Біла Церква

Біла Церква
Герб Білої Церкви	Прапор Білої Церкви
	Біла Церква на карті України. Київська область виділена.
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Київська область
Район/міськрада	Білоцерківський район
Рада	Білоцерківська міська рада
Код КОАТУУ	3220400000
Засноване	1032
Магдебурзьке право	1589
Населення	208 683 (дані 2009)
Площа	33,7 км²
Поштові індекси	09100-09117
Телефонний код	+380-456(3)
Координати	49°47′44″ пн. ш. 30°7′0″ сх. д.
Водойма	Рось
Міста-побратими	Каунас, Кременчук, Борисов, Ногінськ
День міста	перша неділя вересня
Номери автомобілів	10, АІ (старі КХ, МІ)
Відстань
Найближча залізнична станція	Біла Церква, Роток
До обл./респ. центру
- фізична	78,8 км
- залізницею	96,5 км
- автошляхами	85,3 км
До Києва
- фізична	78,8 км
- залізницею	96,5 км
- автошляхами	85,3 км
Міська влада
Адреса	09100 м. Біла Церква, вул. Я.Мудрого,19
Веб-сторінка	http://bc-rada.gov.ua/
Міський голова	Савчук Василь Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Цей термін має також інші значення. Див. Біла Церква (значення).

Бі́ла Це́рква — місто в Київській області України, адміністративний центр однойменного району. Розташоване за 80 км на південь від Києва на річці Рось. Населення становить 215 тис. мешканців.

Зміст

1 Історія
- 1.1 17-18 ст.
- 1.2 19-20 ст.
2 Галерея
3 Сучасна Біла Церква
4 Пам'ятки історії та архітектури
5 Персоналії
6 Пісня про Білу Церкву
7 Міста побратими Білої Церкви
8 Ресурси Інтернет
9 Література
10 Примітки

[ред.] Історія

Місто засноване 1032 року київським князем Ярославом Мудрим. На час заснування називалося Юр'їв (Гюргевъ) згідно з християнським іменем Ярослава Мудрого — Юрій (Георгій).

Початок ХІ століття позначився безнастанними набігами печенігів на південні окраїни Київської держави. В результаті кордони Русі були відсунуті на північ — до берегів Стугни. В 1017 році київський князь Ярослав Мудрий завдав поразки печенігам і відтіснив їх на південь. Для зміцнення південних рубежів держави вздовж Росі у 1032 році було розпочато будівництво оборонної лінії — системи сторожових фортець, сполучених між собою величезними насипами та ровами.

Саме у 1032 році з'явились Корсунь, Богуслав, Стеблів, Володарка (літописний Володарев) та інші населені пункти Поросся. І саме у той рік на скелястому лівому березі Росі з'явився військово-феодальний замок, що отримав назву Юр'їв (на честь християнського імені Ярослава Мудрого — Юрій). Замок згодом «обріс» містечком, яке в кінці ХІ століття стало кафедральним центром Пороської єпархії.

Серцем міста була гора з розміщеним на ній дитинцем (замком). Також на горі стояв білокам'яний собор — обов'язковий атрибут єпархіального центру.

Юр'їв жив у постійній напрузі. Набіги печенігів змінились натиском половців, а згодом — монголо-татар. Місто було кочівникам «як кістка у горлі», постійно заважаючи їх походам на північ. Не раз його руйнували вщерть. В останнє Юр'їв пав у руїнах в ХІІІ столітті. Пав для того, щоб відродитись з новою назвою — Біла Церква.

Спалений кочівниками Юр'їв залишив по собі лише високий напівзруйнований єпископський собор. Ця споруда, збудована з білого каменю, довгий час служила переселенцям орієнтиром серед густих і диких лісів, що вкривали у той час долину Росі. Саме тому місце, де стояв собор, а згодом і місто, що постало з руїн князівського Юр'їва на скелястому березі, отримало назву Біла Церква. Собор, якому місто завдячує своєю назвою зник в урагані історичних подій, зараз ніхто, здається, не скаже, ким і коли його було зруйновано. Під час археологічних розкопок, проведених вже у ХХ столітті, на Замковій горі було знайдено залишки цієї споруди.

У 1362 році Біла Церква разом з Київським князівством була приєднана до Литви, а після Люблінської унії (1569 року) увійшла до складу Речі Посполитої. Містечко стало центром староства (адміністративна одиниця в Польщі) та набуло значення найважливішого стратегічного пункту на півдні держави. У 1589 польський король Сигізмунд ІІІ затвердив привілеї міста на сеймі у Варшаві, надавши Білій Церкві та його жителям Магдебурзьке право.

