Луганськ

Луганськ
Герб	Прапор
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Луганська область
Район/міськрада	Луганська міська рада
Код КОАТУУ	4410100000
Засноване	1795
Агломерація	Луганська агломерація
Статус міста	з 1882 року
Поділ міста	4 райони
Населення	438 тис 1
Площа	255 км²
Густота населення	1 781 осіб/км²
Поштові індекси	91000-91479
Телефонний код	+380-642
Координати	48°34′18″ пн. ш. 39°18′29″ сх. д.
Висота над рівнем моря	78 м
Водойма	Сіверський Донець, Луганка (Лугань), Вільхівка
Назва мешканців	луганець, луганка, луганці
Міста-побратими	Люблін (Польща); Кардіфф (Вельс); Перник (Болгарія); Сент-Етьєн (Франція); Секешфегервар (Угорщина); Дацин (КНР)
День міста	Вихідні посеред вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Луганськ
До Києва
- фізична	650 км
- залізницею	900 км
- автошляхами	860 км
Міська влада
Адреса	91055, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, 55-12-37
Веб-сторінка	Луганська міська рада (рос.)
Міський голова	Сергій Кравченко (Партія регіонів)
	1Попередньо, на 2009 рік. http://www.ukrstat.gov.ua/region/region_u/lug.htm

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Луганськ — місто на середньому Подінців’ї, найсхідніший обласний центр України, серце майже 700-тисячної агломерації, 11-те місто України за кількістю населення.

Зміст

1 Історія
2 Географічне розташування
- 2.1 Підсоння
3 Населення
- 3.1 Політика
4 Адміністративний поділ
- 4.1 Назви вулиць
5 Економіка
6 Транспорт
7 Охорона здоров'я
8 Освіта
9 Культура
10 Видатні луганці
11 Світлини
12 Посилання та джерела

[ред.] Історія

Музей історії Луганська

Докладніше у статті: Історія Луганська

Запорозькі козацькі зимівники в Кальміуській паланці: Кам’яний Брід та Вергунка.
Заснування чавуноливарного заводу восени 1795, вважається «офіційною» датою заснування Луганського.
У 1882 здобуло статус повітового міста (Слов’яносербський повіт Катеринославської губернії).
У лютому 1919 стало центром новоствореної Донецької губернії УРСР.
Із червня 1938 через розділення Донецької області на Сталінську і Ворошиловградську області стає центром Ворошиловградської області.

[ред.] Назва міста

Луганське на мапі Луганської округи станом на 1 січня 1929 року.

Офіційною назвою міста натепер є Луга́нськ [lu'ɦɑnʲsʲk] (рос. Луга́нск [lu'gansk]; англ. Luhansk). Назва «Луганське» — за іменем річки Луганки. Гідронім походить від слова луг (річка має широку лугову заплаву).^[1] Якщо брати за відлік історії міста наказ Катерини II 1795-го року, то першу назву, Луганський Завод, селищу було надано 1797-го року, вона проіснувала до 1882-го року, коли було об'єднано Кам'яний Брід та Луганський завод в єдине місто Луганське. Варто завважити, що до Української революції українська мова не мала в Російській імперії жодного офіційного статусу, а отже й назви міст затверджували російською, натомість українська мова таки існувала в народному вжитку. Значить, і наведені вище назви українською можуть бути лише довільні. Перший загальноукраїнський правопис містив окремий пункт щодо географічних назв на кшталт Луганського:

§81. Українські географічні назви взагалі треба віддавати на письмі в їх народньо-історичній формі…

2. Назви міст кінчаються на -ське, -цьке (а не -ськ, -цьк): Волочинське, Старобільське, Пинське, Зінов'ївське, Луцьке і т. ін.

Відмінюються такі назви як прикметники: із Старобільського, під Волочинським і т. ін.

