«Граматка» Пантелеймона Куліша
 | |
| Автор | Пантелеймон Куліш |
|---|---|
| Країна |
 Російська імперія |
| Мова | українська, церковнослов'янська |
| Жанр | буквар |
| Місце | Санкт-Петербург |
| Видано | 1857 |
| Сторінок | 160 |
| Тираж | 5000 |
| Наступний твір | 1861 |
«Граматка» Пантелеймона Куліша — перший україномовний буквар, із якого українці в підросійській Україні мали можливість навчатися рідною мовою.
Книга була видана в 1857 році в Санкт-Петербурзі. Буквар П. Куліша відкрив серію україномовних підручників для початкової освіти, що з'явилися в Східній Україні протягом 1857—1862 років.
Обсяг «Граматки» — 149 сторінок. Формат — 12х18 см. Ціна становила 50 копійок.
Буквар завоював популярність серед українства і до кінця 1860 року весь тираж (5 тисяч примірників) розійшовся. Куліш створив новий текст «Граматки» до початку 1860 року, проте через цензурні обмеження він вийшов у скороченому виді (69 сторінок) у 1861 році.[1]
Опис[ред. | ред. код]
Книга призначалася для недільних (недержавних) шкіл, у яких навчання вели українські студенти, вчителі гімназій, які викладали рідною мовою три основні предмети: Закон Божий, граматику і малюнок. Проте автор «Граматки» зазначав, що вона призначалася не тільки для дітей, а й для всіх тих, хто не мав початкової шкільної освіти, містить різні методичні поради. Книга була написана просто і докладно, з використанням народно-розмовної лексики.
«Граматка», як і «Записки о Южной Руси» була написана новим фонетичним правописом (названий згодом кулішівкою), який впроваджував Куліш. Деякі релігійні тексти (молитви, витяги з Святого Письма, науки Християнської віри) написані церковнослов'янською мовою.
Зміст[ред. | ред. код]
Буквар відкривався передмовою, у якій Пантелеймон Куліш підкреслював важливість вивчення рідної мови.
Наступна частина була традиційною для букварів ХІХ ст., спочатку подавався алфавіт «гражданка» в різній формі (велика, мала, прописна, рукописна азбука). На наступних сторінках П. Куліш для вчителів дав опис своєї правописної системи, для читання були поділені на склади уривки із шести «Давидових псалмів» Т. Шевченка та уривки з народної думи про гетьмана Наливайка.
У наступному розділі «Читаннє по верхамъ» були надруковані ті ж тексти, але не розбиті на склади. Вони коментувалися автором. Додані ще три псалми Шевченка.
У розділі «Поглядъ на Божу правду, которою держитця світъ» коротко викладена історія від часів Ноя до народження Христа, короткий переказ Біблії, у катехизичній формі (запитання та відповіді) розкрито основні християнські догми й поняття. Розділ завершують 33 народні прислів'я.
Розділ «Ариөметика» по формі є початковим підручником з арифметики.
Далі надруковані церковнослов'янські афоризми з Біблії (церковнослов'янською мовою та традиційною кирилицею) з україномовними коментарями П. Куліша на «гражданкою», 3 молитви написані церковнослов'янською мовою і традиційною кирилицею.
Підручник завершується післямовою «Слово до письменнихъ» у якій Пантелеймон Куліш дав загальну характеристику українського народу, закликав земляків шанувати і не забувати рідну мову.
Підручник добре проілюстрований. Є три картини на релігійну тематику: зображення розіп'ятого на хресті Ісуса, Ісус Христос на Таємній вечері, Діва Марія з маленьким Ісусом). У кожному розділі виділені заголовні букви, у кінці невеликий малюнок.
Значення «Граматки»[ред. | ред. код]
Правопис «кулешівка», якою була написана книга, став важливим етапом у формуванні сучасної української орфографії.
Буквар високо оцінили сучасники. Зокрема Тарас Шевченко 10 грудня 1857 року записав у своєму щоденнику: «Як чудово, розумно і шляхетно укладений цей зовсім новий буквар. Дай Боже, аби він прищепився в нашому бідному народі. Це перший вільний промінь світла, що може проникнути у задавлену попами невольницьку голову».[1]
Буквар показав, що серед широкі верстви українського населення прагнуть до знань і така література вкрай необхідна. Почин П. Куліша згодом підтримали інші автори букварів й арифметик: М. Гатцук, К. Шейковський, Т. Шевченко, О. Кониський, О. Стронін, І. Деркач, О. Потебня, Л. Ященко та ін.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Валентина Статєєва Навчитися по-своєму читати… До 150-річчя букваря П. Куліша. Архів оригіналу за 5 грудня 2017. Процитовано 4 грудня 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Повний текст «Граматки» на Вікісховищі
- «Граматка» [Архівовано 19 липня 2021 у Wayback Machine.] на сайті Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (пряме посилання на pdf [Архівовано 5 січня 2018 у Wayback Machine.])
- Дзюба Т. «Буквар с различни поучения» П. Беровича та «Граматка» П. Куліша: порівняльний аналіз / Т. Дзюба // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Літературознавство. — 2016. — № 1. — С. 118—122.
- Курабцева І. К. Науково-культурне значення «Букваря южнорусского» Т.Шевченка і «Граматки» П.Куліша [Архівовано 4 грудня 2017 у Wayback Machine.] / І. К. Курабцева // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 51. — С. 114—116.
- Шаркань В. В. Морфологічні та словотворчі особливості мови Букваря Пантелеймона Куліша (1857) з погляду сучасних норм [Архівовано 20 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Наукові праці: Науково-методичний журнал. — Т. 92. Вип. 79. Філологія. Мовознавство. — Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. — 84 с. — С. 79—83