В середині XVI століття для захисту держави від татар у Білій Церкві було побудовано замок, в якому знаходився постійний польський гарнізон, що налічував до 2 тисяч солдат і офіцерів. Гора, на якій колись був розміщений замок називається Замковою.

Кінець XVI століття вперше зробив Білу Церкву знаменитим містом на всю Річ Посполиту. Цьому посприяло повстання міщан, розгніваних відміною старостою, Янушем Острозьким, Магдебурзького права у місті. В 1589 році вони захопили замок зі зброєю та боєприпасами і майже рік утримували місто в своїх руках.

В 1591 році саме захопленням білоцерківського замку почалося селянсько-козацьке повстання, яке започаткувало період постійних війн між Україною та Польщею. На чолі повстання став Христофор (Криштоф) Косинський.

Пам'ятник повстанцям Косинського

[ред.] 17-18 ст.

В часи Визвольної війни 1648-57 років Біла Церква, яка була на той час досить значним містом — центром староства та полку і мала понад 1000 дворів, стала одним з найважливіших опорних пунктів козацького війська. Довгий час Богдан Хмельницький з основними своїми силами перебував в Білоцерківському замку, розсилаючи звідси по всій Україні заклики до боротьби. 18 (28) вересня 1651 року тут було укладено угоду між польсько-шляхетським урядом і гетьманом Богданом Хмельницьким, яка отримала назву — Білоцерківський договір.

В 1663 році під час битви між польським військом і загонами Івана Сірка замок у Білій Церкві майже зруйнували. Але вже наступного року його відбудували знову, укріпивши за найсучаснішими правилами фортифікаційної техніки — він став практично неприступним. Його не змогли взяти ні війська Івана Брюховецького в 1665 році, ні Петра Дорошенка в 1667, 69 та 72 роках. З 1660 року Біла Церква поперемінно належала то Росії, то Польщі, деякий час Поросся навіть було нейтральною територією.

Початок XVIII століття в Україні позначився великим повстанням козаків під проводом білоцерківського та фастівського полковника Семена Палія проти Польщі. Палій у 1702 році з 10-тисячним загоном взяв у облогу Білу Церкву. Після декількох невдалих штурмів полковник вдався до хитрощів — взявши у полон коменданта, він примусив замок капітулювати. Місто стало центром повстання, до нього потяглися знедолені селяни з усіх-усюд. Населення Білої Церкви в той час сягнуло 70 тисяч, замок постійно укріплювався. В 1703 році полякам вдалося приборкати повстання, і того ж року Правобережжя окупували російські війська. Палія було заарештовано й вислано до Сибіру (далеко не останню роль відіграв у цьому гетьман Мазепа).

Іван Мазепа народився поряд з Білою Церквою в родовому помісті — селі Мазепинці — і вважав цей край своєю батьківщиною. В 1703 році він оселився у білоцерківському замку й надумав зробити місто своєю власністю. В Білоцерківському замку гетьман почував себе у цілковитій безпеці. Саме тут пройшла значна частина його життя — тут він нажив левову частку своїх капіталів і став одним з найбагатших феодалів у Європі, тут скарав Кочубея та Іскру. За деякими джерелами у Білоцерківському замку було знайдено скарбницю гетьмана.

Іван Мазепа скеровував значну частину прибутків від своїх 20 тисяч маєтків на будівництво культових споруд. По всій Україні звів він цілу низку пишних чудових церков у стилі українського бароко. У 1706 році зведення великої кам'яної церкви почав Мазепа на батьківщині — у Білій Церкві. Криваві події 1708 року та подальша передача міста Польщі так і залишили цю споруду недобудованою. До наших днів дожила лише частина тієї церкви, що має назву Микільська.

До 1774 року Біла Церква «варилася» у котлі смут і повстань, вінцем яких стала Коліївщина. За придушення Коліївщини польський коронний гетьман — граф Ксаверій Браницький в 1774 році отримав у подарунок одне з найбагатших у Польщі Білоцерківське староство, а у 1793 році місто остаточно приєднали до Росії. На довгі часи (до ХХ століття) Білоцерківщина стала вотчиною сім'ї Браницьких.

