Акусматична музика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Акусмати́чна музика (фр. Musique acousmatique, англ. Acousmatic music) — термін, вперше використаний франко-американським композитором Едгар Варез[1]; як один з різновидів електроакустичної музики, тісно пов'язаної з конкретною музикою.

Музична специфіка[ред. | ред. код]

Як «музичні» в акусматичній музиці розглядаються звуки будь-якої природи і будь-якого походження: звуків акустичних інструментів, до звуків природного чи техногенного походження, а також штучно синтезованих.[2] При створенні акусматичної музики задіюються різноманітні технічні пристрої: від простих механічних до складних електронно-аналогових і цифрових.[3]

Композиції акусматичної музики записуються на електронні носії інформації і відтворюється за допомогою гучномовців, тобто без безпосередньої участі людини-виконавця, хоча допустимо і її «живе» виконання безпосередньо на концертній сцені[4] Крім того, автор акусматичної музики може заготовлювати відразу декілька звукових пластів, якими він маніпулюватиме безпосередньо в процесі виконання своєї музики на сценічному майданчику.[5]

Стилістично акусматична музика може виходити за рамки будь-яких відомих вокальних та інструментальних жанрів.[6] Але серед музикантів існують деякі розбіжності, пов'язані з тим, відносити чи термін «акусматики» до стилю музичної композиції або до виду сприйняття музики[7].

Походження терміна[ред. | ред. код]

Термін «акусматика» перегукується зі специфічним методом викладання античного філософа Піфагора. Як вважають, Піфагор навчав своїх учнів з-за ширми, щоб не відволікати їх від глибинного змісту своїх езотеричних лекцій, складених з мудрих і лаконічних «акусмат» (грец. — «висловів»). У зв'язку з цим, перший етап піфагорійського учнівства називався «акусматом».[8]

П'єр Шеффер, використовуючи в своїй творчості термін «acousmatique», проводив аналогію між голосовими акусматами Піфагора, що доносяться з-за ширми, і музикою, що лунає «з-за динаміків», тобто як би «виконуваної невидимими (таємничими) інструментами і голосами».[9]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ouellette, Fernand (1973),Edgard Varèse, London: Calder and Boyars. ISBN 978-0-7145-0208-3
  2. ↑ Галанте Ф. Спочатку створите звук і лише потім приступайте до створення твору [Архівовано 13 травня 2013 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Столлер П. Електроакустика [Архівовано 13 травня 2013 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Emmerson, Simon (2007). "Living Electronic Music", Aldershot, Hants: Ashgate. ISBN 978-0-7546-5546-6
  5. ↑ Henri Pousseur, Musiques croisées. Paris: L'Harmattan, 1997
  6. ↑ Windsor, W.L. (1995). "A Perceptual Approach to the Description and Analysis of Acousmatic Music", Ph. D Thesis, City University Department of Music, September 1995, Sheffield.
  7. ↑ McFarlane M.W. The Development of Acousmatics in Montréal,eContact! , 6.2, Journal of the Canadian Electroacoustic Community, Montreal, 2001.
  8. ↑ В акусматах Піфагора містилися обрядові настанови: про круговорот людських життів, поведінку, жертвопринесення, поховання, харчування. Акусмати формулювалися лаконічно і доступно для розуміння будь-якої людини, в них містилися також постулати загальнолюдської моралі. Жмудь Л. Я. Піфагор і його школа. — М.: Наука, 1990. — ISBN 5-02-027292-2
  9. ↑ Schaeffer, Pierre (1966),Traité des objets musicaux, Paris: Éditions du Seuil.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Austin, Larry and Denis Smalley. "Sound Diffusion in Composition and Performance: An Interview with Denis Smalley." Computer Music Journal 24/2 (Summer 2000), pp. 10–21. Cambridge MA: MIT Press.
  • Chion, Michel. (1983) Guide des objets sonores, Pierre Schaeffer et la recherche musicale. Ina-GRM/Buchet-Chastel, Paris.
  • Destantos, S. "Acousmatic Morphology: An Interview with François Bayle." Computer Music Journal 21/3 (Fall 1997), pp. 11–19. Cambridge MA: MIT Press.
  • Dhomont, Francis. "Rappel acousmatique/Acousmatic Update." Contact! 8.2 (Spring 1995). Montréal: Canadian Electroacoustic Community (CEC).
  • McFarlane, Matthew. "The Development of Electroacoustics in Montréal[недоступне посилання з лютого 2019]." eContact! 6.2 — Activités électroacoustiques au Québec/Electroacoustic Activities in Quebec (Fall 2003). Montréal: Canadian Electroacoustic Community (CEC).
  • Smalley, Denis. "Space-form and the acousmatic image." Organised Sound 12/1 (April 2007) "Practice, process and æsthetic reflection in electroacoustic music," pp. 35–58. Cambridge University Press.
  • Smalley, Denis. "Spectromorphology: Explaining Sound-Shapes." Organised Sound 2/2 (August 1997) "Frequency Domain," pp. 107–26. Cambridge University Press.
  • Truax, Barry. "Composition and diffusion: space in sound in space." Organised Sound 3/2 (August 1998) "Sound in Space, " pp. 141–146. Cambridge University Press.
  • Windsor, W.L. "A Perceptual Approach to the Description and Analysis of Acousmatic Music." Unpublished doctoral thesis. London: City University, 2005.
  • Wishart, Trevor. On Sonic Art. Routledge, 1997.
  • Dack, John (1994). "Pierre Schaeffer and the Significance of Radiophonic Art". Contemporary Music Review 10, no. 2: 3-11.
  • Dack, John (1993a). "La Recherche de l'Instrument Perdu". Electroacoustic Music: Journal of the Electroacoustic Music Association of Great Britain.
  • Dwyer, Terence (1971). Composing with Tape Recorders: Musique Concrète for Beginners. London and New York: Oxford University Press. ISBN 0193119129.
  • Kane, Brian (2007). "L'Objet Sonore Maintenant: Pierre Schaeffer, Sound Objects and the Phenomenological Reduction". Organised Sound, 12, no.1:15-24.
  • Schaeffer, Pierre (1952b). "L'objet musical". La Revue Musicale: L'œuvre du XXe siècle, no. 212: 65-76.
  • Schaeffer, Pierre (1967). La musique concrète. Paris: Presses Universitaires de France.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Акусматична_музика&oldid=41330645