Біла Церква

Біла Церква
Герб Білої Церкви Прапор Білої Церкви
Біла Церква на карті України
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Київська область
Район/міськрада	Білоцерківський район
Рада	Білоцерківська міська рада
Код КОАТУУ	3210300000
Засноване	1032
Магдебурзьке право	1589
Населення	▲ 210 945 (1 березня 2013)
Площа	33,7 км²
Поштові індекси	09100-09117
Телефонний код	+380-456(3)
Координати	49°47′44″ пн. ш. 30°07′00″ сх. д.
Водойма	Рось, Протока
Назва мешканців	білоцерківець, білоцерківці, білоцерківка
Міста-побратими	Бієло-Полє Борісов Вільнюс Кременчук Ногінськ Островець-Свентокшиський Подольськ Пухов Сенакі Сіньчжоу Солом'янський район Києва Тарнув
День міста	перша неділя вересня
Номери автомобілів	10, АІ (старі КХ, МІ)
Відстань
Найближча залізнична станція	Біла Церква, Роток
До обл./респ. центру
- фізична	78,8 км
- залізницею	96,5 км
- автошляхами	85,3 км
До Києва
- фізична	78,8 км
- залізницею	96,5 км
- автошляхами	85,3 км
Міська влада
Адреса	09100, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого,19
Веб-сторінка	Білоцерківська міська рада
Міський голова	Савчук Василь Петрович

Бі́ла Це́рква (літопис. Юрьев, Гюргев, Святой Георгий на Руси)  — місто обласного підпорядкування у Київській області України, значний економічний і культурний центр Столичного економічного району, розташований за 80 км на південь від Києва на річці Рось. Станом на 1 березня 2013 року у Білій Церкві проживало 210,9 тис. осіб. Вперше назва Біла Церква згадується в Іпатіївському літописі 1115 року.

Походження назви

Щодо походження назви Білої Церкви існує кілька версій:

• одна з них розповідає, що напали монголо-татари і спалили дотла поселення, залишилася на горі тільки білокам'яна церква, саме вона й дала назву місту, хоча попередньо його нарекли Юр'євом, що походить від православного імені його засновника Ярослава Мудрого;
• Біла Церква була збудована як фортецю Юр'їв у 1032 р. Ярославом Мудрим. Фортецю було названо християнським іменем князя — Юр'їв. У 1050 р. він спорудив на Замковій горі міста єпископську церкву, чи то побілену, чи то збудовану з білої нетесаної берези. Поставлена високо на горі, церква стала помітною прикметою поселення;
• навколишні мешканці називали церкву білою, а коли татари знищили Юр'їв, то нове місто, яке відбудовувалося на згарищах, дістало назву Біла Церква. Населені пункти з такою назвою є у нас в Молдові, є і в Болгарії та ін. Виникли вони, ймовірно, через схожі причини.

Також, існують авторські версії, одні з них, представлено у такому вигляді:

• від білих березових колод;
• побудова храму в честь перемоги над бабою Білою;
• від залишків білокам'яної церкви;
• від поросського міста Білолжебе;
• Теорія спадковості назв Юр'їв і Біла Церква: суть теорії полягає у трансформації первинної назви «місто Церкви Святого (Білого) Георгія» та «Церква Білого або Біла». Є найбільш вірогідною так як у народі святого Георгія завжди називали Білим.

Географічне положення та основні відстані

Житомир (115 км)	Київ (79 км) Чорнобиль (175 км)	Суми (355 км)
Львів (440 км)		Полтава (320 км) Харків (440 км)
Вінниця (135 км)	Одеса (370 км)	Запоріжжя (430 км)

Місто розташоване на південному заході Київської області, займає вигідне географічне положення: поруч із ним проходить автомагістраль E95 (Санкт-Петербург—Київ—Одеса).

Відстань до столиці України — міста Київ становить 84 км, відстань до столиці Російської Федерації — Москви становить 950 км, до столиці Чеської Республіки — Праги становить 1020 км, до столиці Республіки Польща — Варшави становить 800 км. Відстань до аеропорту м. Бориспіль становить 120 км.

Близькість до Києва, зручне транспортне сполучення, розвинута соціально-економічна інфраструктура у комплексі з ландшафтними і природними умовами надають місту значної інвестиційної та туристичної привабливості.

Геологічна будова, ґрунти і корисні копалини

В геологічному відношенні територія краю розміщена на Українському кристалічному щиті (УКЩ). В зональному відношенні це перехідна зона від лісу до степу — лісостеп.

У межах міста сформувались основні типи ґрунтів: чорнозем типовий, чорнозем опідзолений, сірий лісовий ґрунт, дерново-опідзолистий, лугово-чорноземний, дерновий і болотний. У краї сильно виражені процеси ерозії ґрунтів, які виникають під впливом зовнішніх умов: розмивання талими і дощовими водами, вивітрювання, спровоковані і прискорені неправильним розорюванням схилів.

Край багатий на різні корисні копалини, які мають промислове значення. Серед них переважають родовища будівельних матеріалів. В Білоцерківському районі добувають граніти, гнейси, мігматити, пегматити. Використовують у вигляді бута і щебеню, для кладки стін, для будівництва тротуарів, дорожнього покриття. Пегматити є комплексним джерелом мінеральної і польово-шпатової сировини.

Під Білою Церквою є великі поклади глинистих порід, які використовуються в цегельно-черепичній промисловості, також є будівельні піски.

З горючих корисних копалин у Білоцерківському районі є торф, який в сільському господарстві використовуються також як добриво. В Білій Церкві знаходяться джерела родонових вод .

Рельєф і гідрографія

Головною водоймою є річка Рось, яка 16 км протікає здебільшого південною частиною міста, відокремлюючи центральні райони від Заріччя (сучасні Заріччя та житлові масиви Піщаний і Таращанський). Річка Протока тече Білою Церквою 9, 6 км і впадає в Рось. А в урочищі Сухий Яр є Сухоярський струмок довжиною 9,6 км. Через Рось у межах міста прокладені 4 мости: 2 пішохідні (Дерев'яний міст та Зарічанська гребля) та 2 автомобільних. Річку Протоку перетинає значна кількість маленьких містків різноманітної конструкції.

Історія

Біля міста на кілька миль тягнувся вал, який місцеве населення називало Трояновим валом. Там знаходили монети часів Траяна. Його залишки залишились між вулицями Ярослава Мудрого і Леся Курбаса.

XI–XVI століття

Місто засноване 1032 року київським князем Ярославом Мудрим. На час заснування називалося Юр'їв (Гюргевъ) згідно з християнським іменем Ярослава Мудрого — Юрій (Георгій).

Початок ХІ століття позначився безнастанними набігами печенігів на південні окраїни Київської держави. В результаті кордони Русі були відсунуті на північ — до берегів Стугни. В 1017 році київський князь Ярослав Мудрий завдав поразки печенігам і відтіснив їх на південь. Для зміцнення південних рубежів держави вздовж Росі у 1032 році було розпочато будівництво оборонної лінії — системи сторожових фортець, сполучених між собою величезними насипами та ровами.

Саме у 1032 році з'явились Корсунь, Богуслав, Стеблів, Володарка (літописний Володарев) та інші населені пункти Поросся. І саме у той рік на скелястому лівому березі Росі з'явився військово-феодальний замок, що отримав назву Юр'їв (на честь християнського імені Ярослава Мудрого — Юрій). Замок згодом «обріс» містечком, яке в кінці ХІ століття стало кафедральним центром Пороської єпархії.

Серцем міста була гора з розміщеним на ній дитинцем (замком). Також на горі стояв білокам'яний собор — обов'язковий атрибут єпархіального центру.

Юр'їв жив у постійній напрузі. Набіги печенігів змінились натиском половців, а згодом — монголо-татар. Місто було кочівникам «як кістка у горлі», постійно заважаючи їх походам на північ. Не раз його руйнували вщент. В останнє Юр'їв пав у руїнах в ХІІІ столітті. Пав для того, щоб відродитись з новою назвою — Біла Церква.

Спалений кочівниками Юр'їв залишив по собі лише високий напівзруйнований єпископський собор. Ця споруда, збудована з білого каменю, довгий час служила переселенцям орієнтиром серед густих і диких лісів, що вкривали у той час долину Росі. Саме тому місце, де стояв собор, а згодом і місто, що постало з руїн князівського Юр'їва на скелястому березі, отримало назву Біла Церква. Собор, якому місто завдячує своєю назвою зник в урагані історичних подій, зараз ніхто, здається, не скаже, ким і коли його було зруйновано. Під час археологічних розкопок, проведених вже у ХХ столітті, на Замковій горі було знайдено залишки цієї споруди.

