Біла Церква

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Біла Церква
Bila Tserkva gerb.svg Flag of Bila Cerkva.svg
Герб Білої Церкви Прапор Білої Церкви
Bila Tserkva Montage.png
Біла Церква на мапі України
Біла Церква на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Київська область
Район/міськрада Білоцерківський район
Рада Білоцерківська міська рада
Код КОАТУУ 3210300000
Засноване 1032
Перша згадка 1115
Магдебурзьке право 1589
Населення 211,1 тис. осіб(1 січня 2015)[1]
Площа 33,7 км²
Густота населення 6268,3 осіб/км²
Поштові індекси 09100-09117
Телефонний код +380-456(3)
Координати 49°47′44″ пн. ш. 30°07′00″ сх. д. / 49.79556° пн. ш. 30.11667° сх. д. / 49.79556; 30.11667Координати: 49°47′44″ пн. ш. 30°07′00″ сх. д. / 49.79556° пн. ш. 30.11667° сх. д. / 49.79556; 30.11667
Водойма р. Рось, Протока
Назва мешканців білоцерківець, білоцерківці, білоцерківчанка
Міста-побратими Бієло-Полє, Борісов, Вільнюс, Ітеа, Каунас, Кременчук, Ногінськ, Островець-Свентокшиський, Подольськ, Пухов, Сенакі, Сіньчжоу, Солом'янський район Києва, Тарнув
День міста друга субота вересня
Номери автомобілів 10, АІ (старі КХ, МІ)
Відстань
Найближча залізнична станція Біла Церква, Роток
До обл./респ. центру
 - фізична 78,8 км
 - залізницею 96,5 км
 - автошляхами 85,3 км
До Києва
 - фізична 78,8 км
 - залізницею 96,5 км
 - автошляхами 85,3 км
Міська влада
Адреса 09100, м. Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого,19
Веб-сторінка Білоцерківська міськрада
Міський голова Василь Савчук

Бі́ла Це́рква (літопис. Юрьев, Гюргев, Святой Георгий на Руси) — місто в Україні, значний економічний, культурний та освітній центр Київщини, розташований за 80 км на південь від Києва на річці Рось.

Вперше назва «Біла Церква» згадується в Іпатіївському літописі 1115 року. У літописі говориться, що місто лежало в центральній частині Поросся. Через нього проходили торговельні шляхи на Київ, Вінницю на близькосхідні та західні країни[2].

Топоніміка[ред.ред. код]

Щодо походження назви міста існує кілька версій. Білу Церкву було збудовано як фортецю у 1032 р. Великим князем Київським Ярославом Мудрим. Фортецю було названо християнським іменем князя — Юр'єв. У 1050 р. він спорудив на Замковій горі єпископську церкву. Поставлена високо на горі, церква стала помітною прикметою поселення. місто будували як фортецю Київської Русі проти кочівників (половців, печенігів та ін.) Також, навколишні мешканці називали церкву білою, а коли татари знищили Юр'єв, то нове місто, яке відбудовувалося на згарищах, дістало назву «Біла Церква»[3].

Географія[ред.ред. код]

Місто розташоване на південному заході Київської області, займає вигідне географічне положення: поруч із ним проходить автомагістраль E95 (Санкт-Петербург—Київ—Одеса).

Відстань до столиці України — міста Київ становить 84 км, відстань до столиці Російської Федерації — Москви становить 950 км, до столиці Чеської Республіки — Праги становить 1020 км, до столиці Республіки Польща — Варшави становить 800 км. Відстань до аеропорту м. Бориспіль становить 120 км.

Близькість до Києва, зручне транспортне сполучення, розвинута соціально-економічна інфраструктура у комплексі з ландшафтними і природними умовами надають місту значної інвестиційної та туристичної привабливості[4].

В геологічному відношенні територія краю розміщена на Українському кристалічному щиті (УКЩ). В зональному відношенні це перехідна зона від лісу до степу — лісостеп.

У межах міста сформувались основні типи ґрунтів: чорнозем типовий, чорнозем опідзолений, сірий лісовий ґрунт, дерново-опідзолистий, лугово-чорноземний, дерновий і болотний. У краї сильно виражені процеси ерозії ґрунтів, які виникають під впливом зовнішніх умов: розмивання талими і дощовими водами, вивітрювання, спровоковані і прискорені неправильним розорюванням схилів.

Край багатий на різні корисні копалини, які мають промислове значення. Серед них переважають родовища будівельних матеріалів. В Білоцерківському районі добувають граніти, гнейси, мігматити, пегматити. Використовують у вигляді буту і щебеню, для кладки стін, для будівництва тротуарів, дорожнього покриття. Пегматити є комплексним джерелом мінеральної і польово-шпатової сировини.

Під Білою Церквою є великі поклади глинистих порід, які використовуються в цегельно-черепичній промисловості, також є будівельні піски.

З горючих корисних копалин у Білоцерківському районі є торф, який в сільському господарстві використовуються також як добриво. В Білій Церкві знаходяться джерела радонових вод[5].

Річка Рось у центральній частині міста

Головною водоймою є річка Рось, яка 16 км протікає здебільшого південною частиною міста, відокремлюючи центральні райони від Заріччя (сучасні Заріччя та житлові масиви Піщаний і Таращанський). Річка Протока тече Білою Церквою 9,6 км і впадає в Рось. А в урочищі Сухий Яр є Сухоярський струмок довжиною 9,6 км. Через Рось у межах міста прокладені 4 мости: 2 пішохідні (Дерев'яний міст та Зарічанська гребля) та 2 автомобільних. Річку Протоку перетинає значна кількість маленьких містків різноманітної конструкції.

Історія[ред.ред. код]

XI-XVI століття

Місто засноване 1032 року київським князем Ярославом Мудрим. На час заснування називалося Юр'їв (Гюргевъ) згідно з християнським іменем Ярослава Мудрого — Юрій (Георгій).

Початок ХІ століття позначився безнастанними набігами печенігів на південні окраїни Київської держави. У результаті кордони Русі були відсунуті на північ — до берегів Стугни. В 1017 році київський князь Ярослав Мудрий завдав поразки печенігам і відтіснив їх на південь. Для зміцнення південних рубежів держави вздовж Росі у 1032 році було розпочато будівництво оборонної лінії — системи сторожових фортець, сполучених між собою величезними насипами та ровами.

Саме у 1032 році з'явились Корсунь, Богуслав, Стеблів, Володарка (літописний Володарев) та інші населені пункти Поросся. І саме в той рік на скелястому лівому березі Росі з'явився військово-феодальний замок, що отримав назву Юр'їв (на честь християнського імені Ярослава Мудрого — Юрій). Замок згодом «обріс» містечком, яке в кінці ХІ століття стало кафедральним центром Пороської єпархії.

Серцем міста була гора з розміщеним на ній дитинцем (замком). Також на горі стояв білокам'яний собор — обов'язковий атрибут єпархіального центру.

Юр'їв жив у постійній напрузі. Набіги печенігів змінились натиском половців, а згодом — монголо-татар. Місто було кочівникам «як кістка у горлі», постійно заважаючи їх походам на північ. Не раз його руйнували вщент. Востаннє Юр'їв пав у руїнах в ХІІІ столітті. Пав для того, щоб відродитися з новою назвою — Біла Церква.

Спалений кочівниками Юр'їв залишив по собі лише високий напівзруйнований єпископський собор. Ця споруда, збудована з білого каменю, довгий час служила переселенцям орієнтиром серед густих і диких лісів, що вкривали у той час долину Росі. Саме тому місце, де стояв собор, а згодом і місто, що постало з руїн князівського Юр'їва на скелястому березі, отримало назву Біла Церква.

Собор, якому місто завдячує своєю назвою зник в урагані історичних подій, зараз ніхто, здається, не скаже, ким і коли його було зруйновано. Під час археологічних розкопок, проведених вже у ХХ столітті, на Замковій горі було знайдено залишки цієї споруди.

У 1362 році Біла Церква разом з Київським князівством була приєднана до Литви, а після Люблінської унії (1569 року) увійшла до складу Речі Посполитої. Містечко стало центром староства (адміністративна одиниця в Польщі) та набуло значення найважливішого стратегічного пункту на півдні держави. У 1589 польський король Сигізмунд ІІІ затвердив привілеї міста на сеймі у Варшаві, надавши Білій Церкві та його жителям Магдебурзьке право.

У середині XVI століття для захисту держави від татар у Білій Церкві було побудовано замок, в якому знаходився постійний польський гарнізон, що налічував до 2 тисяч солдат і офіцерів. Гора, на якій колись був розміщений замок називається Замковою. Перший замок в Білі Церкві був збудований в 1550 київським воєводою князем Семеном Пронським, так як місто знаходилося на Чорному шляху, яким йшли татари і його потрібно було обороняти. Саме місто було також укріплене палісадом. В 1570 замок був значно знищений. Князь Василь Острозький зміцнює та перебудовує замок.

Кінець XVI століття вперше зробив Білу Церкву відомим містом на всю Річ Посполиту. Цьому посприяло повстання міщан, розгніваних відміною старостою, Янушем Острозьким, Магдебурзького права у місті. У 1589 році вони захопили замок зі зброєю та боєприпасами і майже рік утримували місто в своїх руках.

У 1591 році саме захопленням білоцерківського замку почалося селянсько-козацьке повстання, яке започаткувало період постійних війн між Україною та Польщею. На чолі повстання став Христофор (Криштоф) Косинський.

У 1616 в місті було 300 дворів міщан і 300 козацьких.

XVII-XVIII століття

У 1651 році Богдан Хмельницький підписав Білоцерківський мирний договір з польським урядом після невдалої для селянсько-козацьких військ Берестецької битви

У часи Визвольної війни 1648-57 років Біла Церква, яка була на той час досить значним містом — центром староства та полку і мала понад 1000 дворів, стала одним з найважливіших опорних пунктів козацького війська. Довгий час Богдан Хмельницький з основними своїми силами перебував в Білоцерківському замку, розсилаючи звідси по всій Україні заклики до боротьби. 18 (28) вересня 1651 року тут було укладено угоду між польсько-шляхетським урядом і гетьманом Богданом Хмельницьким, яка отримала назву — Білоцерківський договір.

У 1663 році під час битви між польським військом і загонами Івана Сірка замок у Білій Церкві майже зруйнували. Але вже наступного року його відбудували знову, укріпивши за найсучаснішими правилами фортифікаційної техніки — він став практично неприступним. Його не змогли взяти ні війська Івана Брюховецького в 1665 році, ні Петра Дорошенка у 1667, 1669 та 1672 роках.

Із 1660 року Біла Церква поперемінно належала то Московському царству, то Речі Посполитій, деякий час Поросся навіть було нейтральною територією. У 1667 році комендант Ян Стахурський збудував в Білій Церкві костьол та монастир св. Георгія.

З 17041709 рр. Біла Церква була резиденцією Українського гетьмана Івана Мазепи

Початок XVIII століття в Україні позначився великим повстанням козаків під проводом білоцерківського та фастівського полковника Семена Палія проти Польщі. Палій у 1702 році з 10-тисячним загоном взяв у облогу Білу Церкву. Після декількох невдалих штурмів полковник вдався до хитрощів — взявши у полон коменданта, він примусив замок капітулювати. Місто стало центром повстання, до нього потяглися знедолені селяни з усіх-усюд. Населення Білої Церкви в той час сягнуло 70 тисяч, замок постійно укріплювався. У 1703 році полякам вдалося приборкати повстання, і того ж року Правобережжя окупували російські війська. Палія було заарештовано й вислано до Сибіру (далеко не останню роль відіграв у цьому гетьман Мазепа).

Іван Мазепа народився поряд з Білою Церквою в родовому помісті — селі Мазепинці — і вважав цей край своєю батьківщиною. У 1703 році він оселився у замку й надумав зробити місто своєю власністю. У Білоцерківському замку гетьман почував себе у цілковитій безпеці. Саме тут пройшла значна частина його життя — тут він нажив левову частку своїх капіталів і став одним з найбагатших феодалів у Європі, тут скарав Кочубея та Іскру. За деякими джерелами у Білоцерківському замку було знайдено скарбницю гетьмана.

Іван Мазепа скеровував значну частину прибутків від своїх 20 тисяч маєтків на будівництво культових споруд. По всій Україні звів він цілу низку пишних чудових церков у стилі українського бароко (козацьке). У 1706 році зведення великої кам'яної церкви почав Мазепа на батьківщині — у Білій Церкві. Криваві події 1708 року та подальша передача міста Польщі так і залишили цю споруду недобудованою. До наших днів дожила лише частина тієї церкви, що має назву Микільська.

У березні 1711 почалась облога Білої Церкви армією гетьмана Пилипа Орлика, під час його походу на Правобережжя проти російської влади. Місто було добре укріплено, у ньому перебував російський гарнізон. Фортеця була добре забезпечена всім потрібним для тримання облоги, тому армії Орлика не вдалося її зайняти. Ця невдача та, як наслідок, зрада татар, призвела до краху всієї військової операції гетьмана.

У 17111712 рр. за наказом російської влади більшу частину козаків та цивільних мешканців міста було силою переселено на територію між Ірпенем та Дніпром під час згону населення Правобережної України на Лівобережну.

1743 староста Станіслав Яблоновський збудував в Білій Церкві костел та монастир єзуїтів.

План Білої Церкви у 1769 році

Впродовж XVIII ст. Біла Церква часто була свідком народних повстань, вінцем яких стала Коліївщина. Під час повстання місто, в якому перебував гарнізон московської регулярної армії, штурмували козаки Микити Швачки, Андрія Журби та Івана Бондаренка[6]. За придушення Коліївщини великий коронний гетьман Ксаверій Браницький в 1774 році отримав одну з найбагатших у Речі Посполитій королівщин — Білоцерківське староство. Наприкінці 1778 р. він вступив у володіння цими маєтками, які відтоді називалися Білоцерківським графством, та збудував тут згодом палац.

1793 році місто приєднали до Росії. На довгі часи (до XX століття) Білоцерківщина стала вотчиною сім'ї Браницьких.

Біла Церква і «Олександрія» були дійсним герцогством з двором, з величезною кількістю людей, котрі харчувалися навколо двору, з великими конюшнями породистих коней, з полюваннями, на які з'їжджалася вся аристократія Південно-Західного краю" — ось що писав про часи Браницьких у Білій Церкві Микола Бердяєв в своєму «Самопізнанні».

Браницькі мали неоднозначний вплив на свою головну резиденцію. Вони зробили Білу Церкву містом, яке втратило будь-яке адміністративне значення для держави. За наказом Катерини ІІ і не без «указки» Браницьких замок було зруйновано, Білоцерківське староство ліквідували, повітовий центр перенесли до Василькова, місто з казенної власності перейшло у особисту.

XIX-XX століття

У 1806 році Браницькі уклали договір з єврейською общиною, якій дали дозвіл на поселення і будівництво у місті. Євреї принесли у Білу Церкву велику торгівлю і ремесло. В 1809-14 роках Браницький у центрі міста звів торгові ряди, чим стимулював подальше розселення євреїв у Білій Церкві та зумовив докорінну зміну етнічного складу міського населення.

У 1918 році Біла Церква знову у повний голос заявила про себе. В цьому місті згуртувалась велика сила, яка згодом сколихнула всю Україну.

«Ще у вересні ніхто в Місті (Києві) не уявляв собі, що можуть спорудити три чоловіка, які мають талант з'явитися вчасно, навіть в такому нікчемному місці, як Біла Церква» — ці образливі для Білої Церкви слова з «Білої гвардії» Михайла Булгакова стосуються Торопця, Петлюри та Винниченка і зайвий раз підтверджують той факт, що саме це місто відіграло провідну роль у створенні Директорії Української Народної Республіки.

Зусиллями Євгена Коновальця у серпні-вересні 1918 року в Білій Церкві було засновано Окремий Загін Січових Стрільців.[7]

В листопаді 1918 року в Білій Церкві почалося збройне повстання під керівництвом Симона Петлюри та Володимира Винниченка. Тут відбувалося формування основних сил Директорії. Тут вперше було надруковано повідомлення про відновлення влади незалежної УНР.

Більше місяця місто над Россю було штабом сил повстанців — фактично другою столицею України. Саме звідси вирушило 60-тисячне військо, яке 14 грудня 1918 року взяло Київ, який знаходився під контролем військ гетьмана Скоропадського (переважно етнічних росіян).[8]

У серпні 1921 року у місті була утворена Козача Рада Правобережної України.

Під час Другої світової війни в районі Білої Церкви в листопадігрудні 1943 р. відбувалися запеклі бої, в яких війська Першого Українського фронту розгромили німецькі військові частини і створили умови для оточення і знищення німецького угруповання в Корсунь-Шевченківській операції 1944 р.

Довгий час Біла Церква була звичайним провінційним містечком, аж доки в 1972 році тут не побудували промисловий гігант «Білоцерківшину». Саме тоді в місті почали рости промислові підприємства — воно перетворилося на значний індустріальний центр, один з найпотужніших вузлів хімічної промисловості України.

В 70-х роках бурхливо почало зростати населення міста — за два десятиліття воно збільшилось майже на сто тисяч. Після аварії на ЧАЕС місто прийняло понад 1700 переселенців з зони відчуження. Територія була віднесена до 4-тої зони радіаційного забруднення. Але цю зону відмінили 28 грудня 2014 р. через зміну Верховною Радою України ст. 2 ЗУ «Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи»). Зону відмінили по всій країні. А з нею і майже всі пільги.

Сучасний етап

Сучасна Біла Церква — місто із понад 200-тисячним населенням, розкинулася в долині Росі, по обидва її боки. З правого борту долини відкривається прекрасна панорама міста (виїзд з Білої Церкви у таращанському напрямку): передній план охоплює комплекс дач місцевих олігархів. Далі простягається один з нових мікрорайонів багатоповерхової забудови — Таращанський масив. Найнижча частина долини Росі зайнята районом приватної забудови. Приватний сектор Білої Церкви зовсім не схожий на сільський — тут немає значних «городніх» просторів. Середні за розмірами, переважно цегляні, будиночки туляться близенько один біля одного й оточені тісними, затишними двориками. Дальній план панорами займає суцільна багатоповерхова забудова, над якою подекуди вистромлюються труби численних підприємств.

На сході міста розкинувся великий промисловий вузол. Крім «Росави» тут розташовані заводи гумотехнічних та азбестотехнічних виробів, механічний, шинний № 2, Білоцерківська ТЕЦ та інші підприємства. Більша частина працездатного населення Білої Церкви працює саме тут.

У 2012 році відбулась непересічна подія в житті міста, адже саме тоді білоцерківці святкували 980-річчя від дня заснування міста Білої Церкви[9].

Клімат[ред.ред. код]

Клімат краю помірно-континентальний, теплий, з достатнім зволоженням. Зима м'яка; середня температура січня −6 ° C. Літо тепле; середня температура липня від 18 до 20 ° C. Опадів близько 600 мм в рік.[10] Середньорічна кількість опадів — 500–600 мм, коефіцієнт зволоження 1,3. Середньорічна температура +6,9 °C. Середня тривалість безморозного (вегетаційного) періоду 160–170 днів. Переважають вітри західних і південно-західних напрямків.

Клімат Білої Церкви
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 7,3 27,4 39,1
Середній максимум, °C −3 −1 4 13 20 23 24 24 21 12 4 0 14
Середня температура, °C 0,5 1,0 4,1 10,2 15,6 20,3 22,8 22,3 17,9 11,9 7,4 3,5 11,5
Середній мінімум, °C −8 −7 −2 4 9 13 14 13 9 4 −1 −5 9
Абсолютний мінімум, °C −21,2 −28,5 20,4 12,6
Норма опадів, мм 48 46 39 49 53 73 88 69 47 35 51 52 650
Джерело: Погода і клімат(укр.)

Населення[ред.ред. код]

Динаміка чисельності населення міста у 1897–2015 рр.[11][12]

Населення Білої Церкви станом на 1 січня 2015 року становило 211, 1 тис. жителів[1].

Під час останнього перепису населення, який пройшов у 2001 році, населення Білої Церкви становило 200,1 тисяч жителів; під час передостаннього перепису, у 1989 році,— 196,9 тисяч[13].

Населення Білої Церкви до середини XX ст. було невеликим. Значно зменшилась його кількість після Другої світової війни, коли було винищено майже всіх осіб єврейської національності.

Проте після оголошення всесоюзного будівництва каучукопереробних підприємств ГТВ та 2 заводів об'єднання Білоцерківшина населення міста зросло більш ніж у двічі.

Національний склад Білої Церкви за даними переписів населення:

1926 1939 1959 1989 2001
українці  57,0%  68,9%  71,0%  78,6%  87,4%
росіяни  3,4%  7,6%  18,6%  17,5%  10,3%
євреї  36,4%  19,6%  7,8%  2,0%  0,1%
білоруси  0,3%  1,0%  0,8%  0,6%
поляки  2,4%  2,2%  0,2%  0,2%  0,1%

Сучасний масив Леваневського, який прилягає до цих заводів став місцем концентрації близько 60% усіх жителів Білої Церкви. На початку 90-их відбулось деяке скорочення населення в основному через згортання виробництва на ряді підприємств міста та еміграції осіб єврейської національності до держави Ізраїль. Наразі помічено процес повільного зростання кількості жителів Білої Церкви, що пов'язано з відновленням роботи багатьох підприємств та створення розгалуженої сфери послуг.

Економіка[ред.ред. код]

У XIV ст. разом із торгівлею і ремеслом у Білій Церкві широко розвивається промисловість. Відкриваються майстерні кравців, шевців, бондарів, кушнірів тощо.

18091814 рр. на Базарній площі будуються торгові ряди, будівництво яких сприяло забудові навколишньої території.

40-і — 50-і рр. XIХ ст. у місті споруджено дві цегельні, гуральню, заводи: свічковий, сільськогосподарських машин, два шкіряних.

Кінець 1-ої половини XIХ ст. Біла Церква за розвитком промисловості та торгівлі займала одне із перших місць у Київській губернії. У місті було 13 підприємств, де працювало близько 200 осіб і 4231 домоволодіння. Тут щороку проводились великі сільськогосподарські ярмарки.

2-га половина XIХ ст. реформа 1861 р. змінила напрямок розвитку міста: закриваються нерентабельні підприємства, з'являються нові галузі промисловості. На заводі Менцеля вступають у дію нові цехи — ливарний, ковальський, будується новий завод стеаринових свічок, збільшується число кустарних майстерень.

В 1900 році тут працювали: завод сільськогосподарських машин, 5 цегельних, 6 шкіряних, пивоварний, 2 медоварних і 4 миловарних заводи, тютюнова, гільзова та 2 цукеркових фабрики, 4 слюсарних майстерні, 42 кузні, 2 вальцьових водяних млини, 13 крупорушок, 2 олійниці.[14]

У 1940 р. у місті налічувалося 38 великих і середніх промислових підприємств.

1950 р. Усі підприємства Білої Церкви були повністю відбудовані. Випуск продукції у 4 рази перевищив довоєнний рівень.

19591965 рр. у місті збудовано і введено в дію 14 нових підприємств, у тому числі заводи: «Електроконденсатор», енергоремонтний, металовиробів, залізобетонних виробів, пивоварний, молочний, круп'яний, цегельний, вовнопрядильну фабрику.

1965 р. — початок будівництва Білоцерківського шинного комбінату.

У 1972 р. була випущена перша шина з маркою «Білоцерківський шинний завод».

На початку ХХІ ст. економіка міста представлена потужним промисловим комплексом, який складається із 57 підприємств різних галузей та видів діяльності. Провідними галузями економіки міста є хімічна і нафтохімічна промисловість, машинобудування, добувна, легка, харчова, переробна, фармацевтична промисловості, виробництво меблів тощо[15].

