Білозерські
| Білозерські | |
|---|---|
 | |
| Опис герба: >>> | |
| Девіз: | «Долгъ воина — отвага» |
| Родоначальник: | Йосип Білозерський |
| Підданство: |  Річ Посполита |
Білозерські (пол. Biełozierski, рос. Белозерские) — козацько-старшинський, а пізніше дворянський рід.
Походження[ред. | ред. код]
Нащадки Йосипа Білозерського, який служив на козачій службі та в 1740 р. придбав землі поблизу м. Борзна, де і був згодом похований[1].
Опис герба[ред. | ред. код]
У срібному хвилеподібно пересіченому щиті дев'ять блакитних риб, що пливуть діагонально в три ряди. У червленому чолі щита срібний з золотим держаком тесак.
Щит увінчаний дворянським коронованим шоломом. Нашоломник: виникаючий малоросійський козак у своєму вбранні, що тримає в правій руці срібну з золотою рукояткою шаблю. Намет: справа — лазуровий зі сріблом, зліва - червлений зі сріблом. Девіз: «Долгъ воина — отвага», срібними буквами на блакитному стрічці.
Герб Білозерських внесений в частину 18 Загального гербовника дворянських родів Всеросійської імперії, сторінка 66[2].
Родовідна схема[ред. | ред. код]
Йосип Білозерський (*перша пол. XVIII ст. — †після 1740)
- Василь Йосипович (*? — †?)
- Данило Васильович (*? — †?)
- Михайло Васильович (*1772 — †1835) ∞ Мотрона Василівна Силевич (*? — †?)
- Любов Михайлівна (*1818 — †?) ∞ Іван Боголюбцев (*1795 — †?)[3]
- Олександр Михайлович (*? — †?)
- Олімпій Михайлович (*? — †?)
- Віктор Михайлович (*? — †?)
- Василь Михайлович (*1825 — †1899) ∞ Надія Олександрівна Ген (*1828 — †1912)
- Тарас Васильович (*? — †1925) ∞ Поліна Іванівна N (*? — †?)
- Микола Васильович (*? — †?) ∞ Аделаїда Петрівна (*? — †?)
- Лідія Василівна (*? — †?)
- Надія Михайлівна (*1826 — †1912) ∞ Матвій Терентійович Симонов (*1823 — †1900)
- Олександра Михайлівна (*1828 — †1911)[4] ∞ Пантелеймон Олександрович Куліш (*1819 — †1897)
- Микола Михайлович (*1833 — †1896)
Також існувала старша гілка роду, імовірно нащадки Данила Васильовича. Середних відомі Карп Іванович та Іван Іванович Білозерські. Останній був відомим колекціонером та видавцем. Мав трьох синів — Віктора, Георгія та Івана.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Білозерський Г. І. Листи до В. Л. Модзалевського. — ІР НБУВ. — Ф. 10, од. зб. 32137 — 32141.
- ↑ Дело Департамента Герольдии Правительствующего Сената об утверждении герба Белозерских. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 8 червня 2020.
- ↑ відставний поручик
- ↑ Ганна Барвінок: Як мені не збожеволіть! Життя та кохання дружини Куліша. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
Література[ред. | ред. код]
- Барабаш Н.О. Рід Білозерських і культурний світ України ХІХ — початку ХХ століть / Н. О. Барабаш. — К.: ВД «Стилос», 2007. — 264 с.
- Барабаш Н. Петербург в історії роду Білозерських (у ХІХ — на поч. ХХІ ст.) // Література і культура Полісся. — 2011. — Вип. 66.. — С. 102-103
- Андросова-Байда, Д. Доля будинку: історичний феномен : [Препринт] / Д. Андросова-Байда, Н. Барабаш // Ейдос. Альманах теорії та історії історичної науки / Інститут історії України НАН України. — К., 2011/2012. — Вип.6. — С. 249–259.
- Малороссийский гербовник / В. К. Лукомский, В. Л. Модзалевский. — СПб. : Изд. Чернигов. дворянства, 1914. — [328] с.