Біла Церква

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Біла Церква
Bila Tserkva gerb.svg Bila Tserkva flag.gif
Герб Білої Церкви Прапор Білої Церкви
Біла Церква на карті України. Київська область виділена.
Біла Церква на карті України. Київська область виділена.
Біла Церква на карті Київської області
Біла Церква на карті Київської області
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Київська область Київська область
Район/міськрада Білоцерківський район
Рада Білоцерківська міська рада
Код КОАТУУ 3210300000
Засноване 1032
Магдебурзьке право 1589
Населення ▲ 210128 (1 листопада 2011)[1]
Площа 33,7 км²
Поштові індекси 09100-09117
Телефонний код +380-456(3)
Координати 049.796 0030.11749°47′44″ пн. ш. 30°07′00″ сх. д. / 49.795556° пн. ш. 30.116667° сх. д. (G)Координати: 49°47′44″ пн. ш. 30°07′00″ сх. д. / 49.795556° пн. ш. 30.116667° сх. д. (G)
Водойма Рось, Протока
Назва мешканців білоцерківець, білоцерківчанка, білоцерківці, білоцерківчани
День міста перша неділя вересня
Номери автомобілів 10, АІ (старі КХ, МІ)
Відстань
Найближча залізнична станція
Біла Церква, Роток
До обл./респ. центру
 - фізична 78,8 км
 - залізницею 96,5 км
 - автошляхами 85,3 км
До Києва
 - фізична 78,8 км
 - залізницею 96,5 км
 - автошляхами 85,3 км
Міська влада
Адреса 09100 м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого,19
Веб-сторінка http://bc-rada.gov.ua/
Міський голова Савчук Василь Петрович
Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Біла Церква (значення).
Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Біла.

Бі́ла Це́рква — місто в Київській області України, адміністративний центр однойменного району. Розташоване за 80 км на південь від Києва на річці Рось. Населення міста становить 209 тис. мешканців.

Зміст

[ред.] Географічне положення та основні відстані

Житомир (115 км) Київ (78 км)
Чорнобиль (175 км)		 Суми (355 км)
Львів (440 км) Compass card (de).svg Полтава (320 км)
Харків (440 км)
Вінниця (135 км) Одеса (370 км) Запоріжжя (430 км)

[ред.] Історія

Біля міста на кілька миль тягнувся вал,який місцеве населення називало Трояновим валом.Там знаходили монети часів Трояна.

[ред.] XI—XVI століття

Місто засноване 1032 року київським князем Ярославом Мудрим. На час заснування називалося Юр'їв (Гюргевъ) згідно з християнським іменем Ярослава Мудрого — Юрій (Георгій).

Початок ХІ століття позначився безнастанними набігами печенігів на південні окраїни Київської держави. В результаті кордони Русі були відсунуті на північ — до берегів Стугни. В 1017 році київський князь Ярослав Мудрий завдав поразки печенігам і відтіснив їх на південь. Для зміцнення південних рубежів держави вздовж Росі у 1032 році було розпочато будівництво оборонної лінії — системи сторожових фортець, сполучених між собою величезними насипами та ровами.

Саме у 1032 році з'явились Корсунь, Богуслав, Стеблів, Володарка (літописний Володарев) та інші населені пункти Поросся. І саме у той рік на скелястому лівому березі Росі з'явився військово-феодальний замок, що отримав назву Юр'їв (на честь християнського імені Ярослава Мудрого — Юрій). Замок згодом «обріс» містечком, яке в кінці ХІ століття стало кафедральним центром Пороської єпархії.

Серцем міста була гора з розміщеним на ній дитинцем (замком). Також на горі стояв білокам'яний собор — обов'язковий атрибут єпархіального центру.

Юр'їв жив у постійній напрузі. Набіги печенігів змінились натиском половців, а згодом — монголо-татар. Місто було кочівникам «як кістка у горлі», постійно заважаючи їх походам на північ. Не раз його руйнували вщент. В останнє Юр'їв пав у руїнах в ХІІІ столітті. Пав для того, щоб відродитись з новою назвою — Біла Церква.

