Потебня Олександр Опанасович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Потебня

Олекса́ндр Опана́сович Потебня́ (*10(22) вересня 1835, хутір Манів, поблизу села Гаврилівки, тепер Гришиного Роменського району Сумської області — †29 листопада (11 грудня) 1891, Харків) — видатний український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч, член-кореспондент Петербурзької АН з 1875, член багатьох (у тому числі зарубіжних) наукових товариств. Брат військового та політичного діяча Андрія Потебні. Батько українського ботаніка Андрія Потебні та українського електротехніка Олександра Потебні.

Творчий шлях[ред.ред. код]

Закінчив 1856 р. Харківський університет. Був учителем російської мови у гімназії, з 1861 — ад'юнкт Харківського університету з правом викладання історії російської мови.

3 серпня 1862 р. до серпня 1863 р. — в закордонному науковому відрядженні (Німеччина, Чехія, Австрія). Після повернення — доцент кафедри слов'янського мовознавства і секретар історико-філологічного факультету, від 1875 р. екстраординарний, згодом — ординарний професор кафедри російської мови і словесності Харківського університету.

Один із засновників Харківської громади, Харківського історико-філологічного товариства (був його головою у 18771890 рр.). Основоположник т. з. психологічного напряму в слов'янському мовознавстві.

Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв'язок мови й мислення тощо.

Східнослов'янська філологія[ред.ред. код]

Потебня розглядав питання історії української мови та української діалектології у зв'язку з відповідними аспектами російської мови. Обидві мови вчений вважав нащадками однієї, спільної в минулому (давньоруської) мови-предка. Відповідно до термінології свого часу називав українську мову малоруським наріччям, а терміном «русский язык» позначав сукупність східнослов'янськиїх мов («Про повноголосся» (1864), «Про звукові особливості руських наріч» (1865), «Замітки про малоруське наріччя» (1871), «До історії звуків руської мови», 1 — 4 (18711883), рец. на працю П. Житецького «Нарис звукової історії малоросійського наріччя» (1878) та ін.).

Філолог Потебня розробив наукове підґрунття східнослов'янської діалектології як самостійної дисципліни. У працях цієї проблематики він уперше в слов'янській філології систематизував ознаки української мови, за якими вона відрізняється від інших слов'янських мов. Охарактеризував межі поширення її найважливіших діалектичних звукових явищ. З погляду історії розвитку української мови особливе значення мають відкриття т. з. нового ятя та обґрунтування дифтонгічного переходу давньоруських о, е в і у новозакритих складах. Учений постійно цікавився питаннями народності і мови, взаємовідношення націй і мов, народності й особи, дво- і багатомовності, майбутнею долею націй і мов («Думка і мова» (1862), «Мова і народність» (1895), «Про націоналізм» (1905), «Лист до Єлени Штейн» (1927), «Загальна літературна мова і місцеві наріччя» (1962)).

Засуджуючи денаціоналізацію, Потебня стверджував, що усі мови мають невичерпні внутрішні можливості для розвитку. У рецензії на збірку «Народні пісні Галицької й Угорської Русі» Я. Головацького (1976) розглянув питання про право української мови на літературну писемну форму. Великою мірою на матеріалах української мови ґрунтується праця Потебні «Із записок з руської граматики» (т. 1—2 (1874), т. З (1899), т. 4 (1941)), у якій дано порівняльно-історичне дослідження граматичної будови і всієї системи східнослов'янськиїх мов у їх зв'язках з іншими мовами; мова розглядається у тісному зв'язку з історією народу, з еволюцією людської думки. Такого ж плану і розвідка «Значення множини в руській мові» (1888).

