Інститут червоної професури при ВУЦВК

Інститут червоної професури при ВУЦВК (1932—1937) — вищий навчальний заклад з підготовки викладачів суспільних наук для вишів, а також працівників науково-дослідних установ, центральних партійних та державних органів. Курс навчання тривав три роки. Створений у січні 1934 в ході реорганізації інститутів червоної професури, що постали 1932 року на базі навчальних частин Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів (ВУАМЛІН) у Харкові.

Утворений єдиний Інституту червоної професури мав сім відділень:

• економічне
• філософське
• історичне
• раданського будівництва і права
• літератури
• підготовки кадрів Інституту червоної професури
• заочної аспірантури.

Від вересня 1934 інститут функціонував у Києві.

Директорами Інституту червоної професури в різний час були: З. Ашраф'ян, О. Сенченко, Л. Гіттель. В листопаді 1937 на базі інституту було створено Інститут підготовки викладачів соціально-економічних дисциплін вузів і втузів (вищих технічних навчальних закладів при заводах).

Література

• Стрижак Є. Інститут червоної професури (1929–1937): у пошуках більшовицької альтернативи «старій професурі». // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. — 2007. — Вип. 17. — С. 307—319.
• Комаренко Н. В. Установи історичної науки в Українській РСР (1917—1937 рр.). — Київ, 1973.

Джерело

• О. В. Юркова. Інститут червоної професури // Історія України, Інститут історії України.

Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити. Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це!. Це повідомлення варто замінити точнішим.