1933-го року в Радянському Союзі почався наступ на українську мову, було ухвалено новий правопис, який мав на меті наблизити мову до російської, тож назва міста «Луганське» перетворилась на «Луганськ», натомість у народній українській мові форма Луганське зберігається досі. Луганське надалі вживалось і в авторитетних виданнях, на які не міг уплинути Радянський правопис-33, зокрема Енциклопедія українознавства.^[2] 1935-го року місто перейменували на Ворошиловград на честь радянського військового й політичного діяча, чия діяльність тісно пов'язана з Луганським. За німецької влади під час 2-ї світової місту була тимчасово повернена історична назва. У 1958-му році місто перейменовали на Луганськ, причиною було названо те, що місто не варто називати на честь іще живого Климента Ворошилова. 1970-го після смерті Ворошилова місто знову назвали Ворошиловград. За Перебудови, у 1990-му, місту повертають назву Луганськ^[3], що лишається досі.

Як зневажлива, розмовна назва міста часто вживається Лоханськ ^[4] (від розм. лох — тюхтій, роззява, некультурна, обмежена, позбавлена смаку людина).^[4]

[ред.] Символіка міста

[ред.] Герб

Радянський герб

Сучасний герб

У золотому щиті чорна із золотими швами доменна піч із червлений полум’ям, чорні молотки по боках. У вільній частині щита — герб Катеринославської губернії (на синьому квадраті особистий вензель Катерини 2, оточений дев’ятьма золотавими зірками). Щит увінчаний сріблястою з чорними швами баштовою короною з трьох зубців. За щитом нахрест покладені сталевого кольору кирки, поєднані Олександрівською стрічкою.^[5]

Початково герб Луганська з’явився як герб ливарногарматного заводу, а після його допрацювання колезьким асесором Першиним був презентований міській думі як герб Луганська. 22 квітня 1903 року «височайше затверджений» герб повітового міста Луганського Катеринославської губернії. З приходом радянської влади герб знову і знову набував нових обрисів. Останнім з них був затверджений 19 серпня 1988 року рішенням № 234 виконавчого комітету міської ради. У червоному щиті на срібному стовпі — золота домна з червоним полум'ям, оточена золотою шестірнею, на яку покладені золоті ж гілки з дубових листів і лавра. У підніжжі вінка гілок — золоті серп і молот. У нижній частині стовпа золота дата «1795». Золота глава обтяжена чорною назвою міста. Щит символізує стрічку ордена Червоного Прапора й окантований золотом. Автор — А. С. Дудник.^[6]

У 1992 (за іншими даними 1991^[6]) році знову був затверджений герб періоду Російської імперії.

[ред.] Прапор

Прапор міста Луганська з’явився 1995 року, коли був прийнятий герб міста, являє собою полотно синього кольору прямокутної форми зі співвідношенням 1:1,5. У центрі прапора зображений герб міста Луганська. Депутати міської ради затвердили прапор разом зі статутом міста восени 2006 року.

[ред.] Гімн

Планувалося також затвердження гімну Луганська, та через те, що текст був написаний українською мовою (а не російською), бо розроблявся ще за колишнього міського голови, вирішено було ухвалення відкласти.^[7]

[ред.] Пам’ятки та цікаві місця

Парк-музей половецьких баб.

Свято-Вознесенський собор та панський маєток 1772 року в Олександрівці. 48°35′11.25″ пн. ш. 39°10′53.38″ сх. д. / 48.586458° пн. ш. 39.181494° сх. д. ^(G)48.586458, 39.181494
Парк-музей половецьких кам'яних баб в сквері ЛНУ ім. Тараса Шевченка. 48°33′49.88″ пн. ш. 39°19′06.22″ сх. д. / 48.563857, 39.318395 ^(G)48.563857, 39.318395
Петропавлівська церква (1761 р.). Найстаріша будівля в місті. Початково дерев'яна, у 1792-96 рр. на тому ж місці зведена кам'яна церква, що після радянської боротьби з релігією була суттєво зруйнована, та побудована фактично наново. Розташована в Камброді. 48°35′26.78″ пн. ш. 39°17′57.62″ сх. д. / 48.590774, 39.29934 ^(G)48.590774, 39.29934
Будинок-музей Володимира Даля, вул. Даля, 12. Експозиція в будівлі, де народився й тривалий час мешкав видатний лексикограф. Установлений пам’ятник Далю.
Житловий будинок (19 ст.), вул. Даля, 7. Тепер поліклініка («водолікарня»).
Художня галерія, вул. Шевченка, 4.
Жіноча гімназія (18 ст.), вул. Поштова, 5. Нині — середня школа.
Меморіал «Гостра могила»

[ред.] Географічне розташування

Місто на тлі області.

Луганськ розташувався на місці злиття річки Вільхівки з Луганкою (48°34′15.18″ пн. ш. 39°16′29.14″ сх. д.) по правий бік Сіверського Дінця. Місто займає територію в 25,5 тис. га, зокрема житлові квартали і мікрорайони — 3,9 тис. га. Найзаселеніші терени міста — між 48°30' та 48°40' пн. ш., 39°10' та 39°25' сх. д.

[ред.] Підсоння

Клімат — помірно континентальний. Літо спеконте, середня температура липня від 21,8 °C до 23,1 °C; зима холодна, средня температура січня від −6 до −8 °C. Опадів за рік 400—500 мм.

Клімат Луганська
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Середній максимум, °C	−3	−2	4	14	20	24	26	25	20	12	4	0	12
Середня температура, °C	−6	−5	1	10	16	20	22	21	15	8	2	−2	9
Середній мінімум, °C	−9	−8	−3	6	11	14	16	15	10	4	0	−5	4
Норма опадів, мм	36	29	29	39	44	62	51	39	33	27	42	43	474
Джерело: meteoprog.ua

[ред.] Населення

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, у Луганську проживало 463 тис. осіб. Етнічні українці склали 50 %, росіяни — 47 %.

Нині чисельність населення складає 454,4 тис., з яких 291,2 тис. — населення в працездатному віці.

На позначення мешканців Луганська словники, зокрема ВТС СУМ,^[8] фіксують два слова: основне луганець (жін. луганка) та другорядне луганчанин (луганчанка). Оскільки при творенні похідних слів від «Луганськ» підстав для виникнення ч перед наростком -ан- на українському ґрунті немає, то назву «луганчанин» треба вважати за таку, що виникла під впливом російської мови. Тож варто надавати перевагу першому (луганець чи луганка).^[9]

[ред.] Політика

Як чотири районні ради, так і міська рада із посадою міського голови, яку нині посідає Сергій Кравченко, включно, перебувають під цілковитим контролем Партії регіонів. Своїх представників у радах мають також такі партії, як БЮТ, ПСПУ, КПУ та СПУ. Суттєвий вплив на політичне життя міста справляють Луганська обласна організація ВО «Свобода» [1] на чолі з Дмитром Снєгирьовим та Союз лівих сил.

[ред.] Адміністративний поділ

Докладніше у статті: Луганська міськрада

Територіальна громада Луганської міськради складається з 4-х районів:

Артемівський район (131 383 осіб)
- місто Олександрівськ
  - селище Дзержинське
  - селище Тепличне
- Ювілейна селищна рада
  - смт Ювілейне
Жовтневий район (196 943)
- місто Щастя
Кам'янобрідський район (45 339)
Ленінський район (89 432)

За радянської влади планувалося виокремлення 5-го району — Зарічного (із Артемівського).

[ред.] Назви вулиць

Дороговказ «вулиця Советська» (офіційна назва — Совєтская).