Словесність[ред.ред. код]

Значну увагу приділяв психології словесно-художньої творчості («З лекцій з теорії словесності», опубл. 1894; «Із записок з теорії словесності», опубл. 1905). Потебня є творцем лінгвістичної поетики. Теорія поезії у нього базується на аналогії між поетичним твором і словом. Практичною реалізацією теоретичних поглядів Потебні став його переклад «Одіссеї» українською мовою (уривки, що збереглися, опубл. 1905). Дослідженню давньоруських пам'яток присвячено праці: «Слово о полку Ігоревім. Текст і примітки», «Малоруська народна пісня за списком XVI ст. Текст і примітки» (обидві — 1877). Чималий внесок Потебні у вивчення народної поетичної творчості й етнографії («Про деякі символи в слов'янській народній поезії», 1860; «Про зв'язок деяких уявлень у мові», 1864; «Про міфічне значення деяких обрядів і повір'їв», 1865; «Про долю і споріднені з нею істоти», «Про купальські вогні і споріднені з ними уявлення», обидві — 1867; «Пояснення малоросійських і споріднених народних пісень», т. 1-2, 1883-87). За його редакцією виходили твори Г. Квітки-Основ'яненка (т. 1-4, 1887–1890), П. Гулака-Артемовського (1888), І. Манжури (1889, 1890). З передмовою Потебні опубліковано «Малоросійські домашні лікувальні порадники XVIII століття» (1890). Ім'я Потебні 1945 надано Інститутові мовознавства НАН України, з 1977 Інститут проводить Потебнянські читання.

1977 у селі Гришиному, де він народився, відкрито музей О. Потебні, встановлено йому пам'ятник.

Філософія[ред.ред. код]

Якщо загальносвітоглядні засади Потебні складалися спочатку під впливом М. Костомарова і в спілкуванні із громадівцями, то його філософсько-методологічні орієнтири формувалися в руслі гумбольдтівської філософії мови і співзвучні з ідеями Г. Лотце, Й. Ф. Гербарта, Г. Штейнталя та ін. філософів «берлінської школи», випереджаючи концептуальні побудови пізніх гумбольдтіанців (Б. Кроче, К. Фосслера, Е. Сапіра, Л. Шніцлера). Відправною для Потебні була ідея Гумбольдта про мову як діяльність (energeia) духу, про творення думки мовою. Постулюючи найтісніший зв'язок мови і мислення, Потебня показував, що думка виявляє себе через мову, а кожний мовленнєвий акт творчий і несе відбиток неповторності, тож процес спілкування — діалогічний, розуміння завжди передбачає і непорозуміння. Звертаючись до слова-мовлення, Потебня виділяє в ньому зовнішню форму (артикульований звук), зміст (значення, думку) і внутрішню форму (зображення). Ця остання визначається своєрідністю народної (національної) мови із властивою саме їй перспективою бачення, самобутнім світосприйняттям. Якщо зображення (внутрішня форма) корелює з «ближчим» значенням слова, що виникає у свідомості адресанта і адресата, оскільки вони належать до тієї самої спільноти, то «віддалене» особистісне значення слова, будучи семантично розпорошеним, не є однаковим для мовця і слухача. Завдяки цьому формуються нові значення, які з часом стають надбанням цієї спільноти чи людства. Простеження еволюції значень — один із дослідницьких пріоритетів Потебні. Він уважає, що на початкових стадіях становлення думка ще тільки нагромаджує матеріал, необхідний для кристалізації її в поняття, і тому «ще не доросла до слова». Лише коли ця кристалізація стає можливою, з'являється слово, завдяки якому думка знаходить своє вираження у понятті. На вищих рівнях абстрагування слово перестає відповідати потребам думки, обмежує її. Тож мова й мислення не тотожні.

Філософія мови П. сформувала підвалини його теоретичного пошуку в галузі поетики й естетики. Це стосується передусім таких його концептів, як розрізнення мови і мовлення, як ізоморфізм слова й твору мистецтва, внутрішньої форми слова і художнього образу. Як і слово, мистецтво виникає не для образного виразу готової думки, а як засіб творення нової думки. Як за допомогою слова не можна передати іншому своєї думки, а можна тільки пробудити в ньому його власну, так не можна її повідомити у творі мистецтва, і тому зміст завершеного твору «розвивається не в мистецтві, а в тих, хто розуміє», хоча й виникає твір як акт самоусвідомлення його творця.

