Луганськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Луганськ
Luhansk COA.svg Luhansk flag.svg
Герб Луганська Прапор Луганська
Luhansk collage.jpg
Луганськ на мапі України
Луганськ на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Луганська область
Район/міськрада Луганська міська рада
Код КОАТУУ 4410100000
Засноване 1795
Статус міста з 1882 року
Поділ міста 4 райони
Населення 424 113 (01.01.2014)[1]
Агломерація Луганська агломерація
Площа 255 км²
Густота населення 1663 осіб/км²
Поштові індекси 91000-91479
Телефонний код +380-642
Координати 48°34′18″ пн. ш. 39°18′29″ сх. д. / 48.57167° пн. ш. 39.30806° сх. д. / 48.57167; 39.30806Координати: 48°34′18″ пн. ш. 39°18′29″ сх. д. / 48.57167° пн. ш. 39.30806° сх. д. / 48.57167; 39.30806
Висота над рівнем моря 78 м
Водойма Сіверський Донець, Луганка (Лугань), Вільхівка
Назва мешканців луганець, луганка, луганці
Міста-побратими див. тут
День міста Вихідні посеред вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Луганськ
До Києва
 - фізична 650 км
 - залізницею 900 км
 - автошляхами 860 км
Міська влада
Адреса 91055, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, 55-12-37
Веб-сторінка Луганська міська рада (рос.)
Міський голова Сергій Кравченко (Партія регіонів)
1Попередньо, на 2009 рік. www.ukrstat.gov.ua
Запит «Ворошиловград» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Луга́нськ (до 1933 року — Луганське[2], у 1935–1958 та у 1970–1990 роках — Ворошиловгр́ад)  — місто обласного підпорядкування в Україні, адміністративний центр Луганської області, найсхідніший обласний центр держави. Розташований у середньому Подінців'ї, у місці злиття річок Лугані та Вільхівки. За чисельністю населення Луганськ посідає 11-ту сходинку серед міст України (станом на 1 січня 2014 року у місті мешкало 424 113 осіб[1]). Разом з прилеглими районами області місто формує 500-тисячну агломерацію.

Історія

Докладніше: Історія Луганська
Музей історії Луганська
Запорізька Січ
Історичний центр Луганська (карта 1879 р.) 1. Миколаївська церква (тепер Будинок техніки). 2. Успенська (Старобазарна) площа (Площа Революції). 3. Базарна площа (між Площею Борцям революції і драматичним театром). 4. Ярмаркова площа (між Сквером Героїв ВВВ і вул. Демьохіна). 5. Цвинтар (Сквер Молодої гвардії). 6. Земля гірського начальника Летуновського (Парк 1-го травня)

У Запорозьку добу на території міста існували козацькі зимівники Кальміуської паланки Кам'яний Брід та Вергунка, згодом постійні селища.

Історія Луганського заводу тісно пов'язана з розвитком металургійної та кам'яновугільної промисловості України. 14 листопада 1795 року з ініціативи командувача Чорноморським флотом адмірала Миколи Мордвинова було підписано наказ про закладення державного ливарно-гарматного заводу біля річки Лугань (до того це була територія Луганського пікінерського полку, ще раніше — Слов'яно-Сербії — прикордонної зони між Запорожжям та Областю Війська Донського).

Вибір конкретного місця для будівництва та саме будівництво були доручені шотландському підприємцю Карлу Гаскойну. 3авод (названий спочатку Катеринославським, а 1797 — Луганським) заклали поруч із селищем Кам'яний Брід. На новобудову запросили майстрів з Англії, а також прислали кваліфікованих робітників (разом з їхніми сім'ями, всього 575 осіб) з Олонецьких і Липецьких заводів Російської імперії. Для допоміжних робіт до заводу приписали селян ближніх державних сіл: Фащівки, Оріхового, Петропавлового і Городища. На будівництво (в цілому воно продовжувалося майже 10 років) залучали військовослужбовців і засланих.

3авод випускав військову продукцію (гармати) для Чорноморського флоту та військ, розташований на півдні Російської імперії (особливо відзначився в період Кримської війни 1853–1856). У міжвоєнний час виготовляв також на приватні замовлення сільськогосподарську техніку, обладнання для млинів, винокурень, цукрових заводів тощо. У 1821 році селища Луганський Завод і Кам'яний Брід злилися в єдине господарсько-адміністративне ціле. Напередодні 1861 року тут мешкали 9 тис. жителів.

9 листопада 1882 року Луганський Завод із прилеглим селищем Кам'яний Брід отримав статус міста і назву Луганськ, ставши повітовим центром Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії. Сільські громади Луганського Заводу й Кам’яного Броду кілька років марно домогалися скасування цього рішення.[3]

Новий поштовх розвиткові міста надало будівництво залізниці Луганськ—Дебальцеве (нині місто Донецької області), 1874 року тут розпочався регулярний рух поїздів. 1897 Луганськ—Дебальцеве з'єднали з Азовською залізницею. До кінця XIX століття місто перетворилося на багатогалузевий промисловий центр (у 1898 році тут діяло 58 промислових підприємств: найбільшим був Луганський паровозобудівний завод).

Згідно з даними перепису 1897 року, у місті мешкало[4] 20404 особи. Рідну мову вказали російську - 13 907, українську - 3 902, єврейську - 1 449. За віросповіданням[Джерело?]: 70 % — православні, 20 % — євреї, 4 % — католики (переважно поляки), 4 % — лютерани (переважно німці). Економічний бум кінця XIX — початку XX століття в Російській імперії істотно позначився на розвиткові міста (напередодні Першої світової війни Луганськ нараховував уже 68,5 тис. жителів).

Землі УНР

Як робітничий центр Луганськ 1917 року активно підтримав владу рад (6 червня 1924 року ЦБК СРСР «за революційні заслуги» нагородив місто орденом Червоного Прапора). У березні 1918 року зараховується до Половецької землі незалежної України. На початку 1919, наприкінці 1919 і на початку 1920 Луганськ — центр Донецької губернії. Українська влада майже не контролювала місто, і опонентами більшовиків тут були донські козаки. Місто продовжувало бути центром Донецької губернії недовго: з 14 січня до 12 жовтня 1920 року, а надалі ця роль перейшла до Бахмута.

Збірний плян м. Луганського.
З залів луганського краєзнавчого музею.

Від 1938 року — центр Ворошиловградської області (19581970 та від 1990 — Луганської області).

Від 17 липня 1942 до 14 лютого 1943 року місто перебуває під націонал-соціалістичною владою. Цей нетривалий період позначився відродженням української культури в місті, зокрема й відновленням назви міста — Луганськ. Головною міською газетою стало україномовне «Нове життя» під редакторством Максима Бернацького[5], до війни — професора Ворошиловградського педінституту. Він був також завербований Євгеном Стаховим та очолив Луганський обласний провід ОУН. Мережу організації було розгорнуто по всій області.

« І все ж відчувалося, що Україна ще не вмерла в душах багатьох людей. Якось в Луганську пішов до цирку. Факір показував різні фокуси: то голуба витягував з порожньої скриньки, то склянку, то ще щось. А в кінці витягнув хоруговку синьо-жовтого кольору. Мене це дуже потішило тоді: отже, Луганськ не безнадійний!  »

Євген Стахів, Кримська світлиця[6]

Відновлено україномовне навчання — шкільна освіта в місті на цей час переведена на українську мову. Також діяла капела бандуристів та інші творчі гурти. Задля недопущення епідемії відкрито станцію швидкої допомоги, кілька лікарень та диспансерів. Після взяття міста Червоною Армією цих діячів (в тому числі Максима Бернацького) було засуджено до страти.[7]

На початку 21 століття у місті працювало 87 промислових підприємств (провідна галузь — машинобудування). Водночас воно стало великим культурним і науковим центром.

Назва міста

Луганське на мапі Луганської округи станом на 1 січня 1929 року

Офіційною назвою міста є «Луга́нськ» [lu'ɦɑnʲsʲk] (рос. Луга́нск [lu'gansk]; англ. Luhansk). Назва «Луганське» — за іменем річки Лугань. Гідронім походить від слова луг (річка має широку лугову заплаву).[8] За іншою інтерпретацією, гідронім має тюркське походження, про що свідчить стара назва річки Луган (Лаган).[9]

Якщо брати за відлік історії міста дозвіл на закладення заводу 1795-го року, то першу назву, Луганський Завод, селищу було надано 1797-го року, вона проіснувала до 1882-го року, коли було об'єднано Кам'яний Брід та Луганський Завод в єдине місто Луганське. Варто завважити, що до Української революції українська мова не мала в Російській імперії жодного офіційного статусу, а отже й назви міст затверджували російською, натомість українська мова таки існувала в народному вжитку. Значить, і наведені вище назви українською можуть бути лише довільні. Перший загальноукраїнський правопис містив окремий пункт щодо географічних назв на кшталт Луганського.[10]

1933-го року, коли радянська влада проводила політику зросійщення і було ухвалено новий правопис (що мав на меті наблизити українську мову до російської), назва міста «Луганське» перетворилась на «Луганськ». Попри це, назва Луганське вживалася і надалі в авторитетних виданнях, на які не міг уплинути Правопис-33, наприклад Енциклопедія українознавства.[11], і зберігається подекуди й досі.

1935-го року місто перейменували на «Ворошиловград», на честь радянського військового й політичного діяча, чия діяльність була пов'язана і з Луганським. За німецької влади під час 2-ї Світової війни, що трималася в місті менше року, ішов поступ до повернення історичної назви міста. У 1958-му році місто перейменували на «Луганськ», причиною стало прийняття постанови про те, що населені пункти не можна називати на честь живих людей. Та вже 1970-го, після смерті Климента Ворошилова (за влади Леоніда Брежнева) місто знову назвали «Ворошиловград». У час так званої Перебудови, в 1990-му році, місту повернули назву «Луганськ»[12], яка лишається дотепер.


