Амфотерність

Амфоте́рність — здатність сполук проявляти кислотні й основні властивості. Амфотерними сполуками (їх ще називають амфолітами) є вода, амінокислоти, гідроксиди алюмінію, цинку, хрому тощо. При дисоціації амфотерні сполуки дають іони Н⁺ і ОН⁻. Амфотерність багатьох сполук використовується в хімічному аналізі для розділення елементів.

Амфотерні гідроксиди

Амфотерні гідроксиди — речовини, до складу яких входить аніон ОН⁻ (гідроксид), і які при взаємодії з кислотами поводять себе як основи, а при взаємодії з основами — як кислоти. Тому їх формули в реакціях з кислотами слід записувати за типом основ, а в реакціях з основами — за типом кислот. До амфотерних відносять гідроксиди амфотерних оксидів: Zn(OH)₂, Sn(OH)₂, Pb(OH)₂, Al(OH)₃, Sn(OH)₄, Pb(OH)₄ і ін.Амфотерні гідроксиди,на відміну від типових,взаємодіють не лише з кислотами,а й з лугами,утворюючи солі.

Наприклад:

• Zn(OH)₂ + H₂SO4 = ZnSO4 + 2H₂O
• H₂ZnO₂ + 2NaOH = Na₂ZnO₂ + 2H₂O

Див. також

• Гідроксид
• Кислота
• Основа

Джерела

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
• Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
• М. Л. Глiнка (1982). Загальна хiмiя (Підручник) (вид. 2-ге, перероб. і доп.). Київ: «Вища школа». с. 608. 

Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.