В
| Літера В | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||
| Кирилиця | ||||||
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
| Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
| Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й | Ј |
| К | Л | Љ | М | Н | Њ | О |
| П | Р | С | Т | Ћ | Ќ | У |
| Ў | Ф | Х | Ц | Ч | Џ | Ш |
| Щ | Ъ | Ы | Ь | Э | Ю | Я |
| Неслов'янські літери | ||||||
| Ӑ | Ӓ | Ә | Ӛ | Ӕ | Ғ | Ӷ |
| Ҕ | Ӗ | Ҽ | Ҿ | Ӂ | Җ | Ӝ |
| Ҙ | Ӟ | Ӡ | Ӥ | Ӣ | Ӏ | Ҋ |
| Қ | Ҟ | Ҡ | Ӄ | Ҝ | Ӆ | Ӎ |
| Ҥ | Ң | Ӊ | Ӈ | Ӧ | Ө | Ӫ |
| Ҩ | Ҧ | Ҏ | Ҫ | Ҭ | Ӳ | Ӱ |
| Ӯ | Ү | Ұ | Ҳ | Һ | Ҵ | Ӵ |
| Ҷ | Ӌ | Ҹ | Ӹ | Ҍ | Ӭ | |
| Застарілі літери | ||||||
| Ҁ | Ѹ | Ѡ | Ѿ | Ѻ | Ѣ | ІА |
| Ѥ | Ѧ | Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | Ѱ |
| Ѳ | Ѵ | Ѷ | ||||
| Літери кирилиці | ||||||
В — третя літера українського та низки інших слов'янських алфавітів. Є в усіх алфавітах, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. За формою накреслення це видозмінений варіант літери 
(«віди») старослов'янської кириличної азбуки, що походить від грецького β («бета»).
Зміст |
Історія [ред.]
Різна вимова латинського В і слов'янського В зумовлена тим, що латинський алфавіт виник на основі грецького близько 6 ст. до н. е., коли Β означала звук б, а в період створення слов'янської кириличної азбуки в 9 ст. н. е. греки вимовляли Β як в («віта»).
В староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) «В» вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.
У 16 столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.
Використання [ред.]
У сучасній українській мові цією літерою позначають губно-губний щілинний сонорний приголосний звук [в], який, на відміну від російської мови, не співвідноситься з губно-зубним ф, а на початку слова перед приголосним, після голосного перед приголосним та в кінці слова переходить у нескладовий голосний звук у (він ўзяў, вона ўзяла, воўк).
«В» буває велике й мале, має рукописну й друковану форми.
У старослов'янській кириличній писемності мало числове значення «два», а в глаголиці — «три».
Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «третій»: ложа «В», пункт «В» розділу 2. При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: 4-В клас, будинок 8-В тощо
Таблиця кодів [ред.]
| Кодування | Регістр | Десятковий код |
16-ковий код |
Вісімковий код |
Двійковий код |
|---|---|---|---|---|---|
| Юнікод | Велика | 1042 | 0412 | 002022 | 00000100 00010010 |
| Мала | 1074 | 0432 | 002062 | 00000100 00110010 | |
| ISO 8859-5 | Велика | 178 | B2 | 262 | 10110010 |
| Мала | 210 | D2 | 322 | 11010010 | |
| KOI-8 | Велика | 247 | F7 | 367 | 11110111 |
| Мала | 215 | D7 | 327 | 11010111 | |
| Windows-1251 | Велика | 194 | C2 | 302 | 11000010 |
| Мала | 226 | E2 | 342 | 11100010 |
Див. також [ред.]
- B (латиниця) — схожа за виглядом літера латинської абетки.
- Бета (літера) — літера грецької абетки від якої утворено літеру В.
Література [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Півторак Г. П. В // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.
