Іванович Северин Денисович
Іванович Северин Денисович | |
---|---|
Народження |
10 квітня 1881 Борівці |
Смерть |
24 квітня 1967 (86 років) Зальцбург |
Країна | ЗУНР; УНР |
Приналежність | УГА |
Вид збройних сил | УГА |
Звання | Сотник |
Формування | 3-тя Залізна стрілецька дивізія Армії УНР |
Війни / битви | |
Нагороди |
Севери́н Дени́сович (Діонізійович) Івано́вич (1881 — 24.04.1967) — педагог, сотник УГА та ДА УНР.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1881 року в селі Брівці.
Під час листопадових подій 1918 року на Буковині був призначений командиром загону українських вояків-добровольців у м. Чернівці, а після евакуації з міста 10.11.1918 брав участь в організації у м. Кіцмань загону добровольців, який згодом чинив супротив румунській окупації на станції Лужани.
Воював за Львів та Київ, від контузії втратив слух. Начальник контррозвідувального відділу штабу 3-ї Залізної Дивізії. Директор спецслужби – Департаменту Політичної Інформації при МВС УНР уряду Симона Петлюри. Перебував в еміграції у Польщі - румунська влада заборонила йому в’їзд.
Нагороджений Воєнним Хрестом № 601. В час Другої світової війни переїхав до Австрії, проживав у Зальцбургу. У таборі для біженців став Головою Церковної Ради УАПЦ.
Помер 1967 року в місті Зальцбург.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Рік 1918 на Буковині. Уривок зі споминів (бій за станцію Лужани). Журнал «Літопис Червоної Калини» ч.12 від грудня 1933 р. Ст.2-3
- Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія: До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. Т. 2: З–О. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2019. 832 с. С.107-108
- Іванович Северин
Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |