Луганськ

Луганськ
Герб Луганська Прапор Луганська
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Луганська область
Район/міськрада	Луганська міська рада
Код КОАТУУ	4410100000
Засноване	1795
Статус міста	з 1882 року
Поділ міста	4 райони
Населення	▼431109 (01.01.2011)
Агломерація	Луганська агломерація
Площа	255 км²
Густота населення	1691 осіб/км²
Поштові індекси	91000-91479
Телефонний код	+380-642
Координати	048.572 0039.30848°34′18″ пн. ш. 39°18′29″ сх. д.48.571667° пн. ш. 39.308056° сх. д. 48.571667, 39.308056
Висота над рівнем моря	78 м
Водойма	Сіверський Донець, Луганка (Лугань), Вільхівка
Назва мешканців	луганець, луганка, луганці
Міста-побратими	див. тут
День міста	Вихідні посеред вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Луганськ
До Києва
- фізична	650 км
- залізницею	900 км
- автошляхами	860 км
Міська влада
Адреса	91055, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, 55-12-37
Веб-сторінка	Луганська міська рада (рос.)
Міський голова	Сергій Кравченко (Партія регіонів)
1Попередньо, на 2009 рік. www.ukrstat.gov.ua

Луганськ — місто в Україні, найсхідніший обласний центр держави. Розташований на середньому Подінців'ї, є центром 500-тисячної агломерації та посідає 11-ту сходинку серед міст України за кількістю населення.

Історія

Музей історії Луганська

Запорізька Січ

Історичний центр Луганська (карта 1879 р.) 1. Миколаївська церква (тепер Будинок техніки). 2. Успенська (Старобазарна) площа (Площа Революції). 3. Базарна площа (між Площею Борцям революції і драматичним театром). 4. Ярмаркова площа (між Сквером Героїв ВВВ і вул.Демьохіна). 5. Цвинтар (Сквер Молодої гвардії). 6. Земля гірського начальника Летуновського (Парк 1-го травня)

У Запорозьку добу на території міста існували козацькі зимівники Кальміуської паланки Кам'яний Брід та Вергунка, згодом постійні селища.

Історія становлення Луганська як міста тісно пов'язана з розвитком металургійної та кам'яновугільної промисловості півдня Російської імперії. 14 листопада 1795 року російська імператриця Катерина II, з ініціативи командувача Чорноморським флотом адмірала Миколи Мордвинова, підписала указ про закладення державного ливарно-гарматного заводу біля річки Лугань (до того це була територія Луганського пікінерського полку, ще раніше — Слов'яно-Сербії — прикордонної зони між Запорожжям та Областю Війська Донського). Вибір конкретного місця для будівництва та саме будівництво були доручені шотландському підприємцю Карлу Гаскойну. 3авод (названий спочатку Катеринославським, а 1797 — Луганським) заклали поруч із селищем Кам'яний Брід. На новобудову запросили майстрів з Англії, а також прислали кваліфікованих робітників (разом з їхніми сім'ями, всього 575 осіб) з Олонецьких і Липецьких заводів Російської імперії. Для допоміжних робіт до заводу приписали селян ближніх державних сіл: Фащівки, Оріхового, Петропавлового і Городища. На будівництво (в цілому воно продовжувалося майже 10 років) залучали військовослужбовців і засланих.

3авод випускав військову продукцію (гармати) для Чорноморського флоту та військ, розташований на півдні Російської імперії (особливо відзначився в період Кримської війни 1853—1856). У міжвоєнний час виготовляв також на приватні замовлення сільсько-господарську техніку, обладнання для млинів, винокурень, цукрових зоводів тощо. У 1821 році селища Луганський Завод і Кам'яний Брід злилися в єдине господарсько-адміністративне ціле. Напередодні 1861 року тут мешкали 9 тис. жителів. 9 листопада 1882 року Луганський Завод із прилеглим селищем Кам'яний Брід став повітовим центром Катеринославської губернії.

Новий поштовх розвиткові міста надало будівництво залізниці Луганськ—Дебальцеве (нині місто Донецької області), 1874 року тут розпочався регулярний рух поїздів. 1897 Луганськ—Дебальцеве з'єднали з Азовською залізницею. До кінця XIX століття місто перетворилося на багатогалузевий промисловий центр (у 1898 році тут діяло 58 промислових підприємств: найбільшим був Луганський паровозобудівний завод).

Згідно з даними перепису 1897 року, у місті мешкало 34 222 особи, з них за віросповіданням: 70% — православні, 20% — євреї, 4% — католики (переважно поляки), 4% — лютерани (переважно німці). Економічний бум кінця XIX — початку XX століття в Російській імперії істотно позначився на розвиткові міста (напередодні Першої світової війни Луганськ нараховував уже 68,5 тис. жителів).

