Генрі Лонгфелло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генрі Лонгфелло

Генрі Водсворт Лонгфелло (англ. Henry Wadsworth Longfellow) (27 лютого 1807, Портленд (Мен)24 березня 1882, Кембридж (Массачусетс)), американський поет. Автор «Пісні про Гаявату» та інших поем і віршів.

Походив з давньої Йоркширської сім'ї, що переселилася в Америку в XVII ст. та жила за суворими пуританськими традиціями. Поет виховувався спочатку в маленькому місті Портленді, багато читав, захоплювався Вашингтоном Ірвінгом і під його впливом став писати вірші. Університетська освіту Лонгфелло отримав в Коледжі Боудін, в Брунсвіку, і після річного перебування в Європі став професором нових мов спочатку в Брунсвіку, потім в Гарвардському університеті; склав цілий ряд цінних курсів з європейської літератури, видав кілька перекладів з іспанської, розповів свої подорожні враження у книзі «Outre-Mer».

З кінця 1830-х років він цілком віддався поезії. Одним з перших його віршів був «Psalm of Life», що відразу створив автору велику популярність; в 1839 р. з'явився перший збірник його віршів, «Voices of the night», а потім великий автобіографічний роман «Hyperion», що не мав успіху. Потім пішли інші ліричні збірки: «Ballads and other poems» (1841), до якого увійшов знаменитий вірш «Excelsior», «Poems on slavery» (1842) та інші. В русі на користь звільнення негрів 1840-х років Лонгфелло брав набагато меншу участь, ніж інші американські поети, як наприклад Вітьєр і Лоуелл. Він був нездатний до практичної діяльності і, співчуваючи аболюціоністам, висловив це лише кількома художнімипіснями про невільників.

Від ліричної поезії Лонгфелло перейшов до створення епічний поем національно-американського характеру. Такою є, перш за все, «Evangeline» (1847), пасторальна поема з історії перших французьких вихідців в Америці, вона одразу зробила Лонгфелло національним поетом і до початку XX століття залишалася однією з настільних книг всякої американської родини. Тим же національним характером відрізняються «Courtship of Miles Standish» (1858), де поет надихається переказами про британських предків сучасних американців, і «Hiawatha» (1855), поема з побуту індіанців Північної Америки. Цими поемами Лонгфелло досяг вершини літературної слави; всі його подальші збірки: "Tales of the wayside Inn" (1863), "Three books of song" (1872), «Golden legend», «Birds of Passage», «Ultima Thule» та багато інших знаходили схвальний відгук у критики й у публіки, так само як його переклади з італійських, французьких та німецьких поетів. Вихований у дусі європейських літератур, пройнятий поезією Вордсворта та інших англійських лекістів, Лонгфелло в перших ліричних збірниках пересадив англійський спокійний, ідилічний романтизм на американський ґрунт.

У ліричних збірниках Лонгфелло чергуються бадьорі і меланхолійні мотиви: у «Psalm of Life» він проповідує активний, оптимістичний ідеал життя, в «Footsteps of Angels» співає гімн примирення з ударами долі. «Excelsior» — один з самих популярних віршів Лонгфелло — звеличує безмежність прагнень до недосяжного ідеалу, а в мелодійному «Hymn of the night» поет молить лише про тимчасове забуття від страждань, оспівуючи ніч. Крім названих ліричних п'єс Лонгфелло, до найкращих його віршів належать деякі з пісень невільників (особливо «The Slave's Dream»), «The Arrow and the Song», «The Village Blacksmith».

У епічних поемах Лонгфелло позначається прагненням створити нову національну поезію, відтворити красу незайманих лісів, наївність населення, його прості почуття і цільні характери. «Evangeline» навіяна поемою «Герман і Доротея» Гете. Дівчина, розлучена з улюбленим, внаслідок несподіваного вигнання їх сімей з рідного гнізда, самотнє і сумне життя тих, хто любить, їх подвиги в служінні страждаючим співвітчизникам, їх зустріч у шпиталі, коли в умираючою Габріелі, Євангеліна, тепер сестра милосердя, впізнає друга своєї юності — такий сюжет поеми, прекрасної, головним чином, окремими епізодами, описами побуту та дикої природи, а також вдалим вживанням гекзаметра.

У поемі «Hiawatha» Лонгфелло виклав легенди, пануючі серед північноамериканських індіанців, за словами автора твір можна назвати "індіанською Еддою". Самий розмір, обраний Лонгфелло в спадок фінської Калевалі, дуже підходить до змісту поеми, яка більш, ніж все інше, написане Лонгфелло, втілила дух американського народу. «The Courtship of Miles Standish» гідно завершує серію національних поем, відтворювати звичаї і почуття пуритан в першу епоху їх американської життя. Лонгфелло, завдяки своїм великим літературним знанням надихався нерідко і загальноєвропейськими сюжетами, особливо середньовічними легендами. Такі: «Golden Legend», «The Spanish Student», деякі з поеми «Tales of a Wayside Inn» та інші. З його численних перекладів особливо чудовим є переклад дантівської «Божественної комедії», який, незважаючи на відсутність рим, є в достатній мірі художнім та точним перекладом визначного твору великого флорентійця.

Література[ред.ред. код]

  • Eric S. Kobertson, «Life of H. W. Longfellow» («Great writers»),

Посилання[ред.ред. код]