Болгарська кирилиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Відмінності між болгарською та російською версіями кириличного алфавіту в Pliska
Курсивний варіант літер б, г, д, п, т у їх російській, болгарській та сербській версіях

Болгарська кирилиця (болгариця) у типографії — це оновлена графічна форма кириличного алфавіту, започаткована болгарськими типографами наприкінці 1950-х років.[1] Деякі автори визначають її як «останній етап розвитку кириличного алфавіту»[1], «міст між латинським і російським письмом»[2], а інші, наприклад, Владислав Паскалев, характеризують цю графічну форму як «розвинену» або «зрілу» форму кирилиці.[3] На думку українського типографа Віктора Харика, болгарська кирилиця є більш логічною, але водночас більш віддаленою від традиційної міжнародної кирилиці.[4]

Василь Йончев[5], багаторічний викладач шрифтів у Національній академії мистецтв у Софії, а також його послідовники Тодор Варджієв, Стефан Груєв, Кирило Гогов, Ілля Груєв та інші відіграли ключову роль у створенні та валідації нової графічної форми кириличного алфавіту.[6]

Особливості[ред. | ред. код]

Графічна форма болгарського кириличного алфавіту характеризується тим, що більшість звичайних символів мають форми, відмінні від основних (наприклад, B і в, Г і г, Д і д, але засновані на рукописному написанні букв які мають так звані верхні довжини (висхідні) та нижчі довжини (низхідні), тим самим значною мірою стираючи різницю між звичайними літерами у друкованому чи електронному вигляді та їх почерком.[1]

Графічна форма болгарського кириличного алфавіту не є поодиноким випадком відмінностей у міжнародному кириличному алфавіті. Специфіка застосування кириличного алфавіту спостерігається в сербській та македонській грамоті, де звичайна мала буква б як тип конструкції відрізняється від міжнародно прийнятої форми для кирилиці б[7]; Підхід до написання друкованої та електронної форми курсивом б, г, д, п, т у сербській та македонській письмовій традиції значно відрізняється від їх відповідних форм у міжнародному кириличному алфавіті.

Просування[ред. | ред. код]

Оновлена графічна форма болгарського кириличного алфавіту офіційно не легалізована, але вже використовується у друкованих та електронних виданнях: електронному щоденнику «Дневник» [Архівовано 7 вересня 2021 у Wayback Machine.] (автор шрифту — Лукас де Гроот), електронному виданні журналу «Жінка сьогодні» [Архівовано 13 вересня 2021 у Wayback Machine.]. Визнанням естетичних достоїнств сучасної форми болгарського кириличного алфавіту є той факт, що шрифти з цією формою створюються не тільки болгарськими, а й всесвітньо відомими зарубіжними типографами, такими як Марк Сіммонсон,[8] Лукас де Гроот,[9][10] Петро Білак,[11] Ілля Рудерман.[12] Google через набори гліфів Google Fonts 2016 прописує вимогу щодо включення до шрифтів болгарської форми кирилиці, яка має відповідати стандарту Google Cyrillic Plus.[13]Для розвитку та популяризації болгарської кирилиці у 2014 р. було оголошено громадянську ініціативу «За болгарську кирилицю»,[14] а у 2016 р. було організовано конкурс на безкоштовний шрифт болгарською кирилицею.[15] У 2021 р Організатори конкурсу «Сайт року» [Архівовано 17 червня 2021 у Wayback Machine.] включають як рекомендацію учасникам використання болгарської форми кирилиці на сайтах конкурсів.