Спалений кочівниками Юр'їв залишив по собі лише високий напівзруйнований єпископський собор. Ця споруда, збудована з білого каменю, довгий час служила переселенцям орієнтиром серед густих і диких лісів, що вкривали у той час долину Росі. Саме тому місце, де стояв собор, а згодом і місто, що постало з руїн князівського Юр'їва на скелястому березі, отримало назву Біла Церква. Собор, якому місто завдячує своєю назвою зник в урагані історичних подій, зараз ніхто, здається, не скаже, ким і коли його було зруйновано. Під час археологічних розкопок, проведених вже у ХХ столітті, на Замковій горі було знайдено залишки цієї споруди.

У 1362 році Біла Церква разом з Київським князівством була приєднана до Литви, а після Люблінської унії (1569 року) увійшла до складу Речі Посполитої. Містечко стало центром староства (адміністративна одиниця в Польщі) та набуло значення найважливішого стратегічного пункту на півдні держави. У 1589 польський король Сигізмунд ІІІ затвердив привілеї міста на сеймі у Варшаві, надавши Білій Церкві та його жителям Магдебурзьке право.

В середині XVI століття для захисту держави від татар у Білій Церкві було побудовано замок, в якому знаходився постійний польський гарнізон, що налічував до 2 тисяч солдат і офіцерів. Гора, на якій колись був розміщений замок називається Замковою.Перший замок в Білі Церкві був збудований в 1550 київським воєводою кн. Семеном Пронським,так як місто знаходилося на Чорному шляху ,яким йшли татари і його потрібно було обороняти.Саме місто було також укріплене палісадом.В 1570 замок був значно знищений.Князь Василь Острозький зміцнюе та переудовує замок.

Кінець XVI століття вперше зробив Білу Церкву знаменитим містом на всю Річ Посполиту. Цьому посприяло повстання міщан, розгніваних відміною старостою, Янушем Острозьким, Магдебурзького права у місті. В 1589 році вони захопили замок зі зброєю та боєприпасами і майже рік утримували місто в своїх руках.

В 1591 році саме захопленням білоцерківського замку почалося селянсько-козацьке повстання, яке започаткувало період постійних війн між Україною та Польщею. На чолі повстання став Христофор (Криштоф) Косинський.

WiktionaryUk.svg Біла Церква у Вікісловнику?
Commons-logo.svg Біла Церква на Вікісховищі?
Пам'ятник повстанцям Косинського

[ред.] XVII—XVIII століття

В 1616 в місті було 300 дворів міщан і 300 козацьких.

В часи Визвольної війни 1648-57 років Біла Церква, яка була на той час досить значним містом — центром староства та полку і мала понад 1000 дворів, стала одним з найважливіших опорних пунктів козацького війська. Довгий час Богдан Хмельницький з основними своїми силами перебував в Білоцерківському замку, розсилаючи звідси по всій Україні заклики до боротьби. 18 (28) вересня 1651 року тут було укладено угоду між польсько-шляхетським урядом і гетьманом Богданом Хмельницьким, яка отримала назву — Білоцерківський договір.

В 1663 році під час битви між польським військом і загонами Івана Сірка замок у Білій Церкві майже зруйнували. Але вже наступного року його відбудували знову, укріпивши за найсучаснішими правилами фортифікаційної техніки — він став практично неприступним. Його не змогли взяти ні війська Івана Брюховецького в 1665 році, ні Петра Дорошенка в 1667, 69 та 72 роках. З 1660 року Біла Церква поперемінно належала то Росії, то Польщі, деякий час Поросся навіть було нейтральною територією. 1667 комендант Ян Стахорський збудував в Білій Церкві костел та монастир Св. Георгія .

Початок XVIII століття в Україні позначився великим повстанням козаків під проводом білоцерківського та фастівського полковника Семена Палія проти Польщі. Палій у 1702 році з 10-тисячним загоном взяв у облогу Білу Церкву. Після декількох невдалих штурмів полковник вдався до хитрощів — взявши у полон коменданта, він примусив замок капітулювати. Місто стало центром повстання, до нього потяглися знедолені селяни з усіх-усюд. Населення Білої Церкви в той час сягнуло 70 тисяч, замок постійно укріплювався. В 1703 році полякам вдалося приборкати повстання, і того ж року Правобережжя окупували російські війська. Палія було заарештовано й вислано до Сибіру (далеко не останню роль відіграв у цьому гетьман Мазепа).

Іван Мазепа народився поряд з Білою Церквою в родовому помісті — селі Мазепинці — і вважав цей край своєю батьківщиною. В 1703 році він оселився у білоцерківському замку й надумав зробити місто своєю власністю. В Білоцерківському замку гетьман почував себе у цілковитій безпеці. Саме тут пройшла значна частина його життя — тут він нажив левову частку своїх капіталів і став одним з найбагатших феодалів у Європі, тут скарав Кочубея та Іскру. За деякими джерелами у Білоцерківському замку було знайдено скарбницю гетьмана.

Іван Мазепа скеровував значну частину прибутків від своїх 20 тисяч маєтків на будівництво культових споруд. По всій Україні звів він цілу низку пишних чудових церков у стилі українського бароко. У 1706 році зведення великої кам'яної церкви почав Мазепа на батьківщині — у Білій Церкві. Криваві події 1708 року та подальша передача міста Польщі так і залишили цю споруду недобудованою. До наших днів дожила лише частина тієї церкви, що має назву Микільська. 1743 староста Станіслав Яблоновський збудував в Білій Церкві костел та монастир о. єзуїтів.

До 1774 року Біла Церква «варилася» у котлі смут і повстань, вінцем яких стала Коліївщина. За придушення Коліївщини польський коронний гетьман — граф Ксаверій Браницький в 1774 році отримав у подарунок одне з найбагатших у Польщі Білоцерківське староство,збудував тут палац.

1793 році місто остаточно приєднали до Росії. На довгі часи (до ХХ століття) Білоцерківщина стала вотчиною сім'ї Браницьких.

„Біла Церква і «Олександрія» були дійсним герцогством з двором, з величезною кількістю людей, котрі харчувалися навколо двору, з великими конюшнями породистих коней, з полюваннями, на які з'їжджалася вся аристократія Південно-Західного краю“ — ось що писав про часи Браницьких у Білій Церкві Микола Бердяєв в своєму «Самопізнанні».

Браницькі мали неоднозначний вплив на свою головну резиденцію. Вони зробили Білу Церкву містом, яке втратило будь-яке адміністративне значення для держави. За наказом Катерини ІІ і не без «указки» Браницьких замок було зруйновано, Білоцерківське староство ліквідували, повітовий центр перенесли до Василькова, місто з казенної власності перейшло у особисту.

[ред.] XIX—XX століття

У 1806 році Браницькі уклали договір з єврейською общиною, якій дали дозвіл на поселення і будівництво у місті. Євреї принесли у Білу Церкву велику торгівлю і ремесло. Вона стала вузлом важливих транспортних шляхів, через нього проходили численні урядові, військові, поштові естафети і купецькі каравани. В 1809-14 роках Браницький у центрі міста звів торгові ряди, чим стимулював подальше розселення євреїв у Білій Церкві та зумовив докорінну зміну етнічного складу міського населення.

У 1918 році Біла Церква знову у повний голос заявила про себе. В цьому місті згуртувалась велика сила, яка згодом сколихнула всю Україну. «Ще у вересні ніхто в Місті (Києві) не уявляв собі, що можуть спорудити три чоловіка, які мають талант з'явитися вчасно, навіть в такому нікчемному місці, як Біла Церква» — ці образливі для Білої Церкви слова з «Білої гвардії» Михайла Булгакова стосуються Торопця, Петлюри та Винниченка і зайвий раз підтверджують той факт, що саме це місто відіграло провідну роль у створенні Директорії Української Народної Республіки.

В листопаді 1918 року в Білій Церкві почалося збройне повстання під керівництвом Симона Петлюри та Володимира Винниченка. Тут відбувалося формування основних сил Директорії. Тут вперше було надруковано повідомлення про відновлення влади незалежної УНР.

Більше місяця місто над Россю було штабом сил повстанців — фактично другою столицею України. Саме звідси вирушило 60-тисячне військо, яке 14 листопада 1918 року захопило Київ.

Під час Другої світової війни в районі Білої Церкви в листопаді—грудні 1943 відбувалися запеклі бої, в яких війська 1-го Українського фронту розгромили німецькі військові частини і створили умови для оточення і знищення німецького угруповання в Корсунь-Шевченківській операції 1944.

