Вака

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ва́ка або (яп. 【和歌】, わか, «японська пісня») — жанр японської літератури, різновид японської автентичної поезії японською мовою, що протиставлялася канші — поезії класичною китайською мовою[1]. У широкому сенсі — загальна назва усіх типів японських віршів: довгих (чьока), коротких (танка), заголовних (седока), фрагментарних (катаута) та інших. У вузькому сенсі — стандартний короткий вірш (танка), що має 31 склад[1]. У період Нара цей тип поезії позначався ієрогліфами 【倭歌】 або 【倭詩】 й називався яма́то-ута́ (やまとうた) — «яматоська пісня»[1]; словом «вака» позначали тільки вірш-відповідь. Характерною рисою японських віршів-пісень є відсутність віршованих рядків і рими, притаманних європейській поезії; наявність ритму, зв'язки і виразів. Під час перекладу японської поезії європейськими мовами зв'язки і вирази набувають форм віршованих римованих рядків. Інші назви — ута (うた, пісня), місо-хітомоджі (みそひともじ)[1].

У середньовіччі терміном «вака» позначали також 31-складові пісні, які виконувалися разом із виконанням танців чи вистави[1]. У ранньому новому часі існував також різновид награшу в театрі кабукі, що так само називався «вака»[1].

Типи[ред.ред. код]

Тип Форма (склади) Примітки
Катаута 5-7-7 Один із 2-х віршів, що є діалогом. Найкоротший тип японської поезії вака.
Чьока 5-7-5-7-5-7...5-7-7 Вірш, де довго чергуються 5 і 7 складів, а останній вираз виражений 7-а складами. Тип публічного вірша.
Танка 5-7-5-7-7 Найвідоміший тип віршів вака протягом усієї історії.
Седока 5-7-7-5-7-7 Вірш, що має два у формі 5-7-7 складів. Традиційний «діалоговий» ліричний вірш.

Приклади[ред.ред. код]

  • 山ざくら 霞の間より ほのかにも 見てし人こそ 恋しかりけれ
5-7-5-7-7

Гірською вишнею
В тумані промайнула —
І роздивитись до ладу не зміг,
Та закохався
Майже до нестями!

Кі-но Цураюкі, «Збірка старих і нових японських пісень»[2].


  • 袖ひちて むすびし水の こほれるを 春立つ今日の 風やとくらむ
5-7-5-7-7

Рукава
Свої змочили
Змерзлою водою.
Розігріє її вітер
Цією весною.

Кі-но Цураюкі, «Збірка старих і нових японських пісень»[3].

Дивіться також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е
  2. Кокін-вака-сю. Збірка старих і нових японських пісень / Переклад І. Бондаренко. — Київ: Факт, 2006
  3. Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа. — К.: Дух і Літера, 2013. — С. 109.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Вака // 新村出編 『広辞苑』 [Великий сад слів]. — 第5版. — 東京: 岩波書店, 1998.
  • Кокін-вака-сю. Збірка старих і нових японських пісень / Переклад І. Бондаренко. — Київ: Факт, 2006.

Посилання[ред.ред. код]