Євтушенко Віктор Арсенійович
| Віктор Арсенійович Євтушенко | ||||
|---|---|---|---|---|
 Віктор Євтушенко | ||||
| Народився |
17 лютого 1962 (62 роки) Біла Церква | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність | Поет-гуморист, прозаїк, громадський діяч | |||
| Напрямок | поет | |||
|
| ||||
Віктор Арсенійович Євтушенко (17 лютого 1962, м. Біла Церква)— український письменник( поет-гуморист, прозаїк), громадський діяч. Єдиний учень відомого народного поета-гумористаП. П. Глазового. Член Національної Спілки письменників України (з 2005 року). Президент Міжнародного фонду імені Павла Глазового. Лауреат численних Всеукраїнських конкурсів-фестивалів гумору та сатири. Член Асоціації діячів естрадного мистецтва України. Заслужений артист естрадного мистецтва України.
Біографія[ред. | ред. код]
Євтушенко Віктор Арсенійович народився 17 лютого 1962 року в м. Біла Церква в родині робітників. Закінчив Згурівську і Таращанську школи-інтернати. Закінчивши з відзнакою Білоцерківське медичне училище (1982), був направлений на роботу фельдшером МСЧ шинного заводу в м. Біла Церква. З 1984 року працює фельдшером Білоцерківської станції швидкої медичної допомоги. Має вищу кваліфікаційну категорію.
Ліквідатор аварії на ЧАЕС (12— 17 серпня 1986 року).
У 2000 році з відзнакою закінчив навчання в Національному університеті імені Т. Г. Шевченка на факультеті журналістики (заочно).
Творчість[ред. | ред. код]
Автор 16 збірок гумору та сатири і прозових книг.
Автор численних публікацій у місцевих, обласних, республіканських та зарубіжних виданнях. Постійний гість Всеукраїнських радіо- і телепередач.
Творчість Віктора Євтушенка широко вивчається в навчальних закладах Білоцерківщини. Його твори звучать в теле- та радіоефірних просторах України та за кордоном не лише в авторському виконанні, а й озвучуються народними та заслуженими артистами України й аматорами сцени.
Книжкові видання[ред. | ред. код]
«Жарт-птиця» (1996),[ред. | ред. код]
«Стожарти» (1999),[ред. | ред. код]
«Сміхограй» (2001),[ред. | ред. код]
«Старі казки на новий лад» (2003),[ред. | ред. код]
«Багаті також плачуть» (2005),[ред. | ред. код]
«Хто такий Павло Глазовий» (2005),[ред. | ред. код]
«Юрась» (2006 та перевидання в 2022),[ред. | ред. код]
«Сміх на голову» (2008),[ред. | ред. код]
«То є так!» (2012),[ред. | ред. код]
«Про100 сміх» (2013),[ред. | ред. код]
«Не на того напали!», м. Біла Церква, Видавн. "Буква", 2013.ISBN 978-966-2927-07-8[ред. | ред. код]
«Історія Білоцерківської станції швидкої медичної допомоги» (2014),[ред. | ред. код]
«Щось не так!», м.Б.Церква,"Білоцерківська книжкова фабрика".2017. ISBN 978-617-657-038-7[ред. | ред. код]
"Коронавірус". Біла Церква. 2021. 88 с. ISBN 978-617-657-092-9
«Тисяча і один жарт». Біла Церква.-"Буква".2022.672 с. ISBN 978-966-7195-70-0[ред. | ред. код]
"Відрядження в пекло" (2022). ISBN 978-617-657-105-6[ред. | ред. код]
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Голова профкому станції швидкої медичної допомоги м. Біла Церква Київської області.
Із 2005 року очолює громадську організацію «Міжнародний Фонд імені Павла Глазового» і є його президентом.
Із 2005 року є членом Національної Спілки письменників України.
Член Творчої спілки "Асоціація діячів естрадного мистецтва України" з 2009 року.
Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]
Лауреат Всеукраїнського конкурсу-фестивалю гумору та сатири (1993). . Лауреат Всеукраїнського фестивалю «Перлини сезону» (1995). Лауреат кількох Всеукраїнських фестивалів «Вишневі усмішки» з присвоєнням почесного звання «Професійний сміхотворець України». Володар Гран-прі IV—XI Всеукраїнських конкурсів-фестивалів «Ліра Гіппократа» (2008—2016).
Лауреат літературно-мистецької премії імені І. С. Нечуя-Левицького (2018).
"Заслужений артист естрадного мистецтва" ТС "АДЕМУ" ( 2014 ).
Лауреат молодіжної літературно-мистецької премії імені М. С. Вінграновського (1994)
Відзначений багатьма почесними грамотами та подяками міської адміністрації, керівниками охорони здоров'я, обласними та всеукраїнськими органами виконавчої влади.
Нагороджений відзнакою Білоцерківського міського голови «За заслуги перед містом».
Ім'я Віктора Арсенійовича Євтушенка внесено в «ЗОЛОТІ ІМЕНА» випускників інституту журналістики Київського Національного університету ім. Т. Г. Шевченка.
Лауреат Київської обласної літературної премії ім. Григорія Косинки за книгу «Тисяча і один жарт» (2021).
Посилання[ред. | ред. код]
- О. Ф. Чорногуз. Євтушенко Віктор Арсенійович [Архівовано 28 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Євтушенко Віктор Арсенійович // Міжнародний Фонд імені Павла Глазового [Архівовано 28 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- http://labs.journ.univ.kiev.ua/spring2017/євтушенко-віктор-арсенійович/ [Архівовано 15 травня 2021 у Wayback Machine.]