  • Мерія Білої Церкви

  • Будинок урочистих подій (РАГС)

  • Залізничний вокзал

  • Кінотеатр ім. Довженка

  • Ресторан на пл. Шевченка

[ред.] Сучасна Біла Церква

Довгий час Біла Церква була звичайним провінційним містечком, аж доки в 1972 році тут не побудували промисловий гігант «Білоцерківшину». Саме тоді в місті почали рости промислові підприємства — воно перетворилося на значний індустріальний центр, один з найпотужніших вузлів хімічної промисловості України.

Тодішня площа Леніна (зараз Торгова площа) у 70-х роках XX століття, по центру старий пам'ятник Леніну та вулиця Карла Маркса, праворуч — Готель «Київ»

В 70-х роках бурхливо почало зростати населення міста — за два десятиліття воно збільшилось майже на сто тисяч. Після аварії на ЧАЕС місто прийняло понад 1700 переселенців з зони відчуження.

Сучасна Біла Церква — місто з понад 200-тисячним населенням, розкинулася в долині Росі, по обидва її боки. З правого борту долини відкривається прекрасна панорама міста (виїзд з Білої Церкви у таращанському напрямку): передній план охоплює комплекс дач місцевих олігархів. Далі простягається один з нових мікрорайонів багатоповерхової забудови — Таращанський масив. Найнижча частина долини Росі зайнята районом приватної забудови. Приватний сектор Білої Церкви зовсім не схожий на сільський — тут немає значних «городніх» просторів. Середні за розмірами, переважно цегляні, будиночки туляться близенько один біля одного й оточені тісними, затишними двориками. Дальній план панорами займає суцільна багатоповерхова забудова, над якою подекуди вистромлюються труби численних підприємств.

На сході міста розкинувся великий промисловий вузол. Крім «Росави» тут розташовані заводи гумотехнічних та азбестотехнічних виробів, механічний, шинний № 2, Білоцерківська ТЕЦ та інші підприємства. Більша частина працездатного населення Білої Церкви працює саме тут.

[ред.] Клімат

Клімат Білої Церкви
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 7,3 27,4 39,1
Середній максимум, °C −3 −1 4 13 20 23 24 24 21 12 4 0 14
Середня температура, °C 0,5 1,0 4,1 10,2 15,6 20,3 22,8 22,3 17,9 11,9 7,4 3,5 11,5
Середній мінімум, °C −8 −7 −2 4 9 13 14 13 9 4 −1 −5 9
Абсолютний мінімум, °C −7,2 −28,5 20,4
Норма опадів, мм 48 46 39 49 53 73 88 69 47 35 51 52 650
Джерело: Погода і клімат(укр.)

[ред.] Населення

Динаміка населення міста[2][3]

Населення Білої Церкви до середини ХХ ст. було невеликим. Значно зменшилась його кількість після Другої світової війни, коли було винищено майже всіх осіб єврейської національності. Проте після оголошення всесоюзного будівництва каучукопереробних підприємств ГТВ та 2 заводів об'єднання Білоцерківшина населення міста зросло більш ніж у двічі.

Сучасний масив Леваневського, який прилягає до цих заводів став місцем концентрації близько 60% усіх жителів Білої Церкви. На початку 90-их відбулось деяке скорочення населення в основному через згортання виробництва на ряді підприємств міста та еміграції осіб єврейської національності до держави Ізраїль. Наразі помічено процес повільного зростання кількості жителів Білої Церкви, що пов'язано з відновленням роботи багатьох підприємств та створення розгалуженої сфери послуг.

[ред.] Економіка

[ред.] Промисловість

[ред.] Торгівля та сфера послуг

[ред.] Транспорт

У місті існує розгалужена траспортна система, представлена п'ятьма тролейбусними маршрутами (див.Білоцерківський тролейбус), двома - автобусними (номери 10 і 22) та

Білоцерківський тролейбус на маршоуті № 5.jpg

двадцяти трьома №-ми - маршрутних таксі:

