Андре Ізуар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андре Ізуар
фр. André Isoir
Ім'я при народженні фр. André Jean Marie Isoir[1]
Народився 20 липня 1935(1935-07-20)[4][1]
Сен-Дізьє[1]
Помер 20 липня 2016(2016-07-20)[2][3][1] (81 рік)
Лонпон-сюр-Орж[1]
Країна  Франція
Діяльність органіст, композитор
Галузь класична музика
Alma mater Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Вчителі Rolande Falcinellid
Відомі учні Erik Fellerd і Michel Bouvardd
Знання мов французька[5]
Посада капельмейстер
Нагороди
Кавалер ордена «За заслуги» кавалер ордена Мистецтв та літератури
Ізуар в Мольсаймі (1979).

Андре́ Ізуа́р (фр. André Isoir; 20 июля 1935, Сен-Дізьє — 20 июля 2016, Лонпон-сюр-Орж) — французький органіст і викладач.

Біографія[ред. | ред. код]

Вчителями Андре Ізуара були Едуард Субербіллє[en] (орган в Школі Сезара Франка) та Жермена Муньє (фортепіано).

В Паризькій консерваторії, він був учнем Роланди Фалчінеллі[en], де у 1960 році одноголосно отримав перші премії за орган та імпровізацію.

Згодом він переміг на кількох міжнародних органних конкурсах: у 1965 році в Сент-Олбансі (Велика Британія), а наступні три роки в Гарлемі (Нідерланди), чим заслужив нагороду «Prix du Challenge». Він єдиний французький виконавець, який отримав цю нагороду з моменту створення конкурсу в 1951 році.

З 1952 по 1967 рік він є капельмейстером і титулованим органістом церкви Сен-Медар у Парижі, У 1967 році Андре Ізуар став співдержавником галереї церкви Сен-Северін. У 1973 році він був призначений органістом великого органу абатства Сен-Жермен-де-Пре.

У 1974 році Андре Ізуар був відповідальним за викладання органу в консерваторії Орсе, яку в 1977 році підвищили до рангу Національної школи музики. Він став повним професором і залишався в Орсе до 1983 року, коли його призначили в Національну консерваторію регіону Булонь-Бійанкур, де він викладав гру на органі до 1994 року.

Андре Ізуар записав близько шістдесяти дисків, які принесли йому Гран-прі дю Диск у 1972, 73, 74, 75, 77, 80, 89 та 91 роках, а також нагороду «Президента Республіки» за диск Le Livre d'or de l'orgue français (Золота книга французького органу). Був нагороджений композиційною премією Друзів органу за Variations sur un psaume huguenot (Варіації гугенотського псалма). Зокрема, він опублікував повний запис органних творів Баха, який залишається довідником творів цього великого композитора. Його записи творів Сезара Франка на органі в Люсонському соборі також були особливо відзначені, як і його запис Третьої симфонії Сен-Санса для органа з оркестром під керівництвом Жана-Поля Пеніна на органі відомого майстра Кавайє-Коля[en] в Сен-Дізьє (1999). Під час своїх численних концертів він грає відомих композиторів, такими як Бах, Франк або Маршан, більш конфіденційних композиторів, таких як Лефебюр-Велі, Адрієн Руж'є, Габріель П'єрне чи П'єр Камонен.

Андре Ізуар доповнює свою музичну культуру глибокими знаннями інструментальної майстерності; це сприяє, за його словами, кращому підходу до різних музичних стилів як з точки зору техніки, так і з точки зору оформлення.

Андре Ізуар створив «Тріо Альборада» (Trio Alborada) в 1987 році разом з Дідьє Маньє (Didier Magne) та Патріком Гілемом(Patrick Guillem). Це унікальне утворення понад двадцять років виконувало рідкісні твори відомих композиторів.

Відомі студенти[ред. | ред. код]

Серед багатьох його учнів є: Мішель Бувар[en], Жан Бойер[en], Франсуа Еспінас, Jean-Louis Gil, Emmanuelle Haïm, Pascale Rouet, Erwan le Prado.

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

Діскографія (вибіркова)[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Alain Pâris, , Paris, Laffont, coll. " Bouquins ", 2004, 4e éd., 1278 p. (ISBN 2-221-08064-5, OCLC 901287624), p. 419.
  • Pascale Rouet, André Isoir, histoire d'un organiste passionné, Préface de Gilles Cantagrel — coll. " Organ prestige ", Éditions Delatour, France, 2010 (OCLC 868025072)