Основними напрямами економічної діяльності є промисловість, будівництво, розвиток малого підприємництва. В місті активно розвивається приватний бізнес: здійснюють діяльність біля 2000 малих підприємств та більше 10000 підприємців фізичних осіб. В розрахунку на 10 тис. жителів міста припадає 100 малих підприємств. На малих підприємствах міста зайнято 24 тис.чоловік, що становить 20% у розрахунку до кількості населення у працездатному віці[16].

ПрАТ «Росава» — потужний виробник автомобільних шин
ТОВ «Біофарма-Інвест» — виробник готових лікарських засобів

На промислових підприємствах впроваджуються новітні технології та досягнення науки і техніки, система якості багатьох підприємств сертифікована на відповідність стандарту ISO 9001:2000. Найбільшими підприємствами міста є:

Промислове виробництво міста набуло стійкої тенденції до зростання. Обсяги реалізації промислової продукції по м. Біла Церква становлять близько 10% від обсягів по Київській області.

Публічне акціонерне товариство «Білоцерківський консервний завод», заснований в 1858 році, є одним з провідних підприємств по переробці сільськогосподарської сировини в Київському регіоні. Виробнича потужність заводу — 25 млн умовних банок на рік, що дозволяє виробляти продукцію великими промисловими партіями. Площа земельної ділянки — 7,62 гектари.[17]

У 2008 році біля міста Біла Церква був побудований ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат». Потужність комбінату — 250 тонн переробки молока на добу. Білоцерківський молочний комбінат є єдиним в Україні постачальником молочних сумішей для морозива та коктейлів компанії «МакДональдз Юкрейн Лтд».[18]

У червні 2011 року міжнародна Компанія «Mareven Food Holding» спільно зі своїм стратегічним партнером — японським харчовим холдингом «Nissin Foods Holdings» оголосили про завершення будівництва заводу в Білій Церкві. На заводі компанії буде вироблятися продукція під торговою маркою «Роллтон». Уже зараз в компанії «Mareven Food Ukraine» працює понад 400 працівників. Інвестиції в даний проект складають близько 35 мільйонів доларів.[19]

У 2014 році відкрито біофармацевтичний науково-виробничий комплекс з виробництва готових лікарських засобів «ТОВ Біофарм-Інвест». Дане підприємство спеціалізується на переробці донорської крові та виробництва препаратів з її компонентів.[20]

Інфраструктура[ред.ред. код]

Торгівля та сфера послуг[ред.ред. код]

На території міста функціонують Київська регіональна торгово-промислова палата, 9 ринків, 144 магазинів продуктів харчування, 14 магазинів побутової хімії, понад 60 об'єктів роздрібної торгівлі, 16 спортмагазинів, понад 120 меблевою спеціальність, 7 — технікою спеціальною, 17 — тканини, фурнітура, пряжа, 46 магазинів чоловічого та жіночого одягу, 22 — ювелірних виробів, близько 10 торгових комплексів та центрів, такі як:

У місті представлені головні національні мережі супермаркетів як продовольчих і господарських товарів — «Фуршет», «Сільпо», гіпермаркет «Велмарт», «АТБ»,«Наш Край»,супермаркет "Край" (в недалекій перспективі можливо,гіпермаркет Караван),Економ плюс,так і побутової та професійної техніки, аудіо- та відеоелектроніки — «Фокстрот», Comfy, Ельдорадо, «Слонік-Електронік», «Frost».,MOYO online,Алло,Ringoo,Мобільні фішки (салони зв'язку). Діє місцева продуктова мережа маркетів «Леола».

У Білій Церкві працює понад 40 автозаправних станцій та комплексів, що є власністю великих операторів ринку «ТНК-BP», «Лукойл», «Укртатнафта», «WOG», «ОККО» тощо. Також, у місті близько 15 автосалонів, близько 56 магазинів, що спеціалізуються по автозапчастинам, 5 автошкіл, 26 автостоянок, гаражних кооперативів тощо.

Комунальне господарство[ред.ред. код]

Безперебійне забезпечення тепловою енергією житлового фонду, кооперативних та громадських організацій, комунально-побутових та інших об'єктів Білої Церкви здійснює КП БМР «Білоцерківтепломережа». На його балансі знаходиться ТЕЦ, 67 котелень, у тому числі й 25 модульних, 47 теплових пунктів (із них 5-індивідуальних) 161,2 км теплових мереж[29]. Міським монополістом з послуг водопостачання та водовідведення є обласне комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Київоблводоканал»[30].

Утилізація та розміщення твердих побутових відходів у місті здійснюється на міському сміттєзвалищі яке займає площу 10,66 га. Санітарно-захисна зона сміттєзвалища становить 300 м. По периметру сміттєзвалища на відстані 100120 м. розташовані 6 спостережних свердловин для контролю за станом гідросфери у межах сміттєзвалища. Промислові відходи виробництва підприємств східного промислового вузла захоронюються на полігоні промислових відходів в с. Шкарівка Білоцерківського району[31].

Послуги пошти надає національний монополіст «Укрпошта», фіксованого телефонного зв'язку — «Укртелеком». У Білій Церкві розташовано 20 поштових відділень[32][33]. Поштові індекси міста — 09104 — 09119[34]; телефонний код — +380456(3).

Стільниковий зв'язок у місті представлений GSM/UMTS-операторами: Київстар, МТС Україна, Life; UMTS (3G): ТриМоб; CDMA: PEOPLEnet, Інтертелеком; WiMAX: FreshTel та Giraffe.

Готелі[ред.ред. код]

У місті досить розвинута готельна інфраструктура, що представлена закладами різного рівня обслуговування.

Транспорт[ред.ред. код]

Білоцерківський тролейбус маршрут № 3 на Соборної площі — центральної частини міста

Через місто проходять автошляхи європейського значення: Чернігів — Бровари — Київ — Боярка — Глеваха — Біла Церква — Ставище — Жашків — Умань — Ульяновка — Любашівка — Жовтень — Одеса (E95);також міжнародного Київ — Васильків — Біла Церква — Ставище — Умань — Ульяновка — Жовтень — Одеса (М05); залізнична лінія Фастів — Миронівка.

У місті функціонують залізничний вокзал, що був відкритий у 1876 році, автостанція приміського сполучення та військовий аеродром. Також, у місті працює каса попереднього продажу авіаквитків — агентство повітряних сполучень «Kiyavia».

У місті працюють велика кількість транспортних підприємств, що забезпечують перевезення жителів. Серед них — КП БМР «Тролейбусне управління», ПАТ «Білоцерківський автобусний парк», ПП «Валоїс», ПП «К-А-Н», МПП «Діліжанс» та ПП транспортне агентство «Ікарус».

Громадський транспорт представлений 6 тролейбусними маршрутами. Значну частину міських перевезень представляє маршрутне таксі, який складається із 20 маршрутів:[49][50]

Номер маршруту Маршрут Протяжність
№ 1 с. Фурси — ст. Роток 18.7 км
№ 2а ст. Роток — Рибгосп 6.75 км
№ 3 Учгосп — Одеська траса 11.01 км
№ 4 площа Перемоги — ж/м Таращанський 7.69 км
№ 5 ст. Роток — ж/м Таращанський 6.96 км
№ 6 ж/м Піщаний — Гайок 8.30 км
№ 6а ж/м Піщаний — урочище Товста 9.50 км
№ 7 4-й мікрорайон — вул. Семашка 10.35 км
№ 11 ж/м Таращанський — Сухий Яр 9.91 км
№ 13 Гайок — Сухий Яр 9.59 км
№ 14 Залізничний вокзал — вул. Лісова 7.21 км
№ 15 вул. Січневого прориву — Бутвинський Яр 9.72 км
№ 16 Соборна площа — вул. Січневого прориву 10.16 км
№ 17 вул. Стаханівська — ХімБуд 12.22 км
№ 18 ХімБуд — Залізн. вокзал 12.01 км
№ 19 ст. Роток — Сухий Яр 11.53 км
№ 21 вул. Томилівська — вул. Семашка 13.13 км
№ 22 ст. Роток — Гайок 12.52 км
№ 25 вул. Славіна — Одеська траса 12.14 км
№ 26 гіпермаркет «Велмарт» — Залізн. вокзал 8.99 км

Проблеми міста[ред.ред. код]

Основними проблемами міста є погана освітленість міста, погане дорожнє покриття[51] та значний рівень вуличної злочинності. Останньому фактору власне й сприяє погана освітленість міста. В темний період часу активізується діяльність хуліганів, які займаються вандалізмом. Нещодавно у місті було демонтовано світлофори на перехрестях, де є небезпека зіткнення. Береги річки Протоки стали гігантським смітником, який отруює повітря жителям масиву Леваневського та Залізничного селища. Невирішене питання з інфраструктурою, наприклад не існує залізничного переходу для жителів Томилівського масиву, що змушує дітей, які щодня ходять у загальноосвітню школу № 11 перетинати небезпечну (через часту непомітність потяга) ділянку полотна[52].