Містобудування

Місто над Луганню

Центр міста

Луганськ забудовувався за системою взаємно-перпендикулярних вулиць. Англійська вулиця (Даля) і Базарний майдан, а з середини XIX століття вул. Петербурзька, Казанська і Соборна площа сформували історичний центр міста.

З наданням Ворошиловграду статусу обласного центра у 1938 році виникло питання про реконструкцію міста, яке розпочалось після війни.

У 1950-х роках колишня окраїна міста навколо Ярмаркового майдану забудовується новими адміністративними і громадськими будівлями. Так виникає новий центр міста.

Житлові масиви

Спочатку Луганськ територіально ділився на вулиці та лінії. Згодом місто увібрало в себе селища (Дзержинського, Косіора, Олексіївське (тепер 3-й кілометр), Промжилстрой, Тельмана, Цимлянське, Ювілейне) і «городки» (Гостра Могила, Новий, Старий, Пархоменка, Стандартний, Чапаєва, Щорса). З 1960-х років на його карті з'явились «квартали». Відтак ціла місцевість міста у Жовтневому районі в народі отримала назву «Квартала́». З 1962 року виростають квартали Молодіжний, Жукова і Ватутіна. У 1960-х — 1980-х роках в житлових масивах оселилось близько 120 тисяч городян.[13]

Вулиці й квартали

В адресовому плануванні місто складається з вулиць, майданів, провулків, тупиків, кварталів та ліній.

Останні мало поширені в інших містах України. Їхнім прототипом дехто вважає аналогічну систему з 29 ліній у Петербурзі на Васильєвському острові. 48 пронумерованих луганських ліній було закладено за доби Російської імперії, як мережу умовно паралельних «вулиць», при чому кожна лінія була тільки одним боком того, що прийнято називати вулицями. Сучасна система ліній, після років радянської влади, суттєво втратила свою цілісність, нумерацію ліній було зведено до вуличної, об'єднавши суміжні лінії, тож їхня кількість скоротилася вдвічі, значну частину ліній було перейменовано на вулиці на честь переважно комуністичних діячів.

Географічне розташування

Місто на тлі області

Луганськ розташувався на місці злиття річки Вільхівки з Луганкою (48°34′15″ пн. ш. 39°16′29″ сх. д. / 48.5708833° пн. ш. 39.2747611° сх. д. / 48.5708833; 39.2747611) по правий бік від Сіверського Дінця.

Місто займає територію в 25,5 тис. га, зокрема житлові квартали і мікрорайони — 3,9 тис. га. Найзаселеніші терени міста — між 48°30' та 48°40' пн. ш., 39°10' та 39°25' сх. д.

Підсоння

Клімат — помірно континентальний. Літо спекотне, середня температура липня від 21,8 °C до 23,1 °C; зима холодна, середня температура січня від −6 до −8 °C. Опадів за рік — 400–500 мм.

На луганській метеостанції зафіксована найхолодніша та найспекотніша температура повітря в Україні: +42,0°С (12 серпня 2010) та -41,9°С (8 січня 1935 року).

Клімат Луганська
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −3 −2 4 14 20 24 26 25 20 12 4 0 12
Середня температура, °C −6 −5 1 10 16 20 22 21 15 8 2 −2 9
Середній мінімум, °C −9 −8 −3 6 11 14 16 15 10 4 0 −5 4
Норма опадів, мм 36 29 29 39 44 62 51 39 33 27 42 43 474
Джерело: meteoprog.ua

Населення

Зміни населення Луганська у часі
Жіноче народнє вбрання в залях луганського краєзнавчого музею

Чисельність людської популяції Луганська стрімко зростала упродовж 20 ст. Як зазначено вище,

  • напередодні 1861 року тут мешкали 9 тис. жителів;
  • згідно з даними перепису 1897 року, у місті мешкало 34 222 особи;
  • 1910 — більше 60 тис. осіб [1]
  • напередодні Першої світової війни Луганськ нараховував уже 68,5 тис. жителів.
  • 1926 рік — 77 тис. осіб.
  • 1959 р. — 274,520 тис. [2]
  • 1989–533,755 тис. осіб, 1995–535,800, 2000–506,322, 2005–486,283 [3]

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, у Луганську проживало 463 тис. осіб. Більшість становили етнічні українці, а саме 49,6%, росіяни — 47%.[14]

Етномовний склад населення міста (рідні мови населення)[15]

російська українська вірменська
ЛУГАНСЬК (міськрада) 84,73 14,33 0,18
м. ЛУГАНСЬК 85,33 13,72 0,17
АРТЕМІВСЬКИЙ район 86,21 12,76 0,17
ЛЕНІНСЬКИЙ район 85,20 13,10 0,21
КАМ'ЯНОБРІДСЬКИЙ район 85,05 14,13 0,21
ЖОВТНЕВИЙ район 84,87 14,54 0,14
м. ЩАСТЯ 87,98 11,23 0,01
смт ЮВІЛЕЙНЕ 80,59 18,89 0,09
с-ще ДЗЕРЖИНСЬКЕ 68,85 30,55 0,27
с-ще ТЕПЛИЧНЕ 64,55 34,18 0,95
м. ОЛЕКСАНДРІВСЬК 56,65 41,73 1,46

На 1.01.2014 чисельність населення міста становила 424 113 осіб, 1.01.2010 р. — 434,869 тис., з яких 291,2 тис. — населення в працездатному віці.