Співвідношення в слові образу і значення щоразу інше у міфі, поетичному мисленні й науці — формах мислення, котрі історично чергуються. Водночас, як зауважує І. Фізер, для П. це й триєдина семантична можливість вираженнєво-змістових відносин, осмислюваних ним як супутні (за П., наприклад, міфологічне мислення властиве не якомусь певному часові, «а людям усіх часів, що перебувають на певному ступені розвитку думки»). У міфологічній свідомості образний і понятійний плани мови невіддиференційовані; образ і річ, об'єктивне і суб'єктивне, внутрішнє і зовнішнє ототожнюються. В художньо-поетичному мисленні значення виражає себе в образі, подається через образ. Полісемантичність значень становить специфіку поетичної мови. Науковому мисленню, що звертається до прозової мови, притаманний пріоритет значення над образом. Слово тут стає прозорим у міру втрати внутрішньої форми, тим самим воно прагне урівняти себе з поняттям.

Мова[ред.ред. код]

Мова розглядається Потебнєю в контексті культури; у міфі, фольклорі та словесності він бачить похідні від мови моделюючі системи. Тому мова ставиться ним у ще одне сутнісне відношення — до народу і народності (нації). Мова є породженням і виявом «народного духу», вона ж окреслює національну самостійність спільноти, кодуючи у структурах твореного нею «проміжного» світу особливий нац. світогляд. Убачаючи в мові єдино властиві кожній людині та кожній спільноті спосіб і можливість сприймати світ і мислити його, Потебня гостро протестував проти денаціоналізації загалом і деукраїнізації зокрема як духовного і душевного розтління («Язык и народность», 1895). Адже винародовлювання загрожує зникненням витіснюваної мови, що не може не вести до втрати етнічної самобутності спільноти, оскільки саме мова індивідуалізує як окремі особи, так і національний загал. Крім того, зникнення хоч би однієї мови (а кожна мова є повною, «глибоко відмінною системою прийомів мислення») вело б до втрати загальнолюдською культурою цілої групи зв'язаних саме з нею мислительних процесів, а в результаті заміни «відмінності мов однією загальнолюдською» людство зазнало б «зниження рівня думки». Бо загальнолюдська культура, за Потебнєю, є інтегративним продуктом різних нац. культур, існує через їх взаємодію. Діалог культур створює можливості для асиміляції інокультурних елементів, для саморозвитку і, отже, для поступу світової культури. Тож неприпустимим для П. є створення умов, які унеможливлюють діалог і вільний нац. розвиток: від цього втрачає не тільки утискувана спільнота, а й панівна нація. Так осмислює він мовно-культурні аспекти філософії нац. ідеї. Торкається він і деяких соціально-філос. її граней. Серед осн. напрямів своїх досліджень, крім лінгвістики і словесності, Потебня називає народність (націю). Поняття «націоналізм» він витлумачує як світогляд, для якого природною є національна розмаїтість людства. «Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу». Рівноправність і взаємоповага є для Потебні модельним варіантом стосунків між націями.

Див. також[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

Потебня. Із записок з теорії словесності (1894).jpg
Потебня. Теоретич. поетика (1990).jpg

Основні твори[ред.ред. код]

Переклади українською[ред.ред. код]

  • Потебня О. Естетика і поетика слова: збірник / Упоряд., вступ. ст., приміт. І. В. Іваньо, А. І. Колодної; Пер. А. Колодної. — К.: Мистецтво, 1985. — 302 с.
  • Потебня О. Мова, національність, денаціоналізація: Статті і фрагменти / Упоряд. і вступ. ст. Ю. Шевельова. — Нью-Йорк, 1992. — 155 с.
  • Потебня О. Думка й мова (фраґменти): Слово Знак Дискурс Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст, за редакцією Марії Зубрицької — Львів, 1996 — ст.23

Література про нього[ред.ред. код]

