Антоніо Іві
| Антоніо Іві | |
|---|---|
| італ. Antonio Ive | |
 | |
| Народився |
13 серпня 1851[1][2][3] Ровінь |
| Помер |
9 січня 1937[1][2] (85 років) Грац, Федеративна держава Австрія |
| Країна |
 Австрія |
| Діяльність | етнолог, викладач університету, романіст, філолог, вчитель |
| Галузь | філологія[4], романістика[4] і етнологія[4] |
| Alma mater | Віденський університет |
| Знання мов | італійська[5][4][6] і німецька[4][6] |
| Заклад | Віденський університет і Ґрацький університет |
Антоніо Іві італ. Antonio Ivey, 13 серпня 1851, Ровінь, Істрія — 9 січня 1937, Грац, Австрія) — італійський філолог-романіст.
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив Віденський університет, факультет італійської та класичної філології (1875), після чого викладав в гімназії в Каподістрії, Тренто, Інсбруку та ін., Поки в 1893 році не очолив нарешті кафедру італійської мови і літератури в Грацському університеті.
Найбільш важливі наукові праці Іві пов'язані з історією та сучасним станом североитальянских діалектів, що відносяться до його рідної області — Істрії, і з фольклорними пам'ятками на цих діалектах.
У 1879 році відкрив в Паризькій національній бібліотеці XIV століття рукопис неаполітанської версії лицарського роману Фіораванті — вельми важливий пам'ятник для історії епічної літератури Італії XV—XVI століть.
Публікації[ред. | ред. код]
- «Істрійські народні пісні, зібрані в Ровінь» = Canti popolari istriani: raccolti a Rovigno e annotati. — Roma; Torino; Firenze: Ermanno Loescher, 1877. — XXXII, 383 p. — (Canti e racconti del popolo italiano, vol. 5.) (італ.)
- «Народні оповідання з Ровінь» = Novelline popolari rovignesi. — Vienna: Coi tipi di Adolfo Holzhausen, 1877. — 32 p. — (Nella raccolta del Comparetti, vol. V) (італ.)
- «Народні казки з Ровінь» = Fiabe popolari rovignesi. — Vienna: A. Holzhausen, 1878. — 26 p. (Італ.) Analisi di Franz Miklosich «Ueber die Wanderungen der Rumunen in den dalmatinschen Alpen und den Karpaten» // Romania, 9e année. F. Vieweg, Libraire-Éditeur (Paris, 1880). — SS. 320—328 (нім.)
- «Збірник істрійськіх прислів'їв» = Raccolta di proverbi istriani. — Vienna, 1881 (італ.)
- (Спільно із Маріо Мандаларі, Джузеппе Маццатінті) Rimatori napoletani del quattrocento. — Caserta: Premiato Stab. Tip. A. Iaselli, 1885. — 198 p. (Італ.)
- «Стародавній діалект Крк» = L'antico dialetto di Veglia. // Archivio Glottologico Italiano. — Roma; Torino; Firence: Ermanno Loesher, 1886. — Vol. 9. — P. 115—187 (італ.)
- «Нариси діалекту Ровінь» = Saggi di dialetto rovignese. — Trieste: Tipografia del Lloyd austro-ungarico, 1888. — 78 p. (італ.)
- «Истрийские говоры» = Die istrianischen Mundarten. // Vierundvierzigstes Programm des K. K. Staats-Gymnasiums in Innsbruck: Veröffentlicht am Schlusse des Schuljahres. Bd. 44, 1892/93. — Innsbruk: Druck der Wagner'schen Universitäts-Buchdruckerei, 1893. — S. 1—42 (нім.)
- «Истрийские говоры» = Die istrianischen Mundarten. — Wien: Verlag des Verfassers — Druck von Gerold's Sohn, 1893. — 42, 3 s. (нім.)
- «Ладино-венетские говоры Истрии» = I dialetti ladino-veneti dell'Istria. — Strasburgo : Karl J. Trübner, 1900. — xxiv, 209 p. (итал.) (перевид. Bologna, 1975)
- Canti popolari in veglioto odierno. — Bologna: Forni Editore, [1900?]. — 40 p. (італ.)
- Quarnàro o Carnàro? Quarnéro o Carnèro? Postilla etimologica. — Parenzo: Tipografia Gaetano Coana, 1902. — PP. 9. (італ.)
- «Народные песни Веллетрии» = Canti popolari Velletrani: con illustrazioni e note musicali. / Pubblicazione incoraggiata dall'I.R. Ministero del Culto e dell'Istruzione. — Roma: E. Loescher & Co. (W. Regenberg), 1907. — xxxii, [1], 339 p. (італ.) (перевид. Bologna, 1972)
- «Истриотские сказки» = Fiabe istriane. / Ediz. critica a cura di Laura Oretti. — Gorizia: Editrice goriziana, 1993. — 220, [1] p. — (Il Biancospino, Collana di testi e studi etnografici, 7) (італ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Hrvatski biografski leksikon — 1983.
- ↑ а б в Istrapedia
- ↑ Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б CONOR.Sl
Література[ред. | ред. код]
- Domenico Proietti. IVE, Antonio (італ.). Dizionario Biografico degli Italiani — Volume 62 (2004). Treccani (15 aprile 2011). Перевірено 31 січня 2016. Процитовано 31 січня 2016.
- Marisa Ciceran. Antonio Ive (італ.). Prominent Istrians. IstriaNet.org, USA (14 agosto 2009). Перевірено 31 січня 2016. Процитовано 15 квітня 2013.
Джерела[ред. | ред. код]
- Енциклопедичний словник Брокгауза й Ефрона(1890—1907) [Архівовано 5 вересня 2012 у Wayback Machine.].
|