Землі УНР

Як робітничий центр Луганськ 1917 року активно підтримав владу рад (6 червня 1924 року ЦБК СРСР «за революційні заслуги» нагородив місто орденом Червоного Прапора). У березні 1918 року зараховується до Половецьої землі незалежної України. На початку 1919, наприкінці 1919 і на початку 1920 Луганськ — центр Донецької губернії. Українська влада майже не контролювала місто, і опонентами більшовиків тут були донські козаки. Місто продовжувало були центром Донецької губернії недовго: з 14 січня до 12 жовтня 1920 року, а надалі ця роль перейшла до Бахмуту.

Від 1938 року — центр Ворошиловградської області (1958—1870 та від 1990 — Луганської області).

На початку окупації вермахтом території УРСР навколо міста наприкінці 1941 року точилися тривалі бої. Місто зазнало значних руйнувань (втрати склали понад 1 млрд карбованців). Окуповане від 17 липня 1942 до 14 лютого 1943. У цей час у Луганську існували осередки руху Опору, в околицях діяв партизанський загін.

На початку 21 століття у місті працювало 87 промислових підприємств (провідна галузь — машинобудування). Водночас воно стало крупним культурним і науковим центром.

Назва міста

Луганське на мапі Луганської округи станом на 1 січня 1929 року.

Монумент «Борцям революції».

Офіційною назвою міста є Луга́нськ [lu'ɦɑnʲsʲk] (рос. Луга́нск [lu'gansk]; англ. Luhansk). Назва «Луганське» — за іменем річки Луганки. Гідронім походить від слова луг (річка має широку лугову заплаву). Якщо брати за відлік історії міста дозвіл на закладення заводу 1795-го року, то першу назву, Луганський Завод, селищу було надано 1797-го року, вона проіснувала до 1882-го року, коли було об'єднано Кам'яний Брід та Луганський Завод в єдине місто Луганське. Варто завважити, що до Української революції українська мова не мала в Російській імперії жодного офіційного статусу, а отже й назви міст затверджували російською, натомість українська мова таки існувала в народному вжитку. Значить, і наведені вище назви українською можуть бути лише довільні. Перший загальноукраїнський правопис містив окремий пункт щодо географічних назв на кшталт Луганського.

1933-го року в Радянському Союзі почався наступ на українську мову, було ухвалено новий правопис, який мав на меті наблизити мову до російської, тож назва міста «Луганське» перетворилась на «Луганськ», натомість у народній українській мові форма Луганське зберігається подекуди й досі. Луганське вживалось і надалі в авторитетних виданнях, на які не міг уплинути Радянський правопис-33, наприклад Енциклопедія українознавства.

1935-го року місто перейменували на Ворошиловград, на честь неоднозначного радянського військового й політичного діяча, чия діяльність була пов'язана і з Луганським. За німецької влади під час 2-ї Cвітової війни, що трималася в місті менше року, ішов поступ до повернення історичної назви міста. У 1958-му році місто перейменували на Луганськ, причиною стала участь Климента Ворошилова в анти-Хрущовському «Антипартійному угрупованні». Та вже 1970-го, після смерті Ворошилова, за влади Леоніда Брежнева, місто знову переназвали Ворошиловград. У Перебудову, в 1990-му році, місту повертають назву Луганськ, що лишається досі.

Як зневажлива, розмовна назва міста іноді вживається Лоханськ (від розм. лох — тюхтій, роззява, некультурна, обмежена, позбавлена смаку людина).

Містобудування

Площа Радянська (Героїв ВВВ). Новий центр міста, 1962 рік

Центр міста

Луганськ забудовувався за системою взаємно-перпендикулярних вулиць. Англійська вулиця (Даля) і Базарний майдан, а з середини ХІХ століття вул. Петербурзька, Казанська і Соборна площа сформували історичний центр міста.

З наданням Ворошиловграду статусу обласного центра у 1938 році виникло питання про реконструкцію міста, яке розпочалось після війни.

У 1950-х роках колишня окраїна міста навколо Ярмаркового майдану забудовується новими адміністративними і громадськими будівлями. Так виникає новий центр міста.

Житлові масиви

Спочатку Луганськ територіально ділився на вулиці та лінії. Згодом місто увібрало в себе селища (Дзержинського, Косіора, Олексіївське (тепер 3-й кілометр), Промжилстрой, Тельмана, Цимлянське, Ювілейне) і «городки» (Гостра Могила, Новий, Старий, Пархоменка, Стандартний, Чапаєва, Щорса). З 1960-х років на його карті з’явились «квартали». Відтак ціла місцевість міста у Жовтневому районі в народі отримала назву «Квартала́». З 1962 року виростають квартали Молодіжний, Жукова і Ватутіна. У 1960-х — 1980-х роках в житлових масивах оселилось близько 120 тисяч городян.

Географічне розташування

Місто на тлі області.

Місто над Луганню

Луганськ розташувався на місці злиття річки Вільхівки з Луганкою (48°34′15.18″ пн. ш. 39°16′29.14″ сх. д.) по правий бік Сіверського Дінця. Місто займає територію в 25,5 тис. га, зокрема житлові квартали і мікрорайони — 3,9 тис. га. Найзаселеніші терени міста — між 48°30' та 48°40' пн. ш., 39°10' та 39°25' сх. д.

Підсоння

Клімат — помірно континентальний. Літо спеконте, середня температура липня від 21,8 °C до 23,1 °C; зима холодна, средня температура січня від −6 до −8 °C. Опадів за рік 400—500 мм.

Клімат Луганська
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Середній максимум, °C	−3	−2	4	14	20	24	26	25	20	12	4	0	12
Середня температура, °C	−6	−5	1	10	16	20	22	21	15	8	2	−2	9
Середній мінімум, °C	−9	−8	−3	6	11	14	16	15	10	4	0	−5	4
Норма опадів, мм	36	29	29	39	44	62	51	39	33	27	42	43	474
Джерело: meteoprog.ua

Населення

Зміни населення Луганська у часі

Чисельність людської популяції Луганська стрімко зростала упродовж 20 ст. Як зазначено вище,

• напередодні 1861 року тут мешкали 9 тис. жителів;
• згідно з даними перепису 1897 року, у місті мешкало 34 222 особи;
• 1910 - більше 60 тис. осіб [1]
• напередодні Першої світової війни Луганськ нараховував уже 68,5 тис. жителів.
• 1926 рік - 77 тис. осіб.
• 1959 р. - 274,520 тис. [2]
• 1989 - 533,755 тис. осіб, 1995 - 535,800, 2000 - 506,322, 2005 - 486,283 [3]

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, у Луганську проживало 463 тис. осіб. Етнічні українці склали 50%, росіяни — 47%.

На 1.01.2009 чисельність населення міста складала 437,975 тис. осіб, 1.01.2010 р. — 434,869 тис., з яких 291,2 тис. — населення в працездатному віці. На 01.01.2011, за даними Держкомстату, популяція Луганська складала 431,109 осіб.

На позначення мешканців Луганська словники, зокрема ВТС СУМ, фіксують два слова: основне луганець (жін. луганка) та другорядне луганчанин (луганчанка). Оскільки при творенні похідних слів від «Луганськ» підстав для виникнення ч перед наростком -ан- на українському ґрунті немає, то назву «луганчанин» треба вважати за таку, що виникла під впливом російської мови. Тож варто надавати перевагу першому (ч. луганець та ж. луганка).

Політика

Як чотири районні ради, так і міська рада із посадою міського голови, яку нині посідає Сергій Кравченко, включно, перебувають під цілковитим контролем Партії регіонів. Своїх представників у радах мають також такі партії, як БЮТ, ПСПУ, КПУ та СПУ.

Адміністративний поділ

Територіальна громада Луганської міськради складається з 4-х районів:

• Артемівський район (131 383 осіб)
  • місто Олександрівськ
    • селище Дзержинське
    • селище Тепличне
  • Ювілейна селищна рада
    • смт Ювілейне
• Жовтневий район (196 943) — найбільший за площею міський район в Україні^{[Джерело?]}
  • місто Щастя
• Кам'янобрідський район (45 339)
• Ленінський район (89 432)
• За радянської влади планувалося виокремлення 5-го району — Зарічного (із Артемівського), нині ж за генпланом передбачається створення Олександрівського району із західної частини Артемівського та земель області.

Назви вулиць

Дороговказ «вулиця Советська» (офіційна назва — Совєтская).

Станом на 2009 рік Луганськ має специфічні назви вулиць , що не існують в інших містах України та є протизаконними, оскільки суперечать чинному закону «Про мову в Українській РСР»:

Стаття 38. Мова топонімів і картографічних видань В Українській РСР топоніми (назви населених пунктів, адміністративно-територіальних одиниць, вулиць, майданів, річок і т.ін.) утворюються і подаються українською мовою.

Так, згідно з рішенням шостої сесії Луганської міськради 24-го скликання від 24 грудня 2002 року, офіційні українські назви значної кількості вулиць і провулків, навіть тих, що питомо українського походження, перетворені на назви російською мовою, лише записані українськими літерами, зокрема:

Провулки 18-го Партс’єзда, 1905 года, 1-й Бєлорусскій, 1-й Кірпічний, 5-й Садовопроєздной, Сєвєрозападний, Братьєв Сєродєдєнко, Кримскій, 1-й Товаріщєскій, 1-й Пятілєткі, Астрономічєскій;

Вулиці Совєт­ская, 300-лєтія Воссоєдінєнія, 40-лєтія Октября, 50-лєтія Образованія СССР, Лучістая, Звьоздная, Самольотная, 2-я Ізвєстковая, Тіхоокєанская, Камєнная, Опитноє полє, Алєксандра Нєвского, Юних Піонєров, Маяковского;

Рєволюциі, Паріжской Коммуни, Квіткі-Основ’янєнко, Коцюбінского, Гулака-Артємовского, Грушевского, Кармєлюка, О. Кобилянской, П. Мірного, Остапа Вишні, Украінская, Шевчєнко Т. Г., Шевчєнко В. В., Лесі Українкі;

Квартали Дзєржинского, 50-лєтія Октября, Гєроєв Брєстской крєпості; тупики: 6-й Короткій, Бєлая Будка; та ін.

Проте, «перекручені» назви так і не прижилися. Наприклад, вулицю Совєтская в рекламі, на дороговказах, вивісках називають Радянська, Совєтська, Советська. Лише в офіційних документах специфічні назви вживають доволі послідовно. Останнім часом подібні незаконні випадки в Луганській області дедалі частішають, особливо щодо назв населених пунктів, серед них Сіверодонецьк-Сєвєродонецьк та Ірмине-Ірміно.

Загалом, в адресовому плануванні місто складається з вулиць, майданів, провулків, тупиків, кварталів та ліній. Останні мало поширені в інших містах України. Їхнім прототипом дехто вважає аналогічну систему з 29 ліній у Петербурзі на Васильєвському острові. 48 пронумерованих луганських ліній було закладено за доби Російської імперії, як мережу умовно паралельних «вулиць», при чому кожна лінія була тільки одним боком того, що прийнято називати вулицями. Сучасна система ліній, після років радянської влади, суттєво втратила свою цілісність, нумерацію ліній було зведено до вуличної, об'єднавши суміжні лінії, тож їхня кількість скоротилася вдвічі, значну частину ліній було перейменовано на вулиці на честь переважно комуністичних діячів. Див. Перелік історичних назв вулиць Луганська.

Економіка

Дамба на Сіверському Дінці для Луганської ТЕС.

З дня заснування й особливо останні 40 років Луганськ розвився як місто з багатогалузевою промисловістю. У структурі промисловості переважають енергомісткі і фондомісткі галузі, на їхню частку приходиться найбільша частина промислово-виробничих фондів.

Провідна роль в економіці міста Луганська належить важкому машинобудуванню, представленому Луганським тепловозобудівним заводом. У Луганську виробляються тепловози, трамваї, запасні частини для автомобілів і тракторів. Гірниче машинобудування представляє Луганський енергозавод. Серед підприємств сільськогосподарського машинобудування представлене ТОВ «НВФ «Аеромех», один з основних заводів в Україні, що виробляє обладнання для очищення та калібрування зерна.

На підприємствах міста є достатньо виробничих потужностей для задоволення потреби жителів у продовольчих товарах і товарах першої необхідності. У місті 87 промислових підприємств. Понад половину підприємств мають недержавну форму власності.

Швидкими темпами розвивається малий бізнес. З метою прискорення структурної перебудови виробництва, перепрофілювання його на випуск нових видів продукції, упровадження нової техніки і технології виробництва Луганське відділення Державного інноваційного фонду України укладає інноваційні договори. Незважаючи на складну економічну ситуацію, промислові підприємства міста активно працюють на зовнішньому ринку.

Із 2010 року при Луганській регіональній торгово-промисловій палаті відкрите почесне консульство Угорщини в Луганській і Донецькій областях на чолі з президентом промислової палати Сергієм Кириченком (нині за адресою вул. Марини Раскової, 7а 0048.57 00039.3548°34′10.59″ пн. ш. 39°20′58.34″ сх. д.48.569611, 39.34954 48.569611, 39.34954). В минулі роки в Луганському працювали консульства Грузії та Болгарії.

Транспорт

Електропоїзд Луганськ—Донецьк на Луганському вокзалі.

Зручна система нумерації міських маршрутів, упроваджена 1964 року, практично не має аналогів у інших містах України. Номери маршрутів відтоді чітко розмежовано за видом транспорту, таким чином трамваї отримали номери від № 1, тролейбуси від № 51, міські автобуси від № 101, а приміські від № 151. Ця система, незважаючи на занепад міського електротранспорту, зберігається і досі, із невеликими змінами для автобусів:

1+	51+	101—200	201—300	301+
Трамвай	Тролейбус	Міські автобуси	Автобуси до околиць міста і приміські	Міжміські автобуси

5 грудня цього ж 1964 року на відстані 8 км від міста відкрито теперішній Луганський аеропорт, що зв'язав місто 15-ма рейсами по області, а також із Бердянськом, Вінницею, Донецьком, Дніпропетровськом, Запоріжжям, Києвом, Львовом, Москвою, Одесою, Ростовом-на-Дону, Сімферополем, Харковом та Херсоном. Сучасна мережа авіоперельотів значно зменшилася, та регулярні перельоти відбуваються з Луганського до Москви-Внукове (UTair) і Києва-Бориспіль (Мотор Січ), сезонно відбуваються також чартерні перельоти.