Номер маршруту Маршрут Протяжність
№ 1 від площі Перемоги до заліз. станції Роток 11.31 км
№ 2-а ст.Роток — Рибгосп 6.75 км
№ 3 Учгосп — Одеська траса 11.01 км
№ 4 площа Перемоги — ж/м Таращанський 7.69 км
№ 5 Ст. Роток — ж/м Таращанський 6.96 км
№ 6 ж/м Піщаний — Гайок 8.30 км
№ 6-а ж/м Піщаний — урочище Товста 9.50 км
№ 7 4-ий мікрорайон — вул. Семашка 10.35 км
№ 10 (автобус) Парк ім. Шевченка — ур. Товста 6.28 км
№ 11 ж/м Таращанський — Сухий Яр 9.91 км
№ 13 гайок — Сухий Яр 9.59 км
№ 14 Залізнич. вокзал — Учгосп 7.21 км
№ 15 вул. Січневого прориву — Бутвинський Яр 9.72 км
№ 16 Соборна площа — вул. Січневого прориву 10.16 км
№ 17 вул. Стаханівська — ХімБуд 12.22 км
№ 18 ХімБуд — Залізн. вокзал 12.01 км
№ 19 ст. Роток — Сухий Яр 11.53 км
№ 19-а ст. Роток — вул. Київська
№ 21 вул. Томилівська — вул. Семашка 13.13 км
№ 22 (автобус) ст. Роток — Гайок 12.52 км
№ 25 Залізн. вокзал — Одеська траса 12.14 км
№ 26 супермаркет «Велика кишеня» — Залізн. вокзал 8.99 км

Через місто також проходять залізнична лінія Фастів — Миронівка і автошлях М 05/E 95. Функціонують вокзал та автостанція приміського сполучення.

[ред.] Проблеми міста

Основними проблемами міста є погана освітленість міста, погане дорожне покриття[4] та значний рівень вуличної злочинності. Останньому фактору власне й сприяє погана освітленість міста. В темний період часу активізується діяльність хуліганів, які займаються вандалізмом. Нещодавно у місті було демонтовано світлофори на перехрестях, де є небезпека зіткнення. Береги річки Протоки стали гігантським смітником, який отруює повітря жителям масиву Леваневського та Залізничного селища. Невирішене питання з інфраструктурою, наприклад не існує залізничного переходу для жителів Томилівського масиву, що змушує дітей, які щодня ходять у З. О. Ш. № 11 перетинати небезпечну (через часту непомітність потяга) ділянку полотна.[5]

Громада міста не раз стикалась з різними експериментами міської влади. У 2008 році — це план будівництва електросталепрокатного заводу, який міг істотно погіршити екологічну ситуацію у Білій Церкві. Було проведено кілька референдумів, рішення яких не були взяті до уваги. На даний момент будівництво заморожено, але є можливість відновлення робіт. У 2011 році група мусульманських активістів розпочала процес побудови на місці нині зачиненої З. О.Ш № 10 мечеті з мінаретами не провівши консультацій з громадою міста. Громадські зібрання одноголосно виголосили недоцільність будівництва мечеті у Білій Церкві. Проте у Києві, а також міський очільник вважають це виявом ксенофобії.[6]

[ред.] Освіта та культура

Біла Церква має розгалужену мережу освітніх установ: 23 загальноосвітніх школи, 2 вечірні, 2 спеціальні школи, державний ліцей, 5 професійно-технічних училищ, педагогічне училище, медичне училище, коледж стандартизації, метрології та сертифікації, технікум м'ясо-молочної промисловості, Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів, національний аграрний університет, філія Київського національного університету культури і мистецтв (КНУКіМ), 39 дитячих садів. Заклади культури: 3 Палаци культури, 3 кінотеатри, 6 клубів, 13 бібліотек, 3 школи мистецтв, 4 музичні школи, центр творчості «Соняшник», будинок художньої творчості, будинок юних техніків. Функціонують музично-драматичний театр ім. П. Саксаганського, Будинок органної та камерної музики, більше 80 пам'ятників історії і культури. У місті — 24 колективи народної самодіяльності. Серед них — народний ансамбль танцю "Ровесник", ансамбль танцю «Рось», дитячий танцювальний колектив «Щасливе дитинство», чоловіча хорова капела, Муніципальний духовий оркестр та ін Проводяться міські фестивалі: «Веселка над Россю», «Золота осінь», «Різдвяні зорі». Діють 3 ДЮСШ, 5 спортивних клубів, ліцей-інтернат фізкультури і спорту, стадіон. З 1924 р. працює краєзнавчий музей. У місті — 5 готелів, відділення та філії 12-ти банків.

Діють 54 міські організації політичних партій, близько 150 громадських організацій. У місті працює 3 місцеві телестудії, 8 місцевих газет, студія місцевого радіомовлення. Біла Церква — батьківщина багатьох діячів науки, культури, мистецтва, спорту. Також у 2008 році був відкритий перший у Київській області колегіум (Білоцерківський колегіум), який зайняв передові місця у місті, а вже в 2010 році були випущені перші випускники.


[ред.] Біла Церква і кінематограф

У Білій Церкві було знято сцени фільмів «Королева бензоколонки»[7] (сцена з бджолами на Торговій площі) та Владика Андрей (парк «Олександрія»). На будинку, де знімалася сцена фільму «Королева бензоколонки» встановлено меморіальну дошку Надії Румянцевій. В парку "Олександрія" знімалися епізоди стрічки "Дорога на Січ" (1995). У фільмі видно колонада Луна, композиція Руїна і будинок адміністрації.

[ред.] Біла Церква у літературі

Gnome-colors-gtk-edit.svg
 Будь ласка, допоможіть розширити або вдосконалити цей розділ.
Додаткова інформація про те, що необхідно зробити, може бути на сторінці обговорення.
Тиха украинская ночь,
Прозрачно небо. Звезды блещут.
Своей дремоты превозмочь
Не хочет воздух. Чуть трепещут
Сребристых тополей листы.
Луна спокойно с высоты
Над Белой Церковью сияет
И пышных гетманов сады,
И старый замок озаряет
И тихо, тихо все кругом…
  • Генрик Сенкевич «Огнем і мечем». Частина перша, глава XXVI: «…Поэтому каждый, кто мог, убегал к Хмельницкому, убегала даже шляхта, когда иного пути к спасению не было. Так что Хмельницкий умножал и умножал свои силы, и если не сразу двинулся в самое Речь Посполитую, если долго отсиживался в Белой Церкви, то главным образом затем, чтобы приучить повиноваться разгулявшиеся и непокорные стихии…» и др.

[ред.] Релігія

Gnome-colors-gtk-edit.svg
 Будь ласка, допоможіть розширити або вдосконалити цей розділ.
Додаткова інформація про те, що необхідно зробити, може бути на сторінці обговорення.
Спасо-Преображенський собор — центр Білоцерківської єпархії УПЦ (МП)

У місті зареєстрованих понад 30 релігійних громад, у тому числі 10 громад Української православної церкви (Київський патріархат)[Джерело?], римо-католицька церква, єврейська громада, мусульманська громада та інші. Є 5 церков, каплиця, жіночий монастир Святої рівноапостольної Марії-Магдалини, 4 молитовні будинки.

Біла Церква — центр Білоцерківської єпархії УПЦ МП та однойменного благочиння. До УПЦ МП відносяться наступні храми: Спасо-Преображенський кафедральний собор, Церква святої Марії Магдалини та Храм-каплиця святого великомученика Георгія Побідоносця.

Біла Церква також має парафію Різдва Христового Української греко-католицької церкви (сайт парафії), яка поки що не має власного храму, однак проект якого вже існує (проект виконав архітектор Бабич Юрій Іванович).[8] 18 квітня 2008 спроба греко-католиків освятити ділянку землі під будівництво храму закінчилася протистоянням із прибічниками московського патріархату.[9]

[ред.] Медицина

Медична інфраструктура представлена 8 лікарняними установами, 10 поліклініками, у тому числі 3 стоматологічними поліклініками, реабілітаційним центром для дітей з церебральним паралічем, психоневрологічним інтернатом, профілакторієм «Діброва», територіально-медичним об'єднанням.

