Аль-Абваб (держава)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Держава Аль-Абваб
Алва (держава) Flag
1276 – 1510-ті Сеннар (султанат) Flag
Аль-Абваб: історичні кордони на карті
Аль-Абваб: історичні кордони на карті
Аль-Абвад між Абу Хаммад і Соба
Столиця невстановлено
Мови нубійська
Релігії християнство
іслам
Форма правління монархія
Історичний період Середньовіччя
 - Засновано 1276
 - Ліквідовано 1510-ті

Аль-Абваб — середньовічна держава в Нубії, що утворилася внаслідок занепаду Алви. Тривалий час маневрувала між Мамлюцьким султанатом, Мукуррою і Алвою. Напочатку XVI ст. підкорена султанатом Сеннар.

Історія[ред. | ред. код]

Спочатку була найбільш північною провінція держави Алва. 1276 року внаслідок вторгнення мамлюків з Єгипту та ослаблення Алви та сусідньої Мукурри здобула незалежність. Назву отримала від арабських племен, що сюди активно стали проникати. Адур, цар Аль-Абваба, підтримав мамлюків у війні з Давидом, царем Мукурри. В подальшому Аль-Абваб сприяв зберіганню мамлюцького протекторату над Мукуррою.

Союз з Мамлюцьким султанатом призвів до ворожості з боку Алви і Мукурри, з якими велися загалом успішні війни протягом 1280—1290-х років.

1316 року під час чергової війни мамлюків проти мукурри війська Аль-Абваба підтримали перших. Завдяки цьому було схоплено царя Кернабеса і його брата Авраама та видано мамлюкам. 1317 року монарх Аль-Абваба допомагав харчами мамлюцькій армії, що переслідувала бедуїнські племена до Червоного моря.

У 1367 році згадується востаннє. До кінця цього сторіччя значні землі зайняли арабські племена джаваніба та абдаллабі, а їх шейхи стали могутніми політичними особами Аль-Абваба.

1412 року вчений Аль-Калакашанаді вказує, що правителем Аль-Абваба був християнином та мав титул царя. На підставі знахідок кераміки висловлюється припущення, що Аль-Абваб продовжував існувати до 1510-х років, коли було захоплено Амарою I, макком Сеннару.

Територія[ред. | ред. код]

Межі точно не визначені. У X ст. єгипетський посланецб Ібн Салім Аль-Асвані писав, що Атбара знаходилася в межах Аль-Абваба, а її північний кордон знаходився далі на північ, біля великого вигину Нілу. У 1317 році Аль-Абваб охоплював область злиття Атбари та Нілу. На початку XX ст. було зазначено, що суданці використовували термін Аль-Абваб для опису регіону в районі Мерое.

Релігія[ред. | ред. код]

З самого початку існування сповідувалося коптське православ'я. Наприкінці XIII ст. деякі царі прийняли іслам. Посилення ісламізації відбулося з проникненням сюди бедуїнських племен у XIV ст. Втім лише у XV ст. сюди прибувають перші суфійські проповідники. В результаті більшість населення Аль-Абвабу до самого кінця існування держави залишалося переважно християнським.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Hasan, Yusuf Fadl (1967). The Arabs and the Sudan. From the seventh to the early sixteenth century. University of Edinburgh.
  • Adams, William Y. (1991). «Al-Abwab». In Aziz Surya Atiya (ed.). The Coptic encyclopedia. 1. Claremont Graduate University. School of Religion. p. 38.
  • Welsby, Derek (2002). The Medieval Kingdoms of Nubia. Pagans, Christians and Muslims Along the Middle Nile. British Museum. ISBN 978-0714119472.
  • Edwards, David (2004). The Nubian Past: An Archaeology of the Sudan. Routledge. ISBN 978-0415369879.
  • Drzewiecki, Mariusz (2011). «The Southern Border of the Kingdom of Makuria in the Nile Valley». Études et Travaux. Institute of Mediterranean and Oriental Cultures. XXIV: 93–107. ISSN 2084-6762