Бондаренко Валерій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бондаренко Валерій Миколайович
 Майор
Загальна інформація
Народження 15 жовтня 1989(1989-10-15)
Попівка, Чернігівська область
Смерть 14 серпня 2014(2014-08-14) (24 роки)
Новосвітлівка, Луганська область
Громадянство Україна Україна
Alma Mater Академія СВ ім. Сагайдачного
Псевдо Луна
Військова служба
Роки служби 2006—2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Командування
Командир роти
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Вале́рій Микола́йович Бондаре́нко (15 жовтня 1989, с. Попівка — 14 серпня 2014, с. Новосвітлівка) — майор (посмертно) Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1989 ррку в селі Попівка (Новгород-Сіверський район, Чернігівська область). Після закінчення середньої школи у своєму селі 2006 року поступив до Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, яку закінчив 2010 року за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями підрозділів, частин, з'єднаннями сухопутних військ», отримавши військове звання «Лейтенант».

Під час російсько-української війни — капітан, командир роти 24-ї окремої механізованої бригади. Рота протягом трьох місяців не пропускала на територію проведення антитерористичної операції російських бойовиків та перешкоджала завезенню зброї з РФ.

Загинув 14 серпня 2014 року в результаті мінометного обстрілу російськими терористами під час операції з блокування Луганська в районі смт Новосвітлівка.

Похований 16 серпня 2014-го у рідному селі Попівка. Залишились мати, брат, дружина і маленька донька.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • 5 листопада 2019 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня.
  • 15 липня 2014 року, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
  • 20 квітня 2021 року — Почесна відзнака Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні»[1].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 6, місце 33.
  • Вшановується 14 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[2].
  • Посмертно присвоєне військове звання «Майор».
  • 4 грудня 2014 року у селі Попівка на фасаді будівлі загальноосвітньої школи йому відкрито меморіальну дошку.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Почесними нагородами державного та обласного рівня відзначено мужність та героїзм полеглих героїв Чернігівщини. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 30 листопада 2021.
  2. Дзвін Пам'яті пролунав 18 разів… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

Джерела[ред. | ред. код]