[ред.] Лікарні

  • Поліклініка загальної практики - сімейної медицини – вул. Щорса, 65а
  • Пологовий будинок – вул. Семашка , 7
  • Міська №2 – вул. Семашка , 9
  • Психо-неврологічний диспансер – вул. Славіна , 41
  • Міська №1 – вул. Ярослава Мудрого , 63
  • Дитяча поліклініка – вул. Шевченка , 14
  • Київська обласна дитяча лікарня №2 – вул. Шевченка, 69
  • Центральна районна – вул. Тимірязева , 6
  • Київський обласний онкологічний диспансер - вул. Ярослава Мудрого, 56
  • Територіальне медичне об'єднання (інфекційна лікарня) - вул. Карбишева, 12

[ред.] Спорт

Див. Арсенал (Біла Церква), Рось (футбольний клуб) Місто має розвинену спортивну інфраструктуру представлену 2 ДЮСШ, 3 стадіонами

[ред.] Пам'ятки історії та архітектури

Китайський місток у парку Олександрія
Пам'ятник Т. Г. Шевченку
Костел св. Іоанна Хрестителя

[ред.] Музеї

  • Дендропарку «Олександрія»
  • Краєзнавчий (Соборна пл. 4)
  • Космонавтики ім. льотчика-космонавта Поповича П. Р. (вул. Павліченко, 26)
     — більше не існує, згорів на початку 2008-го року.
  • Електричного зв'язку (бульв. 50-років Перемоги,23/1)

[ред.] Пам'ятки архітектури

[ред.] Пам'ятники

Детальніше: Пам'ятники Білої Церкви

[ред.] Комунікації та ЗМІ

[ред.] Телеканали

  • ТРК «Бест»- перший (найстаріший) телеканал міста, працює з 1991 року
  • «Майдан-ТВ»
  • ТРК «Крокус-1» (кабельний)
  • ТРК «Рось Телеком» (ефірно-кабельний)

[ред.] Радіо

[ред.] Газети

  • «Замкова гора»
  • «Новини Надросся»
  • «Юр'ївська земля»
  • «Новини Київщини»
  • «Тема»
  • «Копейка»
  • «Майдан-Брок»
  • «Гриф»
  • «Главная»

[ред.] Персоналії

[ред.] Тут народилися

[ред.] Жили й працювали

[ред.] Тарас Шевченко в Білій Церкві

Тарас Шевченко був у Білій Церкві кілька разів. У 1845 році він приїжджав сюди, щоб оглянути відомий своєю красою парк «Олександрія» і познайомитися з історією та архітектурними пам'ятками міста.

Згадки про Білу Церкву є в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали».

Зараз іменем Тараса Шевченка названо міський парк, площу, одну з центральних вулиць і школу. В парку «Олександрія» на честь відвідання його Шевченком встановлено меморіальну дошку.

[ред.] Джерела

  • Шевченківський словник: У двох томах / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — К.: Головна редакція УРЕ, 1978.

[ред.] Міста-побратими Білої Церкви [10]

Біла Церква є членом міжнародної асоціації «Всесвітня федерація поріднених міст»,

Прапор країни Місто, регіон Країна Документ про співпрацю Дата підписання документу
Білорусь Борисов Республіка Білорусь Договір «Про основні напрями співробітництва м. Борисова Мінської області Білорусі та м. Біла Церква Київської області України» 3 жовтня 1998 р.
Литва Каунас Литовська Республіка
Україна Кременчук Україна Угода «Про співробітництво адміністрації міської ради м. Кременчука та Білоцерківської міської ради» 5 травня 2001р
Росія Ногінськ Російська Федерація Договір «Про співпрацю адміністрації Ногінського району м. Ногінська і Білоцерківської міської ради народних депутатів» 10 квітня 1996 р.
Польща Островець-Свентокшиський Республіка Польща Угода «Про співробітництво між містами Островець Свентокшискі (Польща) та Білою Церквою (Україна, Київської області» 5 травня 2001 р.
Росія Подольськ Російська Федерація Договір «Про встановлення партнерських відносин між містом Подольськ (Російська Федерація) та містом Біла Церква (Україна)» 30 квітня2007р
Словаччина Пухов Словацька Республіка Договір «Про співпрацю і партнерство між містами Біла Церква (Україна) та м. Пухов (Словаччина)» 11 вересня 2004р
Грузія Сенакі Республіка Грузія Договір «Про співробітництво між мерією м. Сенакі (Грузія) та Білоцерківською міською радою (Україна)» 2 жовтня 1997
Польща Тарнув Республіка Польща Договір «Про партнерську співпрацю між Гміною міста Тарнува в Республіці Польща та міською радою міста Біла Церква в Україні» 7 вересня 2007р
КНР Цзинь–Чжоу Китайська Народна Республіка Договір «Про основні напрями співробітництва між м. Сіньчжоу, провінція Хубей, КНР і містом Біла Церква, Київська область України». 3 жовтня 1997 р.