На позначення мешканців Луганська словники, зокрема ВТС СУМ,[16] фіксують два слова: основне луганець (жін. луганка) та другорядне луганчанин (луганчанка). Оскільки при творенні похідних слів від «Луганськ» підстав для виникнення ч перед наростком -ан- на українському ґрунті немає, то назву «луганчанин» треба вважати за таку, що виникла під впливом російської мови. Тож варто надавати перевагу першому (ч. луганець та ж. луганка).[17]

Політика

Як чотири районні ради, так і міська рада із посадою міського голови, яку нині посідає Сергій Кравченко, включно, перебувають під цілковитим контролем Партії регіонів. Своїх представників у радах мають також такі партії, як БЮТ, ПСПУ, КПУ та СПУ.[18]

Адміністративний поділ

Luhansk raions.svg

Територіальна громада Луганської міськради складається з 4-х районів:

Економіка

З дня заснування й особливо останні 40 років Луганськ розвивався як місто з багатогалузевою промисловістю. У структурі промисловості переважають енергомісткі і фондомісткі галузі, на їхню частку приходиться найбільша частина промислово-виробничих фондів.

Провідна роль в економіці міста Луганська належить машинобудуванню, представленому Луганським тепловозобудівним заводом, Лугцентрокузом та іншими. У Луганську виробляються тепловози, трамваї, запасні частини для автомобілів і тракторів. Гірниче машинобудування представляє Луганський енергозавод. Серед підприємств сільськогосподарського машинобудування представлене ТОВ "НВФ «Аеромех», один з основних заводів в Україні, що виробляє обладнання для очищення та калібрування зерна.

На підприємствах міста є достатньо виробничих потужностей для задоволення потреби жителів у продовольчих товарах і товарах першої необхідності. У місті 87 промислових підприємств. Понад половину підприємств мають недержавну форму власності.

Швидкими темпами розвивається малий бізнес. З метою прискорення структурної перебудови виробництва, перепрофілювання його на випуск нових видів продукції, упровадження нової техніки і технології виробництва Луганське відділення Державного інноваційного фонду України укладає інноваційні договори. Незважаючи на складну економічну ситуацію, промислові підприємства міста активно працюють на зовнішньому ринку.

Із 2010 року при Луганській регіональній торгово-промисловій палаті відкрите почесне консульство Угорщини в Луганській і Донецькій областях на чолі з президентом промислової палати Сергієм Кириченком (нині за адресою вул. Марини Раскової, 7а 48°34′11″ пн. ш. 39°20′58″ сх. д. / 48.569611° пн. ш. 39.34954° сх. д. / 48.569611; 39.34954). В минулі роки в Луганському діяли консульства Грузії та Болгарії.

Транспорт

Електропоїзд Луганськ—Донецьк на Луганському вокзалі.

Зручна система нумерації міських маршрутів, упроваджена 1964 року, практично не має аналогів у інших містах України. Номери маршрутів відтоді чітко розмежовано за видом транспорту, таким чином трамваї отримали номери від № 1, тролейбуси від № 51, міські автобуси від № 101, а приміські від № 151. Ця система, незважаючи на занепад міського електротранспорту, зберігається і досі, із невеликими змінами для автобусів:

1+ 51+ 101–200 201–300 301+
Трамвай Тролейбус Міські автобуси Автобуси до околиць міста і приміські Міжміські автобуси

5 грудня цього ж 1964 року на відстані 8 км від міста відкрито теперішній Луганський аеропорт, що зв'язав місто 15-ма рейсами по області, а також із Бердянськом, Вінницею, Донецьком, Дніпропетровськом, Запоріжжям, Києвом, Львовом, Москвою, Одесою, Ростовом-на-Дону, Сімферополем, Харковом та Херсоном.[20] Сучасна[21] мережа авіаперельотів значно скоротилася, та наразі регулярні перельоти відбуваються з Луганського до Москви-Внукове (UTair) і Києва-Жулян (ЮТейр-Україна), на літній період налагоджується сполучення з Анталією (Туреччина), Солунню (Греція), відбуваються чартерні перельоти.