У 1362 році Біла Церква разом з Київським князівством була приєднана до Литви, а після Люблінської унії (1569 року) увійшла до складу Речі Посполитої. Містечко стало центром староства (адміністративна одиниця в Польщі) та набуло значення найважливішого стратегічного пункту на півдні держави. У 1589 польський король Сигізмунд ІІІ затвердив привілеї міста на сеймі у Варшаві, надавши Білій Церкві та його жителям Магдебурзьке право.

У середині XVI століття для захисту держави від татар у Білій Церкві було побудовано замок, в якому знаходився постійний польський гарнізон, що налічував до 2 тисяч солдат і офіцерів. Гора, на якій колись був розміщений замок називається Замковою. Перший замок в Білі Церкві був збудований в 1550 київським воєводою кн. Семеном Пронським, так як місто знаходилося на Чорному шляху, яким йшли татари і його потрібно було обороняти. Саме місто було також укріплене палісадом. В 1570 замок був значно знищений. Князь Василь Острозький зміцнює та перебудовує замок.

Кінець XVI століття вперше зробив Білу Церкву знаменитим містом на всю Річ Посполиту. Цьому посприяло повстання міщан, розгніваних відміною старостою, Янушем Острозьким, Магдебурзького права у місті. У 1589 році вони захопили замок зі зброєю та боєприпасами і майже рік утримували місто в своїх руках.

Пам'ятник повстанцям Косинського

У 1591 році саме захопленням білоцерківського замку почалося селянсько-козацьке повстання, яке започаткувало період постійних війн між Україною та Польщею. На чолі повстання став Христофор (Криштоф) Косинський.

XVII–XVIII століття

В 1616 в місті було 300 дворів міщан і 300 козацьких.

В часи Визвольної війни 1648-57 років Біла Церква, яка була на той час досить значним містом — центром староства та полку і мала понад 1000 дворів, стала одним з найважливіших опорних пунктів козацького війська. Довгий час Богдан Хмельницький з основними своїми силами перебував в Білоцерківському замку, розсилаючи звідси по всій Україні заклики до боротьби. 18 (28) вересня 1651 року тут було укладено угоду між польсько-шляхетським урядом і гетьманом Богданом Хмельницьким, яка отримала назву — Білоцерківський договір.

В 1663 році під час битви між польським військом і загонами Івана Сірка замок у Білій Церкві майже зруйнували. Але вже наступного року його відбудували знову, укріпивши за найсучаснішими правилами фортифікаційної техніки — він став практично неприступним. Його не змогли взяти ні війська Івана Брюховецького в 1665 році, ні Петра Дорошенка у 1667, 1669 та 1672 роках.

З 1660 року Біла Церква поперемінно належала то Московському царству, то Речі Посполитій, деякий час Поросся навіть було нейтральною територією. У 1667 році комендант Ян Стахурський збудував в Білій Церкві костьол та монастир св. Георгія.

Початок XVIII століття в Україні позначився великим повстанням козаків під проводом білоцерківського та фастівського полковника Семена Палія проти Польщі. Палій у 1702 році з 10-тисячним загоном взяв у облогу Білу Церкву. Після декількох невдалих штурмів полковник вдався до хитрощів — взявши у полон коменданта, він примусив замок капітулювати. Місто стало центром повстання, до нього потяглися знедолені селяни з усіх-усюд. Населення Білої Церкви в той час сягнуло 70 тисяч, замок постійно укріплювався. У 1703 році полякам вдалося приборкати повстання, і того ж року Правобережжя окупували російські війська. Палія було заарештовано й вислано до Сибіру (далеко не останню роль відіграв у цьому гетьман Мазепа).

Іван Мазепа народився поряд з Білою Церквою в родовому помісті — селі Мазепинці — і вважав цей край своєю батьківщиною. У 1703 році він оселився у білоцерківському замку й надумав зробити місто своєю власністю. У Білоцерківському замку гетьман почував себе у цілковитій безпеці. Саме тут пройшла значна частина його життя — тут він нажив левову частку своїх капіталів і став одним з найбагатших феодалів у Європі, тут скарав Кочубея та Іскру. За деякими джерелами у Білоцерківському замку було знайдено скарбницю гетьмана.

Іван Мазепа скеровував значну частину прибутків від своїх 20 тисяч маєтків на будівництво культових споруд. По всій Україні звів він цілу низку пишних чудових церков у стилі українського бароко. У 1706 році зведення великої кам'яної церкви почав Мазепа на батьківщині — у Білій Церкві. Криваві події 1708 року та подальша передача міста Польщі так і залишили цю споруду недобудованою. До наших днів дожила лише частина тієї церкви, що має назву Микільська.

1743 староста Станіслав Яблоновський збудував в Білій Церкві костел та монастир о. єзуїтів.

Впродовж XVIII ст. Біла Церква часто була свідком народних повстань, вінцем яких стала Коліївщина. За придушення Коліївщини великий коронний гетьман Ксаверій Браницький в 1774 році отримав одну з найбагатших у Речі Посполитій королівщин — Білоцерківське староство. Наприкінці 1778 р. він вступив у володіння цими маєтками, які відтоді називалися Білоцерківським графством, та збудував тут згодом палац.

1793 році місто приєднали до Росії. На довгі часи (до ХХ століття) Білоцерківщина стала вотчиною сім'ї Браницьких.

Біла Церква і «Олександрія» були дійсним герцогством з двором, з величезною кількістю людей, котрі харчувалися навколо двору, з великими конюшнями породистих коней, з полюваннями, на які з'їжджалася вся аристократія Південно-Західного краю» — ось що писав про часи Браницьких у Білій Церкві Микола Бердяєв в своєму «Самопізнанні».

Браницькі мали неоднозначний вплив на свою головну резиденцію. Вони зробили Білу Церкву містом, яке втратило будь-яке адміністративне значення для держави. За наказом Катерини ІІ і не без «указки» Браницьких замок було зруйновано, Білоцерківське староство ліквідували, повітовий центр перенесли до Василькова, місто з казенної власності перейшло у особисту.

XIX–XX століття

У 1806 році Браницькі уклали договір з єврейською общиною, якій дали дозвіл на поселення і будівництво у місті. Євреї принесли у Білу Церкву велику торгівлю і ремесло. В 1809-14 роках Браницький у центрі міста звів торгові ряди, чим стимулював подальше розселення євреїв у Білій Церкві та зумовив докорінну зміну етнічного складу міського населення.

У 1918 році Біла Церква знову у повний голос заявила про себе. В цьому місті згуртувалась велика сила, яка згодом сколихнула всю Україну.

«Ще у вересні ніхто в Місті (Києві) не уявляв собі, що можуть спорудити три чоловіка, які мають талант з'явитися вчасно, навіть в такому нікчемному місці, як Біла Церква» — ці образливі для Білої Церкви слова з «Білої гвардії» Михайла Булгакова стосуються Торопця, Петлюри та Винниченка і зайвий раз підтверджують той факт, що саме це місто відіграло провідну роль у створенні Директорії Української Народної Республіки.

В листопаді 1918 року в Білій Церкві почалося збройне повстання під керівництвом Симона Петлюри та Володимира Винниченка. Тут відбувалося формування основних сил Директорії. Тут вперше було надруковано повідомлення про відновлення влади незалежної УНР.

Більше місяця місто над Россю було штабом сил повстанців — фактично другою столицею України. Саме звідси вирушило 60-тисячне військо, яке 14 листопада 1918 року захопило Київ.

У серпні 1921 року у місті була утворена Козача Рада Правобережної України.

Під час Другої світової війни в районі Білої Церкви в листопаді—грудні 1943 відбувалися запеклі бої, в яких війська 1-го Українського фронту розгромили німецькі військові частини і створили умови для оточення і знищення німецького угруповання в Корсунь-Шевченківській операції 1944.

Сучасна Біла Церква

Тодішня площа Леніна (зараз Торгова площа) у 70-х роках XX століття, по центру старий пам'ятник Леніну та вулиця Карла Маркса (нині Леся Курбаса), праворуч — Готель «Київ»

Довгий час Біла Церква була звичайним провінційним містечком, аж доки в 1972 році тут не побудували промисловий гігант «Білоцерківшину». Саме тоді в місті почали рости промислові підприємства — воно перетворилося на значний індустріальний центр, один з найпотужніших вузлів хімічної промисловості України.

