Альціон синьоголовий
| Альціон синьоголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Actenoides hombroni Bonaparte, 1850 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Halcyon hombroni | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Альціо́н синьоголовий[2] (Actenoides hombroni) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae)[3]. Ендемік Філіппін. Вид названий на честь французького натураліста Жака Бернара Омброна[4].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 27 см. У самців тім'я і "вуса" яскраво-сині, щоки і нижня частина тіла рудувато-оранжеві, верхня частина тіла синьо-зелена, плечі і покривні пера крил поцятковані невеликими охристими плямками, надхвістя і хвіст яскраво-сині, дзьоб яскраво-червоний. У самиць тім'я і "вуса" більш тьмяні, верхня частина тіла зелена, охристі плямки на ній більші.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Синьоголові альціони є ендеміками острова Мінданао на півдні Філіппінського архіпелагу. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, часто поблизу струмків. Зустрічаються на висоті від 100 до 2400 м над рівнем моря, переважно на висоті понад 1000 м над рівнем моря.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція синьоголових альціонів становить від 3500 до 15000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Actenoides hombroni: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 30 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Rollers, ground rollers, kingfishers. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 30 вересня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 194. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Джерела[ред. | ред. код]
- Fry, C. Hilary; Fry, Kathie; Harris, Alan (1992). Kingfishers, Bee-eaters & Rollers. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-8028-8.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |