Автошлях США 20

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Автошлях США 20

U.S. 20 на кордоні Небраска - Вайомінг
Загальні дані
Країна  США
Мережа Автомагістралі США, state highways in Oregond, Massachusetts State Highway Systemd, numbered roads in Indianad, numbered highways in Ohiod, numbered highways in Idahod, numbered highways in Wyomingd, Montana Highway Systemd і Nebraska State Highway Systemd
Відкрито 1926
Довжина 5,415 км
початок US 101
кінець I-95
OpenStreetMap 165476 ·R (Орегон, Айдахо)

CMNS: Автошлях США 20 у Вікісховищі

Автошлях США 20 (U.S. Route 20, U.S. Highway 20, US 20) — американський автомобільний шлях, шосе східно — західного напрямкуСистема номерних автомобільних доріг США, що простягається від Тихоокеанського північного заходу до Нової Англії. «0» у номері шляху вказує, що автошлях США 20 є маршрутом узбережжя-до-узбережжя, а також основним. Довжина у 5415 км робить його найдовшою дорогою у Сполучених Штатах.[1] Його маршрут приблизно паралельний маршруту нової Interstate 90 (I-90), що, у свою чергу, є найдовшою міжштатною автомагістраллю у США. Існує розрив в офіційному позначенні США 20 через Єллоустонський національний парк ненумерованими дорогами, що використовувались для перетинання парку.

Автошлях США 20 та автошлях 30 порушують загальні правила нумерації автошляхів США в Орегоні, починаючи зі США 30, що починається на північніше автошляху США 20 у Асторії та проходить паралельно на півночі по всій території країни (річка Колумбія та міжтатна 84). Двоє йдуть паралельно до Колдвелл, Айдахо. Автошлях США 20 не був запланованим маршрутом узбережжя-до-узбережжя на той час як автошлях США 30. Автошлях США 20 спочатку закінчувався біля східного входу у Йеллоустонський парк й був продовжений далі лише 1940 року.[1]

Східний кінець шосе розташовано в Бостоні, Массачусетс, на площі Кенмор, де він впирається у штатний автошлях 2. Його західний кінець розташовано у Ньюпорті, Орегон, на перехресті з автошляхом США 101 за 900 м від Тихого океану.[2]

Опис шляху[ред. | ред. код]

Шосе проходить через такі штати:

Орегон[ред. | ред. код]

Підпис на західному початку у Ньюпорті, штат Орегон

Айдахо[ред. | ред. код]

Монтана[ред. | ред. код]

У штаті Монтана автошлях США 20 проходить лише 16 км у повіті Галлатін, проходить місто Вест-Єллоустоун й входить у Єллоустоунський національний парк у Вайомінгу з заходу.

Вайомінг[ред. | ред. код]

Східна частина автошляху США 20 перетинає штат Вайомінг з північного заходу на південний схід.

Небраска[ред. | ред. код]

У штаті Небраска, автошлях США 20 проходить:

  • повіт Су місто Харрісон,
  • повіт Дейвс міста Кроуфорд, Чадрон (перетинається з автошляхом США 385),
  • повіт Шерідан місто Рашвілл,
  • повіт Черрі місто Валентайн (перетинається з автошляхом США 83),
  • повіт Рок міста Айнсворт й Бассетт,
  • повіт Холт місто О'Нейл (перетинається автошляхами США 275 й 281),
  • повіти Антілоп,
  • повіт Пірс (місто Осмонд),
  • повіт Сідар міста Рандолф й Лаурел,
  • повіт Діксон, де перетинається з автошляхом США 81,
  • повіт Дакота місто Саут-Су-Сіті, де перетинається з автошляхами США 75 й 77.

Айова[ред. | ред. код]

Автошлях США 20 перетинає річку Міссісіпі, що з'єднує Дюб'юк у Айові та Іст-Дубюк, у Ілліної

У Айові автошлях 20 проходить міста Су-Сіті й Сідар-Фолс,

Іллінойс[ред. | ред. код]

В Ілліної автошлях 20 проходить міста Фріпорт, Рокфорд, Чикаго.

Індіана[ред. | ред. код]

Дивлячись на захід від автошляху США 20, як він перетинається зі штатною дорогою 127 у колі руху транспорту у Анголі, Індіана

З Гері до Саут-Бенду, автошлях США 20 побудований як розвантаження шосе дюн. Протягом 1930-х та 40-х років шосе Дюн (автошлях США 12), ставало сильно переповненим, оскільки житлові будинки та громади розвивалися у дюнах Індіани. Сьогодні по США є численні громади вздовж автошляху США 20 й на березі озера, включаючи Гері, Портадж, Бюрнс-Харбор, Портер, Честертон, Пайнс та Мічиган-Сіті.

Огайо[ред. | ред. код]

Вказівник автошляху США 20 разом зі знаком для штатного шляху 7 в Конніаут, Огайо

У Огайо автошлях 20 проходить містами Толідо, Оберлін, Лейквуд, Клівленд, Ментор, Медісон.

Пенсільванія[ред. | ред. код]

I-79 й автошлях США 20 (вихід   182) в Ірі, Пенсільванія

У Пенсільванії автошлях 20 проходить повітом Ірі й містоІрі,

Нью-Йорк[ред. | ред. код]

Вказівник автошляху США 20, на схід від Сангерфілда, Нью-Йорк

У штаті Нью-Йорк автошлях США 20 проходить через міста Обурн й Олбані.

Массачусетс[ред. | ред. код]

Вказівник автошляху США 20 на Кенмор-сквер, біля знака Бостон Сітго

У Массачусетсі автошлях США 20 пролягає через:

Історія[ред. | ред. код]

До системи автомобільних шляхів США маршрут у Новій Англії та Нью-Йорку був позначений як Ново-англійський міжштатний маршрут 5 (NE-5), частина системи міждержавних маршрутів Нової Англії, що існувала між 1922 та 1927 роками. Близько 1923 року, від Спрінгфілда до Пітсфілда, NE-5 був відомий як «Сходи Якова» а від Бостона до Олбані — «Хабвей». Коли автошлях США 20 вперше було введено в експлуатацію, воно поглинуло NE-5 повністю.

Історичний кінець[ред. | ред. код]

До 1940 року західна кінцева точка автошляху США 20 була східним входом до Єллостоунського національного парку.

Історичні маршрути[ред. | ред. код]

Між Форт-Доджем та Дуб'юком, маршрут було розширено до чотирьох смуг.

Історичні назви[ред. | ред. код]

  • Частка автошляху США 20 на схід від Ілліноя, як правило, йде шляхом Єллоустонської стежки.
  • У штаті Массачусетс, автошлях США 20 слідує Бостонською поштовою дорогою у Вейланді та Судбері.
  • У штаті Нью-Йорк, частина автошляху США 20 слідує за старою Черрі-Валлі Тюрпайк і досі її називають цим ім'ям у деяких місцях.
  • Від Буффало на захід до Клівланда, автошлях США 20 слідує Буффало-Стейдж дорогою.[3]
Один з мильних стовпів 1842 року, що відзначає оригінальний Вестерн-Резерв та Маумі Тюрнпайк у Вудвіллі, Огайо.
  • Між Фремонтом, Огайо та Перрісбургом, штат Огайо, шлях сягає кінця 1830-х років. Тоді він був відомий як дорога Маумі та Вестерн-Резерв роад. Її призвісько «Багнюкова пика» від слави «найгіршої дороги на континенті» через дири багна у які попадали колеса возів й сповільняло тяглові тварини. Мандрівникі іноді витрачали 3 дні, щоб проїхати 1 милю. Вона досі підписана як Маумі-стріт у Анголі, Індіана.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Weingroff, Richard (17 жовтня 2013). Ask the Rambler: What Is The Longest Road in the United States?. Federal Highway Administration. Архів оригіналу за 7 квітня 2009. Процитовано 4 грудня 2014.
  2. Endpoints of US highways. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 9 жовтня 2014.
  3. DeMarco, Laura (27 липня 2009). More on Cleveland walking tours and history. The Plain Dealer. Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 2 серпня 2009.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Номерні автомобільні шляхи США
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27 29 30 31 33 34 35 36 40 41 42 43 44 45
46 48 49 50 51 52 53 54 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 87 89
90 91 92 93 95 96 97 98 101 163 395 400 412 425
Списки  Номерні автомобільні шляхи США