Див. також[ред. | ред. код]

Традиційна та сучасна форма болгарської кирилиці
"Державний вісник" використовує болгарську форму кирилиці одночасно з міжнародною формою кирилиці (на фото: Державний вісник, випуск 103, 2017). ))

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Кръстев, Красен (22 май 2015). Българската кирилица като знак за идентичност. в. Култура. Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 3 март 2017.
  2. ↑ Krestev, Krassen (25 травня 2015). Krassen Krestev: Bulgarian Cyrillic, identity in progress. Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 24 февруари 2019.
  3. ↑ Паскалев, Владислав (16 октомври 2015). За българската кирилица!. сп. „Осем“. Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 4 януари 2017.
  4. ↑ Kharyk, Viktor (16 октомври 2015). Old Roman style Cyrillic – historic samples and modern experience (англ.). report ATypI, Мехико, 2009, page 13. Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 2 май 2018.
  5. ↑ Йончев, Васил. Шрифтът през вековете. С., Български художник. Първо издание 1961. Второ издание 1971. В прегледа на развитието на типографията в България до средата на 1940-те години проф. Йончев дава остро критична оценка за съвременното ѝ състояние: „Бившите собственици на букволивните не са живели с проблемите на шрифта и затова не са ни оставили никакво шрифтово наследство. За удобство и печалби внасяли всички шрифтове от чужбина. Обикновено са купували вече демодирани образци, защото са били по-евтини. Формите на буквите били изградени от хора, които не са познавали нашия език и писмо, което личи от неразвитите горни и долни дължини на редица букви и от механичното намаляване на някои главни букви, вместени в средните линии на малката азбука“ (с. 196). Той определя няколко основни насоки за развитие на графичната форма на кирилицата, които се превръщат в програмни за българската художествена шрифтова школа: „1. Да се завърши започнатата упорита борба за търсене и уточняване на нови естетически форми, чрез които ще се разграничи графическият образ на малките букви от този на главните букви. 2. Да се подобрят в по-удобни форми някои сложни букви. 3. Да се увеличи шрифтовото ни богатство чрез разработване на класически образци. [...] 4. Да се създадат шрифтови форми с подчертан национален характер на базата на съвременните изисквания“ (с. 195).
  6. ↑ Българската художествена шрифтова школа. Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 4 януари 2017.
  7. ↑ В сръбската и македонската писмена традиция камшичето на малката буква б е от дясната страна, което променя съществено не само облика, но и конструктивните принципи на тази буква.
  8. ↑ Симонсън, Марк (2005). Proxima Nova (спецификация на шрифта Proxima Nova, в която наред с формите на международната кирилица присъстват и формите на българската кирилица) (PDF) (англ.). студио Mark Simonson. Архів оригіналу (PDF) за 12 вересня 2021. Процитовано 3 февруари 2018.
  9. ↑ BIT (26 май 2016). Известен шрифтов дизайнер за красотата на българската форма на кирилицата (интервю с Лукас де Гроот по телевизия BIT за българската форма на кирилицата, нейната специфика и естетика). тв. BIT. Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 3 февруари 2018.
  10. ↑ БНТ (26 октомври 2016). 100 години от рождението на проф. Васил Йончев (интервю с проф. Кирил Гогов и Лукас де Гроот по телевизия БНТ във връзка със 100-годишнината от рождението на проф. Васил Йончев; оценката на холандския типограф Лукас де Гроот за българската кирилица). тв. БНТ. Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 3 февруари 2018.
  11. ↑ Билак, Питър (2015). Parmigiano (спецификация на шрифта Parmigiano, в която наред с формите на международната кирилица присъстват и формите на българската кирилица) (англ.). студио Typotheque. Архів оригіналу за 3 травня 2016. Процитовано 3 февруари 2018.
  12. ↑ Рудерман, Иля (2015). Giorgio Sans (спецификация на шрифта Giorgio Sans, в която наред с формите на международната кирилица присъстват и формите на българската кирилица) (PDF) (англ.). студио Commercial Type. Архів оригіналу (PDF) за 26 вересня 2021. Процитовано 3 февруари 2018.
  13. ↑ Google Cyrillic Plus. Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 4 януари 2017.
  14. ↑ Манифест на инициативата „За българска кирилица“. Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 3 март 2017.
  15. ↑ Твоят шрифт – конкурс. сп. „Осем“. 4 май 2016. Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 4 януари 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Болгарська_кирилиця&oldid=38037936