Луганською кільцевою дорогою проходе найдовша европейська E40. Міжобласні і міждержавні пасажирські перевезення забезпечуються залізничним та автобусним рухом із залізничного та авто- вокзалів. Окремі приміські автобусні маршрути відправляються з автостанцій та стихійних кінцевих зупинок:

Назва	Автовокзал	АС-2 [інформація потребує оновлення]	АС-3	—	—	—	—
Розташування	Вул. Оборонна 28 048.545 0039.33448°32′41.93″ пн. ш. 39°20′04.07″ сх. д.48.544981, 39.334466 48.544981, 39.334466	Біля будівлі старого залізничного вокзала 048.572 0039.28148°34′20.75″ пн. ш. 39°16′50.41″ сх. д.48.572433, 39.280672 48.572433, 39.280672	На кільці кв. 50-річчя Жовтня, виїзд з міста на Біловодський шлях 048.574 0039.40248°34′26.58″ пн. ш. 39°24′07.87″ сх. д.48.574052, 39.402187 48.574052, 39.402187	Біля Луганського Базаря (Пархоменка) 048.567 0039.28648°34′01.74″ пн. ш. 39°17′10.42″ сх. д.48.567151, 39.28623 48.567151, 39.28623	Біля Центрального базаря 048.565 0039.30348°33′55.5″ пн. ш. 39°18′09.44″ сх. д.48.565419, 39.302623 48.565419, 39.302623	На естакаді залізничного вокзалу 048.575 0039.28948°34′30.62″ пн. ш. 39°17′19.69″ сх. д.48.575173, 39.288805 48.575173, 39.288805	Під естакадою залізничного вокзалу 048.574 0039.28948°34′27.91″ пн. ш. 39°17′19.69″ сх. д.48.574421, 39.288805 48.574421, 39.288805
Основні напрямки	Усі напрямки	Приміські	Кінцева зупинка для автобусів до Станиці і прилеглих населених пунктів; зупинка для автобусів у біловодському напрямку	Алчевське (11 ₴), Первомайське і Перевальське (11 ₴)	Приміські	Краснодін, Ізварине	Латугине, Успенка, Біле, Білоріченка, Врубівка

Дорожній рух регулюють сотня світлофорів.

Охорона здоров'я

Водолікарня (Старе місто).

Медичну допомогу населенню міста надає 41 медична установа, у тому числі 35 лікувально-профілактичних.

Освіта

Школа № 2

Місто має розвинену мережу загальноосвітніх установ. Крім 57 загальноосвітніх шкіл у Луганську діє 3 ліцеї, 1 гімназія, спецшколи-інтернати. Майже в усіх школах навчання ведеться російською мовою. Викладання українською мовою здійснюється в 3 школах на околиці міста (№ 21, № 31 та № 59), де загалом навчаються 845 учнів (для порівняння — у 1935 році в Луганську було 25 шкіл, з них 22 були україномовними і 3 російськомовними). Загалом в українських класах формально навчається лише 13% учнів, у російських — 87%. Міносвіти України та обласною адміністрацією спричиняється тиск на батьків задля обрання ними викладання російською мовою.

Підготовку фахівців різних професій здійснюють 5 вишів, два з яких (Луганський університет ім. Шевченка та Східноукраїнський університет ім. Даля) є класичними, 14 середніх спеціальних закладів, 18 закладів профтехосвіти. Луганські ВНЗ є особливо привабливими для іноземних студентів, чим виводять місто на сьому за популярністю сходинку серед усіх міст України, поступаючись Києву, Львову, Харкову, Одесі, Донецьку та Дніпропетровську. Зокрема в Луганському державному медичному університеті навчається більше іноземних студентів, аніж у будь-якому іншому виші України.

Культура

Пам'ятник дінським козакам біля зруйнованого комуністами Казанського собору

Культурна сфера міста представлена:

• 3 театрами

1. Обласний академічний український музично-драматичний театр, вул. Оборонна, 11. 048.556 00039.3248°33′22″ пн. ш. 39°19′12″ сх. д.48.556111° пн. ш. 39.32° сх. д. 48.556111, 39.32
2. Театр ляльок, 16-та лінія, 7б. 048.573 0039.31448°34′22″ пн. ш. 39°18′50″ сх. д.48.572778° пн. ш. 39.313889° сх. д. 48.572778, 39.313889
3. Театр російської драми, вул. Коцюбинського, 9а

• музеями

1. Обласний краєзнавчий музей, колекція якого поповнюється від 1920 року. вул. Шевченка, 2. 048.575 0039.30848°34′30″ пн. ш. 39°18′27″ сх. д.48.575° пн. ш. 39.3075° сх. д. 48.575, 39.3075
2. Музей історії та культури Луганська. Біла входу — експозиція старовинних гармат, зроблених на Луганському ливарному заводі. вул. Карла Маркса, 30 048.576 0039.30148°34′34.73″ пн. ш. 39°18′02.57″ сх. д.48.576316, 39.300714 48.576316, 39.300714
3. Художнiй музей, вул. Поштова, 3.048.578 0039.30648°34′42.11″ пн. ш. 39°18′20.77″ сх. д.48.578364, 39.305772 48.578364, 39.305772
4. Музей авіації. Один із трьох таких в Україні. Створений на основі ЛВВАУШ (Луганського вищого військового авіаційного вчилища штурманів). У ньому зібрано майже всі моделі бойових літаків Військово-повітряних сил України. Чимала частина привезених експонатів транспортувалася в розібраному стані (частин, розібраних автогеном), після чого їх знову відновлювали на місці. Деякі моделі були доставлені своїм ходом. містечко Гостра Могила. 048.527 0039.38248°31′36.2″ пн. ш. 39°22′56.26″ сх. д.48.526723, 39.382296 48.526723, 39.382296
5. Музей Володимира Даля. На вулиці встановлений пам'ятник Далю. вул. Даля, 12 048.579 0039.29948°34′43.39″ пн. ш. 39°17′56.77″ сх. д.48.578722, 39.299104 48.578722, 39.299104

Афіші луганських кінотеатрів "Жовтень", "Комсомолець" та "ім. Сталіна" восени 1948 року.

• 32 міськими бібліотеками;
• 28 будинками культури і клубами;
• 10 музичними і художніми школами.

Релігія

У сучасному Луганську легко уживаються ідеології-антиподи

Абсолютну більшість православних парафій міста утримує Московський патріархат. На відміну від стосунків із будь-якими іншими релігійними громадами, місцеве самоврядування під котролем ПР вперто відмовляється виділяти ділянку для УПЦ КП під будівництво храму впродовж уже кількох років. Поки що, в Лугансько-Старобільської єпархії УПЦ КП (за данними на листопад 2009 року) існує два храми: Храм "Воздвиження Чесного Животворчого Хреста Господнього, що вважається кафедральним, знаходиться за адресою вул. Урицького, 80г, а також храм Михаїла-Архангела що знаходиться у Малій Вергунці на вул. Ленінградській, а греко-католицький Храм «Царя Христа», парохом якої є о. Михайло Ющишин, — за адресою вул. Баумана, 35.

Зведення Свято-Троїцького кафедрального собору УПЦ КП.

Станом на січень 2012 рік за адресою вул. Короленка 90 триває спорудження Свято-Троїцького кафедрального собору УПЦ КП, завершення якого очікується до Покрови-2012. Поруч будується і єпархіяльне управління.

У місті також є вірменська церква, протестантська кірха, синагога, яка наразі на стадії будівництва, і діє мечеть, закладена дагестанською громадою.

Храми Луганська

Свято-Миколаївський храм, зруйнований комуністами у 1930-ті   Свято-Вознесенський собор в Олександрівці 048.587 0039.18248°35′12.06″ пн. ш. 39°10′56.93″ сх. д.48.586686, 39.182482 48.586686, 39.182482   Храм Царя Христа УГКЦ на вул. Баумана, 35 048.568 0039.37748°34′03.04″ пн. ш. 39°22′38.53″ сх. д.48.567513, 39.377371 48.567513, 39.377371   Мечеть на вул. Павлівській (Старій об'їзній), 28в, новобуд 0048.55 0039.25748°32′58.65″ пн. ш. 39°15′25.6″ сх. д.48.549626, 39.257112 48.549626, 39.257112   Церква УПЦ КП на вул. Урицького, 80г 048.552 0039.29648°33′06.6″ пн. ш. 39°17′45.65″ сх. д.48.551835, 39.296014 48.551835, 39.296014   Свято-Володимирський кафедральний собор УПЦ МП, новобуд   Вірменська церква на вул. Червоноармійській, новобуд 048.578 0039.32548°34′42.43″ пн. ш. 39°19′29.78″ сх. д.48.578453° пн. ш. 39.324939° сх. д. 48.578453, 39.324939   Римо-католицька каплиця Різдва Пресвятої Діви Марії на вул. Мергельній, 102, новобуд 048.562 0039.33248°33′42.31″ пн. ш. 39°19′55.96″ сх. д.48.561755, 39.332213 48.561755, 39.332213

Пам'ятки та цікаві місця

Парк-музей кам'яних баб

Готель «Україна»