Станом на 2009 рік Луганськ має специфічні назви вулиць ^[10], що не існують в інших містах України. Так, згідно з рішенням шостої сесії Луганської міськради 24-го скликання від 24 грудня 2002 року, офіційні українські назви значної кількості вулиць і провулків, навіть тих, що питомо українського походження, перетворені на назви російською мовою, лише записані українськими літерами, зокрема:

Провулки

18-го Партс’єзда,
1905 года,
1-й Бєлорусскій,
1-й Кірпічний,
5-й Садовопроєздной,
Сєвєрозападний,
Братьєв Сєродєдєнко,
Кримскій,
1-й Товаріщєскій,
1-й Пятілєткі,
Астрономічєскій;

Вулиці

Совєтская,
300-лєтія Воссоєдінєнія,
40-лєтія Октября,
50-лєтія Образованія СССР,
Лучістая,
Звьоздная,
Самольотная,
2-я Ізвєстковая,
Тіхоокєанская,
Камєнная,
Опитноє полє,
Алєксандра Нєвского,
Юних Піонєров,
Маяковского;

Рєволюциі,
Паріжской Коммуни,
Квіткі-Основ’янєнко,
Коцюбінского,
Гулака-Артємовского,
Грушевского,
Кармєлюка,
О. Кобилянской,
П. Мірного,
Остапа Вишні,
Украінская,
Шевчєнко Т. Г.,
Шевчєнко В. В.,
Лесі Українкі;

Квартали

Дзєржинского,
50-лєтія Октября,
Гєроєв Брєстской крєпості;

тупики:

6-й Короткій,
Бєлая Будка;

та ін.

Проте, перекручені назви так і не прижилися. Наприклад, вулицю Совєтская в рекламі, на дороговказах, вивісках називають Радянська, Совєтська, Советська. Лише в офіційних документах спотворені назви вживають послідовно.

[ред.] Економіка

Дамба на Сіверському Дінці для Луганської ТЕС.

З дня заснування й особливо останні 40 років Луганськ розвився як місто з багатогалузевою промисловістю. У структурі промисловості переважають энергомісткі і фондомісткі галузі, на їхню частку приходиться найбільша частина промислово-виробничих фондів.

Провідна роль в економіці міста Луганська належить важкому машинобудуванню. У Луганську виробляються тепловози, трамваї, запасні частини для автомобілів і тракторів. На підприємствах міста є достатньо виробничих потужностей для задоволення потреби жителів у продовольчих товарах і товарах першої необхідності. У місті 87 промислових підприємств. Більш половини підприємств мають недержавну форму власності.

Луганський тепловозобудівний завод

Швидкими темпами розвивається малий бізнес. З метою прискорення структурної перебудови виробництва, перепрофілювання його на випуск нових видів продукції, упровадження нової техніки і технології виробництва Луганське відділення Державного інноваційного фонду України укладає інноваційні договори. Незважаючи на складну економічну ситуацію, промислові підприємства міста активно працюють на зовнішньому ринку.

[ред.] Транспорт

Електропоїзд Луганськ—Донецьк на Луганському вокзалі.

На особливому контролі в Луганську перебуває транспорт. Останнім часом залучення маршрутних таксі і придбання нових одиниць автобусів, введення нових маршрутів стабілізують роботу міського транспорту.

[ред.] Охорона здоров'я

Водолікарня (Старе місто).

Медичну допомогу населенню міста надає 41 медична установа, у тому числі 35 лікувально-профілактичних.

[ред.] Освіта

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка.

Місто має розвинену мережу загальноосвітніх установ. Крім 57 загальноосвітніх шкіл у Луганську діє 3 ліцеї, 1 гімназія, спецшколи-інтернати. Майже в усіх школах навчання ведеться російською мовою. Викладання українською мовою здійснюється в 3 школах на околиці міста (№ 21, № 31 та № 59), де загалом навчаються 845 учнів.^[11]

Підготовку фахівців різних професій здійснюють 5 вишів, 14 середніх спеціальних закладів, 18 закладів профтехосвіти.

[ред.] Культура

Свято-Володимирський кафедральний собор (УПЦ МП).

Культурна сфера міста представлена:

3 театрами

Музично-драматичний театр, вул. Оборонна, 11. 48°33′22″ пн. ш. 39°19′12″ сх. д. / 48.556111° пн. ш. 39.32° сх. д. ^(G)48.556111, 39.32
Театр ляльок, 16-та лінія, 7б. 48°34′22″ пн. ш. 39°18′50″ сх. д. / 48.572778° пн. ш. 39.313889° сх. д. ^(G)48.572778, 39.313889
Театр російської драми

музеями

Обласний краєзнавчий музей, колекція якого поповнюється від 1920 року. вул. Шевченка, 2. 48°34′30″ пн. ш. 39°18′27″ сх. д. / 48.575° пн. ш. 39.3075° сх. д. ^(G)48.575, 39.3075
Музей історії та культури Луганська. Біла входу — експозиція старовинних гармат, зроблених на Луганському ливарному заводі. вул. Карла Маркса, 30
Художнiй музей, вул. Поштова, 3.
Музей авіації. Один із трьох таких в Україні. Створений на основі ЛВВАУШ (Луганського вищого військового авіаційного вчилища штурманів). У ньому зібрано майже всі моделі бойових літаків Військово-повітряних сил України. Чимала частина привезених експонатів транспортувалася в розібраному стані (частин, розібраних автогеном), після чого їх знову відновлювали на місці. Деякі моделі були доставлені своїм ходом.^[12] містечко Гостра Могила. 48°31′36.2″ пн. ш. 39°22′56.26″ сх. д. / 48.526723, 39.382296 ^(G)48.526723, 39.382296

32 міськими бібліотеками;
28 будинками культури і клубами;
10 музичними і художніми школами.

[ред.] Релігія

Храм КП на вул. Урицького, 80г.

Храм Царя Христа УГКЦ на вул. Баумана, 35.

Докладніше у статтях: Луганські громади УПЦ-КП та Громади УГКЦ на Луганщині

Абсолютну більшість православних парафій міста утримує Московський патріархат. Проте в Луганську існують і громади українських незалежних церков, що зазнають постійних нападів з боку СБУ та інших державних структур. На відміну від стосунків із будь-якими іншими релігійними громадами, місцеве самоврядування під котролем ПР вперто відмовляється виділяти ділянку для УПЦ КП під будівництво храму впродовж уже кількох років. Поки що, невеличкий храм Лугансько-Старобільської єпархії УПЦ КП під настоятельством ігумена Гавриїла (Саютіна) знаходиться за адресою вул. Урицького, 80г (тел. 97-45-09 і 80-50-844-72-97), а греко-католицький Храм «Царя Христа», парохом якої є о. Михайло Ющишин, — за адресою вул. Баумана, 35. У місті також є синагога, яка наразі на стадії будівництва, і діє мечеть, закладена дагестанською громадою.

[ред.] Спорт

Луганськ має 6 стадіонів (найвідоміший — «Авангард») і спорткомплексів, 127 спортзалів.

[ред.] Готелі

Один з найвідоміших готелів Луганська — «Україна» (48°34′35.99″ пн. ш. 39°17′44.49″ сх. д. / 48.576664, 39.295692 ^(G)48.576664, 39.295692, колишній «Жовтень», «Москва») зведено з 1947 по 1951 рік архітектором Йосипом Каракісом, за допомогою полонених німців, як робочої сили. Останній факт став приводом для популярної серед луганців оповіді про те, що готель своїм незвичним для радянської доби, ледве не готичним, виглядом завдячує саме німцям.

[ред.] Медія

Медійний простір Луганська представлений місцевими телеканалами (Ірта, ЛОТ, ЛКТ), радіо-станціями та газетами. Серед останніх є як платні (Молодогвардієць, Вільний репортер, Луганська правда), так і безкоштовні, що роздаються в найлюдніших місцях міста (Вечірнє місто) або пристосованих для того місцях («Бесплатка»). На звання найдавнішої нині існуючої місцевої газети претендує Луганська правда (або Ворошиловградська правда, відповідно до назви міста на той час), що видається з 1917 року і досі. Газета розповсюджується московською мовою, єдиним періодом, коли вона виходила українською, була доба Радянської українізації. Так само й усі, як державні (обласні й міські), так і приватні газети, є москвомовними, лишень іноді з україномовними статтями.