Луганською кільцевою дорогою проходить найдовша європейська траса — E40. Міжобласні і міждержавні пасажирські перевезення забезпечуються залізничним та автобусним рухом із залізничного та автобусного вокзалів. Окремі приміські автобусні маршрути відправляються з автостанцій та стихійних кінцевих зупинок:

Назва Автовокзал АС-2
[інформація потребує оновлення]
АС-3  —  —  —
Розташування Вул. Оборонна 28
48°32′42″ пн. ш. 39°20′04″ сх. д. / 48.544981° пн. ш. 39.334466° сх. д. / 48.544981; 39.334466
Біля будівлі старого залізничного вокзала
48°34′21″ пн. ш. 39°16′50″ сх. д. / 48.572433° пн. ш. 39.280672° сх. д. / 48.572433; 39.280672
На кільці кв. 50-річчя Жовтня, виїзд з міста на Біловодський шлях
48°34′27″ пн. ш. 39°24′08″ сх. д. / 48.574052° пн. ш. 39.402187° сх. д. / 48.574052; 39.402187
Біля Луганського Базаря (Пархоменка)
48°34′02″ пн. ш. 39°17′10″ сх. д. / 48.567151° пн. ш. 39.28623° сх. д. / 48.567151; 39.28623
Біля Центрального базаря
48°33′56″ пн. ш. 39°18′09″ сх. д. / 48.565419° пн. ш. 39.302623° сх. д. / 48.565419; 39.302623
На естакаді залізничного вокзалу
48°34′31″ пн. ш. 39°17′20″ сх. д. / 48.575173° пн. ш. 39.288805° сх. д. / 48.575173; 39.288805
Під естакадою залізничного вокзалу
48°34′28″ пн. ш. 39°17′20″ сх. д. / 48.574421° пн. ш. 39.288805° сх. д. / 48.574421; 39.288805
Основні напрямки Усі напрямки Приміські Кінцева зупинка для автобусів до Станиці і прилеглих населених пунктів; зупинка для автобусів у біловодському напрямку Алчевське (11 ₴),[22] Попасна, Первомайське і Перевальське (11 ₴)[22] Приміські Краснодін, Ізварине Латугине, Успенка, Біле, Білоріченка, Врубівка

Дорожній рух регулюють сотня світлофорів.[23]

Охорона здоров'я

Медичну допомогу населенню міста надає 41 медична установа, у тому числі 35 лікувально-профілактичних.

Освіта і спорт

Школа № 2
1-й випуск курсів завкрамн. Е.Р.Б.К по підвищенню клаліфікації. 1929 рік.
Округові курси українознавства проф. активу при О.Р.П.С./округовій раді професійних спілок/. 1928 рік.

Загальноосвітні установи

На 2010 рік майже в усіх школах навчання провадилось російською мовою. Викладання українською мовою здійснювалось у трьох школах, розташованих на околиці міста (школи № 21, № 31 та № 59), де загалом навчалось 845 учнів[24] Загалом в українських класах на 2010 рік мало змогу навчатися лише 13 % учнів, у російських — 87 %. Міносвіти України[25] та обласна адміністрація часто спричиняли тиск на батьків задля обрання ними викладання російською мовою[26][27].

В історичні перспективі розподіл мов часто був і протилежним. Зокрема, в 1935 році в Луганську було 25 шкіл, з них 22 були україномовними і лише 3 — російськомовними).

Вища школа

1920-ті роки закладають основу існуючих нині вишів міста. Професорами Луганського шевченкового університету були як племінник Михайла Грушевського — історик Сергій Грушевський, страчений на Сандармохові 1937-го року, так і Максим Бернацький, згодом редактор міської газети при німецькій націонал-соціялістичній владі.

Підготовку фахівців різних професій здійснюють 5 вишів, два з яких (Луганський університет ім. Шевченка та Східноукраїнський університет ім. Даля) є класичними, 14 середніх спеціальних закладів, 18 закладів профтехосвіти.

На початку 21 століття Луганські ВНЗ були особливо привабливими для іноземних студентів, чим виводили місто на сьому за популярністю сходинку серед усіх міст України, поступаючись Києву, Львову, Харкову, Одесі, Донецьку та Дніпропетровську. Зокрема в Луганському державному медичному університеті на 2010 рік навчалося більше іноземних студентів, аніж у будь-якому іншому виші України.[28]

Спорт

Луганськ має 6 стадіонів (найвідоміший — «Авангард») і спорткомплексів, 127 спортзалів.

Культура

Одне з графіті на залізничному паркані на в'їзді до міста. "Чорно-білі" (напис на футболці ліворуч) — прізвисько вболівальників та гравців луганської футбольної "Зорі"
Одне з графіті на залізничному паркані на в'їзді до міста. "Чорно-білі" (напис на футболці ліворуч) — прізвисько вболівальників та гравців луганської футбольної "Зорі"
Пам'ятник донським козакам біля зруйнованої комуністами Казанської церкви
Афіші луганських кінотеатрів восени 1948 року (к/т «Жовтень», «Комсомолець» та «ім. Сталіна»)

Офіційна культурна сфера міста представлена:

  • 3 театри
  1. Обласний академічний український музично-драматичний театр, вул. Оборонна, 11. 48°33′22″ пн. ш. 39°19′12″ сх. д. / 48.55611° пн. ш. 39.32000° сх. д. / 48.55611; 39.32000
  2. Театр ляльок, 16-та лінія, 7б. 48°34′22″ пн. ш. 39°18′50″ сх. д. / 48.57278° пн. ш. 39.31389° сх. д. / 48.57278; 39.31389
  3. Театр російської драми, вул. Коцюбинського, 9а
  • музеї
  1. Обласний краєзнавчий музей, колекція якого поповнюється від 1920 року. вул. Шевченка, 2. 48°34′30″ пн. ш. 39°18′27″ сх. д. / 48.57500° пн. ш. 39.30750° сх. д. / 48.57500; 39.30750
  2. Музей історії та культури Луганська. Біля входу — експозиція старовинних гармат, зроблених на Луганському ливарному заводі. вул. Карла Маркса, 30 48°34′35″ пн. ш. 39°18′03″ сх. д. / 48.576316° пн. ш. 39.300714° сх. д. / 48.576316; 39.300714
  3. Художній музей, вул. Поштова, 3.48°34′42″ пн. ш. 39°18′21″ сх. д. / 48.578364° пн. ш. 39.305772° сх. д. / 48.578364; 39.305772
  4. Музей авіації. Один із трьох таких в Україні. Створений на основі ЛВВАУШ (Луганського вищого військового авіаційного училища штурманів). У ньому зібрано майже всі моделі бойових літаків Військово-повітряних сил України. Чимала частина привезених експонатів транспортувалася в розібраному стані (частин, розібраних автогеном), після чого їх знову відновлювали на місці. Деякі моделі були доставлені своїм ходом.[29] містечко Гостра Могила. 48°31′36″ пн. ш. 39°22′56″ сх. д. / 48.526723° пн. ш. 39.382296° сх. д. / 48.526723; 39.382296
  5. Музей Володимира Даля. На вулиці встановлений пам'ятник Далю. вул. Даля, 12 48°34′43″ пн. ш. 39°17′57″ сх. д. / 48.578722° пн. ш. 39.299104° сх. д. / 48.578722; 39.299104
Луганський цирк збудовано за типовим для багатьох радянських міст проектом. (наприклад, подібні споруджені в Кривому Розі, Харкові, Донецьку, а також у Брянську, Уфі, Самарі, Перму, Новосибірську, Воронежі, що в РФ)
  1. Кінотеатр «Мир» (Луганськ)
  2. Кінотеатр «Україна» (Луганськ)
  • 32 міські бібліотеки;
  • 28 будинків культури і клубів;
  • 10 музичні і художні школи.

Пам'ятки та цікаві місця

Назви вулиць

Дороговказ «вулиця Советська» (офіційна назва — Совєтская).

Станом на 2009 рік Луганськ має специфічні назви вулиць[31], що не існують в інших містах України та є протизаконними, оскільки суперечать чинному закону «Про мову в Українській РСР»:

Стаття 38. Мова топонімів і картографічних видань

В Українській РСР топоніми (назви населених пунктів, адміністративно-територіальних одиниць, вулиць, майданів, річок і т.ін.) утворюються і подаються українською мовою.

Так, згідно з рішенням шостої сесії Луганської міськради 24-го скликання від 24 грудня 2002 року, офіційні українські назви значної кількості вулиць і провулків, навіть тих, що питомо українського походження, перетворені на назви російською мовою, записані українськими літерами, зокрема:

Провулки

  • 18-го Партс’єзда,
  • 1905 года,
  • 1-й Бєлорусскій,
  • 1-й Кірпічний,
  • 5-й Садовопроєздной,
  • Сєвєрозападний,
  • Братьєв Сєродєдєнко,
  • Кримскій,
  • 1-й Товаріщєскій,
  • 1-й Пятілєткі,
  • Астрономічєскій;

Вулиці

  • Совєт­ская,
  • 300-лєтія Воссоєдінєнія,
  • 40-лєтія Октября,
  • 50-лєтія Образованія СССР,
  • Лучістая,
  • Звьоздная,
  • Самольотная,
  • 2-я Ізвєстковая,
  • Тіхоокєанская,
  • Камєнная,
  • Опитноє полє,
  • Алєксандра Нєвского,
  • Юних Піонєров,
  • Маяковского;
  • Революції,
  • Паріжской Коммуни,
  • Квіткі-Основ’янєнко,
  • Коцюбінского,
  • Гулака-Артємовского,
  • Грушевского,
  • Кармєлюка,
  • О. Кобилянской,
  • П. Мірного,
  • Остапа Вишні,
  • Украінская,
  • Шевчєнко Т. Г.,
  • Шевчєнко В. В.,
  • Лесі Українкі;

Квартали

  • Дзєржинского,
  • 50-лєтія Октября,
  • Гєроєв Брєстской крєпості;

тупики:

  • 6-й Короткій,
  • Бєлая Будка;

та ін.



Проте, «перекручені» назви так і не прижилися. Наприклад, вулицю Совєтская в рекламі, на дороговказах, вивісках називають Радянська, Совєтська, Советська. Лише в офіційних документах специфічні назви вживають доволі послідовно. Останнім часом подібні незаконні випадки в Луганській області дедалі частішають, особливо щодо назв населених пунктів, серед них — Сіверодонецьк (нині як «Сєвєродонецьк») та Ірмине (нині як «Ірміно»).

Релігія

У сучасному Луганську легко уживаються ідеології-антиподи

Найбільших втрат релігійне життя міста зазнало за радянської доби, а власне в 1930-ті роки, коли було цілком зруйновано чи щонайменше понівечено геть усі релігійні (не лише православні) споруди міста Луганського. Єдиною залишеною церквою в околиці є Свято-Вознесенська церква, яка збреглась в містечку-сателіті Олександрівці, що нині підпорядковане Луганській міській раді.

У наш час (2010-ті) абсолютну більшість православних парафій міста утримує Московський патріархат.

Православні Київського патріярхату

В Луганську існують і громади українських незалежних церков (УПЦ КП та УГКЦ), що зазнають постійних нападів з боку СБУ та інших державних структур.[32] На відміну від стосунків з іншими релігійними громадами, органи місцевого самоврядування під контролем влади (ПР) упродовж кількох років відмовляли надати ділянку для будівництва храму УПЦ КП. Тим не менш, за 2011-2013 роки на вул. Короленка 92 зведено Свято-Троїцький катедральний собор, який було врочисто освячено 20-го липня 2013 року Патріярхом Київським і Всієї Руси-України Філаретом.[33] Поруч побудовано єпархіальне управління.[34][35]. Окрім нього, на території міста є дві менші церкви УПЦ КП (за даними на листопад 2009 р.):

  • Храм «Воздвиження Чесного Животворчого Хреста Господнього» за адресою вул. Урицького, 80г,
  • храм Михаїла-Архангела, що знаходиться у Малій Вергунці на вул. Ленінградській.

Греко-католики

На межі 1980-тих та 1990-х у Луганському (Ворошиловградському) ВВАУШі (вище військове авіаційне училище штурманівнів) на військовій службі фельдшером перебував майбутній голова Української греко-католицької церкви Святослав.[36]

Найактивнішою в наш час (2013 рік) греко-католицькою громадою міста є Храм «Царя Христа», парохом якої є о. Михайло Ющишин, — знаходиться за адресою вул. Баумана, 35. Подібно до церков УПЦ КП є осередком для патріотичної громади Луганська.[37]

Римо-католицька каплиця Різдва Пресвятої Діви Марії на вул. Мергельній, 102
48°33′42″ пн. ш. 39°19′56″ сх. д. / 48.561755° пн. ш. 39.332213° сх. д. / 48.561755; 39.332213

Католики

Завдяки популярності Луганська як університетського міста серед іноземців, велику частину приходжан-католиків складають студенти з Нігерії, Індії та інших країн.[37] Служби проводяться англійською, московською та французькою мовами.

Інші

У місті також є вірменська церква, протестантська кірха, синагога, яка наразі на стадії будівництва. Діє мечеть, закладена дагестанською громадою. Активними є протестантські церкви.

Культові споруди Луганська

Свято-Миколаївський храм, зруйнований комуністами у 1930-ті  
Храм ікони Божої Матері «Умиління» УПЦ МП у центрі міста  

Готелі

Один з найвідоміших готелів Луганська — «Україна» (48°34′36″ пн. ш. 39°17′44″ сх. д. / 48.576664° пн. ш. 39.295692° сх. д. / 48.576664; 39.295692, колишній «Жовтень», «Москва») зведено з 1947 по 1951 рік архітектором Йосипом Каракісом, за допомогою полонених німців, як робочої сили. Останній факт став приводом для популярної серед луганців оповіді про те, що готель своїм незвичним для радянської доби, ледве не готичним, виглядом завдячує саме німцям.

Засоби масової інформації

Телебачення

Луганська телевежа

Медійний простір Луганська представлений місцевими телеканалами (Ірта, ЛОТ, ЛКТ), радіо-станціями та газетами. У місті працює Луганська обласна державна телерадіокомпанія.

Друковані ЗМІ

У Луганську друкується більше 25 газет і журналів[38]. Серед них є як платні («Молодогвардієць», «Вільний репортер», «Луганська правда», «Життя Луганська» тощо), так і безкоштовні, що роздаються в найлюдніших місцях міста («Вечірнє місто») або пристосованих для того місцях («Бесплатка»). На звання найдавнішої нині існуючої місцевої газети претендує «Луганська правда» (або «Ворошиловградська правда», відповідно до назви міста на той час), що видається з 1917 року і досі. Газета розповсюджується російською мовою, єдиним періодом, коли вона виходила українською, була доба радянської українізації.

Як державні (обласні та міські), так і приватні газети, видаються російською мовою, лише іноді з україномовними статтями.

Міська символіка

У 1992 (за іншими даними 1991) році знову був затверджений герб періоду Російської імперії.

Докладніше у статті Герб Луганська

Прапор міста Луганська з'явився 1995 року, коли був прийнятий герб міста.

