Бахметєва Софія Петрівна
| Бахметєва Софія Петрівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
1848 Смольково (Лямбірський район), Саранський повіт, Пензенська губернія, Російська імперія |
| Померла |
1910 Зеленогорськ, Виборзька губернія, Російська імперія |
| Рід | House of Bakhmetevd |
| Мати | Бахметєва Софія Андріївна |
| У шлюбі з | Mikhail Khitrovod |
Софія Петрівна Бахметєва, у шлюбі Хитрово (нар. 1848, село Смольково, Пензенська губернія — пом. 1910, Теріоки, Виборзька губернія) — прийомна донька графа Олексія Толстого, дружина дипломата і поета Михайла Хитрово, власниця петербурзького салону. Кохана і муза мислителя Володимира Соловйова.
Походження та дитинство[ред. | ред. код]
У її матері, Софії Андріївни Бахметєвої, був роман з князем Григорієм Миколайовичем Вяземським, що закінчився вагітністю. Князь відмовився одружитися і був викликаний на дуель. Внаслідок дуелі, що відбулася в 1847 році в Петровському-Розумовському, брат Софії, Юрій загинув[1]. 29 лютого 1848 році, поза шлюбом, з'явилася на світ Софія[2], яку, щоб уникнути скандалу, оформили як племінницю, — доньку брата Петра.
Софія провела свої дитячі роки в селі Смольково, в маєтку дядька, Петра Андрійовича Бахметєва. У 1857 році, внаслідок продажу маєтку, переїхала з матір'ю до Санкт-Петербурга. У 1860-ті роки вона була активною учасницею літературних салонів, світських заходів. За монгольські риси обличчя в суспільстві Софію Петрівну називали Туранською Євою і Степовою Мадонною. За відгуками сучасника, вона була дуже цікавою особистістю[3]:
|
Щось загадкове, щось невисловлене читалося охоче, але ніколи не дочитувати в її розумних рисах. Вона не розкривалася цілком ніколи, як не робить цього квітка лотоса при сонячному світлі. Втім, сфінкс сидить в будь-якій жінці, поки вона не одружиться. | 
|
Шлюб з Хитрово[ред. | ред. код]
У 1863 році мати Бахметєвої оформила шлюб з Олексієм Толстим і намагалася знайти вигідну партію для своєї дочки. У 1868 році чоловіком Софії Петрівни став її двоюрідний брат[4], Михайло Олександрович Хитрово, дипломат і поет. Після весілля вона жила з чоловіком в Константинополі, але перед самою російсько-турецькою війною 1877—1878 років повернулася до Петербурга.
Розлучившись фактично з чоловіком, оселилася в будинку матері. Обидві вони серед петербурзького вищого світу були «великі мисливиці до філософії, багато читали і навіть ходили для цього до Публічної бібліотеки»[5]. Підтримувала знайомство з багатьма діячами літератури і мистецтва — А. Фетом[6], В. Соловйовим, М. Страховим, Е. Ухтомським та іншими.
Відносини з Соловйовим[ред. | ред. код]
У 1877 році Софія Петрівна познайомилася з 24-річним Володимиром Сергійовичем Соловйовим, відомим релігійним філософом, поетом, публіцистом. Своє кохання до неї Соловйов проніс через все життя. Деякий час Софія Петрівна вважалася його нареченою. Але їх шлюб так і не відбувся. Вони розлучалися і знову сходилися. В 1896 році, після смерті М. А. Хитрово, Соловйов знову зробив пропозицію Софії Петрівні, але вона відмовила, бо вже готувалася стати бабусею.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Софія Петрівна активно займалася благодійною діяльністю. Володіла маєтком Нікольське-Урюпіно під Звенигородом і 1030 десятин землі в Шліссельбурзькому повіті. Померла 22 вересня 1910 року [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.] в Теріокі.
В шлюбі народила дітей:
- Єлизавета (1870—після 1918), фрейліна, заміжня за Георгієм Олександровичем Мухановим (1870—1933).
- Андрій (1872—1900), лейтенант гвардійського екіпажу, одружений з княжною Оленою Миколаївною Голіциною (1867—1943).
- Григорій (1875—1916), випускник Пажеського корпусу, колезький радник.
- Марія (1877—1956), в першому шлюбі з Нікітським, у другому — з Євгеном Миколайовичем Грушецьким.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Стафеев Г. И. Сердце полно вдохновенья: Жизнь и творчество А. К. Толстого. — Тула, 1973.
- ↑ Бахметьева, Софья Петровна. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 1 червня 2022.
- ↑ К. Ф. Головин. Мои воспоминания. Том 1.— СПб., 1908. — С. 220.
- ↑ Ближайшие предки и потомки его матери Вяземской Е. Н. Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 1 червня 2022.
- ↑ Из письма Н. Н. Страхова — Л. Н. Толстому 4-5 апреля 1877 года [Архівовано 23 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ С. А. Толстая, С. П. Хитрово и Фет: К истории отношений. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 3 квітня 2020.
|