Громада міста не раз стикалась з різними експериментами міської влади. У 2008 році — це план будівництва електросталепрокатного заводу, який міг істотно погіршити екологічну ситуацію у Білій Церкві. Було проведено кілька референдумів, рішення яких не були взяті до уваги. На даний момент будівництво заморожено, але є можливість відновлення робіт. У 2011 році група мусульманських активістів (в основному представників азербайджанської та чеченської діаспори) розпочала процес побудови на місці нині зачиненої ЗОШ № 10 мечеті з мінаретами, не провівши консультацій з громадою міста. Громадські зібрання одноголосно виголосили недоцільність будівництва мечеті у Білій Церкві. Проте у Києві, а також міський очільник вважають це виявом ксенофобії[53].

Культура[ред.ред. код]

Театр, музика, кіно[ред.ред. код]

Біла Церква — найбільший культурний осередок Київської області. Своїм культурним потенціалом та досягненнями в галузі культури місто протягом багатьох років знаходиться в авангарді Київщини.

З 1933 року у місті засновано Київський академічний обласний музично-драматичний театр імені Панаса Саксаганського, що розташований у пристосованій будівлі за адресою: провул. Клубний, буд. 1, м. Біла Церква. Вистави театру відбуваються майже повністю державною українською мовою, зрідка — російською.

Завдяки клопотанню директора і художнього керівника театру заслуженого діяча мистецтв України В'ячеслава Ускова, театру повернули ім'я обласного, яке було в нього до Німецько-радянської війни. Нині творчий колектив театру поповнився молодими акторами і режисерами — випускниками театральних ВНЗ Києва, Харкова й Івано-Франківська.[54]

Також, з 1924 року, в самому серці Білої Церкви на Замкові горі міститься у спеціально зведеній сучасній будівлі Білоцерківський краєзнавчий музей. Це значний міський і обласний осередок культури, науки та просвіти, у якому зібрано велика кількість пам'яток матеріальної та духовної культури Південної Київщини.

На базі музею щороку проводяться краєзнавчі читання, науково-практичні конференції різного рівня, присвячені визначним подіям історії та сучасності, друкуються їх матеріали[55].

Після реставрації у будівлі костьолу відкрито Будинок органної та камерної музики. Орган було встановлено 7 березня 1990 року чехословацькою фірмою «Rieger Kloss».[56] Він має механічну трактуру та електричну регістратуру (шлейфлада), три мануали, педальну клавіатуру, шість вільних і три готових комбінації, вальце, сорок регістрів. Загальна кількість труб — 2734[57].

Також у місті працюють три Палаци культури — ПК «Білоцерків МАЗ», ПК «Росава», ПК ТОВ «Інтер-ГТВ», кінотеатр імені О.Довженка[58], 6 клубів, 13 бібліотек, 3 школи мистецтв, 4 музичні школи, центр творчості дітей та юнацтва «Соняшник», будинок художньої творчості, будинок юних техніків тощо.

У Білій Церкві — 24 колективи народної самодіяльності. Серед них — народний ансамбль танцю «Ровесник», ансамбль скрипалів молодших та старших класів ДМШ № 4, дитячий танцювальний колектив «Щасливе дитинство», чоловіча хорова капела, Муніципальний духовий оркестр тощо.

Проводяться фестивалі різних рівнів: «Веселка над Россю», «Музичні відкриття в Білій Церкві»[59], «Золота осінь», «Музичні зустрічі в Палаці Браницьких»[60], «Гніздо»,[61] «Поетична зима»,[62]"Різдвяні зорі",[63] «Всеукраїнський фестиваль молодої режисури імені Леся Курбаса».[64]

Парки[ред.ред. код]

У місті багато невеликих скверів та парків, що розташовані в історичному центрі. Важливу роль у культурному житті Білої Церкви відіграє здавна відомий міський парк культури і відпочинку імені Т. Г. Шевченка (МПК та В імені Т. Г. Шевченка), якому в 2012 році виповнилося 80 років.[65] Також у центрі міста розміщений парк Слави.

На північно-західній околиці розташований державний дендрологічний парк «Олександрія». Це найбільший (понад 290 га) архітектурно оформлений ландшафтний парк в Україні[66]. Парк розташований на площі 297 гектарів на березі річки Рось. Площа декоративних водойм парку (ставки та р. Рось) становить 21 га. Загальна довжина алей і доріжок становить понад 20 км. Парк є зразком пейзажної паркової композиції, основу якої складають рослини, архітектурні споруди, скульптури, водна гладь річки Рось та ставків.

Вздовж вулиці Клінічна розташовується парк «Будівельників», який раніше слугував військовий кладовищем. Зараз там функціонує міська ковзанка «Льодовий період» та споруджується церква.

У місті є 3 бульвари:

  • Бульвар 50-річчя Перемоги, що починається з мікрорайону «Піонерський», перетинає мікрорайони ДНС, «Вокзальна» та закінчується у центральній частині міста. Замикає бульвар Соборна площа;
  • Бульвар 1 Травня, біля машинобудівного заводу ТОВ науково-виробниче підприємство «БілоцерківМАЗ», тягнеться від Площі 1 травня до вулиці Павлюченко;
  • Комсомольський бульвар розташовується між 3-ім та 4-им мікрорайонами масиву Леваневського.

Спорт[ред.ред. код]

У місті Біла Церква є 2 футбольних клуби, які грають на Білоцерківському стадіоні «Трудові резерви».

  • Арсенал (Біла Церква) утворений у 2006 році та виступає в другій лізі чемпіонату України.
  • Рось (футбольний клуб) заснований у 1983 році. Колишні назви: «Динамо» Ірпінь (1983–1988), «Динамо» Біла Церква (1988–1992), «Рось» (1992–1994, 1996–1997), «Трансімпекс-Рось», «Рось-Трансімпекс», «Домобудівник», «Рігонда» (1997–2002). Сучасна назва з лютого 2002 року.

Спортивні заклади міста: баскетбольний клуб, 7-й спортивний клуб, федерація шахів, комітет з фізичної культури та спорту, спортивний клуб «Буревісник», дитячо-юнацький фізкультурно-спортивний клуб, 2 дитячо-юнацькі спортивні школи, 3 стадіони тощо.

Стадіон «Трудові резерви», вміщує 13 500 глядачів

.

З 1987 у місті Біла Церква відбувається Білоцерківський марафон, який наприкінці 1980-их — початку 1990-их років був чи не найсильнішим спортивним заходом на теренах колишнього СРСР.[67]

Старт-фінішна зона розташована недалеко від дендропарку «Олександрія». Сертифікована Міжнародною федерацією легкої атлетики траса пробігу проходить центральними вулицями міста. У рамках змагань проводяться також старти на дистанції-супутники для дорослих і для дітей.

З 1995 року на масиві Леваневського функціонує Київський обласний ліцей-інтернат фізичної культури і спорту (КОЛІФКС), який забезпечує розвиток спортивних здібностей та обдарувань дітей та молоді з метою підготовки спортсменів до національних збірних команд України з видів спорту.