[ред.] Ресурси Інтернет

[ред.] Джерела

[ред.] Література

  • Вирський Д. С. Біла Церква // Енциклопедія історії України: Т. 1: А–В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України.– К.: В-во "Наукова думка", 2003. – 688 с.: іл. ISBN 966-00-0734-5  — с. 273
  • Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
  • Павловський О. Г. та ін. Минуле та сучасне міста Біла Церква. Біла Церква, 1957;
  • Похилевич Л. Сказання о населенных местностях Киевской губернии. К., 1864.
  • Біла Церква: Шлях крізь віки: Іст. нарис — Біла Церква: Буква, 1994

[ред.] Примітки

  1. ↑ Головне управління статистики у Київській області (rar)
  2. ↑ Population : World Gazetteer
  3. ↑ Ukraine — historical demographical data of the urban centers
  4. ↑ http://bila-tserkva.net/index.php?newsid=564
  5. ↑ На Київщині через відсутність залізничного переходу люди гинуть під потягами
  6. ↑ http://radikals.in/main/442-v-bilij-cerkvi-zbuduyut-bilu-mechet.html
  7. ↑ Сцена з 1:57 по 3:22
  8. ↑ Збудуймо храм — Парафія Різдва Христового м. Біла Церква — УГКЦ
  9. ↑ Уніати намагалися звершити протизаконне освячення місця під будівництво свого храму — Прес-служба УПЦ МП, 20.05.2008.
  10. ↑ Офіційний cайт Білоцерківської міської ради.Міста-побратими
п • о • р
Flag of Bilotserkivskyi Raion.PNG  Населені пункти Білоцерківського району
Міста: Узин
Смт: Терезине
Села: Бакали · Бикова Гребля · Блощинці · Василів · Вербова · Вільна Тарасівка · Володимирівка · Гайок · Глибічка · Глушки · Городище · Дрозди · Затиша · Іванівка · Йосипівка · Клочки · Коженики · Коржівка · Красне · Людвинівка · Мазепинці · Макіївка · Мала Антонівка · Мала Вільшанка · Мала Сквирка · Матюші · Межове · Михайлівка · Одноріг · Озерна · Олійникова Слобода · Острійки · Павлівка · Пилипча · Піщана · Поправка · Потіївка · Розаліївка · Сидори · Скребиші · Сорокотяги · Степок · Сухоліси · Тарасівка · Томилівка · Трушки · Фастівка · Фесюри · Фурси · Храпачі · Чепиліївка · Черкас (Биково-Гребельська сільська рада) · Черкас (Поправська сільська рада) · Чмирівка · Чупира · Шкарівка · Щербаки · Яблунівка
п • о • рІсторичні населені місця Київської області та Києва
п • о • р
Prapor Kyivskoi oblasti.svg  Міста і смт Київської області
Міста: Березань · Біла Церква · Богуслав · Бориспіль · Боярка · Бровари · Буча · Васильків · Вишгород · Вишневе · Ірпінь · Кагарлик · Миронівка · Обухів · Переяслав-Хмельницький · Прип'ять · Ржищів · Сквира · Славутич · Тараща · Тетіїв · Узин · Українка · Фастів · Чорнобиль · Яготин
Смт: Бабинці · Баришівка · Борова · Бородянка · Велика Димерка · Володарка · Ворзель · Глеваха · Гостомель · Гребінки · Димер · Дослідницьке · Згурівка · Іванків · Калинівка (Броварський район) · Калинівка (Васильківський район) · Калита · Клавдієво-Тарасове · Кодра · Кожанка · Козин · Коцюбинське · Красятичі · Макарів · Немішаєве · Пісківка · Рокитне · Ставище · Терезине · Чабани
п • о • рКиївська область
Райони Prapor Kyivskoi oblasti.svg
Міста обласного значення
п • о • р50 найбільших міст України за населенням
   
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%91%D1%96%D0%BB%D0%B0_%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0&oldid=9010243
Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами