Біла Церква

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Біла Церква
Bila Tserkva gerb.svg Flag of Bila Cerkva.svg
Герб Білої Церкви Прапор Білої Церкви
Bila Tserkva Montage.png
Біла Церква на карті України
Біла Церква на карті України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Київська область Київська область
Район/міськрада Білоцерківський район
Рада Білоцерківська міська рада
Код КОАТУУ 3210300000
Засноване 1032
Перша згадка 1115
Магдебурзьке право 1589
Населення 211 080 (1 липня 2014)[1]
Площа 33,7 км²
Поштові індекси 09100-09117
Телефонний код +380-456(3)
Координати 49°47′44″ пн. ш. 30°07′00″ сх. д. / 49.79556° пн. ш. 30.11667° сх. д. / 49.79556; 30.11667Координати: 49°47′44″ пн. ш. 30°07′00″ сх. д. / 49.79556° пн. ш. 30.11667° сх. д. / 49.79556; 30.11667
Водойма Рось, Протока
Назва мешканців білоцерківець, білоцерківці, білоцерківчанка
Міста-побратими
День міста друга субота вересня
Номери автомобілів 10, АІ (старі КХ, МІ)
Відстань
Найближча залізнична станція
Біла Церква, Роток
До обл./респ. центру
 - фізична 78,8 км
 - залізницею 96,5 км
 - автошляхами 85,3 км
До Києва
 - фізична 78,8 км
 - залізницею 96,5 км
 - автошляхами 85,3 км
Міська влада
Адреса 09100, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого,19
Веб-сторінка Білоцерківська міська рада
Міський голова Савчук Василь Петрович

Бі́ла Це́рква (літопис. Юрьев, Гюргев, Святой Георгий на Руси) — місто обласного підпорядкування у Київській області України, значний економічний і культурний центр Столичного економічного району, розташований за 80 км на південь від Києва на річці Рось.

Вперше назва Біла Церква згадується в Іпатіївському літописі 1115 року[2].

Засноване Ярославом Мудрим як фортеця для захисту від кочівників і назване Юр'єв (християнське ім'я Ярослава Мудрого — Юрій, або Георгій). За народним переказом, на місці зруйнованого татаро-монголами Юр'єва побудували невелику церкву з білої нетеса­ної берези. Згодом чумаки назвали її Білою Церквою[3].

Зміст

Походження назви[ред.ред. код]

Вулиця Ярослава Мудрого названа на честь засновника Білої Церкви

Щодо походження назви Білої Церкви існує кілька версій:

  • Одна з них розповідає, що напали монголо-татари і спалили дотла поселення, залишилася на горі тільки білокам'яна церква, саме вона й дала назву місту, хоча попередньо його нарекли Юр'євом, що походить від православного імені його засновника Ярослава Мудрого;
  • Білу Церкву було збудовано як фортецю у 1032 р. Ярославом Мудрим. Фортецю було названо християнським іменем князя — Юр'їв. У 1050 р. він спорудив на Замковій горі міста єпископську церкву, чи то побілену, чи то збудовану з білої нетесаної берези. Поставлена високо на горі, церква стала помітною прикметою поселення;
  • Навколишні мешканці називали церкву білою, а коли татари знищили Юр'їв, то нове місто, яке відбудовувалося на згарищах, дістало назву Біла Церква. Населені пункти з такою назвою є у нас в Молдові, є і в Болгарії та ін. Виникли вони, ймовірно, через схожі причини[4].

Також, існують авторські версії, одні з них, представлено у такому вигляді:

Географічне положення та основні відстані[ред.ред. код]

Житомир (115 км) Київ (79 км)
Чорнобиль (175 км)
Суми (355 км)
Львів (440 км) Compass card (de).svg Полтава (320 км)
Харків (440 км)
Вінниця (135 км) Одеса (370 км) Запоріжжя (430 км)

Місто розташоване на південному заході Київської області, займає вигідне географічне положення: поруч із ним проходить автомагістраль E95 (Санкт-Петербург—Київ—Одеса).

Відстань до столиці України — міста Київ становить 84 км, відстань до столиці Російської Федерації — Москви становить 950 км, до столиці Чеської Республіки — Праги становить 1020 км, до столиці Республіки Польща — Варшави становить 800 км. Відстань до аеропорту м. Бориспіль становить 120 км.

Близькість до Києва, зручне транспортне сполучення, розвинута соціально-економічна інфраструктура у комплексі з ландшафтними і природними умовами надають місту значної інвестиційної та туристичної привабливості[7].

Геологічна будова, ґрунти і корисні копалини[ред.ред. код]

В геологічному відношенні територія краю розміщена на Українському кристалічному щиті (УКЩ). В зональному відношенні це перехідна зона від лісу до степу — лісостеп.

У межах міста сформувались основні типи ґрунтів: чорнозем типовий, чорнозем опідзолений, сірий лісовий ґрунт, дерново-опідзолистий, лугово-чорноземний, дерновий і болотний. У краї сильно виражені процеси ерозії ґрунтів, які виникають під впливом зовнішніх умов: розмивання талими і дощовими водами, вивітрювання, спровоковані і прискорені неправильним розорюванням схилів.

Край багатий на різні корисні копалини, які мають промислове значення. Серед них переважають родовища будівельних матеріалів. В Білоцерківському районі добувають граніти, гнейси, мігматити, пегматити. Використовують у вигляді бута і щебеню, для кладки стін, для будівництва тротуарів, дорожнього покриття. Пегматити є комплексним джерелом мінеральної і польово-шпатової сировини.

Під Білою Церквою є великі поклади глинистих порід, які використовуються в цегельно-черепичній промисловості, також є будівельні піски.

З горючих корисних копалин у Білоцерківському районі є торф, який в сільському господарстві використовуються також як добриво. В Білій Церкві знаходяться джерела родонових вод[8].

Рельєф і гідрографія[ред.ред. код]

Міст через річку Рось у центральній частині міста

Головною водоймою є річка Рось, яка 16 км протікає здебільшого південною частиною міста, відокремлюючи центральні райони від Заріччя (сучасні Заріччя та житлові масиви Піщаний і Таращанський). Річка Протока тече Білою Церквою 9,6 км і впадає в Рось. А в урочищі Сухий Яр є Сухоярський струмок довжиною 9,6 км. Через Рось у межах міста прокладені 4 мости: 2 пішохідні (Дерев'яний міст та Зарічанська гребля) та 2 автомобільних. Річку Протоку перетинає значна кількість маленьких містків різноманітної конструкції.

Історія[ред.ред. код]

Біля міста на кілька миля тягнувся вал, який місцеве населення називало Трояновим валом. Там знаходили монети часів Траяна. Його залишки залишились між вулицями Ярослава Мудрого і Леся Курбаса.

XI–XVI століття[ред.ред. код]

Місто засноване 1032 року київським князем Ярославом Мудрим. На час заснування називалося Юр'їв (Гюргевъ) згідно з християнським іменем Ярослава Мудрого — Юрій (Георгій).

Початок ХІ століття позначився безнастанними набігами печенігів на південні окраїни Київської держави. В результаті кордони Русі були відсунуті на північ — до берегів Стугни. В 1017 році київський князь Ярослав Мудрий завдав поразки печенігам і відтіснив їх на південь. Для зміцнення південних рубежів держави вздовж Росі у 1032 році було розпочато будівництво оборонної лінії — системи сторожових фортець, сполучених між собою величезними насипами та ровами.

Саме у 1032 році з'явились Корсунь, Богуслав, Стеблів, Володарка (літописний Володарев) та інші населені пункти Поросся. І саме у той рік на скелястому лівому березі Росі з'явився військово-феодальний замок, що отримав назву Юр'їв (на честь християнського імені Ярослава Мудрого — Юрій). Замок згодом «обріс» містечком, яке в кінці ХІ століття стало кафедральним центром Пороської єпархії.

Серцем міста була гора з розміщеним на ній дитинцем (замком). Також на горі стояв білокам'яний собор — обов'язковий атрибут єпархіального центру.

Юр'їв жив у постійній напрузі. Набіги печенігів змінились натиском половців, а згодом — монголо-татар. Місто було кочівникам «як кістка у горлі», постійно заважаючи їх походам на північ. Не раз його руйнували вщент. В останнє Юр'їв пав у руїнах в ХІІІ столітті. Пав для того, щоб відродитись з новою назвою — Біла Церква.

Спалений кочівниками Юр'їв залишив по собі лише високий напівзруйнований єпископський собор. Ця споруда, збудована з білого каменю, довгий час служила переселенцям орієнтиром серед густих і диких лісів, що вкривали у той час долину Росі. Саме тому місце, де стояв собор, а згодом і місто, що постало з руїн князівського Юр'їва на скелястому березі, отримало назву Біла Церква. Собор, якому місто завдячує своєю назвою зник в урагані історичних подій, зараз ніхто, здається, не скаже, ким і коли його було зруйновано. Під час археологічних розкопок, проведених вже у ХХ столітті, на Замковій горі було знайдено залишки цієї споруди.

У 1362 році Біла Церква разом з Київським князівством була приєднана до Литви, а після Люблінської унії (1569 року) увійшла до складу Речі Посполитої. Містечко стало центром староства (адміністративна одиниця в Польщі) та набуло значення найважливішого стратегічного пункту на півдні держави. У 1589 польський король Сигізмунд ІІІ затвердив привілеї міста на сеймі у Варшаві, надавши Білій Церкві та його жителям Магдебурзьке право.

У середині XVI століття для захисту держави від татар у Білій Церкві було побудовано замок, в якому знаходився постійний польський гарнізон, що налічував до 2 тисяч солдат і офіцерів. Гора, на якій колись був розміщений замок називається Замковою. Перший замок в Білі Церкві був збудований в 1550 київським воєводою кн. Семеном Пронським, так як місто знаходилося на Чорному шляху, яким йшли татари і його потрібно було обороняти. Саме місто було також укріплене палісадом. В 1570 замок був значно знищений. Князь Василь Острозький зміцнює та перебудовує замок.

Кінець XVI століття вперше зробив Білу Церкву знаменитим містом на всю Річ Посполиту. Цьому посприяло повстання міщан, розгніваних відміною старостою, Янушем Острозьким, Магдебурзького права у місті. У 1589 році вони захопили замок зі зброєю та боєприпасами і майже рік утримували місто в своїх руках.

У 1591 році саме захопленням білоцерківського замку почалося селянсько-козацьке повстання, яке започаткувало період постійних війн між Україною та Польщею. На чолі повстання став Христофор (Криштоф) Косинський.

XVII–XVIII століття[ред.ред. код]

В 1616 в місті було 300 дворів міщан і 300 козацьких.

В часи Визвольної війни 1648-57 років Біла Церква, яка була на той час досить значним містом — центром староства та полку і мала понад 1000 дворів, стала одним з найважливіших опорних пунктів козацького війська. Довгий час Богдан Хмельницький з основними своїми силами перебував в Білоцерківському замку, розсилаючи звідси по всій Україні заклики до боротьби. 18 (28) вересня 1651 року тут було укладено угоду між польсько-шляхетським урядом і гетьманом Богданом Хмельницьким, яка отримала назву — Білоцерківський договір.

В 1663 році під час битви між польським військом і загонами Івана Сірка замок у Білій Церкві майже зруйнували. Але вже наступного року його відбудували знову, укріпивши за найсучаснішими правилами фортифікаційної техніки — він став практично неприступним. Його не змогли взяти ні війська Івана Брюховецького в 1665 році, ні Петра Дорошенка у 1667, 1669 та 1672 роках.

З 1660 року Біла Церква поперемінно належала то Московському царству, то Речі Посполитій, деякий час Поросся навіть було нейтральною територією. У 1667 році комендант Ян Стахурський збудував в Білій Церкві костьол та монастир св. Георгія.

Початок XVIII століття в Україні позначився великим повстанням козаків під проводом білоцерківського та фастівського полковника Семена Палія проти Польщі. Палій у 1702 році з 10-тисячним загоном взяв у облогу Білу Церкву. Після декількох невдалих штурмів полковник вдався до хитрощів — взявши у полон коменданта, він примусив замок капітулювати. Місто стало центром повстання, до нього потяглися знедолені селяни з усіх-усюд. Населення Білої Церкви в той час сягнуло 70 тисяч, замок постійно укріплювався. У 1703 році полякам вдалося приборкати повстання, і того ж року Правобережжя окупували російські війська. Палія було заарештовано й вислано до Сибіру (далеко не останню роль відіграв у цьому гетьман Мазепа).

Іван Мазепа народився поряд з Білою Церквою в родовому помісті — селі Мазепинці — і вважав цей край своєю батьківщиною. У 1703 році він оселився у білоцерківському замку й надумав зробити місто своєю власністю. У Білоцерківському замку гетьман почував себе у цілковитій безпеці. Саме тут пройшла значна частина його життя — тут він нажив левову частку своїх капіталів і став одним з найбагатших феодалів у Європі, тут скарав Кочубея та Іскру. За деякими джерелами у Білоцерківському замку було знайдено скарбницю гетьмана.

Іван Мазепа скеровував значну частину прибутків від своїх 20 тисяч маєтків на будівництво культових споруд. По всій Україні звів він цілу низку пишних чудових церков у стилі українського бароко (козацьке). У 1706 році зведення великої кам'яної церкви почав Мазепа на батьківщині — у Білій Церкві. Криваві події 1708 року та подальша передача міста Польщі так і залишили цю споруду недобудованою. До наших днів дожила лише частина тієї церкви, що має назву Микільська.

1743 староста Станіслав Яблоновський збудував в Білій Церкві костел та монастир о. єзуїтів.

Впродовж XVIII ст. Біла Церква часто була свідком народних повстань, вінцем яких стала Коліївщина. За придушення Коліївщини великий коронний гетьман Ксаверій Браницький в 1774 році отримав одну з найбагатших у Речі Посполитій королівщин — Білоцерківське староство. Наприкінці 1778 р. він вступив у володіння цими маєтками, які відтоді називалися Білоцерківським графством, та збудував тут згодом палац.

1793 році місто приєднали до Росії. На довгі часи (до XX століття) Білоцерківщина стала вотчиною сім'ї Браницьких.

Біла Церква і «Олександрія» були дійсним герцогством з двором, з величезною кількістю людей, котрі харчувалися навколо двору, з великими конюшнями породистих коней, з полюваннями, на які з'їжджалася вся аристократія Південно-Західного краю" — ось що писав про часи Браницьких у Білій Церкві Микола Бердяєв в своєму «Самопізнанні».

Браницькі мали неоднозначний вплив на свою головну резиденцію. Вони зробили Білу Церкву містом, яке втратило будь-яке адміністративне значення для держави. За наказом Катерини ІІ і не без «указки» Браницьких замок було зруйновано, Білоцерківське староство ліквідували, повітовий центр перенесли до Василькова, місто з казенної власності перейшло у особисту.

XIX — початок XX століття[ред.ред. код]

У 1806 році Браницькі уклали договір з єврейською общиною, якій дали дозвіл на поселення і будівництво у місті. Євреї принесли у Білу Церкву велику торгівлю і ремесло. В 1809-14 роках Браницький у центрі міста звів торгові ряди, чим стимулював подальше розселення євреїв у Білій Церкві та зумовив докорінну зміну етнічного складу міського населення.

Період Визвольних змагань, центр Антигетьманського повстання 1918 року[ред.ред. код]

У 1918 році Біла Церква знову у повний голос заявила про себе. В цьому місті згуртувалась велика сила, яка згодом сколихнула всю Україну.

«Ще у вересні ніхто в Місті (Києві) не уявляв собі, що можуть спорудити три чоловіка, які мають талант з'явитися вчасно, навіть в такому нікчемному місці, як Біла Церква» — ці образливі для Білої Церкви слова з «Білої гвардії» Михайла Булгакова стосуються Торопця, Петлюри та Винниченка і зайвий раз підтверджують той факт, що саме це місто відіграло провідну роль у створенні Директорії Української Народної Республіки.

Зусиллями Євгена Коновальця у серпні-вересні 1918 року в Білій Церкві було засновано Окремий Загін Січових Стрільців.[9]

В листопаді 1918 року в Білій Церкві почалося збройне повстання під керівництвом Симона Петлюри та Володимира Винниченка. Тут відбувалося формування основних сил Директорії. Тут вперше було надруковано повідомлення про відновлення влади незалежної УНР.

Більше місяця місто над Россю було штабом сил повстанців — фактично другою столицею України. Саме звідси вирушило 60-тисячне військо, яке 14 грудня 1918 року взяло Київ, який знаходився під контролем військ гетьмана Скоропадського (переважно етнічних росіян).[10]

У серпні 1921 року у місті була утворена Козача Рада Правобережної України.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Під час Другої світової війни в районі Білої Церкви в листопаді—грудні 1943 р. відбувалися запеклі бої, в яких війська Першого Українського фронту розгромили німецькі військові частини і створили умови для оточення і знищення німецького угруповання в Корсунь-Шевченківській операції 1944 р.

Сучасна Біла Церква[ред.ред. код]

Довгий час Біла Церква була звичайним провінційним містечком, аж доки в 1972 році тут не побудували промисловий гігант «Білоцерківшину». Саме тоді в місті почали рости промислові підприємства — воно перетворилося на значний індустріальний центр, один з найпотужніших вузлів хімічної промисловості України.

В 70-х роках бурхливо почало зростати населення міста — за два десятиліття воно збільшилось майже на сто тисяч. Після аварії на ЧАЕС місто прийняло понад 1700 переселенців з зони відчуження.

Сучасна Біла Церква — місто з понад 200-тисячним населенням, розкинулася в долині Росі, по обидва її боки. З правого борту долини відкривається прекрасна панорама міста (виїзд з Білої Церкви у таращанському напрямку): передній план охоплює комплекс дач місцевих олігархів. Далі простягається один з нових мікрорайонів багатоповерхової забудови — Таращанський масив. Найнижча частина долини Росі зайнята районом приватної забудови. Приватний сектор Білої Церкви зовсім не схожий на сільський — тут немає значних «городніх» просторів. Середні за розмірами, переважно цегляні, будиночки туляться близенько один біля одного й оточені тісними, затишними двориками. Дальній план панорами займає суцільна багатоповерхова забудова, над якою подекуди вистромлюються труби численних підприємств.

На сході міста розкинувся великий промисловий вузол. Крім «Росави» тут розташовані заводи гумотехнічних та азбестотехнічних виробів, механічний, шинний № 2, Білоцерківська ТЕЦ та інші підприємства. Більша частина працездатного населення Білої Церкви працює саме тут.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат краю помірно-континентальний, теплий, з достатнім зволоженням. Зима м'яка; середня температура січня −6 ° C. Літо тепле; середня температура липня від 18 до 20 ° C. Опадів близько 600 мм в рік.[11] Середньорічна кількість опадів — 500–600 мм, коефіцієнт зволоження 1,3. Середньорічна температура +6,9 °C. Середня тривалість безморозного (вегетаційного) періоду 160–170 днів. Переважають вітри західних і південно-західних напрямків.

Клімат Білої Церкви
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 7,3 27,4 39,1
Середній максимум, °C −3 −1 4 13 20 23 24 24 21 12 4 0 14
Середня температура, °C 0,5 1,0 4,1 10,2 15,6 20,3 22,8 22,3 17,9 11,9 7,4 3,5 11,5
Середній мінімум, °C −8 −7 −2 4 9 13 14 13 9 4 −1 −5 9
Абсолютний мінімум, °C −21,2 −28,5 20,4 12,6
Норма опадів, мм 48 46 39 49 53 73 88 69 47 35 51 52 650
Джерело: Погода і клімат(укр.)

Населення[ред.ред. код]

Динаміка зміни чисельності населення міста з 1897–2013 рр., тис. осіб[12][13]

Населення Білої Церкви до середини XX ст. було невеликим. Значно зменшилась його кількість після Другої світової війни, коли було винищено майже всіх осіб єврейської національності. Проте після оголошення всесоюзного будівництва каучукопереробних підприємств ГТВ та 2 заводів об'єднання Білоцерківшина населення міста зросло більш ніж у двічі.

Національний склад Білої Церкви за даними переписів населення:

1926 1939 1959 1989 2001
українці  57,0%  68,9%  71,0%  78,6%  87,4%
росіяни  3,4%  7,6%  18,6%  17,5%  10,3%
євреї  36,4%  19,6%  7,8%  2,0%  0,1%
білоруси  0,3%  1,0%  0,8%  0,6%
поляки  2,4%  2,2%  0,2%  0,2%  0,1%

Сучасний масив Леваневського, який прилягає до цих заводів став місцем концентрації близько 60% усіх жителів Білої Церкви. На початку 90-их відбулось деяке скорочення населення в основному через згортання виробництва на ряді підприємств міста та еміграції осіб єврейської національності до держави Ізраїль. Наразі помічено процес повільного зростання кількості жителів Білої Церкви, що пов'язано з відновленням роботи багатьох підприємств та створення розгалуженої сфери послуг.

Єврейська спадщина Білої Церкви[ред.ред. код]

Євреї з'явилися у Білій Церкві ще у XVI столітті. Це були переважно дрібні торгівці. У 1648 році значна частина єврейської громади міста була винищена або вигнана козаками Хмельницького.

Центром єврейського життя Білої Церкви стала Торгова площа, в центрі якої Браницькі вибудували великі Торгові ряди на 85 крамниць. Навколо Торгової площі у XIX та на початку XX століть виросло ціле єврейське місто.

Торгові ряди (БРУМ) на однойменній площі історичної частини міста, біля якої відбувається розгалуження центральних вулиць

Браницькі здавали Торгові ряди в оренду. Орендували вони і землі навколо Торгової площі та на ближчих вулицях. Крім того з єврейською громадою власники міста вели фінансові справи (й зовсім не дріб'язкові). Єврейська громада Білої Церкви зростала. На кінець XIX століття в місті мешкало 18720 євреїв (52,9% від усього населення міста). А на початку XX століття кількість євреїв ще збільшилась. А ось потім почався зворотний процес: Громадянська війна — погроми, Друга світова — тотальне знищення.

У 1989 році в Білій Церкві мешкало 3823 єврея. А згідно із переписом 2001 року у місті мешкало лише 150 євреїв. Але спадок євреї залишили Білій Церкві досить значний: це і будівлі синагог, і житлові будинки, і крамниці, і школи, і лікарні. До 1941 року єврейське містечко було значно багатшим на архітектуру, і гармонічнішим, але нещадні бомбардування міста у 1941 році позбавили Білу Церкву більшої частини будівель.

Будівля колишньої Великої синагоги (зараз корпус Технолого-економічного коледжу БНАУ)

На Торговій площі розташований великий єврейський готель, який звели у XIX столітті. Навряд чи це той «білоцерківський жидівський трактир», про який писав Тарас Шевченко в «Путешествии с удовольствием и не без морали». Нині тут кілька установ, та житлова частина.

Навколо площі збереглося немало споруд, таблички на яких свідчать про те, що це пам'ятки архітектури, колишні житлові будинки. Хоча деякі з них за своєю архітектурою і декором схожі на синагоги.[14]

Порятунком для економіки стало укладання у 1806 році Браницькими договору з єврейською общиною, якій дали дозвіл на поселення і будівництво у місті. Проте саме Браницькі легалізували їх перебування у місті і навіть побудували для євреїв в центрі міста Торгові ряди.[15]

Євреї принесли у Білу Церкву велику торгівлю і ремесло. Вона стала вузлом важливих транспортних шляхів, через неї проходили численні урядові, військові, поштові естафети і купецькі каравани.[16]

Економіка[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

На початку XX ст. Біла Церква стала одним з найбільших промислових і торгових центрів Київської губернії. В 1900 році тут працювали: завод сільськогосподарських машин, 5 цегельних, 6 шкіряних, пивоварний, 2 медоварних і 4 миловарних заводи, тютюнова, гільзова та 2 цукеркових фабрики, 4 слюсарних майстерні, 42 кузні, 2 вальцьових водяних млини, 13 крупорушок, 2 олійниці.[17]

Добувна промисловість

  • ВАТ «Кар'єр»
Обробна промисловість Легка промисловість
  • ВП «Весна» УТОГ
  • ВАТ «ВТТП»
  • ЗАТ фабрика ПТВ «Тосна»
  • ВАТ «Білоцерківська книжкова фабрика»
  • ПАТ «Білоцерківська друкарня»
  • ТОВ «Валтекс»
Хімічна і нафтохімічна промисловість
  • ПрАТ «Росава»
  • ТОВ «Інтер-ГТВ»
  • ТОВ «СП Бегленд»
  • ВАТ «Будматеріали»
  • ВАТ «БЦ завод ЗБК»
  • ТОВ «Білоцерківський Домобудівельний комбінат»
  • КП «Білоцерківбуд»
  • ПАТ «Трібо»
  • ТОВ фірма «Магнет»
  • ВАТ завод «Металіст»
Машинобудування, ремонт та монтаж машин і устаткування
  • ТОВ НВП «БілоцерківМАЗ»
  • ТОВ «Ротор-2»
  • ТОВ «Білоцерківагромаш»
  • ВАТ «Механічний завод»
  • ТОВ «Інструментальник»
  • ВАТ «Техмашремонт»
  • ВАТ «БЦ Електроремзавод»
  • ТОВ завод «Ізолятор»
  • Білоцерківське УВП УТОС
  • БЦ завод «Еталон»
  • ВПП «Модерн»
  • ЗАТ НВФ «Ферокерам»
Енергетична промисловість Пасажирські транспортні підприємства
  • ВАТ «Білоцерківський автобусний парк»
  • ПП «Валоїс»
  • ПП «К-А-Н»
  • МПП «Діліжанс»
  • Тролейбусне управління
  • ПП транспортне агентство «Ікарус»
  • Приміська автостанція[18]

Публічне акціонерне товариство «Білоцерківський консервний завод», заснований в 1858 році, є одним з провідних підприємств по переробці сільськогосподарської сировини в Київському регіоні. Виробнича потужність заводу — 25 млн умовних банок на рік, що дозволяє виробляти продукцію великими промисловими партіями. Площа земельної ділянки — 7,62 гектари.[19]

У 2008 році біля міста Біла Церква був побудований «Білоцерківський молочний комбінат» (БМК). Потужність комбінату — 250 тонн переробки молока на добу. Білоцерківський молочний комбінат є єдиним в Україні постачальником молочних сумішей для морозива та коктейлів компанії «МакДональдз Юкрейн Лтд».[20]

У червні 2011 року міжнародна Компанія «Mareven Food Holding» спільно зі своїм стратегічним партнером — японським харчовим холдингом «Nissin Foods Holdings» оголосили про завершення будівництва заводу в Білій Церкві. На заводі компанії буде вироблятися продукція під торговою маркою «Роллтон». Уже зараз в компанії «Mareven Food Ukraine» працює понад 400 працівників. Інвестиції в даний проект складають близько 35 мільйонів доларів.[21]

Зв'язок[ред.ред. код]

Підприємства зв'язку:

Стільниковий зв'язок у місті представлений GSM-операторами: Київстар, МТС Україна, life:), Beeline; CDMA: PEOPLEnet, Інтертелеком; UMTS (3G): ТриМоб; WiMAX: FreshTel та Giraffe.

Фінанси[ред.ред. код]

Відділення Промінвестбанку у Білій Церкві

Торгівля та сфера послуг[ред.ред. код]

На території міста функціонують Київська регіональна торгово-промислова палата, 9 ринків, 144 магазинів продуктів харчування, 14 магазинів побутової хімії, понад 60 об'єктів роздрібної торгівлі, 16 спортмагазинів, понад 120 меблевою спеціальність, 7 — технікою спеціальною, 17 — тканини, фурнітура, пряжа, 46 магазинів чоловічого та жіночого одягу, 22 — ювелірних виробів, близько 10 торгових комплексів та центрів, такі як:

У місті представлені головні національні мережі супермаркетів як продовольчих і господарських товарів — «Фуршет», «Сільпо», «Велика Кишеня», «АТБ»,«Наш Край» так і побутової та професійної техніки, аудіо- та відеоелектроніки — «Фокстрот», Comfy, Ельдорадо, «Слонік-Електронік», «Frost». Діє місцева продуктова мережа маркетів «Леола».

У Білій Церкві працює понад 40 автозаправних станцій та комплексів, що є власністю великих операторів ринку «ТНК-BP», «Лукойл», «Укртатнафта», «WOG», «ОККО» тощо. Також, у місті близько 15 автосалонів, близько 56 магазинів, що спеціалізуються по автозапчастинам, 5 автошкіл, 26 автостоянок, гаражних кооперативів тощо.

Транспорт[ред.ред. код]

[Білоцерківський тролейбус маршрут № 3 на під'їзді до Соборної площі — центральної частини міста]

Через місто проходять автошляхи європейського значення: Чернігів — Бровари — Київ — Боярка — Глеваха — Біла Церква — Ставище — Жашків — Умань — Ульяновка — Любашівка — Жовтень — Одеса (E 95);також міжнародного Києв — Васильків — Біла Церква — Ставище — Умань — Ульянівка — Жовтень — Одеса (М 05); залізнична лінія Фастів — Миронівка.

У місті функціонують залізничний вокзал, що був відкритий у 1876 році та автостанція приміського сполучення. Також, у місті працює каса попереднього продажу авіаквитків — агентство повітряних сполучень «Kiyavia», що знаходиться по вулиці Вокзальна 22.

Міський транспорт[ред.ред. код]

Громадський транспорт представлений 5 тролейбусними маршрутами, та 24 — маршрутних таксі:[30]

Номер маршруту Маршрут Протяжність
№ 1 с.Фурси — Одеська траса 18.6 км
№ 2-а ст. Роток — Рибгосп 6.75 км
№ 3 Учгосп — Одеська траса 11.01 км
№ 4 площа Перемоги — ж/м Таращанський 7.69 км
№ 5 ст. Роток — ж/м Таращанський 6.96 км
№ 6 ж/м Піщаний — Гайок 8.30 км
№ 6-а ж/м Піщаний — урочище Товста 9.50 км
№ 7 4-ий мікрорайон — вул. Семашка 10.35 км
№ 10 (автобус) Парк ім. Шевченка — ур. Товста 6.28 км (нині не існує)
№ 11 ж/м Таращанський — Сухий Яр 9.91 км
№ 13 Гайок — Сухий Яр 9.59 км
№ 14 Залізничний вокзал — вул. Лісова 7.21 км
№ 15 вул. Січневого прориву — Бутвинський Яр 9.72 км
№ 16 Соборна площа — вул. Січневого прориву 10.16 км
№ 17 вул. Стаханівська — ХімБуд 12.22 км
№ 18 ХімБуд — Залізн. вокзал 12.01 км
№ 19 ст. Роток — Сухий Яр 11.53 км
№ 19-а ст. Роток — вул. Київська
№ 21 вул. Томилівська — вул. Семашка 13.13 км
№ 22 ст. Роток — Гайок 12.52 км
№ 25 вул. Славіна — Одеська траса 12.14 км
№ 26 супермаркет «Велика кишеня» — Залізн. вокзал 8.99 км

Комунальне підприємство «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» створено у 2000 році на базі «Білоцерківського авіаремонтного заводу» Міністерства оборони України.

КП «БВАК» розташовано у західній частині міста Біла Церква. Підприємство має:

  • Аеродром класу В(4D), занесений до Державного реєстру цивільних аеродромів України, з необладнаною ШЗПС розміром 2500×42 м, руліжними доріжками, стоянками для літаків, придатний до експлуатації вдень за правилами візуальних польотів.
  • Промисловий майданчик, розташований на відстані 0,5 км від аеродрому, з під'їзними автомобільними та залізничними шляхами; зі сховищем нафтопродуктів; з повною інфраструктурою для виконання робіт по продовженню ресурсу авіаційної техніки у двох корпусах ангарного типу, обладнаних стапелями, вентиляційними системами, освітленням і забезпечених усіма необхідними видами енергії.
  • Літакові ангари: один розміром 60×60 м, другий — 106×58 м. Роботи з продовження ресурсу виконуються на літаках ІЛ-76, АН-12, АН-72 (АН-74), АН-24(АН-26). У даний час технічне обслуговування на виробничих площах КП «БВАК» проходять як вітчизняні повітряні судна, так і судна з близького й далекого зарубіжжя.
  • На аеродромі КП «БВАК» базуються громадська організація "Білоцерківський аероклуб «Пілот» та ТОВ «Міжнародний авіаційний центр підготовки».[31]

Проблеми міста[ред.ред. код]

Основними проблемами міста є погана освітленість міста, погане дорожнє покриття[32] та значний рівень вуличної злочинності. Останньому фактору власне й сприяє погана освітленість міста. В темний період часу активізується діяльність хуліганів, які займаються вандалізмом. Нещодавно у місті було демонтовано світлофори на перехрестях, де є небезпека зіткнення. Береги річки Протоки стали гігантським смітником, який отруює повітря жителям масиву Леваневського та Залізничного селища. Невирішене питання з інфраструктурою, наприклад не існує залізничного переходу для жителів Томилівського масиву, що змушує дітей, які щодня ходять у загальноосвітню школу № 11 перетинати небезпечну (через часту непомітність потяга) ділянку полотна[33].

Громада міста не раз стикалась з різними експериментами міської влади. У 2008 році — це план будівництва електросталепрокатного заводу, який міг істотно погіршити екологічну ситуацію у Білій Церкві. Було проведено кілька референдумів, рішення яких не були взяті до уваги. На даний момент будівництво заморожено, але є можливість відновлення робіт. У 2011 році група мусульманських активістів (в основному представників азербайджанської та чеченської діаспори) розпочала процес побудови на місці нині зачиненої ЗОШ № 10 мечеті з мінаретами, не провівши консультацій з громадою міста. Громадські зібрання одноголосно виголосили недоцільність будівництва мечеті у Білій Церкві. Проте у Києві, а також міський очільник вважають це виявом ксенофобії[34].

Культура, дозвілля і спорт[ред.ред. код]

Театр, музика, кіно[ред.ред. код]

Біла Церква — найбільший культурний осередок Київської області. Своїм культурним потенціалом та досягненнями в галузі культури місто протягом багатьох років знаходиться в авангарді Київщини.

З 1933 року у місті засновано Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. Панаса Саксаганського, що розташований у пристосованій будівлі за адресою: провул. Клубний, буд. 1, м. Біла Церква. Вистави театру відбуваються майже повністю державною українською мовою, зрідка — російською.

Завдяки клопотанню директора і художнього керівника театру заслуженого діяча мистецтв України В'ячеслава Ускова, театру повернули ім'я обласного, яке було в нього до Німецько-радянської війни. Нині творчий колектив театру поповнився молодими акторами і режисерами — випускниками театральних ВНЗ Києва, Харкова й Івано-Франківська.[35]

Також, з 1924 року, в самому серці Білої Церкви на Замкові горі міститься у спеціально зведеній сучасній будівлі Білоцерківський краєзнавчий музей. Це значний міський і обласний осередок культури, науки та просвіти, у якому зібрано велика кількість пам'яток матеріальної та духовної культури Південної Київщини.

На базі музею щороку проводяться краєзнавчі читання, науково-практичні конференції різного рівня, присвячені визначним подіям історії та сучасності, друкуються їх матеріали[36].

Після реставрації у будівлі костьолу відкрито Будинок органної та камерної музики. Орган було встановлено 7 березня 1990 року чехословацькою фірмою «Rieger Kloss».[37] Він має механічну трактуру та електричну регістратуру (шлейфлада), три мануали, педальну клавіатуру, шість вільних і три готових комбінації, вальце, сорок регістрів. Загальна кількість труб — 2734[38].

Також у місті працюють три Палаци культури — ПК «Білоцерків МАЗ», ПК «Росава», ПК ТОВ «Інтер-ГТВ», кінотеатр ім. О.Довженка[39], 6 клубів, 13 бібліотек, 3 школи мистецтв, 4 музичні школи, центр творчості дітей та юнацтва «Соняшник», будинок художньої творчості, будинок юних техніків тощо.

У Білій Церкві — 24 колективи народної самодіяльності. Серед них — народний ансамбль танцю «Ровесник», ансамбль скрипалів молодших та старших класів ДМШ № 4, дитячий танцювальний колектив «Щасливе дитинство», чоловіча хорова капела, Муніципальний духовий оркестр тощо.

Проводяться фестивалі різних рівнів: «Веселка над Россю», «Музичні відкриття в Білій Церкві»[40], «Золота осінь», «Музичні зустрічі в Палаці Браницьких»[41], «Гніздо»,[42] «Поетична зима»,[43]"Різдвяні зорі",[44] «І Всеукраїнський фестиваль молодої режисури ім. Леся Курбаса».[45]

Парки[ред.ред. код]

У місті багато невеликих скверів та парків, що розташовані в історичному центрі. Важливу роль у культурному житті Білої Церкви відіграє здавна відомий Центральний Міський Парк Культури та Відпочинку ім. Т. Г. Шевченка (ЦМПК та В ім. Т. Г. Шевченка), якому в 2012 році виповнилося 80 років.[46] Також у центрі міста розміщений парк Слави.

На західній околиці розкинулась мальовнича «Олександрія».

Вздовж вулиці Клінічна розташовується парк «Будівельників», який раніше слугував військовий кладовищем. Зараз там функціонує міська ковзанка «Льодовий період» та споруджується церква.

У місті є 3 бульвари:

  • Бульвар 50-річчя Перемоги, що починається з мікрорайону «Піонерський», перетинає мікрорайони ДНС, «Вокзальна» та закінчується у центральній частині міста. Замикає бульвар Соборна площа;
  • Бульвар 1 Травня, біля машинобудівного заводу ТОВ науково-виробниче підприємство «БілоцерківМАЗ», тягнеться від Площі 1 травня до вулиці Павлюченко;
  • Комсомольський бульвар розташовується між 3-ім та 4-им мікрорайонами масиву Леваневського.

Спорт[ред.ред. код]

У місті Біла Церква є 2 футбольних клуби, які грають на Білоцерківському стадіоні «Трудові резерви».

  • Арсенал (Біла Церква) утворений у 2006 році та виступає в другій лізі чемпіонату України.
  • Рось (футбольний клуб) заснований у 1983 році. Колишні назви: «Динамо» Ірпінь (1983–1988), «Динамо» Біла Церква (1988–1992), «Рось» (1992–1994, 1996–1997), «Трансімпекс-Рось», «Рось-Трансімпекс», «Домобудівник», «Рігонда» (1997–2002). Сучасна назва з лютого 2002 року.
Спортивні заклади міста: баскетбольний клуб, 7-й спортивний клуб, федерація шахів, комітет з фізичної культури та спорту, спортивний клуб «Буревісник», дитячо-юнацький фізкультурно-спортивний клуб, 2 дитячо-юнацькі спортивні школи, 3 стадіони тощо.
Стадіон «Трудові резерви», вміщує 13 500 глядачів

З 1987 у місті Біла Церква відбувається Білоцерківський марафон, який наприкінці 1980-их — початку 1990-их років був чи не найсильнішим спортивним заходом на теренах колишнього СРСР.[47]

Старт-фінішна зона розташована недалеко від дендропарку «Олександрія». Сертифікована Міжнародною федерацією легкої атлетики траса пробігу проходить центральними вулицями міста. У рамках змагань проводяться також старти на дистанції-супутники для дорослих і для дітей.

З 1995 року на масиві Леваневського функціонує Київський обласний ліцей-інтернат фізичної культури і спорту (КОЛІФКС), який забезпечує розвиток спортивних здібностей та обдарувань дітей та молоді з метою підготовки спортсменів до національних збірних команд України з видів спорту.

З моменту відкриття 1 лютого 2008 року ковзанка «Льодовий період» стала улюбленим місцем відпочинку білоцерківців різних вікових категорій.[48] Розмір льодової ковзанки становить 27×54 м, що дозволяє проводити тренування з фігурного катання та хокею, а також використовувати льодову ковзанку як майданчик для проведення спортивних змагань.[49]

В рамках виконання національної програми «Хокей України» в 2012 році відкрито криту арену із штучним льодовим покриттям. Вміщує 450 глядачів. Також, льодова арена аналогічна тим, що були відкриті у Києві, Донецьку, Дніпропетровську та Калуші.

22 серпня 2013 року на масиві Піщаний був відкритий спорткомплекс «Зміна», де матимуть змогу тренуватись вихованці ДЮСШ «Зміна», займатись спортом усі охочі білоцерківці, а також проводитимуться обласні та загальнодержавні змагання.

Готелі[ред.ред. код]

Готель «Київ», розташований в історичному центрі міста на Торговій площі біля архітектурно-історичного комплексу Торгових Рядів(БРУМ)
У 2012 році відкрився сучасний чотиризірковий СПА-готель європейського типу «City Park Hotel» по центральній вулиці Ярослава Мудрого, 14

У місті досить розвинута готельна інфраструктура:


Біла Церква в кіно[ред.ред. код]

Пам'ятна дошка Рум'янцевій на місці зйомки сцени з бджолами у фільмі Королева бензоколонки

У Білій Церкві було знято сцени фільмів «Королева бензоколонки»[53], а саме сцена з бджолами на площі Шевченка, та «Владика Андрей» у дендропарку «Олександрія». На будинку, де знімалася сцена фільму «Королева бензоколонки» встановлено меморіальну дошку Надії Румянцевій.

У дендропарку «Олександрія» знімалися епізоди стрічки «Дорога на Січ». У фільмі можна побачити колонаду Луна, композицію Руїна і будинок адміністрації.

Також, у цьому дендропарку, восени 2012 року, знімався кліп на пісню Міки Ньютон «Не відпускай».

Біла Церква у літературі[ред.ред. код]

«

Тиха украинская ночь,
Прозрачно небо. Звезды блещут.
Своей дремоты превозмочь
Не хочет воздух. Чуть трепещут
Сребристых тополей листы.
Луна спокойно с высоты
Над Белой Церковью сияет
И пышных гетманов сады,
И старый замок озаряет
И тихо, тихо все кругом…

 »
  • Генрик Сенкевич «Вогнем і мечем»: «…Тому кожен, хто міг, тікав до Хмельницького, тікала навіть шляхта, коли іншого шляху до порятунку не було. Так що Хмельницький множив і множив свої сили, і якщо не одразу рушив у саме Річ Посполиту, якщо довго відсиджувався в Білій Церкві, то головним чином для того, щоб впровадити лад у ті невгамовні і дикі сили» та ін.[55]

Освіта та наука[ред.ред. код]

Загальна середня освіта[ред.ред. код]

Загальна середня освіта м. Біла Церква представлена 25 загальноосвітніми навчальними закладами: колегіумом, ліцеєм, двома гімназіями, п'ятьма спеціалізованими загальноосвітніми школами, тринадцятьма загальноосвітніми школами І-ІІІ ступенів, однією школою І ступеня, спеціальною загальноосвітньою школою та одним приватним навчально-виховним комплексом. У цих закладах у 2012/2013 н. р. навчається 18463 учні.

Білоцерківський колегіум Білоцерківської міської ради Київської області
Крім того у місті функціонують дві вечірні (змінні) загальноосвітні школи № 1 та 2, у яких навчається 582, з них 193 у вечірній школі № 2 (заклад при установі БВК № 35). Навчальний процес у загальноосвітніх навчальних закладах міста у поточному навчальному році забезпечують 1527 педагогічних працівників.

Навчання в одну зміну організовано у 21 закладі, що становить 95,4% учнів від їх загальної кількості.[57]

Також у 2008 році був відкритий перший у Київській області, Білоцерківський колегіум, який зайняв передові місця у місті. Вже в 2010 році з нього були випущені перші випускники.[58]

Вища освіта[ред.ред. код]

У Білій Церкві функціонують 16 вищих навчальних закладів та 1 підготовчі курси (Інститут економіки та права «Крок»). В них навчаються 14034 студента. Серед них 3250 першокурсників.

Наукові установи

Вищі заклади освіти ІІІ та IV рівнів акредитації

Вищі заклади освіти ІІ-го рівня акредитації

  • Білоцерківський коледж фінансів обліку та аудиту Національної академії статистики обліку та аудиту — вулиця Г.Ковбасюка, 15.

Вищі заклади освіти І-го рівня акредитації

Релігія[ред.ред. код]

У місті зареєстрованих понад 30 релігійних громад, у тому числі 10 громад УПЦ, римо-католицька церква, єврейська громада, мусульманська громада та інші. Є 5 церков, каплиця, жіночий монастир Святої рівноапостольної Марії-Магдалини, 4 молитовні будинки.

Біла Церква — центр Білоцерківської єпархії Української православної церкви До УПЦ відносяться наступні храми: Спасо-Преображенський кафедральний собор, Церква святої Марії Магдалини та Храм-каплиця святого великомученика Георгія Побідоносця.

Preobrazhensky sobor.jpg
Церква Марії Магдалини.jpg
Микільська церква (Біла Церква).jpg
Храм-каплиця Георгія Побідоносця Б Церква (1).jpg

Біла Церква також має парафію Різдва Христового Української греко-католицької церкви[59], яка поки що не має власного храму, однак проект якого вже існує (проект виконав архітектор Бабич Юрій Іванович)[60]. 18 квітня 2008 спроба греко-католиків освятити ділянку землі під будівництво храму закінчилася протистоянням із прибічниками московського патріархату[61].