[ред.] Видатні луганці

Хто народився в Луганському чи мешкав тривалий час або ж зробив вагомий внесок для міста.

Валерій Брумель — легкоатлет.
Сергій Бубка — легкоатлет.
Климент Ворошилов — радянський військовий та політичний діяч.
Василь Голобородько — український письменник, лавреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка.
Володимир Даль — український та російський письменник і лексикограф.
Юрій Єненко — лікар і письменник.
Жадан Іван Данилович — український і російський оперний співак, тенор.
Молодчий Олександр Ігнатович — двічі Герой Радянського Союзу.
Григорій Половинко — історик, письменник, лідер сучасного місцевого українського козацтва.
Володимир Сосюра — український письменник, поет-лірик,
Євген Стахів — керівник українського підпілля на сході України в роки Другої світової війни.
Іван Чумак — скульптор, автор багатьох пам'ятників у місті, зокрема центрального пам'ятника Луганська — Тарасу Шевченку.
Олександр Шеремет — український архітектор.
Микола Шматько — український скульптор, художник.
Рибальченко Михайло Андрійович — український маляр, заслужений діяч мистецтв України.

Див. також: Категорія:Уродженці Луганська

[ред.] Світлини

[ред.] Центр

Естакада біля залізничного вокзалу

Торгівельний центр «Росія»

Вулиця Коцюбинського в тумані

[ред.] Старе місто

Вулиця Робоча	Вулиця Шеремета	Вулиця Карла Маркса	Художня школа
Школа № 2	Вулиця Леніна	Фонтан перед входом до ЛДІКМ

[ред.] Безумний

Вулиця Короленка

Занедбане футбольне поле

[ред.] Посилання та джерела

ВікіСховище має мультимедіа-дані до цієї статті:

Луганськ

[ред.] У Вікіпедії

[ред.] У Вікітеці

Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про перейменування міста Ворошиловграда і Ворошиловградської області»

[ред.] У інтернеті

Мармурова скульптура Короля мармуру Миколи Шматько
Правий портал Луганщини + форум
Блоґ «Луганськ і Луганщина»
Луганський Портал Топ (рос.)
Блоґ з історії Луганська "Записки из Якирова посада"
Веб-камера на Театральному майдані
Сайт з історії Луганська- Сайт Анни Маркевич. Містить історичні фото Луганського, статті з історії міста та життя відомих луганчан

luhanske Хвайне місто Луганське. ЖЖ-спільнота національного відродження луганців.

[ред.] Посилання

↑ Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста: Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. — К.: Наукова думка, 1978.
↑ Стаття «Ворошиловград», мапа Луганського
↑ Указ Президії ВР Української РСР від 4 травня 1990 року №9169-XI «Про перейменування міста Ворошиловграда і Ворошиловградської області»
↑ ^а ^б Український жарґон: Словник. Леся Ставицька — К.: Критика, 2005. ISBN 966-7679-74-8
↑ Геральдика.ру
↑ ^а ^б Українська Геральдика: ЛУГАНСЬК
↑ Луганские депутаты приняли Устав города и утвердили флаг. Гимн не поняли
↑ словник.нет: Луганець
↑ Уроки державної мови
↑ Самоврядування по-луганськи, або Як місцеві можновладці змінили український правопис - Дзеркало Тижня.
↑ «Мова в Луганську» на ednist.lg.ua
↑ Луганськ та Луганщина на ukrainainkognita.org.ua

п • о • р

Центри адміністративних одиниць України

Вінниця · Дніпропетровськ · Донецьк · Житомир · Запоріжжя · Івано-Франківськ · Київ · Кіровоград · Луганськ · Луцьк · Львів · Миколаїв · Одеса · Полтава · Рівне · Севастополь · Сімферополь · Суми · Тернопіль · Ужгород · Харків · Херсон · Хмельницький · Черкаси · Чернівці · Чернігів