Бакай Олександр Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бакай.

Бакай Олександр Степанович
Народився 16 вересня 1938(1938-09-16) (85 років)
Юзівка
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність фізик
Alma mater Харківський державний університет
Галузь теоретична фізика
Заклад Харківський фізико-технічний інститут
Вчене звання професор, академік НАН України (2009)
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Відомий завдяки: дослідження зі стохастичної динаміки електронів у накопичувачі; структурно-фазові діаграми бінарних сплавів, що знаходяться в умовах реакторного опромінення
Нагороди

Бакай Олександр Степанович — радянський та український фізик-теоретик, академік НАН України (2009), лауреат Державної премії України, лауреат премії Фонду Сороса.[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 16 вересня 1938 р. у Харкові. Після закінчення Петрівсько-Роменської середньої школи в 1955 був прийнятий до Харківського державного університету. В 1960 в альптаборі «Ельбрус» зробив перші кроки в альпінізмі, які відіграли значну роль в подальших сходженнях. Після закінчення навчання на фізико-математичному факультеті у 1961 р. був направлений до теоретичного відділу Харківського фізико-технічного інституту.

Під керівництвом Д. В. Волкова почав наукову працю з побудови електродинаміки фотонів у теорії Редже. За 20 років від молодшого наукового співробітника (1961) піднявся до завідувача теоретичного відділу (1981). З 1960 по 1977 рік здійснив близько 70 сходжень, з них більше десятка — найвищої категорії складності. Під керівництвом Г. Я. Любарського брав участь у розрахунках накопичувача електронів і позитронів з енергією 2.2 ГеВ і виконав дослідження зі стохастичної динаміки електронів у накопичувачі. В 1966 захистив кандидатську дисертацію, а в 1972 році — докторську.[2][3][4][5][6]

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Разом із О. I. Ахієзером (1971) запропонував теорію стохастичного прискорення частинок на основі моделі Фермі-Улама, а з В. Г. Бар'яхтаром вивчав процеси параметричного збудження звуку однорідним магнітним полем у феромагнетиках. Одночасно протягом 1977—1999 років − професор ХДУ і Білгородського педагогічного університету (1994—1998).

Є автором понад трьохсот наукових робіт, з яких 5 монографій. Був науковим керівником у 12 кандидатів і 4 докторів наук[7].

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Бакай Олександр Степанович. Національна академія наук України. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021.
  2. ↑ В. Г. Бар’яхтар. Бакай Олександр Степанович. Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021.
  3. ↑ Бакай Олександр Степанович. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021.
  4. ↑ Олександр Степанович Бакай (до 80-річчя від дня нарождення). Наукова електронна бібліотека періодичних видань НАН України. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021.
  5. ↑ Бакай, Олександр Степанович. Електронна версія «Великої української енциклопедії». Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 27 травня 2022. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  6. ↑ Бакай Александр Степанович. Харківський альпклуб. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021.
  7. ↑ Бакай Олександр Степанович // Професори Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Біобібліографічний довідник / за редкцією В. С. Бакірова. — Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2009. — С. 27. — ISBN 966-623-021-6.
науковець Це незавершена стаття про науковця.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бакай_Олександр_Степанович&oldid=39624344