Медицина[ред.ред. код]

Медична інфраструктура представлена 8 лікарняними установами, 10 поліклініками, у тому числі 3 стоматологічними поліклініками, реабілітаційним центром для дітей з церебральним паралічем, психоневрологічним диспансером, санаторій-профілакторієм „Діброва“, територіально-медичним об'єднанням.

Медичні заклади міста[ред.ред. код]

Міська лікарня № 2.jpg
Білоцерківська міська дитяча поліклініка.jpg
Санаторій Діброва (Біла Церква) фото.jpg

Пам'ятки історії та архітектури[ред.ред. код]

Китайський місток у дендропарку „Олександрія“
Пам'ятник Тарасу Шевченку, що неодноразово відвідував Білу Церкву та дендропарк „Олександрія“ в історичному центрі міста.

Музеї[ред.ред. код]

  • Дендропарк „Олександрія“. Тут експонується унікальна колекція 15 скульптур з білого мармуру відомих італійських майстрів XIX ст[63].
  • Краєзнавчий — Соборна пл., 4. Значний центр міський і обласний осередок культури, науки та просвіти, у якому зібрана велика кількість пам'яток матеріальної та духовної культури Південної Київщини.
  • Космонавтики ім. льотчика-космонавта П.Поповича — вул. Павліченко, 26 — більше не існує, згорів на початку 2008 р.;
  • Електричного зв'язку — бульв. 50-років Перемоги, 23/1.

Археологічні пам'ятки[ред.ред. код]

  • 3 кургани ІІІ тис. до н. е. — початку ІІ тис. н. е.;
  • Палієва гора — поселення пеньківської культури (VI–VII ст. н. е.);
  • Руське городище ХІІ-ХІІІ ст.;
  • Замкова гора і її округа — дитинець (замок і посад) містечко Юр'єва — Білої Церкви ХІ-XVIII ст.[64]

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

Пам'ятники[ред.ред. код]

ЗМІ[ред.ред. код]

Друковані ЗМІ

  • „Замкова гора“;
  • „Юр'ївська земля“;
  • „Новини Київщини“;
  • „Спортивна Київщина“;
  • „Тема“;
  • „Копейка“;
  • „Майдан-Брок“;
  • „Гриф“;
  • „Главная“;
  • „Сім'я“;
  • „Громадська думка“.

Телебачення

  • ТРК „Бест“, працює з 1991 року/М1 26 ТВК;
  • ТРК „Крокус-1“ (кабельне);
  • „Україна“ 23 ТВК ;
  • „НТН“ 44 ТВК ;
  • „5-й канал“ 36 ТВК ;
  • „Мега“ 54 ТВК

Радіо

Радіостанція Частота
[план (прорахована частота)] FM 88.8
[план (прорахована частота)] FM 91.9
Авторадіо Україна FM 102.3
Русское радио Україна FM 102.8
Стильне радіо «Перець Fm» FM 103.8
Радіо Net FM 104.3
[план (прорахована частота)] FM 105.3
Хіт Fm FM 105.7
Ретро Fm FM 106.2
Українське Національне радіо 1-й канал FM 106.8
[план (прорахована частота)] FM 107.2
Kiss Fm FM 107.6

Тарас Шевченко в Білій Церкві[ред.ред. код]

Тарас Шевченко був у Білій Церкві кілька разів. У 1845 році він приїжджав сюди, щоб оглянути відомий своєю красою парк «Олександрія» і познайомитися з історією та архітектурними пам'ятками міста.

Згадки про Білу Церкву є в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали».

Зараз іменем Тараса Шевченка названо міський парк, площу, одну з центральних вулиць і школу. В парку «Олександрія» на честь відвідання його Шевченком встановлено меморіальну дошку.[65]

Особи, пов'язані з Білою Церквою[ред.ред. код]

Тут народилися[ред.ред. код]

Пам'ятна дошка Шолому Алейхему на приміщенні книжкової фабрики
Пам'ятна дошка Паустовському К. Г. на приміщенні кінотеатру ім. Довженка

Жили й працювали[ред.ред. код]

Білоцерківські старости[ред.ред. код]

Міста-побратими Білої Церкви[ред.ред. код]

Біла Церква є членом міжнародної асоціації «Всесвітня федерація поріднених міст»[69],

