Теоретична фізика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Теорети́чна фі́зика охоплює теоретичні дослідження, які дають нові результати (передбачають нові фізичні ефекти), розробка та застосування нових фізичних теорій і методів теоретичної фізики для виявлення і опису фізичних законів і конкретних фізичних явищ.

Основною задачею теоретичної фізики є формулювання законів природи на основі даних, отриманих в експериментальних дослідженнях. Поділ фізики на теоретичну й експериментальну стався в 20 ст. внаслідок ускладнення математичного апарату фізики, з одного боку, й експериментального устаткування з іншого, що призвело до спеціалізації й поділу праці. Формулювання законів природи спирається на емпіричні дані й використовує метод індукції. Задачею теоретичної фізики є формулювання гіпотез, моделей, теорій, які б адекватно описували фізичні системи. Верифікація або спростування гіпотез і теорій відбувається при порівнянні з експериментом.

Інша задача теоретичної фізики дедуктивна — передбачення результатів експерименту й нових фізичних явищ на основі відомих загальних фізичних законів.

Як спеціальність[ред.ред. код]

Вища атестаційна комісія України визначає теоретичну фізики як спеціальність, що включає в себе всі напрямки досліджень у фізиці. Код спеціальності за ВАКом: 01.04.02.

Області досліджень[ред.ред. код]

Теоретичні дослідження у таких напрямках: