Аренга цейлонська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аренга цейлонська
Цейлонська аренга (самець)
Цейлонська аренга (самець)
Цейлонська аренга (самиця)
Цейлонська аренга (самиця)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Мухоловкові (Muscicapidae)
Рід: Аренга (Myophonus)
Вид: Аренга цейлонська
Myophonus blighi
(Holdsworth, 1872)
Жовтим — ареал виду
Жовтим — ареал виду
Посилання
Вікісховище: Myophonus blighi
Віківиди: Myophonus blighi
ITIS: 916140
МСОП: 22708292

Аре́нга цейлонська[2] (Myophonus blighi) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae)[3]. Ендемік Шрі-Ланки.

Цейлонські аренги

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 20 см. Виду притаманний статевий диморфізм. Самці мають темно-синє забарвлення, голова і спина тьмяніші. На плечах і на обличчі яскраві металево-блискучі сині плямки. Забарвлення самиць переважно коричневе, горло і груди рудуваті, на плечах блискучі сині плямки.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Цейлонські аренги є ендеміками нагір'я Центральної Шрі-Ланки. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах, поблизу річок і струмків, часто в ущелинах і каньйонах. Зустрічаються на висоті понад 900 м над рівнем моря.

Поведінка[ред. | ред. код]

Цейлонські аренги живляться безхребетними, дрібними хребетними і ягодами. Сезон розмноження триває з січня по травень, іноді також у вересні. Чашоподібне гніздо розміщується в розщелинах скель або дерев поблизу зі струмками і водоспадами, в кладці 1-2 яйця.

Збереження[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як такий, що знаходиться під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція цейлонських аренг становить від 600 до 1700 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Myophonus blighi. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 04 листопада 2021.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]