Блискун Євген Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Юрійович Блискун
 Полковник
Загальна інформація
Народження 3 липня 1963(1963-07-03) (60 років)
Воркута
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС МО України
Командування
2000—2013 42 Гарнізонний будинок офіцерів, м.Старокостянтинів
2013—н.ч. Центральний будинок офіцерів Збройних Сил України
Нагороди та відзнаки
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)

Блискун Євген Юрійович (03 липня 1963 року, м. Воркута, Республіка Комі) — офіцер Збройних Сил України, полковник, заслужений працівник культури України, культурний і громадський діяч, начальник Центрального будинку офіцерів Збройних Сил України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 03 липня 1963 року у м. Воркута (Республіка Комі) у родині робітників, які приїхали на Крайню Північ з села Луквиця Богородчанського району Івано-Франківської області.

Освіта[ред. | ред. код]

У 1983 році закінчив Пермське військове авіаційно-технічне училище за спеціальністю «Озброєння літаків». У 1990 році закінчив Київський державний інститут культури імені О. Є. Корнійчука за спеціальністю «Культурно-просвітня робота».

Кар'єра[ред. | ред. код]

З 1980 по 1992 рік служив у Збройних Силах СРСР, з 1992 по 1993 рік проходив службу на посаді начальника соціально-психологічної служби — заступника командира батальйону зв'язку авіаційно-технічної бази, з 1993 по 1997 рік — заступник командира окремого батальйону автоматизованого управління з виховної роботи, з 1997 по 2000 рік — заступник командира авіаційно-технічної бази з виховної роботи, з 2000 року по 2013 рік — начальник 42 Гарнізонного будинку офіцерів, м. Старокостянтинів. З 2013 року — начальник Центрального будинку офіцерів Збройних Сил України. За високі особисті досягнення у військовій службі та виховній роботі нагороджений медалями, грамотами та подяками Міністра оборони України, Міністра культури України, заступника Міністра оборони України, директора Департаменту соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України, начальника Генерального штабу ЗСУ, командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, голови Хмельницької обласної державної адміністрації, голови Хмельницької обласної ради та ін.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

З 1998 по 2002 рік, а також з 2006 по 2010 рік — депутат Старокостянтинівської міської ради, голова постійної комісії з питань освіти, культури, роботи з молоддю та спорту Старокостянтинівської міської ради. З 2013 року — член громадської ради при виконавчому комітеті Старокостянтинівської міської ради. З червня 2013 року — депутат Хмельницької обласної ради.

З 1996 року полковник Блискун Є. Ю. є художнім керівником народного аматорського гурту естрадної пісні «2+3». Серед досягнень колективу — численні дипломи та грамоти за перемогу у Всеукраїнському телевізійному фестивалі військово-патріотичної пісні «Крила України» (1999, 2001 рр.), V Міжнародному конкурсі-фестивалі дитячої та юнацької творчості «Наша земля — Україна» (2003 р.), Всеукраїнському фестивалі естрадної музики «Червона рута» (1999, 2001, 2003, 2005 рр.), телевізійному фестивалі-конкурсі патріотичної творчості «Захисники землі Подільської» (2011 р.), Міжнародному фестивалі національних культур (2002, 2004, 2009 рр.), Міжнародному фестивалі-конкурсі «Сонце. Радість. Краса» (2011 р., Болгарія) та ін. Колектив, солісти якого — військовослужбовці, працівники Збройних Сил України та члени їх сімей, є постійним учасником культурно-мистецьких заходів Хмельниччини, активно гастролює у зоні АТО, по полігонах та шпиталях України у складі Мистецької подільської сотні.

За активну підтримку афганського руху у 2009 році прийнятий у члени Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів). З 2013 року — член Національної спілки журналістів України. Автор матеріалів у друкованих, радіо, телевізійних та електронних ЗМІ про діяльність Збройних Сил України та культурно-просвітницьку роботу з військовослужбовцями, членами їх сімей та мешканцями гарнізонів.

Нагороди, відзнаки та звання[ред. | ред. код]

Дивись[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]