Зеленогорськ (Санкт-Петербург)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Зеленогорськ
рос. Зеленогорск фін. Terijoki
Coat of Arms of Zelenogorsk (St Petersburg) (2000).png
Герб Зеленогорська
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Санкт-Петербург
Код ЗКАТУ: 40 281 509
Основні дані
Час заснування: 1548
Статус міста з 1946 року
Населення 14 958 (2010)
Телефонний код +7-78, 98, 178
Географічні координати: 60°12′ пн. ш. 29°42′ сх. д. / 60.2° пн. ш. 29.7° сх. д. / 60.2; 29.7Координати: 60°12′ пн. ш. 29°42′ сх. д. / 60.2° пн. ш. 29.7° сх. д. / 60.2; 29.7{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
Часовий пояс UTC+4
Карта
Зеленогорськ (Росія)
Зеленогорськ
Зеленогорськ

Зеленогорськ (до 1948 — Терійокі, фін. Terijoki) — місто в Російській федерації, муніципальне утворення в складі Курортного району Санкт-Петербурга, кліматичний курорт на північному березі Фінської затоки Балтійського моря.

Залізнична станція Зеленогорськ розташована на 50-му кілометрі лінії Санкт-Петербург (Фінський вокзал)—Виборг. Населення — 14 958 осіб (2010), найменше за чисельністю мешканців місто в складі Санкт-Петербургу.

Положення та рельєф[ред.ред. код]

Місто розкинулося на 13 км вздовж північного узбережжя Невської губи Фінської затоки Балтійського моря. Природний ландшафт утворює вкрите лісом пасмо дюн та пагорбів, яке переривається долинами річок і малими озерами, ставками і ділянками оголеної морени. Оточений піщаним («золотим») пляжем шириною до 160 м. На відстані 12 км від Зеленогорська — Сімагінське озеро зі зручними пляжами.

Історія[ред.ред. код]

Історичний герб Терійокі

У письмових джерелах фінське поселення Терійокі вперше згадується під 1548 роком у зв'язку з указом шведського короля Густава Вази про страту кількох місцевих контрабандистів. Серед страчених виявився якийсь Анті з Терійокі. У XVI столітті село Терійокі, що складалася з трьох оподатковуваних селянських дворів, були приписане до парафії Уусікірко. У першій половині XVII століття в Терійокі нараховувалося 29 дворів.

У 1721 році, після підписання Ніштадського миру, за підсумками Північної війни, землі Старої Фінляндії, де розташоване Терійокі, відійшли до Російської імперії і були включені до складу Виборзької губернії.

У 1848 році в Терійокі було 36 дворів і невеликий миловарний заводик, який обслуговувався чотирма робітниками. У 1870 році, після відкриття Фінської залізниці та будівництва першого дерев'яного вокзалу, в цих місцях стали з'являтися численні дачі. Селище швидко росло, влітку його населення доходило до 10 тисяч осіб. Багато петербуржців купували тут ділянки землі і оселялися на цілий рік.

У 1907 році в Терійокі було 1400 дач, 44 вулиці. У 1912 році сюди провели електрику. Влітку приїжджало 55 тисяч дачників. Постійних мешканців — 5 тисяч осіб. Основну масу власників та орендарів дач на рубежі XIX–XX століть складали купці, промисловці, заможне дворянство і чиновники з Санкт-Петербурга, столична інтелігенція.

У середині травня 1918 року внаслідок Першої радянсько-фінської війни Терійокі відійшло до Фінляндії. За підсумками Тартуського мирного договору 14 березня 1920 року кордон між РРФСР і Фінляндією був закріплений по річці Сестра.

Внаслідок Зимової війни 1939–1940 років Терійокі разом з усім Карельським перешийком було загарбане СРСР. Селище було повністю зруйноване і з 1940 року почало заселятися переселенцями з різних куточків СРСР.

Під час Другої світової війни, протягом 19411944 років, знову в складі Фінляндії. За Паризьким мирним договором 1947 року Виборзька губернія включена до складу СРСР, фінська волость Терійокі припинила існування.

У 1946 році Терійокі надано статус міста, а в 1948 році перейменоване на Зеленогорськ.

З 1991 року в складі Російської федерації.

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.