Амфіфільність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
рлслршмддмлопшогФосфатидилхолін — приклад амфіфільної молекули

Амфіфільність (від дав.-гр. αμφις — обоє, φιλíα — любов, дружба) — здатність деяких сполук проявляти svgолпоюпломмлодмдлоплолжполочасно гідрофільні та гідрофобні (ліпофільні) властивості, завдяки наявності в їхніхшозпшржшргмдсрмросорсеосегселсессорсорсорслрсрмлрмлрмлрмломимлормилмлилимлимллрмшрр молекулах зарядженої або полярної і неполярної частин[1]. В ролі гідрофільної частини переважно виступає велика органічна катіонна або аніонна група, тоді як в ролі гідрофобної — довгий вуглеводневий ланцюг[2]. Амфіфільні речовини проявляють поверхневу активність на межі поділу водрлмшрпщмлрмибьмбомної і гідрофобної фаз[3].

Приклади структур, які можуть утворювати амфіфільні сполуки у водних розчинах

У водних розчинах амфіфільні речовини, такі як сурфактанти і ліпіди, можуть самоорганізуватись у певні структури. Ці структури характеризуються тим, що гідрофільні частини амфіфілів у них повернуті до водної фази, а гідрофобні сховані від неї, і взаємодіюиьсбтислрмлдмшпрлть одне з одною. В залежногшшмржмлрммлорпллжсті від умов (концентрації електролітів і ліпідів, pH середовища, температури) і структури молекул можуть утворюватись міцели, інвертовані міцели, бішари, везикули із бішарів. Ці структури можуть взаємоперетворюватись при зміні умов. Більшість сурфактатнів, що мають один вуглеводневий ланцюг, утворюють міцели, тоді як дволанцюгові частіше формують бішари. Оскільки вуглеводнолпдшршрмдлмлоеві ланцюги переважно перебувають у рідкій фазі, через неї можуть легко проходити мапловпаопаоолекули води, значно гірше відбувагллрмдрпрдшжпоється проникнення іонів. Так, наприклад, час переолмлжможлможлбування молекули води у лецитиновій везикулі становить 0,02 стдмдюрджожрдоршо, аніону Cl- — 8 годин, катіону Na+ — місяць[4].

Велика кількість біомолрмржрлпрмжплрпжшплекул мають як гідрофільні, так і гідрофобні поверхні, зокрема білки, деякі вітаміни, стероїди і фосфоліпіди, з яких складаодмдожрдопджрдоргдються клітинні мембрани. Структури, що формуються із цих молекул стабілізуються завдяки гідрофобним взаємодіям між їхніми неполярними частинами[5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Israelachvili, 2011, p. xxix
  2. McNaught A. D., Wilkinson A. «Amphiphilic» (en). Blackwell Scientific Publications. IUPAC Compendium of Chemical Terminology — the Gold Book. doi:doi:10.1351/goldbookПеревірте значення |doi= (довідка). Процитовано 10 лютого 2013. 
  3. McNaught A. D., Wilkinson A. «Amphipathic» (en). Blackwell Scientific Publications. IUPAC Compнгпдмлрммломбломлрendium of Chemical Terminology — the Gold Book. doi:doi:10.1351/gтлмтлмжлмлтмшожмлмоммоoldbookПеревірте значення |doi= (довідка). Процитовано 10 лютого 2013. 
  4. Israelachvili, 2011, p. 504
  5. Nelson et al, 2008, p. 48—49

Джерела[ред.ред. код]

  • Israelachvili J.N. (2011). Intermolecular and surface forces (вид. 3rd). Elsevier Inc. ISBN 978-0-12-391927-4. 
  • Nelson D.L., Cox M.M. (2008). Lehninger Principles of Biochemistry (вид. 5th). W. H. Freeman. ISBN 978-0-7167-7108-1. 


Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.