Ін'єкція (медицина)
Ін'є́кція (лат., від injicere - впорскування) — спосіб введення в організм лікарських розчинів. Найчастіше впорскування виконують за допомогою порожнистої голки і шприца (з порушенням цілості шкірних і слизових покривів)[1]. Існує також безголкова ін'єкція - введення лікарських розчинів під високим тиском (швидкість струменя понад 150 м/с), але в Україні розповсюдження вона не отримала.
Ін'єкцію використовують у тих випадках, коли потрібно забезпечити швидкий терапевтичний ефект, точність дозування, виключення бар'єрної функції шлунково-кишкового тракту і печінки, а також у випадках порушення свідомості та акту ковтання [1].
За допомогою ін'єкцій також виконують анестезію та щеплення (вакцинацію).
Найчастіше ін'єкції роблять шприцом. Розмір шприца підбирають відповідно до дозування.
В просторіччі часто замість слова ін'єкція вживають слово укол. Але укол - це один з етапів голкової ін'єкції - момент проникнення голки через шкіру чи слизову оболонку, що відчувається пацієнтом у вигляді неприємного подразнення.
В залежності від шляху (анатомічної структури) введення розрізняють такі ін'єкції:
- Внутрішньошкірні (інтрадермальні)
- Підшкірні (гіподермальні)
- Внутрішньом'язові (інтрамускулярні)
- Внутрішньовенні (інтравенозні)
- Внутрішньоартеріальні (інтраартеріальні)
- Внутрішньокісткові (інтракостальні)
- Внутрішньочеревні (інтраабдомінальні)
- Внутрішньосерцеві (інтракардіальні)
- Внутрішньопальцеві (інтрапальпебральні)
В залежності від способу введення ін'єкції класифікують на:
- Струминні (болюсні)
- Крапельні (або краплинні)
[ред.] Примітки
- ↑ а б Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/ Відп. ред. А.М.Гродзінський.—К.: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992.—544с. ISBN 5-88500-055-7