З моменту відкриття 1 лютого 2008 року ковзанка «Льодовий період» стала улюбленим місцем відпочинку білоцерківців різних вікових категорій.[68] Розмір льодової ковзанки становить 27×54 м, що дозволяє проводити тренування з фігурного катання та хокею, а також використовувати льодову ковзанку як майданчик для проведення спортивних змагань.[69]

В рамках виконання національної програми «Хокей України» в 2012 році відкрито криту арену із штучним льодовим покриттям, яка вміщує 450 глядачів[70]. Також, льодова арена аналогічна тим, що були відкриті у Києві, Донецьку, Дніпропетровську та Калуші[71]. Слугує як домашня арена хокейного клубу «Білий Барс».

22 серпня 2013 року на масиві Піщаний був відкритий спорткомплекс «Зміна», де матимуть змогу тренуватись вихованці ДЮСШ «Зміна», займатись спортом усі охочі білоцерківці, а також проводитимуться обласні та загальнодержавні змагання.

Релігія[ред.ред. код]

У місті зареєстрованих понад 30 релігійних громад, у тому числі 10 громад УПЦ, римо-католицька церква, єврейська громада, мусульманська громада та інші. Є 5 церков, каплиця, жіночий монастир Святої рівноапостольної Марії-Магдалини, 4 молитовні будинки.

Біла Церква — центр Білоцерківської єпархії Української православної церкви До УПЦ відносяться наступні храми: Спасо-Преображенський кафедральний собор, Церква святої Марії Магдалини та Храм-каплиця святого великомученика Георгія Побідоносця.

Preobrazhensky sobor.jpg
Церква Марії Магдалини.jpg
Микільська церква (Біла Церква).jpg
Храм-каплиця Георгія Побідоносця Б Церква (1).jpg

Біла Церква також має парафію Різдва Христового Української греко-католицької церкви[72], яка поки що не має власного храму, однак проект якого вже існує (проект виконав архітектор Бабич Юрій Іванович)[73]. 18 квітня 2008 спроба греко-католиків освятити ділянку землі під будівництво храму закінчилася протистоянням із прибічниками московського патріархату[74].

Біла Церква в кіно[ред.ред. код]

Пам'ятна дошка Рум'янцевій на місці зйомки сцени з бджолами у фільмі Королева бензоколонки

У Білій Церкві було знято сцени фільмів «Королева бензоколонки»[75], а саме сцена з бджолами на площі Шевченка, та «Владика Андрей» у дендропарку «Олександрія». На будинку, де знімалася сцена фільму «Королева бензоколонки» встановлено меморіальну дошку Надії Румянцевій.

У дендропарку «Олександрія» знімалися епізоди стрічки «Дорога на Січ». У фільмі можна побачити колонаду Луна, композицію Руїна і будинок адміністрації.

Також, у цьому дендропарку, восени 2012 року, знімався кліп на пісню Міки Ньютон «Не відпускай».

Біла Церква у літературі[ред.ред. код]

«

Тиха украинская ночь,
Прозрачно небо. Звезды блещут.
Своей дремоты превозмочь
Не хочет воздух. Чуть трепещут
Сребристых тополей листы.
Луна спокойно с высоты
Над Белой Церковью сияет
И пышных гетманов сады,
И старый замок озаряет
И тихо, тихо все кругом…

 »


  • Генрик Сенкевич «Вогнем і мечем»: «…Тому кожен, хто міг, тікав до Хмельницького, тікала навіть шляхта, коли іншого шляху до порятунку не було. Так що Хмельницький множив і множив свої сили, і якщо не одразу рушив у саме Річ Посполиту, якщо довго відсиджувався в Білій Церкві, то головним чином для того, щоб впровадити лад у ті невгамовні і дикі сили» та ін.[77]

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Друковані ЗМІ

У 1920 році була заснована регіональна газета Надросся «Замкова гора», яка є найстарішою газетою Київщини і за час свого існування неодноразово змінювала назву. «Замкова гора» оперативно, об'єктивно, із конструктивною критикою висвітлює важливі події життя міста, друкує цікаві матеріали тощо.

Друковані засоби масової інформації Білої Церкви представлені різних рівнів: «Гриф», «Главная», «Тема», «Копейка», «Майдан-Брок», «Сім'я», «Громадська думка», «Замкова гора», «Юр'ївська земля», «Новини Київщини», «Спортивна Київщина».

Телебачення

У місті працюють 3 місцевих телевізійно — розважальні канали: ТРК «Крокус-1» (кабельне), ТРК «Майдан TV» 12 та ТРК «Бест» (працює з 1991 року).

Послуги кабельного телебачення та інтернет у місті надають такі компанії: ТРК "Крокус-1" (з 01.06.2015 "Воля-кабель"),Рось-телеком,Ларта,Магнус (IPTV),Белком,Київстар,БКМ (Білоцерківська комп'ютерна мережа)

Радіо

На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 10 всеукраїнських та регіональних радіостанцій: «Авторадіо Україна» (102.3 Mhz), «Русское радио Україна» (102.8 Mhz), Стильне радіо «Перець FM» (103.8 Mhz), «Хіт FM» (105.7 Mhz), «Ретро FM» (106.2 Mhz), «Українське Національне радіо 1-й канал» (106.8 Mhz), «Kiss FM» (107.6 Mhz), «Ера FM» (103.4Mhz), «Radio.Net» (104.3 Mhz), «Бліц FM» (інтернет — радіо).[79]

Освіта та наука[ред.ред. код]

Загальна середня освіта

Загальна середня освіта міста представлена 25 загальноосвітніми навчальними закладами: колегіумом, ліцеєм, двома гімназіями, п'ятьма спеціалізованими загальноосвітніми школами, тринадцятьма загальноосвітніми школами І-ІІІ ступенів, однією школою І ступеня, спеціальною загальноосвітньою школою та одним приватним навчально-виховним комплексом. У цих загальноосвітніх навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році навчається 18774 учнів.

Білоцерківський колегіум Білоцерківської міської ради Київської області

Крім того у місті функціонують дві вечірні (змінні) загальноосвітні школи № 1 та 2, у яких навчається 443 учні, з них 185 у вечірній школі № 2 (заклад при установі БВК № 35). Навчальний процес у загальноосвітніх навчальних закладах міста у поточному навчальному році забезпечують 1352 педагогічних працівники.

Мережа закладів системи загальної середньої освіти формується з урахуванням національного складу територіальної громади та освітніх запитів мешканців міста. Навчання українською мовою проводиться у 24 закладах (96%), у школі № 7 — двомовне навчання, для 172 учнів 10 класів мова навчання російська, що становить 0,79% учнів від загальної кількості учнів.

У 2014/2015 н. р. розпочали навчання 2093 першокласника в 74 класах. З відповідним режимом навчання, у цьому навчальному році, першокласники навчаються на базі дошкільних навчальних та загальноосвітніх навчальних закладів № 3,6,7,13,15,16,19,20,22, Білоцерківському навчально-виховному об'єднанні (Перша гімназія), ПНВК «Міцва-613»[80].

Також у 2008 році був відкритий перший у Київській області, Білоцерківський колегіум, який зайняв передові місця у місті. Вже в 2010 році з нього були випущені перші випускники[81].

Вища освіта

У Білій Церкві функціонують 16 вищих навчальних закладів. Станом на 1 вересня 2014 року в них навчаються 12023 студенти та серед них 2689 першокурсників.

Вищі навчальні заклади І—ІІ рівня акредитації

Серед вищих навчальних закладів — 10 закладів І — ІІ рівня акредитації, які здійснюють підготовку за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст, бакалавр.

Вищі навчальні заклади ІІІ—IV рівнів акредитації

7 вищих навчальних закладів, філій, навчальних центрів дистанційно — заочного навчання ВНЗ закладів мають ІІІ та ІV рівень акредитації та здійснюють підготовку за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавр, спеціаліст, магістр.

Наукові установи

Медицина[ред.ред. код]

Медична інфраструктура міста представлена 8 лікарняними установами, 10 поліклініками, у тому числі 3 стоматологічними поліклініками, реабілітаційним центром для дітей з церебральним паралічем, психоневрологічним диспансером, санаторій-профілакторієм «Діброва», територіально-медичним об'єднанням, шпиталем тощо.