• Свято-Вознесенський собор та панський маєток 1772 року в Олександрівці. 048.586 0039.18148°35′11.25″ пн. ш. 39°10′53.38″ сх. д.48.586458° пн. ш. 39.181494° сх. д. 48.586458, 39.181494
• Парк-музей кам'яних баб в сквері ЛНУ ім. Тараса Шевченка. 048.564 0039.31848°33′49.88″ пн. ш. 39°19′06.22″ сх. д.48.563857, 39.318395 48.563857, 39.318395
• Петропавлівська церква. Початково дерев'яна, збудована у 1761 році. В 1905 році на тому ж місці зведена кам'яна церква. У 1920-—1930-ті роки у конфіскованому храмі влаштували кінотеатр «Безбожник».Після радянської боротьби з релігією була суттєво зруйнована, та побудована фактично наново. Розташована в Камброді. 048.591 0039.29948°35′26.78″ пн. ш. 39°17′57.62″ сх. д.48.590774, 39.29934 48.590774, 39.29934
• Житловий будинок (19 ст.), вул. Даля, 7. Тепер поліклініка («водолікарня»).
• Художня галерія, вул. Шевченка, 4.
• Жіноча гімназія (18 ст.), вул. Поштова, 5. Нині — середня школа.
• Меморіал «Гостра могила»
• Будинок Васнєва

Спорт

Луганськ має 6 стадіонів (найвідоміший — «Авангард») і спорткомплексів, 127 спортзалів.

Готелі

Один з найвідоміших готелів Луганська — «Україна» (048.577 0039.29648°34′35.99″ пн. ш. 39°17′44.49″ сх. д.48.576664, 39.295692 48.576664, 39.295692, колишній «Жовтень», «Москва») зведено з 1947 по 1951 рік архітектором Йосипом Каракісом, за допомогою полонених німців, як робочої сили. Останній факт став приводом для популярної серед луганців оповіді про те, що готель своїм незвичним для радянської доби, ледве не готичним, виглядом завдячує саме німцям.

Засоби масової інформації

Телебачення

Медійний простір Луганська представлений місцевими телеканалами (Ірта, ЛОТ, ЛКТ), радіо-станціями та газетами. У місті працює Луганська обласна державна телерадіокомпанія.

Друковані ЗМІ

У Луганську друкується більше 25 газет і журналів . Серед них є як платні («Молодогвардієць», «Вільний репортер», «Луганська правда», «Життя Луганська» тощо), так і безкоштовні, що роздаються в найлюдніших місцях міста («Вечірнє місто») або пристосованих для того місцях («Бесплатка»). На звання найдавнішої нині існуючої місцевої газети претендує «Луганська правда» (або «Ворошиловградська правда», відповідно до назви міста на той час), що видається з 1917 року і досі. Газета розповсюджується російською мовою, єдиним періодом, коли вона виходила українською, була доба радянської українізації.

Як державні (обласні та міські), так і приватні газети, видаються російською мовою, лише іноді з україномовними статтями.

Міська символіка

Герб

Герб Луганська радянських часів

У золотому щиті чорна із золотими швами доменна піч із червлений полум'ям, чорні молотки по боках. У вільній частині щита — герб Катеринославської губернії (на синьому квадраті особистий вензель Катерини II, оточений дев'ятьма золотавими зірками). Щит увінчаний сріблястою з чорними швами баштовою короною з трьох зубців. За щитом навхрест покладені сталевого кольору кирки, поєднані Олександрівською стрічкою.

Початково герб Луганська з'явився як герб ливарногарматного заводу, а після його допрацювання колезьким асесором Першиним був презентований міській думі як герб Луганська. 22 квітня 1903 року «височайше затверджений» герб повітового міста Луганського Катеринославської губернії.

З приходом радянської влади герб знову і знову набував нових обрисів. Останнім з них був затверджений 19 серпня 1988 року рішенням № 234 виконавчого комітету міської ради. У червоному щиті на срібному стовпі — золота домна з червоним полум'ям, оточена золотою шестірнею, на яку покладені золоті ж гілки з дубових листів і лавра. У підніжжі вінка гілок — золоті серп і молот. У нижній частині стовпа золота дата «1795». Золота глава обтяжена чорною назвою міста. Щит символізує стрічку ордена Червоного Прапора й окантований золотом. Автор — А. С. Дудник.

У 1992 (за іншими даними 1991) році знову був затверджений герб періоду Російської імперії.

Прапор

Прапор міста Луганська з'явився 1995 року, коли був прийнятий герб міста, і є полотном синього кольору прямокутної форми зі співвідношенням 1:1,5. У центрі прапора зображений герб міста Луганська. Депутати міської ради затвердили прапор разом зі статутом міста восени 2006 року.

Гімн

Планувалося також затвердження гімну Луганська, та через те, що текст був написаний українською мовою (а не російською), бо розроблявся ще за минулого міського голови, вирішено було ухвалення відкласти.