  • Віктор Жадько. Український некрополь.-К.,2005.-С.268.
  • Срезневский И. И. Записка о трудах профессора А. А. Потебни, представленная во 2-е Отделение АН. «Зап. имп. АН», 1876, т. 27;
  • Памяти Александра Афанасьевича Потебни. — X., 1892;
  • Овсянико-Куликовский Д. Н. А. А. Потебня как языковед-мыслитель. «Киев. старина», 1893, т. 42;
  • Його ж. Философия языка в трудах А. А. Потебни // Сб. Харьк. ист.-филол. общ-ва. — 1893. — Т. 5;
  • Харциев В. Учение А. А. Потебни о народности и национализме // Мирный труд, — 1902. — Вып. 2, 3, 5;
  • Белый А. Мысль и язык (философия языка А. А. Потебни) // Логос. — 1910. — Кн. 2;
  • Багалій Д. Думки О. О. Потебні про укр. народність // Бюлетень Ред. комітету для видання творів О. О. Потебні. — [X.], 1922. — № 1;
  • Сумцов М. Ф. Велетень думки і слова. (О. П. Потебня). X., 1922;
  • Петров В. Потебня і Лотце // Записки історико-філол. відділу ВУАН. — 1924. — Вип. 4;
  • Райнов Т. А. А. Потебня. — Пг., 1924;
  • Багалій Д. О. О. Потебня // Червоний шлях. — 1924. — № 4 — 5;
  • Лезін Б. Дещо про теорію і психологію слова О. О. Потебні // Червоний шлях. — 1925. — № 1 — 2;
  • Харцієв О. Потебня й сучасна поетика // Червоний шлях. — 1927. — № 12;
  • Житецький І. О. О. Потебня і харків. громада в 1861 — 1863 роках // За сто літ. — 1927. — № 1;
  • Czechowicz K. Filozofia mowy u Aleksandra Potebni // Przegląd Filozoficzny. — 1928. — R. 31. — Z. 1-2;
  • Чехович К. Думки О. Потебні про національність. — Львів, 1931;
  • Чехович К. Олександер Потебня: Укр. мислитель-лінгвіст. Варшава, 1931;
  • Филин Ф. П. Методология лингв. исследований А. А. Потебни. (К 100-летию со дня рождения, 1835 — 1935). В кн.: Язык и мышление. М. — Ленинград, 1935;
  • Шевчук Г. [=Шевельов Ю.]. Визначний український діяч. До роковин смерти О. Потебні († 11-ХІІ 1891 р.) // Нова Україна. — 1941. — Ч. 13 (25-26 грудня). — С. 3-4 (передрук у вид.: Шевельов Ю. Дорогою відрадянщення. — Харків, 2014. — С. 46-49);
  • Петров В. Потебня — фолкльорист. (Спроба реконструкції системи методологічних поглядів Потебні) // Український засів: Літературний часопис. — 1943. — Ч. 4. — С. 110–130;
  • Булаховский Л. А. Александр Афанасьевич Потебня. К., 1952;
  • Shevelov G. Y. Alexander Potebnja as a Linguist // The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the United States. — 1956. — Vol. 5. — No. 2-3;
  • Потебня Олександр Опанасович (1835–1891). Опис докум. мат-лів особистого фонду № 781. К., 1960;
  • Олександр Опанасович Потебня. К., 1962;
  • Bya J. Deux précurseurs du formalisme russe: Potebnja et Vesselovsky // Revue des langues vivantes. — 1971. — Vol. 37. — P. 753–765;
  • Булахов М. Г. Потебня Александр Афанасьевич. В кн.: Булахов М. Г. Восточнославян. языковеды. Биобиблиогр. словарь, т. 1. Минск, 1976;
  • Білодід О. І. Граматична концепція О. О. Потебні. — Київ, 1977;
  • Penkova P. The Derivative Semantics of A. A. Potebnja (1835–1891) // Die Welt der Slaven. — 1977. — Bd. 22. — P. 126–134;
  • Weststeijn W. G. A. A. Potebnja and Russian Symbolism // Russian Literature. — 1979. — Vol. 7. — P. 443–464;
  • Пресняков О. Поэтика познания и творчества. — М., 1980;
  • Ferrari-Bravo D. Aleksandr Afanas'evič Potebnja // Strumenti critici. — 1980. — No. 42-43. — P. 563–584;
  • Потебнянські читання. К., 1981;
  • Lachmann R. Potebnja's Concept of Image // The Structure of the Literary Process. — Amsterdam; Philadelphia, 1982. — P. 297–319;
  • Mocchiutti E. Struttura e evoluzione della parola in Potebnja. — Udine, 1983;