Докладніше у статті Прапор Луганська

Гімн

2006 року планувалося також затвердження гімну Луганська, та через те, що текст був написаний українською мовою (а не російською), бо розроблявся ще за минулого міського голови, вирішено було ухвалення відкласти.[39][40]

Міста-побратими

Панорама французького Сент-Етьєна — міста-побратима Луганська

Луганськ, як і багато сучасних міст має економічні, культурні та інші зв'язки з містами-побратимами. На сьогодні містами-побратимами Луганська є[41]:

Країна Місто
КНР КНР Дацин
Велика Британія Велика Британія Кардіфф
Болгарія Болгарія Перник
Франція Франція Сент-Етьєн
Угорщина Угорщина Секешфегервар

Міста-партнери:

Країна Місто
Швеція Швеція Вансбро
Польща Польща Люблін
Росія Росія Ростов-на-Дону

Люди походженням чи діяльністю пов'язані з Луганськом

Юрій Єненко

Див. також: Категорія:Уродженці Луганська

Світлини

Центр

Сквер пам'яті вночі

Старе місто

Безумний

Примітки

  1. а б Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року, Київ-2013 — Державний комітет статистики України
  2. Детальніше: Харківський правопис, Назва Луганська
  3. Весь Луганскъ в карманѣ: Адресъ-календарь и справочная книга города и окрестностей на 1912 годъ, І годъ изданія. — Луганскъ: Изданіе Е. Шнирлина и М. Кулашкина, 1912. — 160 с. — с. 71.
  4. http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_lan_97_uezd.php?reg=448
  5. Матеріали про Максима Бернацького
  6. http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=printable&artID=5446
  7. http://web.archive.org/web/20131024124535/http://shusek-yakirposad.blogspot.com/2008/08/blog-post_18.html
  8. Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста: Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. — К.: Наукова думка, 1978.
  9. Форостюк О. Д. До питання про походження найменувань «Лугань» і «Луганськ» // Лінгвістика. — 2012. — № 3, ч. 2. — С. 69-76.
  10. § 81. Українські географічні назви взагалі треба віддавати на письмі в їх народньо-історичній формі[…] 2. Назви міст кінчаються на -ське, -цьке (а не -ськ, -цьк): Волочинське, Старобільське, Пинське, Зінов'ївське, Луцьке і т. ін. Відмінюються такі назви як прикметники: із Старобільського, під Волочинським і т. ін.
  11. Стаття «Ворошиловград», мапа Луганського
  12. Указ Президії ВР Української РСР від 4 травня 1990 року № 9169-XI «Про перейменування міста Ворошиловграда і Ворошиловградської області»
  13. Жовтневый в городе Луганске район
  14. http://pollotenchegg.livejournal.com/78669.html
  15. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць
  16. словник.нет: Луганець
  17. Уроки державної мови
  18. Інформація станом на 2010 рік.
  19. http://gorod.lugansk.ua/index.php?do=static&page=genplan
  20. http://lugansktrams.org.ua/forum/index.php?act=attach&type=post&id=168
  21. Станом на 28 вересня 2013 року
  22. а б Інформація станом на 2011 рік.
  23. http://www.0642.com.ua/news/23523
  24. %3A2008-04-03-15-38-50&id=45 %3A2008-06-02-14-18-20&option=com_content&Itemid=8 «Мова в Луганську» на ednist.lg.ua
  25. http://tsn.ua/ukrayina/tabachnik-nakazav-vidkriti-rosiyski-klasi-v-ukrayinskih-shkolah.html
  26. http://lugansk.proua.com/news/2010/08/11/145007.html
  27. http://lugansk.proua.com/news/2010/08/11/130428.html
  28. http://www.mon.gov.ua/main.php?query=newstmp/2010_1/10_02/ МОН — В Україні здобувають освіту 44 082 іноземці
  29. Луганськ та Луганщина на ukrainainkognita.org.ua
  30. (рос.) Свято-Петропавловский собор на сайті Монастирі та храми Української Православної Церкви.
  31. Самоврядування по-луганськи, або Як місцеві можновладці змінили український правопис — Дзеркало Тижня.
  32. http://www.umoloda.kiev.ua/regions/55/161/0/42239/
  33. http://pravoslavja.lg.ua/Novyny/Yeparhialni/Nakupolni-hresty-yak-symvol-nashogo-spasinnya.html
  34. http://pravoslavja.lg.ua/Новини/Єпархіальні/Будівництво-кафедрального-собору-триває.html (20 November 2011)
  35. http://pravoslavja.lg.ua/Новини/Єпархіальні/Зведення-собору-продовжується.html (29 November 2011)
  36. http://www.unian.ua/news/503628-glava-ugkts-koli-ya-buv-soldatom-u-lugansku-ne-bulo-greko-katolitskoji-tserkvi.html
  37. а б http://risu.org.ua/ru/index/exclusive/reportage/50839/
  38. Перелік друкарських видань Луганська. (укр.)
  39. Луганские депутаты приняли Устав города и утвердили флаг. Гимн не поняли
  40. http://ua.for-ua.com/ukraine/2006/09/05/152654.html
  41. Город Луганск :: Луганский городской совет (рос.)
  42. http://zik.ua/ua/news/2012/05/16/348662
  43. http://top.lg.ua/news/?id=27759

Література

Посилання та джерела

Інтернет

Вікітека