«Біла Церква і „Олександрія“ були дійсним феодальним герцогством з двором, з величезною кількістю людей, котрі харчувалися навколо двору, з великими конюшнями породистих коней, з полюваннями, на які з'їжджалася вся аристократія Південно-Західного краю» — ось що писав про часи Браницьких у Білій Церкві Микола Бердяєв в своєму «Самопізнанні».

Браницькі мали неоднозначний вплив на свою головну резиденцію. Вони зробили Білу Церкву провінційним містом, яке втратило будь-яке адміністративне значення для держави. За наказом Катерини ІІ і не без «указки» Браницьких замок було зруйновано, Білоцерківське староство ліквідували, повітовий центр перенесли до Василькова, місто з казенної власності перейшло у особисту.

[ред.] 19-20 ст.

У 1806 році Браницькі уклали договір з єврейською общиною, якій дали дозвіл на поселення і будівництво у місті. Євреї принесли у Білу Церкву велику торгівлю і ремесло. Вона стала вузлом важливих транспортних шляхів, через нього проходили численні урядові, військові, поштові естафети і купецькі каравани. В 1809-14 роках Браницький у центрі міста звів торгові ряди, чим стимулював подальше розселення євреїв у Білій Церкві та зумовив докорінну зміну етнічного складу міського населення.

У 1918 році Біла Церква знову у повний голос заявила про себе. В цьому місті згуртувалась велика сила, яка згодом сколихнула всю Україну. «Ще у вересні ніхто в Місті (Києві) не уявляв собі, що можуть спорудити три чоловіка, які мають талант з'явитися вчасно, навіть в такому нікчемному місці, як Біла Церква» — ці образливі для Білої Церкви слова з «Білої гвардії» Михайла Булгакова стосуються Торопця, Петлюри та Винниченка і лишній раз підтверджують той факт, що саме це місто відіграло провідну роль у створенні Директорії Української Народної Республіки.

В листопаді 1918 року в Білій Церкві почалося збройне повстання під керівництвом Симона Петлюри та Володимира Винниченка. Тут відбувалося формування основних сил Директорії. Тут вперше було надруковано повідомлення про відновлення влади незалежної УНР.

Більше місяця місто над Россю було штабом сил повстанців — фактично другою столицею України. Саме звідси вирушило 60-тисячне військо, яке 14 листопада 1918 року захопило Київ.

Під час Другої світової війни в районі Білої Церкви в листопаді—грудні 1943 відбувалися запеклі бої, в яких війська 1-го Українського фронту розгромили німецькі полчища і створили умови для оточення і знищення ворожого угруповання в Корсунь-Шевченківській операції 1944.

[ред.] Галерея

Мерія Білої Церкви	Будинок урочистих подій (ЗАГС)	Залізничний Вокзал	Кінотеатр ім. Довженко
Ресторан на пл. Шевченка

[ред.] Сучасна Біла Церква

Довгий час Біла Церква була звичайним провінційним містечком, аж доки в 1972 році тут не побудували промисловий гігант «Білоцерківшину». Саме тоді в місті почали рости промислові підприємства — воно перетворилося на значний індустріальний центр, один з найпотужніших вузлів хімічної промисловості України. В 70-х роках бурхливо почало зростати населення міста — за два десятиліття воно збільшилось майже на сто тисяч

На сході міста розкинувся величезний промисловий вузол. Крім «Росави» тут розташовані заводи гумотехнічних та азбестотехнічних виробів, механічний, шинний № 2, Білоцерківська ТЕЦ та інші підприємства. Більша частина працездатного населення Білої Церкви працює саме тут.

Центр міста сформувався давно. Тут розташовано найвизначніші пам'ятки: Преображенський собор, Микільську церкву, костьол св.Іоана Хрестителя, торгові ряди, або БРУМ. Але центр життя Білої Церкви розміщується не в історичному центрі, а кілометрів на п'ять східніше нього. Це найбільший житловий масив міста, який населення називає масивом Леваневського, в честь однієї з перших його вулиць. За площею він займає близько восьмої частини міста, але тут проживає понад третина його населення. Неподалік від центру розмістився головний ринок міста. Він величезний, але працює лише у вихідні та четвер. Покупці — переважно жителі численних навколишніх сіл.

[ред.] Пам'ятки історії та архітектури

Преображенський собор

Пам'ятник Т.Г.Шевченку

Костьол св.Іоанна Хрестителя

[ред.] Музеї

Дендропарк "Олександрія";
Краєзнавчий (Соборна пл.4);
Космонавтики ім. льотчика-космонавта Поповича П.Р. (вул. Павліченко, 26).

[ред.] Пам'ятки архітектури

Парк Олександрія;
Склади, кінець XVIII — початок ХІХ ст. (бульвар 50-річчя Перемоги, 62);
Ансамбль споруд поштової станції, 1825-1831 рр. (бульвар 50-річчя Перемоги, 41 і 45);
Торгові ряди (БРУМ), 1809-1814 рр. (Торгова площа);
Зимовий палац, 1796 р. (бульвар 50-річчя Перемоги, 7);
Будинок Дворянських зібрань, 30-ті роки ХІХ ст. (бульвар 50-річчя Перемоги, 5);
Микільська церква, 1706-1852 рр. (вул. Гагаріна, 10);
Свято-Преображенський Кафедральний собор, 1833-1839 рр. (вул. Гагаріна, 10);
Костьол Св.Іоанна Хрестителя, 1812 р. (Соборна площа);
Церква святої Марії Магдалини, XVIII ст. (вул. Шкільна, 11/16).

[ред.] Пам'ятники

Радянським воїнам та воїнам чехословацької бригади, які в січні 1944 року відвоювали місто у німецьких військ (площа Перемоги);
Петрові Запорожцю — одному з організаторів петербурзького "Союзу боротьби за визволення робітничого класу" (площа П.Запорожця);
На честь національно-визвольного руху 1702-1704 рр. під проводом Семена Палія — Палієва Гора (парк Олександрія);
Визволителям Білої Церкви від гітлерівських загарбників, тисячам закатованих мирних жителів (парк Слави);
Землякам, полеглим на фронтах Великої Вітчизняної війни (парк Слави);
Богдану Хмельницькому (парк ім. Т.Г.Шевченка);
Пам'ятна стелла бійцям Київської інтернаціональної бригади, які загинули за владу Рад у 1919 році (бульвар 50-річчя Перемоги);
Викладачам і студентам сільськогосподарського інституту, які загинули у роки Великої Вітчизняної війни (Соборна площа);
Засновнику міста — Ярославу Мудрому (Замкова гора);
Стелла на честь повстання під проводом К.Косинського в 1591 році (Замкова гора);
Гренадерам 2-го Київського козачого полку, сформованого у Білій Церкві, який брав активну участь у війні 1812 року (бульвар 50-річчя Перемоги);
Жертвам Голодомору 1932-1933 рр (вул. Ярослава Мудрого);
Тарасу Шевченко (Соборна площа);
Меморіал на місці гітлерівського концтабору (вул. Сломчинського);
Радянським льотчикам-визволителям Білої Церкви у роки Великої Вітчизняної війни (проспект Князя Володимира);
В.І.Леніну (Торгова площа);
Ліквідаторам та постраждалим внаслідок аварії у 1986 році на ЧАЕС (вул. Леваневського).

[ред.] Персоналії

[ред.] Тут народилися

Людмила Павліченко- радянський снайпер
Олександр Медвідь- триразовий олімпійський чемпіон з вільноі боротьби
Бенціон Вул — радянський фізик, академік
Юрій Линник — математик, академік
Шмуєль Ерушалмі — ізраільскій поєт-революціонер
Давид Бронштейн (1924—2006) — шахіст, гроссмейстер, дворазовий чемпіон СРСР, претендент на звання чемпіону світу з шахів у 1951 р.
Борщаговський Олександр Михайлович — російський театрознавець і письменник. 1993 року підпис Лист 42-х.

[ред.] Жили й працювали

Кирило Стеценко — композитор.
Лесь Курбас — режисер-новатор.
Микола Вавилов — ботанік, генетик.
Павло Попович — льотчик-космонавт.
Шолом-Алейхем — єврейський письменник.
Євген Деслав — єдиний український володар Оскару, навчався у Білоцерківській гімназії.^{[Джерело?]}
Трохим Лисенко — радянський біолог.
Тесленко Юрій — єпископ Білоцерківський, репресований.

[ред.] Тарас Шевченко в Білій Церкві

Тарас Шевченко був у Білій Церкві кілька разів. У 1845 році він приїжджав сюди, щоб оглянути відомий своєю красою парк «Олександрія» і познайомитися з історією та архітектурними пам'ятками міста.

Згадки про Білу Церкву є в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали».

Зараз іменем Тараса Шевченка названо площу, одну з центральних вулиць і школу. В парку «Олександрія» на честь того, що в ньому побував Шевченко встановлено меморіальну дошку.

[ред.] Джерела

Шевченківський словник: У двох томах / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — К.: Головна редакція УРЕ, 1978.

[ред.] Пісня про Білу Церкву

  Біла Церква 
             О.Буковський
І
Узяв бандуру бандурист
І розповів мені
Про Біле місто, що колись
Заклали на Росі 
  Про ті часи, що сплинули
  Про битви з шляхтами
  І про Палієву Гору
  І церкви спалені.
Пр-в:
 Біла Церква в золотих хрестах
 Твоє тіло рублене в віках
 Рось водою живою окропить
 Хай Господь Бог тебе хоронить.
ІІ
Тече вода, ідуть віки
Та пам'ять все стерпить
Ніхто не зміг тобі надіть
Кайдани, ланцюги
  Здобудеш волю ти свою
  На щастя нам усім
  Богдана важку булаву
  Тримаєш ти в руці.
Пр-в.
ІІІ
Охороняє бережно
Історію столітть
Засновник міста - Ярослав,
На Замковій Горі
  Олександрія - дивний парк,
  Тут був Кобзар Тарас
  Ми дуже любим місто це
  А місто любить нас.
Пр-в.

[ред.] Міста побратими Білої Церкви

[ред.] Ресурси Інтернет

[ред.] Література

Українська радянська енциклопедія
Павловський О. Г. та ін. Минуле та сучасне міста Біла Церква. Біла Церква, 1957;
Похилевич Л. Сказання о населенных местностях Киевской губернии. К., 1864.

[ред.] Примітки

↑ [1]

[0] [1]

[1]

п • о • р Населені пункти Білоцерківського району
Міста:	Узин
Смт:	Терезине
Села:	Бакали · Бикова Гребля · Блощинці · Василів · Вербова · Вільна Тарасівка · Володимирівка · Гайок · Глибочка · Глушки · Городище · Дрозди · Затиша · Іванівка · Йосипівка · Клочки · Коженики · Коржівка · Красне · Людвинівка · Мазепинці · Макіївка · Мала Антонівка · Мала Вільшанка · Мала Сквирка · Матюші · Межове · Михайлівка · Одноріг · Озерна · Олійникова Слобода · Острійки · Павлівка · Пилипча · Піщана · Поправка · Потіївка · Розаліївка · Сидори · Скребиші · Сорокотяги · Степок · Сухоліси · Тарасівка · Томилівка · Трушки · Фастівка · Фесюри · Фурси · Храпачі · Чепиліївка · Черкас (Биково-Гребельська сільська рада) · Черкас (Поправська сільська рада) · Чмирівка · Чупира · Шкарівка · Щербаки · Яблунівка

п • о • р Міста і смт Київської області
Міста:	Березань · Біла Церква · Богуслав · Бориспіль · Боярка · Бровари · Буча · Васильків · Вишгород · Вишневе · Ірпінь · Кагарлик · Миронівка · Обухів · Переяслав-Хмельницький · Прип'ять · Ржищів · Сквира · Славутич · Тараща · Тетіїв · Узин · Українка · Фастів · Чорнобиль · Яготин
Смт:	Бабинці · Баришівка · Борова · Бородянка · Велика Димерка · Володарка · Ворзель · Глеваха · Гостомель · Гребінки · Димер · Дослідницьке · Згурівка · Іванків · Калинівка (Броварський район) · Калинівка (Васильківський район) · Калита · Клавдієво-Тарасове · Кодра · Кожанка · Козин · Коцюбинське · Красятичі · Макарів · Немішаєве · Пісківка · Рокитне · Ставище · Терезине · Чабани

п • о • р Київська область
Райони:	Баришівський • Білоцерківський • Богуславський • Бориспільський • Бородянський • Броварський • Васильківський • Вишгородський • Володарський • Згурівський • Іванківський • Кагарлицький • Києво-Святошинський • Макарівський • Миронівський • Обухівський • Переяслав-Хмельницький • Поліський • Рокитнянський • Сквирський • Ставищенський • Таращанський • Тетіївський • Фастівський • Яготинський
Міста обласного значення:	Березань • Біла Церква • Бориспіль • Бровари • Буча • Васильків • Ірпінь • Переяслав-Хмельницький • Прип'ять • Ржищів • Славутич • Фастів