  • Ferrari Bravo D. Il concetto di «segno» nella linguistica russa (da Potebnja a Saussure) // Mondo slavo e cultura italiana. Contributi italiani al IX Congresso Internazionale degli Slavisti Kiev 1983†;
  • Fizer J. Potebnja's Views of the Structure of the Work of Art: A Critical Retrospective // Harvard Ukrainian Studies. — 1983. — Vol. VI. — No. 1. — P. 5-24;
  • Наук. спадщина О. О. Потебні і сучасна філологія. К., 1985;
  • Франчук В. Ю. Олександр Опанасович Потебня. К., 1985;
  • Hammer B. Humboldt und Potebnja zum Wortbegriff // Sprache, Mensch und Gesellschaft — Werk und Wirkungen von Wilhelm von Humboldt und Jacob und Wilhelm Grimm in Vergangenheit und Gegenwart. — Berlin, 1986. — Bd. I — S. 312–321;
  • Bartschat B. Ideengeschichtliche Bezüge zwischen Chajim Steinthal und Aleksandr Afans'evič Potebnja // Linguistische Arbeitsberichte. — 1987. — Bd. 63. — S. 1-12;
  • Fizer J. Alexander A. Potebnja's Psycholinguistic Theory of Literature: A Metacritical Inquiry. — Cambridge (Mass.), [1987];
  • Будагов Р. А. А. А. Потебня. В кн.: Будагов Р. А. Портреты языковедов XIX — XX вв. Из истории лингв. учений. М., 1988;
  • Dollud Lewtchuk Kerecuk N. Alexander O. Potebnia (1835–1891) // Aproximações — Europa de Leste em Língua Portuguesa. — Brasília; Lisboa, 1989. — Suplemento 3. — P. 125–132;
  • Kristan-Heinze S. A. A. Potebnâ und seine Beziehung zur deutschen Sprachwissenschaft // Linguistische Studien. Reihe A: Arbeitsberichte. — 1990. — Bd. 203 — S. 116–138;
  • А. А. Потебня — исследователь славян. взаимосвязей, ч. 1 — 2. X., 1991;
  • Vil'čynsky J. Oleksandr Potebnja: Gedanken über Sprache und Nationalität // Jahrbuch der Ukrainekunde. — München, 1991. — Bd. 28. — S. 32-46;
  • О. О. Потебня і проблеми сучас. філології. К., 1992;
  • Даниленко А. Субстратність мови як методологічний принцип у системі поглядів О. Потебні // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. — Харків, 1992. — Вип. 2. — С. 61-67;
  • Фізер І. Психолінгв. теорія літератури Олександра Потебні. Метакрит. дослідження. К., 1993.
  • Gasparov B. From the Romantic Past to the Modern World: Historical-Cultural Underpinnings of Potebnja's Thought on Language // Harvard Ukrainian Studies. — 1994. — Vol. XVIII. — No. 1/2. — P. 94-103;
  • Shevelov G. Y. Homer's Arbitration in a Ukrainian Linguistic Controversy: Alexander Potebnja and Peter Niščyns'kyj // Harvard Ukrainian Studies. — 1994. — Vol. XVIII. — No. 1/2. — P. 104–116;
  • Birnbaum H. Potebnja's Conception of East Slavic Morphosyntax Viewed in Its Historical Context // Harvard Ukrainian Studies. — 1994. — Vol. XVIII. — No. 1/2. — P. 117–124;
  • Вільчинський Ю. Олександр Потебня як філософ. — Львів, 1995;
  • Львівська потебніана. — Львів, 1995;
  • Fontaine J. A. A. Potebnja, figure de la linguistique russe du XIXe siècle // Histoire Épistémologie Langage. — 1995. — Vol. 17. — Fasc. 2: Une familière étrangeté: La linguistique russe et soviétique. — P. 95-111;
  • Назаренко В. Ю. До питання про долю наукової спадщини О. О. Потебні // Література рідного краю. — Харків, 1996. — С. 16-20;
  • Скорик М. Олександр Потебня: філософія мови. — Київ; Дніпропетровськ, 1996;
  • Кривошея С. Онтологія поетичного слова в естетичному та герменевтичному вимірах (на матеріалах доробку О. Потебні та Г. Шпета): Автореф. дис…. канд. філос. наук. — К., 1997;
  • Seifrid T. The Structure of the Self: Potebnia and Russian Philosophy of Language, 1860–1930 // American Contributions to the Twelfth International Congress of Slavists. — Columbus, 1998. — P. 169–181;
  • Даниленко А. Ще раз про високий стиль у Потебневім перекладі «Одіссеї» // Wiener slavistisches Jahrbuch. — 1999. — Bd. 45. — С. 231–250;