Міста-побратими

Панорама французького Сент-Етьєна — міста-побратима Луганська

Луганськ, як і багато сучасних міст має економічні, культурні та інші зв'язки з містами-побратимами. На сьогодні містами-побратимами Луганська є:

Країна	Місто
КНР	Дацин
Велика Британія	Кардіфф
Болгарія	Перник
Франція	Сент-Етьєн
Угорщина	Секешфегервар

Міста-партнери:

Країна	Місто
Швеція	Вансбро
Польща	Люблін
Росія	Ростов-на-Дону

Видатні луганці

Люди походженням чи діяльністю пов'язані з Луганськом.

• Василь Голобородько — український письменник, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка.
• Андрій Демьохін — Герой Радянського Союзу.
• Жадан Іван Данилович — український і російський оперний співак, тенор.
• Жадан Сергій Вікторович — український письменник, автор роману про Луганськ «Ворошиловград».
• Григорій Половинко — історик, письменник, лідер сучасного місцевого українського козацтва.
• Микола Рибальченко — український маляр, заслужений діяч мистецтв України.
• Володимир Сосюра — український письменник, поет-лірик,
• Євген Стахів — керівник українського підпілля на сході України в роки Другої світової війни.
• Іван Чумак — скульптор, автор багатьох пам'ятників у місті, зокрема центрального пам'ятника Луганська — Тарасу Шевченку.
• Олександр Шеремет — український архітектор.
• Шматько Микола Гаврилович  — український скульптор, художник.
• Сергій Бубка — легкоатлет.
• Климент Ворошилов — радянський військовий та політичний діяч.
• Михайло Голубович — радянський український театральний та кіно-актор.
• Володимир Даль — український та російський письменник і лексикограф.
• Юрій Єненко — лікар і письменник.
• Валерій Брумель — легкоатлет.
• Іванов Петро Федорович — український поет, перекладач.
• Ситник Костянтин Меркурійович — український науковець, ботанік, академік НАН України.
• Олександр Чекменьов — фотомайстер, фотокореспондент.

Див. також: Категорія:Уродженці Луганська

• Косач Юрій Андрійович — український кінознавець.

Світлини

Центр

• 

  Естакада біля залізничного вокзалу

• 

  Торгівельний центр

• 

  Вулиця Коцюбинського в тумані

Старе місто

• 

  Вулиця Робоча

• 

  Вулиця Шеремета

• 

  Вулиця Карла Маркса

• 

  Художня школа

• 

  Вулиця Леніна

• 

  Фонтан перед входом до ЛДІКМ

Безумний

• 

  Вулиця Короленка

• 

  Занедбане футбольне поле

Література

• Енциклопедія історії України, — К: Наукова думка, 2009. — Т. 6, 784 °C.
• Самков П. С. История Луганского паровозостроительного завода (1896—1905 гг.). Автореф. дис. … канд. истор. наук. Ворошиловград, 1952: ІМіС УРСР. Луганська область. К., 1968;
• Луганск: Исторический очерк. Донецк. 1969;
• Алексеева Л. И. Ворошиловград: Путеводитель. Донецк. 1986;
• Луганские локомотивы: люди, годы, факты: Хроника 100-летней жизни луганских локомотивостроителей. Луганск, 1996;
• Нікольський В. М. Підпілля ОУН(б) у Донбасі. — Київ: Інститут історії НАНУ, 2001. — 178 с. (резюме, djvu)
• Куромія Г. Свобода і терор у Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870-1990-ті рр. — Київ: Основи, 2002. — 510 с. (резюме, djvu)
• История Луганского края: Учеб. пособие / А. С. Ефремов, В. С. Курило, И.Бровченко и др. — Луганск: Альма-матер, 2003. — 432 с.
• Подов. В. И., Курило В. С. История Донбасса: В 3 т. Т.2: Донбасс в ХIХ в. — Луганск: Альма-матер, 2004. — 384 с.
• Подов В. І., Курило В. С. Історія Донбасу. — Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ ім. Т. Г. Шевченка», 2009. — 300 с.
• ЛУГАНСЬК. ПРОФІЛЬ ГРОМАДИ Підготовлено Експертним комітетом з стратегічного планування за допомоги Проекту «Економічний розвиток міст» Липень 2006 р.
• Луганск: Исторический очерк. - Донецк, 1969. - 138 с.

Посилання та джерела

Інтернет

1. (рос.) Сторінка міської ради.
2. (рос.) Луганський Топ-портал.
3. (рос.) Записки из Якирова посада — блоґ з історії Луганська.
4. Веб-камера на Театральному майдані.
5. Сайт міста Луганська — інформаційний довідник.
6. Інтернет-сторінка Луганська

Вікітека

• Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про перейменування міста Ворошиловграда і Ворошиловградської області»