Медичні заклади міста

Міська лікарня № 2.jpg
Білоцерківська міська дитяча поліклініка.jpg
Білоцерківський пологовий будинок.jpg
Санаторій Діброва (Біла Церква) фото.jpg

Пам'ятки історії та архітектури[ред.ред. код]

Пам'ятник Тарасу Шевченку, що неодноразово відвідував Білу Церкву та дендропарк «Олександрія» в історичному центрі міста.

Музеї[ред.ред. код]

Археологічні пам'ятки[ред.ред. код]

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

Пам'ятники[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Тут народилися[ред.ред. код]

Пам'ятна дошка Шолому Алейхему на приміщенні книжкової фабрики

Жили й працювали[ред.ред. код]

Тарас Шевченко в Білій Церкві[ред.ред. код]

Історія міста тісно пов'язана з ім'ям великого сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка. Коли Тарас був козачком пана Енгельгарда — родича Браницьких, по дорозі до Вільно вони заїжджали до Білої Церкви. Браницька показала гостю свій маєток і парк «Олександрію». Тарас дивився зачарованими очима на всю цю красу — стави, мармурові статуї, доріжки насипані черепашником.

Шевченко неодноразово бував у Білій Церкві. Ці відвідини найшли своє відображення в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали», написаній 1856 р. Повість особливо цінна тим, що автор у розповіді від першої особи описує цікаві подробиці своєї подорожі через міста й села нинішньої Київської області.

Багато місця відведено його перебуванню у Білій Церкві, показу тогочасного побуту її мешканців, у тому числі єврейської громади міста. Шевченко згадує сіре, брудне містечко з невеличкими хатками на не мощених вулицях з босоногими хлопчаками, де не було жодної аптеки, книжної лавки. Це останній прозовий твір письменника.

З нашим містом також пов'язані життя та діяльність вірного Шевченкового товариша — Михайла Корнійовича Чалого — відомого українського педагога, культурного діяча, в майбутньому директора Білоцерківської гімназії. В 1862 р. він починає працювати над біографією Шевченка, стає одним з перших біографів видатного земляка.

Білоцерківці шанують пам'ять геніального поета. Вмісті є площа, яка носить назву імені поета. Вулиця, перейменована із вул. Смоляної у вул. Тараса Шевченка ще у 1925 р. Кожного року в місті проходять традиційні конкурси читців поезії Шевченка, 22 вересня 1991 р. відкрився пам'ятник Т.Шевченку, автор якого — відомий скульптор, народний художник України А.Ковальов, архітектори В. Федотов, В. Штучний. Рішенням міської ради № 281 від 28 серпня 2003 р. міський парк культури і відпочинку імені Петровського носить ім'я Т.Шевченка[86]. В дендропарку «Олександрія» на честь його відвідування встановлено меморіальну дошку.[87]

Міжнародна співпраця[ред.ред. код]

Біла Церква є членом міжнародної асоціації «Всесвітня федерація поріднених міст»[88].

Прапор країни Місто, регіон Країна Документ про співпрацю Дата підписання документу
Росія Ногінськ Російська Федерація Договір «Про співпрацю адміністрації Ногінського району м. Ногінська і Білоцерківської міської ради народних депутатів» 10 квітня 1996 р.
КНР Сіньчжоу Китайська Народна Республіка Договір «Про основних напрямах співпраці між м. Сіньчжоу, провінція Хубей, КНР і містом Біла Церква, Київська область України» 3 жовтня 1997 р.
Грузія Сенакі Республіка Грузія Договір «Про співробітництво між мерією м. Сенакі (Грузія) та Білоцерківською міською радою (Україна)» 2 жовтня 1997 р.
Білорусь Борисов Республіка Білорусь Договір «Про основні напрями співробітництва м. Борисова Мінської області Білорусі та м. Біла Церква Київської області України» 3 жовтня 1998 р.
Польща Островець-Свентокшиський Республіка Польща Угода «Про співробітництво між містами Островець Свентокшискі (Польща) та Білою Церквою (Україна, Київської області» 5 травня 2001 р.
Україна Кременчук Україна Угода «Про співробітництво адміністрації міської ради м. Кременчука та Білоцерківської міської ради» 5 травня 2001 р.
Словаччина Пухов Словацька Республіка Договір «Про співпрацю і партнерство між містами Біла Церква (Україна) та м. Пухов (Словаччина)» 11 вересня 2004 р.
Росія Подольськ Російська Федерація Договір «Про встановлення партнерських відносин між містом Подольськ (Російська Федерація) та містом Біла Церква (Україна)» 30 квітня2007 р.
Польща Тарнув Республіка Польща Договір «Про партнерську співпрацю між Гміною міста Тарнува в Республіці Польща та міською радою міста Біла Церква в Україні» 7 вересня 2007 р.
Україна Солом'янський район Україна Договір «Про співробітництво між Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією та Білоцерківською міською радою». 20 червня 2009 р.
Чорногорія Бієло-Полє Чорногорія Декларація «Про партнерство між містами Біла Церква (Україна) та Бієло Полє (Чорногорія)» 4 лютого 2011 р.
Литва Вільнюс Литовська республіка Протокол про наміри між містами Вільнюс (Литовська республіка) та Біла Церква (Україна) 13 вересня 2011 р.
Греція Ітеа Греція Угода про партнерську співпрацю між містами Біла Церква та Ітеа (муніципалітет міста Дельфи, Фокіда, Греція) 18 вересня 2013 р.