В 70-х роках бурхливо почало зростати населення міста — за два десятиліття воно збільшилось майже на сто тисяч. Після аварії на ЧАЕС місто прийняло понад 1700 переселенців з зони відчуження.

Сучасна Біла Церква — місто з понад 200-тисячним населенням, розкинулася в долині Росі, по обидва її боки. З правого борту долини відкривається прекрасна панорама міста (виїзд з Білої Церкви у таращанському напрямку): передній план охоплює комплекс дач місцевих олігархів. Далі простягається один з нових мікрорайонів багатоповерхової забудови — Таращанський масив. Найнижча частина долини Росі зайнята районом приватної забудови. Приватний сектор Білої Церкви зовсім не схожий на сільський — тут немає значних «городніх» просторів. Середні за розмірами, переважно цегляні, будиночки туляться близенько один біля одного й оточені тісними, затишними двориками. Дальній план панорами займає суцільна багатоповерхова забудова, над якою подекуди вистромлюються труби численних підприємств.

На сході міста розкинувся великий промисловий вузол. Крім «Росави» тут розташовані заводи гумотехнічних та азбестотехнічних виробів, механічний, шинний № 2, Білоцерківська ТЕЦ та інші підприємства. Більша частина працездатного населення Білої Церкви працює саме тут.

Клімат

Клімат краю помірно-континентальний, теплий, з достатнім зволоженням. Зима м'яка; середня температура січня -6 ° C. Літо тепле; середня температура липня від 18 до 20 ° C. Опадів ок. 600 мм в рік. Середньорічна кількість опадів — 500-600 мм, коефіцієнт зволоження 1,3. Середньорічна температура +6,9 °C. Середня тривалість безморозного (вегетаційного) періоду 160-170 днів. Переважають вітри західних і південно-західних напрямків.

Клімат Білої Церкви
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Абсолютний максимум, °C	7,3						27,4	39,1
Середній максимум, °C	−3	−1	4	13	20	23	24	24	21	12	4	0	14
Середня температура, °C	0,5	1,0	4,1	10,2	15,6	20,3	22,8	22,3	17,9	11,9	7,4	3,5	11,5
Середній мінімум, °C	−8	−7	−2	4	9	13	14	13	9	4	−1	−5	9
Абсолютний мінімум, °C	−7,2	−28,5					20,4
Норма опадів, мм	48	46	39	49	53	73	88	69	47	35	51	52	650
Джерело: Погода і клімат(укр.)

Населення

Динаміка зміни чисельності населення міста, тис. осіб

Населення Білої Церкви до середини ХХ ст. було невеликим. Значно зменшилась його кількість після Другої світової війни, коли було винищено майже всіх осіб єврейської національності. Проте після оголошення всесоюзного будівництва каучукопереробних підприємств ГТВ та 2 заводів об'єднання Білоцерківшина населення міста зросло більш ніж у двічі.

Національний склад Білої Церкви за даними переписів населення:

	1926	1939	1959	1989	2001
українці	57,0%	68,9%	71,0%	78,6%	87,4%
росіяни	3,4%	7,6%	18,6%	17,5%	10,3%
євреї	36,4%	19,6%	7,8%	2,0%	0,1%
білоруси	0,3%	1,0%	0,8%	0,6%
поляки	2,4%	2,2%	0,2%	0,2%	0,1%

Сучасний масив Леваневського, який прилягає до цих заводів став місцем концентрації близько 60 % усіх жителів Білої Церкви. На початку 90-их відбулось деяке скорочення населення в основному через згортання виробництва на ряді підприємств міста та еміграції осіб єврейської національності до держави Ізраїль. Наразі помічено процес повільного зростання кількості жителів Білої Церкви, що пов'язано з відновленням роботи багатьох підприємств та створення розгалуженої сфери послуг.

Єврейська спадщина Білої Церкви

Євреї з'явилися у Білій Церкві ще у XVI столітті. Це були переважно дрібні торгівці. У 1648 році значна частина єврейської громади міста була винищена або вигнана козаками Хмельницького.

Центром єврейського життя Білої Церкви стала Торгова площа, в центрі якої Браницькі вибудували великі Торгові ряди на 85 крамниць. Навколо Торгової площі у XIX та на початку XX століть виросло ціле єврейське місто.

Торгові ряди (БРУМ) на однойменній площі історичної частини міста, біля якої відбувається розгалуження центральних вулиць

Браницькі здавали Торгові ряди в оренду. Орендували вони і землі навколо Торгової площі та на ближчих вулицях. Крім того з єврейською громадою власники міста вели фінансові справи (й зовсім не дріб'язкові). Єврейська громада Білої Церкви зростала. На кінець XIX століття в місті мешкало 18720 євреїв (52,9 % від усього населення міста). А на початку XX століття кількість євреїв ще збільшилась. А ось потім почався зворотний процес: Громадянська війна — погроми, Друга світова — тотальне знищення.

У 1989 році в Білій Церкві мешкало 3823 єврея. А згідно із переписом 2001 року у місті мешкало лише 150 євреїв. Але спадок євреї залишили Білій Церкві досить значний: це і будівлі синагог, і житлові будинки, і крамниці, і школи, і лікарні. До 1941 року єврейське містечко було значно багатшим на архітектуру, і гармонічнішим, але нещадні бомбардування міста у 1941 році позбавили Білу Церкву більшої частини будівель.

Будівля колишньої Великої синагоги (зараз корпус Технолого-економічного коледжу БНАУ)

На Торговій площі розташований великий єврейський готель, який звели у XIX столітті. Навряд чи це той «білоцерківський жидівський трактир», про який писав Шевченко в «Путешествии с удовольствием и не без морали», але будівля досить цікава. Це майже квадратний у плані будинок із внутрішнім двором. Нині тут кілька якихось установ, та житлова частина. Частина будівлі перебуває в аварійному стані, ще частина добудована з дерева. Загалом готель нагадує фігуру із примітивного дитячого конструктора.

Навколо Торгової площі збереглося немало споруд, таблички на яких свідчать про те, що це пам'ятки архітектури, колишні житлові будинки. Хоча деякі з них за своєю архітектурою і декором схожі на синагоги.

Порятунком для економіки стало укладання у 1806 році Браницькими договору з єврейською общиною, якій дали дозвіл на поселення і будівництво у місті. Проте саме Браницькі легалізували їх перебування у місті і навіть побудували для євреїв в центрі міста Торгові ряди.

Євреї принесли у Білу Церкву велику торгівлю і ремесло. Вона стала вузлом важливих транспортних шляхів, через неї проходили численні урядові, військові, поштові естафети і купецькі каравани.

Економіка

Промисловість

На початку XX ст. Біла Церква стала одним з найбільших промислових і торгових центрів Київської губернії. В 1900 році тут працювали: завод сільськогосподарських машин, 5 цегельних, 6 шкіряних, пивоварний, 2 медоварних і 4 миловарних заводи, тютюнова, гільзова та 2 цукеркових фабрики, 4 слюсарних майстерні, 42 кузні, 2 вальцьових водяних млини, 13 крупорушок, 2 олійниці.

Добувна промисловість ВАТ «Кар'єр» Обробна промисловість КП «Білоцерківхлібопродукт» АТ «Білоцерківхлібокомбінат» Легка промисловість ВП «Весна» УТОГ ВАТ «ВТТП» ЗАТ фабрика ПТВ «Тосна» ВАТ «Білоцерківська книжкова фабрика» ПАТ «Білоцерківська друкарня» Хімічна і нафтохімічна промисловість ПрАТ «Росава» ТОВ «Інтер-ГТВ» ТОВ «СП Бегленд» ВАТ «Будматеріали» ВАТ «БЦ завод ЗБК» ТОВ «Білоцерківський Домобудівельний комбінат» КП «Білоцерківбуд» ПАТ «Трібо» ТОВ фірма «Магнет» ВАТ завод «Металіст» Машинобудування, ремонт та монтаж машин і устаткування ТОВ НВП «БілоцерківМАЗ» ТОВ «Ротор-2» ТОВ «Білоцерківагромаш» ВАТ «Механічний завод» ТОВ «Інструментальник» ВАТ «Техмашремонт» ВАТ «БЦ Електроремзавод» ТОВ завод «Ізолятор» УВП УТОС БЦ завод «Еталон» ВПП «Модерн» ЗАТ НВФ «Ферокерам» Енергетична промисловість ЗАТ «Білоцерківська ТЕЦ» КП «БЦ БМР Тепломережа» КП БМР «Київоблводоканал» Пасажирські транспортні підприємства ВАТ «Білоцерківський автобусний парк» ПП «Валоїс» ПП «К-А-Н» МПП «Діліжанс» Тролейбусне управління ПП транспортне агентство «Ікарус» Приміська автостанція Публічне акціонерне товариство «Білоцерківський консервний завод», заснований в 1858 році, є одним з провідних підприємств по переробці сільськогосподарської сировини в Київському регіоні. Виробнича потужність заводу — 25 млн умовних банок на рік, що дозволяє виробляти продукцію великими промисловими партіями. Площа земельної ділянки — 7,62 гектари. У 2008 році біля міста Біла Церква був побудований «Білоцерківський молочний комбінат» (БМК). Потужність комбінату — 250 тонн переробки молока на добу. Білоцерківський молочний комбінат є єдиним в Україні постачальником молочних сумішей для морозива та коктейлів компанії «МакДональдз Юкрейн Лтд». У червні 2011 року міжнародна Компанія «Mareven Food Holding» спільно зі своїм стратегічним партнером — японським харчовим холдингом «Nissin Foods Holdings» оголосили про завершення будівництва заводу в Білій Церкві. На заводі компанії буде вироблятися продукція під торговою маркою «Роллтон». Уже зараз в компанії «Mareven Food Ukraine» працює понад 400 працівників. Інвестиції в даний проект складають близько 35 мільйонів доларів. Зв'язок Підприємства зв'язку: Центр електрозв’язку №4 КОФ ПАТ «Укртелеком» Центр поштового зв’язку №1 КОД УДППЗ «Укрпошта» Стільниковий зв'язок у місті представлений GSM-операторами: Київстар, МТС Україна, life:), Beeline; CDMA: PEOPLEnet, Інтертелеком; UMTS (3G): ТриМоб; WiMAX: FreshTel та Giraffe. Фінанси Відділення Промінвестбанку у Білій Церкві Торгівля та сфера послуг На території міста (станом на кінець січня 2013 року) функціонують Київська регіональна торгово-промислова палата, 9 ринків, 144 магазинів продуктів харчування, 14 магазинів побутової хімії, понад 60 об'єктів роздрібної торгівлі, 16 спортмагазинів, понад 120 меблевою спеціальність, 7 — технікою спеціальною, 17 — тканини, фурнітура, пряжа, 46 магазинів чоловічого та жіночого одягу, 22 — ювелірних виробів, близько 10 торгових комплексів та центрів, такі як: Торгово-розважальний центр «Гермес» — вулиця Ярослава Мудрого, 40; Торгово-розважальний центр «Вега» — вулиця Гординського, 2а; Торгово-розважальний центр «Апельсин» — вулиця Ярослава Мудрого, 1; Торгово-розважальний центр «Сіті центр» (Біла Церква) — бульвар 1-го Травня 13; Торговий центр «Євродім» — вулиця Ярмаркова, 43/24; Торговий центр «ДНС» — бульвар 50-річчя Перемоги, 62; Торговий центр «Бульвар» — бульвар 50-річчя Перемоги, 151 ; Торговий центр «Пасаж» — вулиця Гординського, 2; Офісно-торговий центр «Великий трикутник» — вулиця Гординського, 2а; Центр моди «Гранд парфюм» — проспект Князя Володимира, 1а; Центр моди «Королева» — бульвар 50-річчя Перемоги, 35а.; ТЦ «Бульвар» У місті представлені (дані на кінець січня 2013 року) головні національні мережі супермаркетів як продовольчих і господарських товарів — «Фуршет», «Сільпо», «Велика Кишеня», «АТБ»,супермаркет Край,супермаркет Наш Край так і побутової та професійної техніки, аудіо- та відеоелектроніки — «Фокстрот», «Технополіс», Comfy, «Слонік-Електронік», «Frost». Діє місцева продуктова мережа маркетів «Леола». У Білій Церкві працює понад 40 автозаправних станцій та комплексів, що є власністю великих операторів ринку «ТНК-BP», «Лукойл», «Укртатнафта», «WOG», «ОККО», «Інтернафта» тощо. Також, у місті близько 15 автосалонів, близько 56 магазинів, що спеціалізуються по автозапчастинам, 5 автошкіл, 26 автостоянок, гаражних кооперативів тощо. Транспорт Білоцерківський тролейбус маршрут № 3 на під'їзді до Соборної площі — центральної частини міста Білоцерківський залізничний вокзал Через місто проходять автошляхи європейського значення: Чернігів — Бровари — Київ — Боярка — Глеваха — Біла Церква — Ставище — Жашків — Умань — Ульяновка — Любашівка — Жовтень — Одеса (E 95);також міжнародного Києв — Васильків — Біла Церква — Ставище — Умань — Ульянівка — Жовтень — Одеса (М 05); залізнична лінія Фастів — Миронівка. У місті функціонують залізничний вокзал, що відкритий у 1876 році та автостанція приміського сполучення. Також, у місті працює каса попереднього продажу авіаквитків — агенство повітряних сполучень «Kiyavia», що знаходиться по вулиці Вокзальна 22. Громадський транспорт представлений 5 тролейбусними маршрутами (Докладніше:Білоцерківський тролейбус), 1 — автобусним (№ 22) та 23 — маршрутних таксі: Номер маршруту Маршрут Протяжність № 1 с.Фурси — Одеська траса 18.6 км № 2-а ст. Роток — Рибгосп 6.75 км № 3 Учгосп — Одеська траса 11.01 км № 4 площа Перемоги — ж/м Таращанський 7.69 км № 5 Ст. Роток — ж/м Таращанський 6.96 км № 6 ж/м Піщаний — Гайок 8.30 км № 6-а ж/м Піщаний — урочище Товста 9.50 км № 7 4-ий мікрорайон — вул. Семашка 10.35 км № 10 (автобус) Парк ім. Шевченка — ур. Товста 6.28 км (нині не існує) № 11 ж/м Таращанський — Сухий Яр 9.91 км № 13 Гайок — Сухий Яр 9.59 км № 14 Залізнич. вокзал — вул. Лісова 7.21 км № 15 вул. Січневого прориву — Бутвинський Яр 9.72 км № 16 Соборна площа — вул. Січневого прориву 10.16 км № 17 вул. Стаханівська — ХімБуд 12.22 км № 18 ХімБуд — Залізн. вокзал 12.01 км № 19 ст. Роток — Сухий Яр 11.53 км № 19-а ст. Роток — вул. Київська № 21 вул. Томилівська — вул. Семашка 13.13 км № 22 (автобус) ст. Роток — Гайок 12.52 км № 25 Вул. Славіна — Одеська траса 12.14 км № 26 супермаркет «Велика кишеня» — Залізн. вокзал 8.99 км Комунальне підприємство «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» створено у 2000 році на базі «Білоцерківського авіаремонтного заводу» Міністерства оборони України на виконання урядового Розпорядження № 1135-Р від 27.10.1999 р. КП «БВАК» розташовано у західній частині міста Біла Церква. Підприємство має: Аеродром класу В(4D), занесений до Державного реєстру цивільних аеродромів України, з необладнаною ШЗПС розміром 2500×42 м, руліжними доріжками, стоянками для літаків, придатний до експлуатації вдень за правилами візуальних польотів. Промисловий майданчик, розташований на відстані 0,5 км від аеродрому, з під'їзними автомобільними та залізничними шляхами; зі сховищем нафтопродуктів; з повною інфраструктурою для виконання робіт по продовженню ресурсу авіаційної техніки у двох корпусах ангарного типу, обладнаних стапелями, вентиляційними системами, освітленням і забезпечених усіма необхідними видами енергії. Літакові ангари: один розміром 60×60 м, другий — 106×58 м. Роботи з продовження ресурсу виконуються на літаках ІЛ-76, АН-12, АН-72 (АН-74), АН-24(АН-26). У даний час технічне обслуговування на виробничих площах КП «БВАК» проходять як вітчизняні повітряні судна, так і судна з близького й далекого зарубіжжя. На аеродромі КП «БВАК» базуються громадська організація «Білоцерківський аероклуб «Пілот» та ТОВ «Міжнародний авіаційний центр підготовки». Проблеми міста Основними проблемами міста є погана освітленість міста, погане дорожне покриття та значний рівень вуличної злочинності. Останньому фактору власне й сприяє погана освітленість міста. В темний період часу активізується діяльність хуліганів, які займаються вандалізмом. Нещодавно у місті було демонтовано світлофори на перехрестях, де є небезпека зіткнення. Береги річки Протоки стали гігантським смітником, який отруює повітря жителям масиву Леваневського та Залізничного селища. Невирішене питання з інфраструктурою, наприклад не існує залізничного переходу для жителів Томилівського масиву, що змушує дітей, які щодня ходять у загальноосвітню школу № 11 перетинати небезпечну (через часту непомітність потяга) ділянку полотна. Громада міста не раз стикалась з різними експериментами міської влади. У 2008 році — це план будівництва електросталепрокатного заводу, який міг істотно погіршити екологічну ситуацію у Білій Церкві. Було проведено кілька референдумів, рішення яких не були взяті до уваги. На даний момент будівництво заморожено, але є можливість відновлення робіт. У 2011 році група мусульманських активістів (в основному представників азербайджанської та чеченської діаспори) розпочала процес побудови на місці нині зачиненої ЗОШ № 10 мечеті з мінаретами, не провівши консультацій з громадою міста. Громадські зібрання одноголосно виголосили недоцільність будівництва мечеті у Білій Церкві. Проте у Києві, а також міський очільник вважають це виявом ксенофобії. Культура, дозвілля і спорт Театр, музика, кіно Білоцерківський краєзнавчий музей Біла Церква — найбільший культурний осередок Київської області. Своїм культурним потенціалом та досягненнями в галузі культури місто протягом багатьох років знаходиться в авангарді Київщини. З 1933 року у місті засновано Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. Панаса Саксаганського, що розташований у пристосованій будівлі за адресою: провул. Клубний, буд. 1, м. Біла Церква.Вистави театру відбуваються майже повністю державною українською мовою, зрідка — російською. Завдяки клопотанню директора і художнього керівника театру заслуженого діяча мистецтв України В'ячеслава Ускова, театру повернули ім'я обласного, яке було в нього до Німецько-радянської війни. Нині творчий колектив театру поповнився молодими акторами і режисерами — випускниками театральних ВНЗ Києва, Харкова й Івано-Франківська. Також, з 1924 року, в самому серці Білої Церкви на Замкові горі міститься у спеціально зведеній сучасній будівлі Білоцерківський краєзнавчий музей. Це значний міський і обласний осередок культури, науки та просвіти, у якому зібрано велика кількість пам'яток матеріальної та духовної культури Південної Київщини. На базі музею щороку проводяться краєзнавчі читання, науково-практичні конференції різного рівня, присвячені визначним подіям історії та сучасності, друкуються їх матеріали. Київський академічний музично-драматичний театр імені П. К. Саксаганського Після реставрації у будівлі костьолу відкрито Будинок органної та камерної музики. Орган було встановлено 7 березня 1990 року чехословацькою фірмою «Rieger Kloss». Він має механічну трактуру та електричну регістратуру(шлейфлада), три мануали, педальну клавіатуру, шість вільних і три готових комбінації, вальце, сорок регістрів. Загальна кількість труб — 2734. Також у місті працюють три Палаци культури — ПК «Білоцерків МАЗ», ПК «Росава», ПК ТОВ «Інтер-ГТВ», кінотеатр ім. О.Довженка, 6 клубів, 13 бібліотек, 3 школи мистецтв, 4 музичні школи, центр творчості дітей та юнацтва «Соняшник», будинок художньої творчості, будинок юних техніків тощо. У Білій Церкві — 24 колективи народної самодіяльності. Серед них — народний ансамбль танцю «Ровесник», ансамбль скрипачів молодших та старших класів ДМШ № 4, дитячий танцювальний колектив «Щасливе дитинство», чоловіча хорова капела, Муніципальний духовий оркестр та ін. Проводяться фестивалі різних рівнів: «Веселка над Россю», «Музичні відкриття в Білій Церкві», «Золота осінь», «Музичні зустрічі в Палаці Браницьких», «Гніздо», «Поетична зима»,«Різдвяні зорі», «І Всеукраїнський фестиваль молодої режисури ім. Леся Курбаса». Парки У місті багато невеликих скверів та парків, що розташовані в історичному центрі. Важливу роль у культурному житті Білої Церкви відіграє здавна відомий Центральний Міський Парк Культури та Відпочинку ім. Т. Г. Шевченка (ЦМПК та В ім. Т. Г. Шевченка), якому в 2012 році виповнилося 80 років. Також у центрі міста розміщений парк Слави.. На західній околиці розкинулась мальовнича «Олександрія». Вздовж вулиці Клінічна розташовується парк «Будівельників», який раніше слугував військовий кладовищем. Зараз там функціонує міська ковзанка «Льодовий період» та споруджується церква. У місті є 3 бульвари: Бульвар 50-річчя Перемоги, що починається з мікрорайону «Піонерський», перетинає мікрорайони ДНС, «Вокзальна» та закінчується у центральній частині міста. Замикає бульвар Соборна площа; Бульвар 1 Травня біля машинобудівного заводу ТОВ науково-виробниче підприємство «БілоцерківМАЗ» тягнеться від Площі 1 травня до вулиці Павлюченко; Комсомольський бульвар розташовується між 3-ім та 4-им мікрорайонами масиву Леваневського. Спорт У місті Біла Церква є 2 футбольних клуби, які грають на Білоцерківському стадіоні «Трудові резерви». Арсенал (Біла Церква) утворений у 2006 році та виступає в першій лізі чемпіонату України. Рось (футбольний клуб) заснований у 1983 році. Колишні назви: «Динамо» Ірпінь (1983–1988), «Динамо» Біла Церква (1988–1992), «Рось» (1992–1994, 1996–1997), «Трансімпекс-Рось», «Рось-Трансімпекс», «Домобудівник», «Рігонда» (1997–2002). Сучасна назва з лютого 2002 року. Спортивні заклади міста: баскетбольний клуб, 7-й спортивний клуб, федерація шахів, комітет з фізичної культури та спорту, спортивний клуб «Буревісник», дитячо-юнацький фізкультурно-спортивний клуб, 2 дитячо-юнацькі спортивні школи, 3 стадіони тощо. Стадіон «Трудові резерви», вміщує 13 500 глядачів З 1987 у місті Біла Церква відбувається Білоцерківський марафон, який наприкінці 1980-их — початку 1990-их років був чи не найсильнішим спортивним заходом на теренах колишнього СРСР. Старт-фінішна зона розташована недалеко від дендропарку «Олександрія». Сертифікована Міжнародною федерацією легкої атлетики траса пробігу проходить центральними вулицями міста. У рамках змагань проводяться також старти на дистанції-супутники для дорослих і для дітей. З 1995 року на масиві Леваневського функціонує Київський обласний ліцей-інтернат фізичної культури і спорту (КОЛІФКС), який забезпечує розвиток спортивних здібностей та обдарувань дітей та молоді з метою підготовки спортсменів до національних збірних команд України з видів спорту. З моменту відкриття 1 лютого 2008 року ковзанка «Льодовий період» стала улюбленим місцем відпочинку білоцерківців різних вікових категорій. Розмір льодової ковзанки становить 27×54 м, що дозволяє проводити тренування з фігурного катання та хокею, а також використовувати льодову ковзанку як майданчик для проведення спортивних змагань. В рамках виконання національної програми «Хокей України» в 2012 році розпочалося будівництво критої арени з штучним льодовим покриттям,за адресою вул.Молодіжна, 36. Арену було відкрито 7 грудня 2012 року. Проте станом на 1 червня 2013 року арена розморожується та ставиться питання про її демонтаж[Джерело?]. Не так давно розпочалось будівництво Спортивного ядра на Піщаному масиві, яке планують завершити в серпні 2013 р. Спортивні об'єкти міста: Назва Кількість Стадіони 4 Спортивні зали 59 Спортивні площадки 139 Фізкультурно-оздоровчі центри — Кількість лижних баз — Кількість стрільбищ, тирів 12 Плавальних басейнів 5 Приміщень для фізкультурно-оздоровчих занять 55 Інші спортивні споруди 1 Разом 275 Готелі Готель «Київ», що розташований в історичному центрі міста на Торговій площі біля архітектурно-історичного комплексу Торгових Рядів(БРУМ) У 2012 році відкрився сучасний чотиризірковий СПА-готель європейського типу «City Park Hotel» по центральній вулиці Ярослава Мудрого, 14 У місті досить розвинута готельна інфраструктура: «City Park Hotel» — вулиця Ярослава Мудрого, 14, (відкритий 19.10.2012 року); «Центральний» — бульвар 50-річчя Перемоги, 15; «Соборний» — площа Соборна, 1/1; «Трактир» — бульвар 50-річчя Перемоги, 13- а; «Гостинний двір» — вулиця Підвальна, 10; «Кларк» — вулиця Олеся Гончара, 1/42; «Рось» — бульвар 50-річчя Перемоги; «Київ» — площа Торгова, 3; «Візит» — вулиця Щорса, 65; «Поліс» — Сквирське шосе, 20; «Місце під сонцем» — вулиця Петра Запорожця, 361; «Диліжанс» — вулиця Петра Запорожця, 359. Біла Церква в кіно Королева бензоколонки — 1963. У Білій Церкві було знято сцени фільмів «Королева бензоколонки», а саме сцена з бджолами на площі Шевченка та Владика Андрей у дендропарку «Олександрія». На будинку, де знімалася сцена фільму «Королева бензоколонки» встановлено меморіальну дошку Надії Румянцевій. У дендропарку «Олександрія» знімалися епізоди стрічки «Дорога на Січ». У фільмі можна побачити колонаду Луна, композицію Руїна і будинок адміністрації. Також у цьому дендропарку осінню 2012 року знімався кліп на пісню Міки Ньютон "Не відпускай". Біла Церква у літературі Віктор Грабовський «Біла Церква» Віктор Грабовський «У Білій Церкві…» Олег Дивов «Зброя відплати» (рос. «Оружие возмездия») — книга про службу в Бригаді великої потужності у Білій Церкві. Ганна Ручай "Моя кохана відьма" О. С. Пушкін. Поема «Полтава»: « Тиха украинская ночь, Прозрачно небо. Звезды блещут. Своей дремоты превозмочь Не хочет воздух. Чуть трепещут Сребристых тополей листы. Луна спокойно с высоты Над Белой Церковью сияет И пышных гетманов сады, И старый замок озаряет И тихо, тихо все кругом…  » Олесь Гончар. Роман «Людина і зброя» про студентський батальйон Білоцерківського сільськогосподарського інституту, який брав участь у Великій Вітчизняній війні. Неодноразово бував у Білій Церкві на зустрічах зі студентами та читачами бібліотек. Генрик Сенкевич «Вогнем і мечем». Частина перша, глава XXVI: «… Тому кожен, хто міг, тікав до Хмельницького, тікала навіть шляхта, коли іншого шляху до порятунку не було. Так що Хмельницький множив і множив свої сили, і якщо не одразу рушив у саме Річ Посполиту, якщо довго відсиджувався в Білій Церкві, то головним чином для того, щоб привчити коритися розгулялися і непокірні стихії …» и др. Михайло Булгаков «Біла гвардія». Біла Церква згадується не меньше трьох разів. Освіта та наука Загальна середня освіта Загальна середня освіта м. Біла Церква представлена 25 загальноосвітніми навчальними закладами: колегіумом, ліцеєм, двома гімназіями, п’ятьма спеціалізованими загальноосвітніми школами, тринадцятьма загальноосвітніми школами І-ІІІ ступенів, однією школою І ступеня, спеціальною загальноосвітньою школою та одним приватним навчально-виховним комплексом. У цих закладах у 2012/2013 н. р. навчається 18463 учні. Білоцерківський колегіум Білоцерківської міської ради Київської області Крім того у місті функціонують дві вечірні (змінні) загальноосвітні школи №1 та 2, у яких навчається 582, з них 193 у вечірній школі №2 (заклад при установі БВК №35). Навчальний процес у загальноосвітніх навчальних закладах міста у поточному навчальному році забезпечують 1527 педагогічних працівників. Мережа закладів системи загальної середньої освіти формується з урахуванням національного складу територіальної громади та освітніх запитів мешканців міста. Навчання українською мовою проводиться у 24 закладах (98,4%), у школі №7 – двомовне навчання, для 166 учнів 10 класів мова навчання російська, що становить 0,89% учнів від загальної кількості учнів. У 2012/2013 н. р. розпочали навчання 1945 першокласників в 71 класі . З відповідним режимом навчання, у цьому навчальному році, першокласники навчаються на базі дошкільних навчальних закладів та шкіл № 3,6,7,13,15,16,20,22, Білоцерківському навчально-виховному обєднанні (Перша гімназія). Навчання в одну зміну організовано у 21 закладі, що становить 95,4 % учнів від їх загальної кількості. Також у 2008 році був відкритий перший у Київській області Білоцерківський колегіум, який зайняв передові місця у місті. Вже в 2010 році з нього були випущені перші випускники. Дошкільна освіта Мережа дошкільних закладів представлена різними типами: 9 (28 %) загального розвитку; 2 (6 %) санаторного типу; 25 (66 %) комбінованого типу, з них 2 Центри розвитку дитини. У 35 дитсадках комунальної власності виховується 6535 дітей дошкільного віку. У дошкільних закладах дітей віком від 3-х до 6-ти років — 5 469 , що становить 86 % та 1 179 дітей, віком від 1 до 3-х років (22 %). Позашкільна освіта У системі управління освіти і науки Білоцерківської міської ради функціонує 6 позашкільних закладів: Центр творчості дітей та юнацтва «Соняшник»; Станція юних техніків; Станція юних натуралістів; Дитячо-юнацький фізкультурно-спортивний клуб; Дитячо-юнацька спортивна школа № 1; Дитячо-юнацька спортивна школа № 2. У позашкільних навчальних закладах навчається 6830 учнів, що становить 32 % від загальної кількості дітей шкільного віку. У загальноосвітніх навчальних закладах створено 760 гуртків різного напряму, в них навчається 11372 учня. Позашкільна освіта здійснюється за 10 напрямами: художньо-естетичний (28%), еколого-натуралістичний (12%), науково-технічний (12%), туристсько-краєзнавчий (14%), дослідницько-експериментальний (3%), військово-патріотичний (3%), гуманітарний (3%), бібліотечно-бібліографічний (2%), соціально-реабілітаційний (1%), фізкультурно-спортивний (22%). Вища освіта Білоцерківський Національний аграрний університет В місті Біла Церква функціонують 16 вищих навчальних закладів та 1 підготовчі курси (Інститут економіки та права «Крок»). В них навчаються 14034 студента. Серед них 3250 першокурсників. Наукові установи Державний дендрологічний парк «Олександрія» НАН України Вищі заклади освіти ІІІ та IV рівнів акредитації Білоцерківський національний аграрний університет — Соборна пл. 8/1; Білоцерківська філія Міжрегіональної академії управління персоналом — вулиця Леваневського, 52/4; Білоцерківський факультет економіки та бізнесу ЗАТ «Київський університет культури» Київського національного університету культури і мистецтв — вулиця Гординського, 68/8; Білоцерківський інститут економіки та управління ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» — 2-й Комсомольський провулок, 42; Навчальний центр дистанційно – заочного навчання Київської гуманітарної академії — вулиця Б.Хмельницького 42/41,. Білоцерківська філія Київського інституту бізнесу і технологій — вулиця Логінова, 39/2; Білоцерківська філія Університету сучасних знань — Сквирське шосе, 194; НЦДЗН Східноєвропейського університету економіки та менеджменту — Сквирське шосе, 260а. Вищі заклади освіти ІІ-го рівня акредитації Білоцерківський коледж фінансів обліку та аудиту Національної академії статистики обліку та аудиту — вулиця Г.Ковбасюка, 15. Вищі заклади освіти І-го рівня акредитації Технолого-економічний коледж БНАУ — вулиця Ярослава Мудрого, 25/2; КВНЗ «Білоцерківський медичний коледж» — вулиця Сквирське шосе, 240; Білоцерківський технічний коледж ТСО України — вулиця Матросова, 50; КЗ «Білоцерківський гуманітарний коледж» — вулиця Ярослава Мудрого, 47; Білоцерківський коледж сервісу та дизайну — вулиця Шевченка, 91; Білоцерківська філія Одеської державної академії технічного регулювання та якості — вулиця Січневий прорив, 84. ДВНЗ «Білоцерківський механіко-енергетичний технікум» — вулиця Леваневського, 52/4; Релігія У місті зареєстрованих понад 30 релігійних громад, у тому числі 10 громад УПЦ, римо-католицька церква, єврейська громада, мусульманська громада та інші. Є 5 церков, каплиця, жіночий монастир Святої рівноапостольної Марії-Магдалини, 4 молитовні будинки. Біла Церква — центр Білоцерківської єпархії Української православної церкви До УПЦ відносяться наступні храми: Спасо-Преображенський кафедральний собор, Церква святої Марії Магдалини та Храм-каплиця святого великомученика Георгія Побідоносця. Спасо-Преображенський собор Церква святої Марії Магдалини Храм-каплиця святого великомученика Георгія Побідоносця Біла Церква також має парафію Різдва Христового Української греко-католицької церкви, яка поки що не має власного храму, однак проект якого вже існує (проект виконав архітектор Бабич Юрій Іванович). 18 квітня 2008 спроба греко-католиків освятити ділянку землі під будівництво храму закінчилася протистоянням із прибічниками московського патріархату. Медицина Медична інфраструктура представлена 8 лікарняними установами, 10 поліклініками, у тому числі 3 стоматологічними поліклініками, реабілітаційним центром для дітей з церебральним паралічем, психоневрологічним диспансером, санаторій-профілакторієм «Діброва», територіально-медичним об'єднанням. Медичні заклади міста Поліклініка загальної практики-сімейної медицини — вулиця Щорса, 65а Міська лікарня № 1  — вулиця Ярослава Мудрого, 63 Міська лікарня № 2  — вулиця Семашка , 9 Пологовий будинок — вулиця Семашка , 7 Швидка медична допомога — вулиця Водопійна, 40 Дитяча поліклініка — вулиця Шевченка , 14 Дитяча міська лікарня — вулиця Шевченка, 69 Дитяча стоматологічна поліклініка — вулиця Січневого Прориву, 2 Міська госпрозрахункова стоматологічна поліклініка — бульвар 50-річчя Перемоги, 159 Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів — вулиця Шевченка, 9 Міський центр здоров'я — вулиця Східна, 34 Міське паталогоанатомічне бюро — вулиця Семашка , 9 Міська лікарня ветеринарної медицини — вулиця Товарна, 27 Міська санітарно-протиепідемічна станція — вулиця Павліченко, 9 Районна санітарно-епідеміологічна станція — вулиця Пушкінська, 68 Центральна районна лікарня — вулиця Тимірязєва, 6 Київський обласний онкологічний диспансер — вулиця Ярослава Мудрого, 56 Київська обласна станція переливання крові — бульвар 50-річчя Перемоги, 171 Пам'ятки історії та архітектури Китайський місток у дендропарку «Олександрія» Пам'ятник Тарасу Шевченку, що неодноразово відвідував Білу Церкву та дендропарк «Олександрія» в історичному центрі міста. Костел св. Іоанна Хрестителя на Замковій горі. Музеї Дендропарк «Олександрія». Тут експонується унікальна колекція 15 скульптур з білого мармуру відомих італійських майстрів XIX ст. Краєзнавчий — Соборна пл. 4. Значний центр міський і обласний осередок культури, науки та просвіти, у якому зібрана велика кількість пам'яток матеріальної та духовної культури Південної Київщини. Космонавтики ім. льотчика-космонавта П.Поповича — вул. Павліченко, 26 — більше не існує, згорів на початку 2008 р.; Електричного зв'язку — бульв. 50-років Перемоги, 23/1. Археологічні пам'ятки 3 кургани ІІІ тис.до н. е. — початку ІІ тис.н. е.; Палієва гора — поселення пеньківської культури (VI- VII ст. н. е.); Руське городище ХІІ-ХІІІ ст.; Замкова гора і її округа — дитинець (замок і посад) містечко Юр'єва — Білої Церкви ХІ-XVIII ст. Пам'ятки архітектури Державний дендрологічний парк «Олександрія» НАН України — урочище «Палієва гора»; Будинок адміністрації та музей державного дендрологічного парку «Олександрія» НАН України. Склади Браницьких, кінець XVIII — початок XIX ст. — бульвар 50-річчя Перемоги, 62; Ансамбль споруд поштової станції, 1825–1831 рр. — бульвар 50-річчя Перемоги, 41 і 45; Торгові ряди (БРУМ), 1809–1814 рр. — Торгова площа; Зимовий палац (Білоцерківська школа мистецтв № 1), 1796 р. — бульвар 50-річчя Перемоги, 7; Будинок Дворянських зібрань, 30-ті роки XIX ст. — бульвар 50-річчя Перемоги, 5; (у 2002 році згорів, ймовірно підпал, зараз на цьому місці просто земля, огорожена парканом) Микільська церква, 1706–1852 рр. — вул. Гагаріна, 10; Свято-Преображенський Кафедральний собор, 1833–1839 рр. — вул. Гагаріна, 10; Костел святого Івана Хрестителя, 1812 р. — Соборна площа, 4; Церква святої Марії Магдалини, XVIII ст. — вул. Шкільна, 11/16. Пам'ятники Засновнику міста — Ярославу Мудрому (Замкова гора); Стела на честь повстання під проводом К. Косинського в 1591 році (Замкова гора); На честь національно-визвольного руху 1702–1704 років під проводом Семена Палія — Палієва Гора (парк Олександрія); Богдану Хмельницькому (парк ім. Т. Г. Шевченка); Гренадерам 2-го Київського козачого полку, сформованого у Білій Церкві, який брав активну участь у війні 1812 року (бульвар 50-річчя Перемоги); Тарасу Шевченко (Соборна площа); Петрові Запорожцю — одному з організаторів петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» (площа П. Запорожця); Пам'ятна стела бійцям Київської інтернаціональної бригади, які загинули за владу Рад у 1919 році (бульвар 50-річчя Перемоги); В. І. Леніну (Торгова площа); Жертвам Голодомору 1932–1933 років (вул. Ярослава Мудрого); Землякам, полеглим на фронтах Великої Вітчизняної війни (парк Слави); Радянським воїнам та воїнам чехословацької бригади, які в січні 1944 року відвоювали місто у німецьких військ (площа Перемоги); Радянським льотчикам-визволителям Білої Церкви у роки Великої Вітчизняної війни (проспект Князя Володимира); Викладачам і студентам сільськогосподарського інституту, які загинули у роки Великої Вітчизняної війни (Соборна площа); Меморіал на місці гітлерівського концтабору (вул. Сломчинського); Визволителям Білої Церкви від гітлерівських загарбників, тисячам закатованих мирних жителів (парк Слави); Ліквідаторам та постраждалим внаслідок аварії у 1986 році на ЧАЕС «Чорнобильський дзвін» (вул. Леваневського); Радянським танкістам-визволителям Білої Церкви від гітлерівських загарбників (біля дендропарку «Олександрія»); Карлсону і Фрекен Бок. Пам'ятник з'явився завдяки проведенню дитячого конкурсу «Острів дитинства», оголошеного міським головою навесні 2010 року (Парк культури і відпочинку імені Тараса Шевченка); Героям космосу, за значний внесок Білоцерківщини у освоєння космосу, оскільки Павло Романович Попович є уродженцем Узина. Встановлений у парку культури і відпочинку імені Тараса Шевченка 2011 року. ЗМІ Друковані ЗМІ «Замкова гора»; «Новини Надросся» (зараз не виходить); «Юр'ївська земля»; «Новини Київщини»; «Спортивна Київщина»; «Тема»; «Копейка»; «Майдан-Брок»; «Гриф»; «Главная»; «Сім'я»; «Громадська думка». Телебачення ТРК «Бест» перший телеканал міста, працює з 1991 року; ТРК «Майдан-ТВ» (ефірно-кабельний,(тимчасово не мовить з 20.12.2012)); ТРК «Крокус-1» (кабельний), транслюється нецілодобо; Радіо Радіостанція Частота Авторадіо Україна FM 102.3 Русское радио Україна FM 102.8 Стильне радіо «Перець Fm» FM 103.8 Радіо Net FM 104.3 Хіт Fm FM 105.7 Ретро Fm FM 106.2 Українське Національне радіо 1-й канал FM 106.8 Kiss Fm FM 107.6 Особи, пов'язані з Білою Церквою Тут народилися Михайло Палій-Сидорянський — полковник Армії УНР, учасник Першого і Другого зимових походів. Павліченко Людмила Михайлівна — радянський снайпер. Медвідь Олександр Васильович — триразовий олімпійський чемпіон з вільноі боротьби. Маковецький Павло Микитович — обозний 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу. Вул Бенціон Мойсейович — радянський фізик, академік. Линник Юрій Володимирович — математик, академік. Шмуєль Ерушалмі — ізраїльський поет-революціонер. Бронштейн Давид Іонович (1924–2006) — шахіст, гросмейстер, дворазовий чемпіон СРСР, претендент на звання чемпіону світу з шахів у 1951 р. Борщаговський Олександр Михайлович — російський театрознавець і письменник. Захожа Марина Вікторівна — українська волейболістка. Киридон Алла Миколаївна — доктор історичних наук, професор, науковець, педагог. Коляда Олександра Дмитрівна — українська волейболістка. Хоменко Олег Борисович — письменник і журналіст. Якубовський Павло Володимирович — фельдшер лазарету 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу. Максимчук Олександр Миколайович — гончар, майстер декоративно-ужиткового мистецтва. Мартинова Світлана Андріївна — Заслужена актриса України. Буховецький Савелій Григорович — оперний співак. Запорожець Петро Кузьмич — відомий український і російський революціонер. Грінфельд Йона — член Української Центральної Ради. Лука Долинський — український художник-монументаліст та іконописець, випускник Віденської академії образотворчих мистецтв. Пам'ятна дошка Шолому Алейхему на приміщенні книжкової фабрики Пам'ятна дошка Паустовському К. Г. на приміщенні кінотеатру ім. Довженка Жили й працювали Нечуй-Левицький Іван Семенович — український прозаїк, перекладач. Стеценко Кирило Григорович — український композитор, хоровий диригент і музично-громадський діяч. Лесь Курбас — режисер-новатор. Вавилов Микола Іванович — ботанік, генетик. Попович Павло Романович — льотчик-космонавт № 4, перший український космонавт і перший космонавт-українець, генерал-майор авіації (1976), кандидат технічних наук (1977), двічі Герой Радянського Союзу (18.08.1962 та 20.07.1974). Шолом-Алейхем — єврейський письменник. Левицький Модест Пилипович — письменник, педагог, дипломат УНР, лікар; брат Софії Левицької. Євген Деслав — французький та іспанський кінорежисер, справжнє імя: Євген Антонович Слабченко. Навчався у Білоцерківській гімназії. Лисенко Трохим Денисович — радянський біолог, академік АН УРСР (1934), кавалер восьми орденів Леніна, тричі лауреат Сталінської премії (1941, 1943, 1949). Повалій Таїсія Миколаївна — українська співачка, народна артистка України, депутат Верховної ради України. Ковалів Юрій Іванович — літературознавець, професор, лауреат Шевченківської премії (1996). Невінчана Галина Вікторівна — українська письменниця, художниця, журналістка, громадська діячка. Паустовський Костянтин Георгійович — радянський письменник. Кириленко Микола Омельянович - Герой Радянського Союзу[посмертно],навчався в середній школі № 16 Тарас Шевченко в Білій Церкві Тарас Шевченко був у Білій Церкві кілька разів. У 1845 році він приїжджав сюди, щоб оглянути відомий своєю красою парк «Олександрія» і познайомитися з історією та архітектурними пам'ятками міста. Згадки про Білу Церкву є в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали». Зараз іменем Тараса Шевченка названо міський парк, площу, одну з центральних вулиць і школу. В парку «Олександрія» на честь відвідання його Шевченком встановлено меморіальну дошку. Міста-побратими Білої Церкви Біла Церква є членом міжнародної асоціації «Всесвітня федерація поріднених міст», Прапор країни Місто, регіон Країна Документ про співпрацю Дата підписання документу Ногінськ Російська Федерація Договір «Про співпрацю адміністрації Ногінського району м. Ногінська і Білоцерківської міської ради народних депутатів» 10 квітня 1996 р. Сіньчжоу Китайська Народна Республіка Договір «Про основних напрямах співпраці між м. Сіньчжоу, провінція Хубей, КНР і містом Біла Церква, Київська область України» 3 жовтня 1997 р. Сенакі Республіка Грузія Договір «Про співробітництво між мерією м. Сенакі (Грузія) та Білоцерківською міською радою (Україна)» 2 жовтня 1997 р. Борисов Республіка Білорусь Договір «Про основні напрями співробітництва м. Борисова Мінської області Білорусі та м. Біла Церква Київської області України» 3 жовтня 1998 р. Островець-Свентокшиський Республіка Польща Угода «Про співробітництво між містами Островець Свентокшискі (Польща) та Білою Церквою (Україна, Київської області» 5 травня 2001 р. Кременчук Україна Угода «Про співробітництво адміністрації міської ради м. Кременчука та Білоцерківської міської ради» 5 травня 2001 р. Пухов Словацька Республіка Договір «Про співпрацю і партнерство між містами Біла Церква (Україна) та м. Пухов (Словаччина)» 11 вересня 2004 р. Подольськ Російська Федерація Договір «Про встановлення партнерських відносин між містом Подольськ (Російська Федерація) та містом Біла Церква (Україна)» 30 квітня2007 р. Тарнув Республіка Польща Договір «Про партнерську співпрацю між Гміною міста Тарнува в Республіці Польща та міською радою міста Біла Церква в Україні» 7 вересня 2007 р. Солом'янський район Україна Договір «Про співробітництво між Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією та Білоцерківською міською радою». 20 червня 2009 р. Бієло-Полє Чорногорія Декларація «Про партнерство між містами Біла Церква (Україна) та Бієло Полє (Чорногорія)» 4 лютого 2011 р. Вільнюс Литовська республіка Протокол про наміри між містами Вільнюс (Литовська республіка) та Біла Церква (Україна) 13 вересня 2011 р. Галерея міста Будинок Білоцерківської міської ради Відділ реєстрації актів громадянського стану Кінотеатр ім. Довженка Спасо-Преображенський кафедральний собор Ресторан «Радон» на площі Т. Г. Шевченка Пам'ятник-Танк Т-34 на площі Перемоги Микільська церква на Соборній площі Білоцерківський будинок органної та камерної музики Див. також Вулиці Білої Церкви Ресурси Інтернет Веб-камери Білої Церкви Фотополювання. Біла Церков, парк «Олександрія» Фотогалерея Білої Церкви (2011 рік) Біла Церква з висоти (2012 рік) Стаття Біла Церква у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том I (Aa — Dereneczna) з 1880 року (пол.) Джерела Література Фундуклей И. Статистическое описание Киевской губернии. СП, 1852. Пухилевич Л. И. Сказание о населенных местностях Киевской губернии. К., 1864. Костомаров Н. Поездка в Белую Церковь. «Киевская старина». К., 1882, т. II. Андриевский М. Летописный город на Роси. «Киевская старина». К., 1883, т. VII. Справочная книга под. редакцией А. И. Ярошевича. Весь юго-западный край. К., 1906, 1913. Салатич А. К. Пар «Олександрія» в Білій Церкві. К., вид-во АН УРСР, 1949. Павловський О. Г., Перехрестов В. Д., Трембовельський В. Т., Черевченко В. М. Минуле і сучесне міста Білої Церкви. Біла Церква, 1957. Грисюк М. М., Дерій І. Г., Антонов М. М., Олійник М. Н. Дендрологічний парк «Олександрія». К., вид-во АН УРСР, 1961. Срібняк М. Л., Федотов В. М. Біла Церква: історико-архітектурний нарис. — К.: Будівельник, 1966 р. — 52 с. Вирський Д. С. Біла Церква // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. — Київ: Наукова думка, 2003. — Т.1 — с. 273. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985. Павловський О. Г. та ін. Минуле та сучасне міста Біла Церква. — Біла Церква, 1957. П.І.Юхименко, А.І.Гай, Е.В. Репрінцев та ін. Біла Церква: Шлях крізь віки: Іст. нарис. — Біла Церква.: Буква, 1994 — С. 384. Чернецький Є. Історія Білої Церкви: події, постаті, життя. — Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2012. — 448 с.: іл. Чернецький Є. Нащадки рицарів із Савиць: Савицькі герба Сліповрон у Київській губернії. — Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський, 2012. — 120 с. Бліц-довідник 2011: підприємства та установи м. Біла Церква та району — Біла Церква: РІА «Бліц», 2011.— 110 с. Примітки Посилання Біла Церква - Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома - Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.) Офіційний сайт Білоцерківської міської ради та її виконавчих комітетів (укр.) Дендрологічний парк «Олександрія» НАН України (укр.) Інвестиційні проекти Білої Церкви (укр.) Біла Церква online (укр.) Сайт міста: історія, сьогодення, майбутнє (укр.)