  • Зубкова Л. Г. Язык, культура и цивилизация в концепции А. А. Потебни // Мова і культура. — Вип. І. — Т. І — К.,2000;
  • Німчинов К. Значення Потебні для українського культурно-національного руху // Вісник Харків. нац. університету. Серія: Філологія. — Вип. 491. — X., 2000;
  • Kerecuk N. Consciousness in Potebnja's Theory of Language // Histoire Épistémologie Langage. — 2000. — Vol. 22. — Fasc. 2 — P. 81-95;
  • Сухих С. И. Теоретическая поэтика А. А. Потебни. — Ниж. Новгород, 2001;
  • Наукова спадщина О. О. Потебні в контексті сучасності. IV Міжнародний конгрес україністів. Одеса, 26-29 серпня 1999 р. — Київ, 2002;
  • Вакуленко С. Чи потребує мова ліків на власну неміч? (До питання про критику Олександром Потебнею мітологічної теорії Макса Мюллера) // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — Харків, 2002. — Т. 9. — С. 147–176;
  • Seriot P. Une syntaxe évolutive: l'opposition verbo-nominale et le progrès de la pensée chez A. Potebnja // Modèles linguistiques. — 2002. — T. 23. — Fasc. 1: Histoire de la syntaxe, 1870–1940. — P. 41-53;
  • Даниленко А. Місце української мови в лінгвістичних поглядах Олександра Потебні // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. — Львів, 2003. — Т. 246: Праці філологічної секції. — С. 300–320;
  • Dohnal J. Aleksandr Afanasjevič Potebnja: vnitřní a vnější forma jako cesta k pochopení tvorby modelu světa // Sborník prací Filozofické fakulty Brněnské univerzity. — 2003. — R. LII: Řada literárněvědné slavistiky (X). — Č. 6. — S. 57-69;
  • Vakulenko S. Lockean Motifs in Potebnia // History of Linguistics 1999: Selected Papers from the Eighth International Conference on the History of the Language Sciences, 14-19 September 1999. Fontenay — St. Cloud. — Amsterdam; Philadelphia, 2003. — P. 319–332;
  • Wakulenko S. Les «théories dépassées» dans le domaine de l'étude du langage selon Aleksandr Potebnja // Slavica Occitania. — 2003. — N. 17: Entre Russie et Europe: ininéraires croisés des linguistes et des idées linguistiques. — P. 139–154;
  • О. О. Потебня й актуальні питання мови та культури: Збірник наукових праць. — Київ, 2004;
  • Ермен І. Олександр Опанасович Потебня (1835–1891) і його спрйняття на Заході // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — Харків, 2004. — Т. 10. — С. 251–262;
  • Вакуленко С. Чому Олександр Потебня не започаткував нової науки семантики resp. семасіології? // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — Харків, 2004. — Т. 10. — С. 263–276;
  • Наукова спадщина О. О. Потебні в контексті сучасності. V Міжнародний конгрес україністів. Чернівці, 26-29 серпня 2002 р. — Київ, 2005;
  • Вакуленко С. Локківські мотиви в Олександра Потебні // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — Харків, 2005. — Т. 11. — С. 185–204;
  • Aumüller M. Innere Form und Poetizität: Die Theorie Aleksandr Potebnjas in ihrem begriffsgeschichtlichen Kontext. — Franfurt am Main, etc., 2005;
  • Wakulenko S. Wäre Alexander Potebnja ein Kantianer in der Sprachphilosophie gewesen? // Studia Slavica Adademiæ Scientiarum Hungaricæ. — 2005. — Vol. 50. — No. 3/4. — S. 211–233;
  • Аумюллєр М. Поміж дослідженням формалізму та історією ідей (про сприйняття Потебні західним літературознавством) // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — Харків, 2006. — Т. 12. — С. 141–158;
  • Вакуленко С. Поняття знака в Платона та в Потебні // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — Харків, 2006. — Т. 12. — С. 159–180;
