертена. Він вважав витрати, необхідними для підготовки та провдеення такого грандіозного заходу, непід'ємними для держави, проте король Георг І пристав на цю ідею і звернувся по допомогу до великих грецьких промисловців та комерсантів, а Трикупіс зрештою був змушений піти у відставку. Так на кошти Георгіоса Аверофа було повністю відновлено та відремонтовано стадіон Панатінаїкос — головну арену змагань. Кошти на організаційні заходи щодо проведення ігор та на зведення конгрес-холлу Заппіон надав Евангелос Заппас.

[ред.] Олімпіада 1906

Проведення Олімпіади 1906 р., або Перших додаткових Олімпійських ігор, було заплановано МОКом 1901 року. Як компроміс на відмову Кубертена від ідеї влаштовувати усі Олімпійські ігри в Афінах, МОК запропонував новий графік, який передбачав проведення Додаткових Олімпіад у період між офіційними Олімпійськими іграми, при чому столицею Додаткових ігор назавжди визначались Афіни.

Додаткова Олімпіада 1906 р. була надзвичайно успішною, на відміну від офіційних ігор 1900, 1904 або 1908 рр., адеж вони не розтягувались на місячний термін на тлі інших подій. Ці ігри також були першою сучасною Олімпіадою, спортсмени-учасники якої обов'язково мали пройти реєстрацію через МОК. Вперше Відкриття Ігор було проведено як окрема урочиста церемонія, під час якої також вперше національні команди країн-учасниць пройшли стадіоном із національним прапором — ця традиція зберіглась і донині.^[21]

[ред.] Олімпіада 2004

Афіни вибороли у Рима право стати столицею Олімпіади 2004, набравши 66 балів проти 44,^[22] що було закріплено рішенням МОК від 5 вересня 1997 року в Лозанні. Це сталось після того, як 1996 р. місто програло право проведення Олімпійських ігор 2004, які відбулись в Атланті, США. Протягом перших трьох років підготовки, Міжнародний олімпійський комітет неодноразово висловив стурбованість з приводу темпів будівельних робіт на деяких нових олімпійських майданчиках. У 2000 році Президентом Оргкомітету була призначена Яна Ангелопулос-Даскалакі, з цього моменту, підготовка продовжувалась зі скаженою швидкістю.

Незважаючи на тяжкі витрати, що склали близько $ 1,5 млрд. і критикувались деякими грецькими урядовцями, Афіни всього за кілька років були перетворені на одне з найсучасніших міст світу, особливо в галузі транспортної інфраструктури. Ігри вітали більше 10 000 спортсменів з усіх 202 країн-учасниць,^[23] понад 3,5 мільйонів квитків було продано — це другий показник відвідуваності ігор за всю їх сучасну історію, Афіни поступились лише Сіднею, де Оліміпіаду 2000 року відвідало понад 5 млн. глядачів.^[24]

[ред.] Міста-побратими

Барселона, Іспанія Пекін, Китай Бейрут, Ліван Бухарест, Румунія Клуж-Напока, Румунія Стамбул, Туреччина Київ, Україна Лісабон, Португалія

Любляна, Словенія Сеул, Південна Корея Москва, Росія Варшава, Польща Єреван, Вірменія Нікосія, Кіпр Софія, Болгарія

[ред.] Галерея

Пагорб Ареопаг	Афінська академія	Національна бібліотека Греції	Афінський університет
Вид на Афінський акрополь та Арка Адріана	Мармуровий стадіон Панатінаїкос	Римський форум та Башта вітрів	Церква Св. Апостолів

[ред.] Примітки

[ред.] Література

Гляньте афіни у Вікісловнику, вільному словнику.

• Українська радянська енциклопедія