Прапор країни Місто, регіон Країна Документ про співпрацю Дата підписання документу
Росія Ногінськ Російська Федерація Договір «Про співпрацю адміністрації Ногінського району м. Ногінська і Білоцерківської міської ради народних депутатів» 10 квітня 1996 р.
КНР Сіньчжоу Китайська Народна Республіка Договір «Про основних напрямах співпраці між м. Сіньчжоу, провінція Хубей, КНР і містом Біла Церква, Київська область України» 3 жовтня 1997 р.
Грузія Сенакі Республіка Грузія Договір «Про співробітництво між мерією м. Сенакі (Грузія) та Білоцерківською міською радою (Україна)» 2 жовтня 1997 р.
Білорусь Борисов Республіка Білорусь Договір «Про основні напрями співробітництва м. Борисова Мінської області Білорусі та м. Біла Церква Київської області України» 3 жовтня 1998 р.
Польща Островець-Свентокшиський Республіка Польща Угода «Про співробітництво між містами Островець Свентокшискі (Польща) та Білою Церквою (Україна, Київської області» 5 травня 2001 р.
Україна Кременчук Україна Угода «Про співробітництво адміністрації міської ради м. Кременчука та Білоцерківської міської ради» 5 травня 2001 р.
Україна Львів Україна Угода «Про співробітництво адміністрації міської ради м. Львова та Білоцерківської міської ради» 7 жовтня 2014 р.
Словаччина Пухов Словацька Республіка Договір «Про співпрацю і партнерство між містами Біла Церква (Україна) та м. Пухов (Словаччина)» 11 вересня 2004 р.
Росія Подольськ Російська Федерація Договір «Про встановлення партнерських відносин між містом Подольськ (Російська Федерація) та містом Біла Церква (Україна)» 30 квітня2007 р.
Польща Тарнув Республіка Польща Договір «Про партнерську співпрацю між Гміною міста Тарнува в Республіці Польща та міською радою міста Біла Церква в Україні» 7 вересня 2007 р.
Україна Солом'янський район Україна Договір «Про співробітництво між Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією та Білоцерківською міською радою». 20 червня 2009 р.
Чорногорія Бієло-Полє Чорногорія Декларація «Про партнерство між містами Біла Церква (Україна) та Бієло Полє (Чорногорія)» 4 лютого 2011 р.
Литва Вільнюс Литовська республіка Протокол про наміри між містами Вільнюс (Литовська республіка) та Біла Церква (Україна) 13 вересня 2011 р.
Греція Ітеа Греція Угода про партнерську співпрацю між містами Біла Церква та Ітеа (муніципалітет міста Дельфи, Фокіда, Греція) 18 вересня 2013 р.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. Чисельність населення на 1 липня 2014 року Головне управління статистики у Київській області
  2. Сторінки давнини Біла Церква — історико-архітектурний нарис
  3. Біла Церква Топонімічний словник України
  4. Походження назв міст і сіл — реферат Studentbank
  5. Краєзнавчі читання імені П. Г. Лебединцева (II). 23 квітня 1998 року. — Біла Церква: Мустанг, 1998. — С. 7-29.
  6. Чернецький Є. А. — Історія Білої Церкви: події, постаті, життя. — Біла Церква: Видавець Пшонківський О. В., 2012. — С. 11-12.
  7. Інвестиційний паспорт міста Біла-Церква (pdf) Інвестиційний портал Київської області
  8. Біла Церква: Шлях крізь віки: Іст. нарис./ П. І. Юхименко, А. І. Гай, Е. В. Репрінцев та ін. — Біла Церква.: Буква, 1994 — С. 324–325.
  9. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 227
  10. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР… с. 227
  11. Туризм по регионам: Белая Церковь УкрТуризм
  12. Kyyivs'ka: largest cities and towns and statistics of their population Сайт World Gazetteer
  13. Ukraine — historical demographical data of the urban centers Сайт Populstat
  14. Єврейська спадщина Білої Церкви//Сайт Україна Інкогніта
  15. Біла Церква // Сайт «Тут був я»
  16. http://makar4uk.blogspot.com/
  17. Біла Церква Інформаційно-пізнавальний портал: Київська область у складі УРСР
  18. Біла Церква: Галузева структура промисловості Сайт міста Біла Церква
  19. Публічне акціонерне товариство «Білоцерківський консервний завод» Сайт Україна сьогодні: каталог провідних підприємств України
  20. Про компанію Сайт quality.mcdonalds.ua
  21. Завершилось строительство завода Mareven Food Ukraine в г. Белая Церковь, Украина. Сайт Mareven Food
  22. http://www.diawest.com/shops/view/47/
  23. Сайт ТРЦ «Вега»
  24. http://wikimapia.org/24379528/ru/ТРЦ-«Апельсин»/ ТРЦ «Апельсин» (Біла Церква) 2011] Сайт Wikimapia
  25. Сайт «Вухо Ком»
  26. http://shop.guru.ua/belaya_cerkov/tc/387 Сайт ГуРу
  27. Сайт фабрики вікон «Вітрал»
  28. Журнал «Бізнес новини»
  29. Белка Ком
  30. Біла Церква //Сайт «Маршрутка»
  31. Комунальне підприємство «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» Сайт Асоціації «Аеропорти України» цивільної авіації
  32. http://bila-tserkva.net/index.php?newsid=564
  33. На Київщині через відсутність залізничного переходу люди гинуть під потягами //ТСН
  34. В Білій Церкві збудують білу мечеть// Ідейне об'єднання «За національне та соціальне визволення»
  35. http://bc-teatr.com/?page_id=3405
  36. Офіційний сайт Білоцерківського краєзнавчого музею
  37. http://www.organy.lviv.ua/cgi-bin/index.cgi?7
  38. Офіційний сайт комунального закладу Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський Будинок органної та камерної музики»
  39. Офіційна сторінка кінотеатру імені Довженка
  40. Про ІІІ молодіжний фестиваль «Музичні відкриття в Білій Церкві» // Офіційний веб-сайт Київської ОДА
  41. Газета «Тема» від 02.06.2011
  42. Офіційна сторінка фестивалю «Гніздо»
  43. Веб-сторінка Національної парламентської бібліотеки
  44. http://bc-rada.gov.ua/node/2095
  45. Відкриття І Всеукраїнського фестивалю молодої української режисури ім. Леся Курбаса // Офіційний веб-сайт Білоцерківського академічного обласного музично-драматичного театру ім. П. К. Саксаганського
  46. Білоцерківському Парку культури 80 років Сайт бліц-новин: «Майдан-Брок», «ТЕМА», «Наш Городок»
  47. Білоцерківський марафон Сайт Федерації легкої атлетики України
  48. Льодова ковзанка «Льодовий період», м. Біла Церква Сайт WM Ukraine
  49. Льодова ковзанка «Льодовий період» (м. Біла Церква) Сайт Льодові ковзанки України
  50. City Park Hotel — Bila Tserkva Сайт Hotel.info
  51. «Трактиръ» лучшие кулинарные традиции Гостинично-ресторанный комплекс «Трактиръ»
  52. Готелі Білої Церкви Туристичний портал України
  53. Сцена з 0:12:00 по 0:13:27
  54. Літературна Біла Церква: анотований інформаційно — бібліографічний список / Білоцерківська міська централізована бібліотечна система; Центральна бібліотека для дітей; Відділ методичної та бібліографічної роботи. — Біла Церква. −2007.
  55. Uciekał też kto mógł do obozu Chmielnickiego, uciekała nawet i szlachta, gdy innego środka ocalenia nie było. Dzięki temu, Chmielnicki rósł w siły, i że nie zaraz ruszył w głąb Rzeczypospolitej, że leżał długo w Białocerkwi, to przeważnie dlatego, by ład w te rozhukane i dzikie żywioły wprowadzić. — Вогнем і мечем, том 2, розділ 10.
  56. http://lib.rus.ec/b/401734/read
  57. Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради
  58. Головна сторінка Сайт Білоцерківського колегіуму Білоцерківської міської ради Київської області
  59. Головна сторінка Сайт Парафії Різдва Христового м. Біла Церква
  60. Збудуймо храм — Парафія Різдва Христового м. Біла Церква — УГКЦ
  61. Уніати намагалися звершити протизаконне освячення місця під будівництво свого храму — Прес-служба УПЦ МП, 20.05.2008.
  62. Мережа закладів охорони здоров'я міста Біла Церква Сайт Управління охорони здоров'я Білоцерківської міської ради. Міський центр медичної статистики „Медінстат“
  63. http://dkrp-kyivobl.gov.ua/Next_1/excourse_tour_1.htm
  64. http://bila-cerkva.osp-ua.info/ch-4_fl-cultura.html
  65. Шевченківський словник: У двох томах / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — К.: Головна редакція УРЕ, 1978.
  66. Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 3. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740.— 888 s.— S. 171 (пол.)
  67. Franciszek Mincer. Lubomirski Konstanty Jacek h. Szreniawa (ok. 1620–1663) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1973.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom ХVIII/1, zeszyt 76.— S. 31. (пол.)
  68. Мniszchowie (01) (пол.)
  69. Офіційний сайт Білоцерківської міської ради. Міста-побратими

Джерела[ред.ред. код]

  • Фундуклей И. Статистическое описание Киевской губернии. СП, 1852.
  • Пухилевич Л. И. Сказание о населенных местностях Киевской губернии. К., 1864.
  • Костомаров Н. Поездка в Белую Церковь. «Киевская старина». К., 1882, т. II.
  • Андриевский М. Летописный город на Роси. «Киевская старина». К., 1883, т. VII.
  • Справочная книга под. редакцией А. И. Ярошевича. Весь юго-западный край. К., 1906, 1913.
  • Салатич А. К. Пар «Олександрія» в Білій Церкві. К., вид-во АН УРСР, 1949.
  • Павловський О. Г., Перехрестов В. Д., Трембовельський В. Т., Черевченко В. М. Минуле і сучасне міста Білої Церкви. Біла Церква, 1957.
  • Грисюк М. М., Дерій І. Г., Антонов М. М., Олійник М. Н. Дендрологічний парк «Олександрія». К., вид-во АН УРСР, 1961.
  • Срібняк М. Л., Федотов В. М. Біла Церква: історико-архітектурний нарис. — К.: Будівельник, 1966 р. — 52 с.
  • Вирський Д. С. Біла Церква // Енциклопедія історії України: Том 1: А–В / Редколегія: В. А. Смолій (голова) та інші. НАН України. Інститут історії України. — Київ: Видавництво «Наукова думка», 2003. — 688 с.: іл. — с. 273.
  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  • Павловський О. Г. та ін. Минуле та сучасне міста Біла Церква. — Біла Церква, 1957.
  • П. І. Юхименко, А. І. Гай, Е. В. Репрінцев та ін. Біла Церква: Шлях крізь віки: Іст. нарис. — Біла Церква.: Буква, 1994 — С. 384.
  • Чернецький Є. Історія Білої Церкви: події, постаті, життя. — Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2012. — 448 с.: іл.
  • Чернецький Є. Нащадки рицарів із Савиць: Савицькі герба Сліповрон у Київській губернії. — Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський, 2012. — 120 с.
  • Бліц-довідник 2011: підприємства та установи м. Біла Церква та району — Біла Церква: РІА «Бліц», 2011.— 110 с.

Посилання[ред.ред. код]