  • Bartschat B. La réception de Humboldt dans la pensée linguistique russe, de Potebnja à Vygotskij // Revue germanique internationale. — 2006. — N. 3: L'Allemagne des linguistes russes. — P. 13-23;
  • Fontaine J. La «innere Form»: de Potebnja aux formalistes // Revue germanique internationale. — 2006. — N. 3: L'Allemagne des linguistes russes. — P. 51-62;
  • Олександр Потебня: сучасний погляд. Матеріали міжнародних читань, присвячених 170-річчю від дня народження фундатора Харківської філологічної школи 11-12 жовтня 2005 року. — Харків, 2006.
  • Вакуленко С. В. Рецепція ідей Потебні в західному мовознавстві останніх десятиріч // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. — 2007. — № 787: Серія Філологія. — Вип. 52. — С. 26-33;
  • Кульбабська О. В. «Дієслівна енергія» засобів вторинної предикації в синтаксичній концепції О. О. Потебні // Вісник Одеського національного університету. — 2007. — Т. 12: Філологія: мовознавство. — Вип. 3. — С. 97-104;
  • Passarella S. La forma interna della parola in Russia: le variazioni linguistiche ed estetiche di Aleksandr Afanas'evič Potebnja sui temi di Humboldt e Steinthal // Russica Romana. — 2007. — Vol. XIV. — P. 39-51 [1];
  • Наукова спадщина О. О. Потебні в контексті сучасності. VI Міжнародний конгрес україністів. Донецьк, 26 червня — 1 липня 2005 р. — Київ; Донецьк, 2008.
  • Селігей П. О. Національна належність Олександра Потебні у висвітленні зарубіжних авторів // Наукова спадщина О. О. Потебні в контексті сучасності: Тексти доп., включених до прогр. VI Міжнар. конгресу україністів, 28 червня — 1 липня 2005. — К.: Видавничий дім Д. Бураго, 2008. — С. 3-21.
  • Vakulenko S. Dal veriloquio alla forma interna: sui passi di un'evoluzione concettuale, da Vico a Potebnià // Il logos nella polis. La diversità delle lingue e delle culture, le nostre identità. Atti del XIV congresso nazionale, Siena, 24-26 settembre 2007. — Roma, 2008. — P. 55-74;
  • Шляхова Н. Теорія поетичного твору О. Потебні // Філологічні дослідження: Збірник наукових праць з нагоди 80-річчя члена-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук, професора Юрія Олександровича Карпенка. — Одеса, 2009. — С. 243–250;
  • Каруник К. Д. Деякі завваги про місце О. Потебні на науковому видноколі Ю. Шевельова // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. — 2010. — № 910: Серія Філологія. — Вип. 60. — Ч. 1. — С. 21-26;
  • Вишневська Г. Б. Роль Олександра Потебні у становленні сучасних лінгвістичних учень // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. — 2010. — № 910: Серія Філологія. — Вип. 60. — Ч. 1. — С. 36-40;
  • Остапович О. Я. Олександр Потебня і «новий мовний релятивізм» // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. — 2010. — № 910: Серія Філологія. — Вип. 60. — Ч. 1. — С. 50-56;
  • Dohnal J. Теоретические взгляды Александра Афанасьевича Потебни и моделирование мира в художественном произведении // Миргород: Журнал, посвященный вопросам эпистемологии литературоведения. — 2010. — № 2. — С. 193–201;
  • Селігей П. О. Педагогіка Олександра Потебні і проблеми сучасного наукового стилю // Дивослово. — 2010. — № 8. — С. 36-40.
  • Vakulenko S. Transfert d'autorité en linguistique: Potebnia et Saussure dans l'Ukraine des années 1920 et 1930 // Studien zu Sprache, Literatur und Kultur bei den Slaven: Gedenkschrift für George Y. Shevelov aus Anlass seines 100. Geburtstages und 10. Todestages. — München, Berlin, 2012. — P. 309–338.
  • Франчук В. Ю. Олександр Опанасович Потебня: Сторінки життя і наукової діяльності. — К.: Видав. дім Д. Бураго, 2012. — 376 с.