Брюс Такмен
| Брюс Вейн Такмен | |
|---|---|
| Bruce Wayne Tuckman | |
| Народився |
24 жовтня 1938 Нью-Йорк, США |
| Помер | 14 березня 2016 (77 років) |
| Країна |
 США |
| Діяльність | психолог, педагог, викладач університету |
| Alma mater | |
| Галузь | Психологія |
| Заклад |
Університет штату Флорида Міський університет Нью-Йорка |
| Вчене звання | Професор педагогічної психології в Університеті штату Огайо |
| Науковий керівник | Директор-засновник Навчального центру Денніса |
| Членство | Член Американської психологічної асоціації та перший член Американської асоціації досліджень освіти |
| Відомий завдяки: | "Стадії розвитку груп за Такменом" |
Брюс Вейн Такмен (24 листопада 1938 — 13 березня 2016) — американський дослідник-психолог, який займався дослідженнями теорії групової динаміки. [1] У 1965 він опублікував теорію, загальновідому як « Стадії розвитку груп за Такменом ».
Згідно з його теорією, є чотири стадії розвитку групи, а саме: формувальна, конфліктна, нормувальна, виконавча . У 1977 році він додав п'ятий етап під назвою «Закриття».
Такман також був відомий дослідженням прокрастинації студентів коледжу та розробкою шкали прокрастинації Такмана (1991).
Він працював професором педагогічної психології в Університеті штату Огайо, де він заснував та керував Навчальним центром Волтера Е. Денніса з місією надати студентам всі підоснови з стратегіями успіху в коледжі, які дозволили б їм вступити до коледжу, досягти успіху та завершити програми післясередньої освіти.
Щоб навчити студентів стратегіям досягнення успіху в коледжі, він був співавтором підручника «Стратегії навчання та мотивації: ваш путівник до успіху» разом з Деннісом А. Абрі й Деннісом Р. Смітом.
Освіта[ред. | ред. код]
- Політехнічний університет Ренсселера: у 1960 закінчив бакалавра наук з психології. Народився в Сурреї.
- Принстонський університет: у 1962 році отримав ступінь магістра психології.
- Принстонський університет: у 1963 закінчив докторську дисертацію з психології.
- У 1991 році Такмен дослідив і розробив шкалу прокрастинації з 32 пунктів, яка вимірювала ступінь, до якої людина зволікала.
- Професор Такмен також був завзятим бігуном, що написав роман «Довга дорога до Бостона» (1998). [2]
Бібліографія[ред. | ред. код]
Такмен написав 18 книг і понад 100 статей, [1] включаючи:
- Такмен, Брюс В. (1965) «Послідовність розвитку в малих групах», Психологічний бюлетень, 63, 384–399 .
- Такмен, Брюс В. і Дженсен, Мері Енн К. (1977) «Перегляд етапів розвитку малих груп», Дослідження груп і організації, 2(4), 419–427
- Такмен, Б., Розробка та одночасна валідність шкали прокрастинації, освітні та психологічні вимірювання, том 51, випуск 2.
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ а б In Memoriam. Ohio State University. 2013. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 13 червня 2017.
- ↑ Goodreads.com, Long Road to Boston
- Сміт, М. К. (2005). «Брюс В. Такмен – формування, конфлікт, нормування та виконання у групах, енциклопедія неформальної освіти. Отримано: 2014-07-25 .
Зовнішні посилання[ред. | ред. код]
|