Див. також[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Чисельність населення станом на 1 січня 2015 року Держстат. Головне управління статистики у Київській області
  2. Сторінки давнини Біла Церква — історико-архітектурний нарис
  3. Походження назв міст і сіл — реферат Studentbank
  4. Інвестиційний паспорт міста Біла-Церква (pdf) Інвестиційний портал Київської області
  5. Біла Церква: Шлях крізь віки: Іст. нарис./ П. І. Юхименко, А. І. Гай, Е. В. Репрінцев та ін. — Біла Церква.: Буква, 1994 — С. 324–325.
  6. Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7
  7. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 227
  8. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР… с. 227
  9. МІСТО БІЛА ЦЕРКВА СВЯТКУЄ 980-РІЧЧЯ Сайт Київської обласної державної адміністрації
  10. Туризм по регионам: Белая Церковь УкрТуризм
  11. Kyyivs'ka: largest cities and towns and statistics of their population Сайт World Gazetteer
  12. Ukraine — historical demographical data of the urban centers Сайт Populstat
  13. Про кількість та склад населення Київської області за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року // Державний комітет статистики України
  14. Біла Церква Інформаційно-пізнавальний портал: Київська область у складі УРСР
  15. Біла Церква: Галузева структура промисловості Сайт міста Біла Церква
  16. м. Біла Церква Геополітична характеристика Сайт kievobl.ukrstat.gov.ua
  17. Публічне акціонерне товариство «Білоцерківський консервний завод» Сайт Україна сьогодні: каталог провідних підприємств України
  18. Про компанію Сайт quality.mcdonalds.ua
  19. Завершилось строительство завода Mareven Food Ukraine в г. Белая Церковь, Украина. Сайт Mareven Food
  20. История компании Сайт компанії «Вiofarma»
  21. http://www.diawest.com/shops/view/47/
  22. Сайт ТРЦ «Вега»
  23. http://wikimapia.org/24379528/ru/ТРЦ-«Апельсин»/ ТРЦ «Апельсин» (Біла Церква) 2011] Сайт Wikimapia
  24. Сайт «Вухо Ком»
  25. http://shop.guru.ua/belaya_cerkov/tc/387 Сайт ГуРу
  26. Сайт фабрики вікон «Вітрал»
  27. Журнал «Бізнес новини»
  28. Белка Ком
  29. Справочное бюро Білоцерківська газета «Гриф»
  30. Київське обласне комунальне підприємство «Київоблводоканал» Сайт «bilatserkva.info»
  31. Екологічний стан міста Біла Церква Сайт «bilatserkva.info»
  32. Біла Церква (Київська). Адреси поштових відділень «Укрпошта» Сайт «ukrpost.in.ua»
  33. Біла Церква (Київська). Адреси поштових відділень «Нова пошта» Сайт «ukrpost.in.ua»
  34. Почтовый индекс Белая Церковь База почтовых индексов Украины
  35. City Park Hotel — Bila Tserkva Сайт Hotel.info
  36. Гостиница Киев, Белая Церковь Сайт doroga.ua
  37. Готель-ресторан «Chalet» Сайт belca.com.ua
  38. Головна офіційна сторінка готелю
  39. [http://hotelmaps.com.ua/detail-setlang-ukr-id-1505-Соборний.html Готель «Соборний», Біла Церква. Готель «Соборний» в Білій Церкві. Готель «Соборний» на карті Білої Церкви. Фото, карта, ціни. Hotel maps / Україна] Сайт hotelmaps.com.ua
  40. «Трактиръ» лучшие кулинарные традиции Гостинично-ресторанный комплекс «Трактиръ»
  41. Готелі Білої Церкви Туристичний портал України
  42. Гостинний Двір Сайт snap.com.ua
  43. Отель Кларк Сайт bazi-otdiha.com.ua
  44. Описание отеля Рось гостиница Сайт ukraine.turne.com.ua
  45. Готель «Візит» Сайт ukrinterm.com.ua
  46. Готель «Поліс» Сайт ko-tourism.gov.ua
  47. Готель «Місце під сонцем» Сайт oteli.net.ua
  48. Готелі Білої Церкви Туристичний портал України
  49. Біла Церква //Сайт «Маршрутка»
  50. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок invest-koda.gov.ua не вказаний текст
  51. http://bila-tserkva.net/index.php?newsid=564
  52. На Київщині через відсутність залізничного переходу люди гинуть під потягами //ТСН
  53. В Білій Церкві збудують білу мечеть// Ідейне об'єднання «За національне та соціальне визволення»
  54. http://bc-teatr.com/?page_id=3405
  55. Офіційний сайт Білоцерківського краєзнавчого музею
  56. http://www.organy.lviv.ua/cgi-bin/index.cgi?7
  57. Офіційний сайт комунального закладу Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський Будинок органної та камерної музики»
  58. Офіційна сторінка кінотеатру імені Довженка
  59. Про ІІІ молодіжний фестиваль «Музичні відкриття в Білій Церкві» // Офіційний веб-сайт Київської ОДА
  60. Газета «Тема» від 02.06.2011
  61. Офіційна сторінка фестивалю «Гніздо»
  62. Веб-сторінка Національної парламентської бібліотеки
  63. http://bc-rada.gov.ua/node/2095
  64. Відкриття І Всеукраїнського фестивалю молодої української режисури імені Леся Курбаса // Офіційний веб-сайт Білоцерківського академічного обласного музично-драматичного театру імені П. К. Саксаганського
  65. Білоцерківському Парку культури 80 років Сайт бліц-новин: «Майдан-Брок», «ТЕМА», «Наш Городок»
  66. Вирський Д. С. Біла Церква // Енциклопедія історії України: Том 1: А–В / Редколегія: В. А. Смолій (голова) та інші. НАН України. Інститут історії України. — Київ: Видавництво «Наукова думка», 2003. — 688 с.: іл. — с. 273
  67. Білоцерківський марафон Сайт Федерації легкої атлетики України
  68. Льодова ковзанка «Льодовий період», м. Біла Церква Сайт WM Ukraine
  69. Льодова ковзанка «Льодовий період» (м. Біла Церква) Сайт Льодові ковзанки України
  70. Льодову арену відкрито! Усі — на ковзани!. Сайт efimenko.org
  71. У Білій Церкві відкрили нову льодову арену. Сайт bighockey.ua
  72. Головна сторінка Сайт Парафії Різдва Христового м. Біла Церква
  73. Збудуймо храм — Парафія Різдва Христового м. Біла Церква — УГКЦ
  74. Уніати намагалися звершити протизаконне освячення місця під будівництво свого храму — Прес-служба УПЦ МП, 20.05.2008.
  75. Сцена з 0:12:00 по 0:13:27
  76. Літературна Біла Церква: анотований інформаційно — бібліографічний список / Білоцерківська міська централізована бібліотечна система; Центральна бібліотека для дітей; Відділ методичної та бібліографічної роботи. — Біла Церква. −2007.
  77. Uciekał też kto mógł do obozu Chmielnickiego, uciekała nawet i szlachta, gdy innego środka ocalenia nie było. Dzięki temu, Chmielnicki rósł w siły, i że nie zaraz ruszył w głąb Rzeczypospolitej, że leżał długo w Białocerkwi, to przeważnie dlatego, by ład w te rozhukane i dzikie żywioły wprowadzić. — Вогнем і мечем, том 2, розділ 10.
  78. http://lib.rus.ec/b/401734/read
  79. Blitz FM (Бліц ФМ) Біла Церква Сторінка інтернет-радіо «Бліц FM» у ВК
  80. Загальна середня освіта м. Біла Церква 2014 рік Сайт Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради
  81. Головна сторінка Сайт Білоцерківського колегіуму Білоцерківської міської ради Київської області
  82. Мережа вищої освіти м. Білої Церкви 2014 рік Сайт Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради
  83. Мережа закладів охорони здоров'я міста Біла Церква Сайт Управління охорони здоров'я Білоцерківської міської ради. Міський центр медичної статистики «Медінстат»
  84. http://dkrp-kyivobl.gov.ua/Next_1/excourse_tour_1.htm
  85. http://bila-cerkva.osp-ua.info/ch-4_fl-cultura.html
  86. Видатні письменники і Білоцерківщина Сайт Білоцерківської міської централізованої бібліотечної системи
  87. Шевченківський словник: У двох томах / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — К.: Головна редакція УРЕ, 1978.
  88. Офіційний сайт Білоцерківської міської ради. Міста-побратими

Література[ред.ред. код]

  • Андриевский М. Летописный город на Роси. — К.: «Киевская старина», 1883. — Т. VII.
  • Вирський Д. С. Біла Церква // Енциклопедія історії України. — К.: «Наукова думка», 2003. — Т. 1: А–В. — С. 273.
  • Грисюк М. М., Дерій І. Г., Антонов М. М., Олійник М. Дендрологічний парк «Олександрія». — К.: АН УРСР, 1961.
  • Костомаров Н. Поездка в Белую Церковь. — К.: «Киевская старина», 1882. — Т. II.
  • Павловський О. Г. та ін. Минуле та сучасне міста Біла Церква. — Біла Церква, 1957.
  • Павловський О. Г., Перехрестов В. Д., Трембовельський В. Т., Черевченко В. Минуле і сучасне міста Білої Церкви. — Біла Церква, 1957.
  • Пухилевич Л.И. Сказание о населенных местностях Киевской губернии. — К., 1864.
  • Салатич А.К. Парк «Олександрія» в Білій Церкві. — К.: АН УРСР, 1949.
  • Срібняк М. Л., Федотов В.М. Біла Церква: історико-архітектурний нарис. — К.: Будівельник, 1966. — С. 52.
  • Чернецький Є. Історія Білої Церкви: події, постаті, життя. — Біла Церква: О. Пшонківський, 2013. — 445 с. — ISBN 978-617-604-028-6.
  • Чернецький Є. Нащадки рицарів із Савиць: Савицькі герба Сліповрон у Київській губернії. — Біла Церква: О. Пшонківський, 2012. — 120 с. — ISBN 617-604-008-8.
  • Чернецький Є. Браницькі. — Біла Церква: О. Пшонківський, 2011. — 736 с. — ISBN 978-617-604-001-9.
  • П.І.Юхименко, А.І.Гай, Е.В.Репрінцев та ін. Біла Церква: Шлях крізь віки: Іст. нарис. — Біла Церква: Буква, 1994. — 384 с. — ISBN 5-7707-5246-7.
  • Бліц-довідник 2015: підприємства та установи м. Біла Церква та району. — Біла Церква: РІА «Бліц», 2015. — 110 с.
  • Справочная книга под. редакцией А.И.Ярошевича. Весь юго-западный край. — К., 1906, 1913.
  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид.. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985. — ISBN 978-0-7167-7108-1.

Посилання[ред.ред. код]